Раді Вас бачити!

Коли Вікторія відчинила двері кімнати, ранкове світло остаточно завоювало простір. Вона ступила кілька кроків уперед, але раптом позаду гримнуло дверне полотно. Обернувшись, вона застигла: Святослав стояв у тіні, двері закрились з гуркотом, а його погляд уважно і недовірливо зупинився на ній.

У цей момент на очах у Святослава Вікторія почала змінюватись. Її чорне волосся поступово перетворилось на темно-русяве, бліде обличчя засяяло ніжним рожевим рум’янцем, а червоні очі набули природного карого відтінку.

Здавалось, що тепер можна було почути стукіт її серця. Святослав дивився на неї, наче зачарований, і ніяк не міг зрозуміти для себе, яка вона йому подобається більше — та, що щойно була хижою та пристрасною, чи ця, що стоїть перед ним зараз: ніжна, тендітна, світла.

Вікторія посміхнулась і повільно підійшла до нього, простягнувши руки й ніжно обнявши за плечі. Та Святослав залишався суворий, його погляд не пом’якшав. А посмішка на обличчі Вікторії почала тьмяніти.

— Щось не так? — здивовано запитала вона.

— Чому ти розвозила запрошення з Максимом? — суворо промовив він, і в голосі відчувався невидимий тиск, який змусив серце Вікторії стиснутись.

Дівчина зніяковіла.

— Він сам попросився допомогти, — ледь чутно промовила вона. — Тому я погодилась.

— А чому ти не попросила мене? — його голос усе ще залишався суворим, тягнучи за собою легкий відтінок докору.

— Я… не знаю, — Вікторія збентежено замовкла. — Ми з ним ще молоді вампіри. Тому я подумала, що не слід відволікати інших…

Вона повільно почала відпускати його з обіймів, руки ковзнули вниз, але Святослав міцно схопив її за зап’ястя, не даючи відійти.

— Мені не дуже подобається, що ти проводиш з цим Тіньовиком багато часу, — промовив він уже лагідніше, трохи м’якше, ніж раніше.

— Це наша перша сцена ревнощів? — тихо посміхнулася вона.

Святослав ненадовго завмер, розглядаючи її погляд, а потім легка усмішка з’явилась на його обличчі, роблячи його вигляд одночасно суворим і ніжним.

Вікторія обережно заринула руки під його футболку й ніжно провела по холодній шкірі, досліджуючи його прес.

— Наші стосунки вже дійшли до такого рівня… Ти ревнуєш, коли бачиш мене з іншими чоловіками? — прошепотіла вона, дивлячись йому в очі.

— Так… я ревную до нього…сильно… — нарешті вимовив він, — він занадто лагідно дивиться на тебе, і тому я…

Але слів більше не було потрібно. Вікторія різко притягла його до себе й швидким, пристрасним поцілунком перекрила будь-які сумніви.

Святослав одразу міцно притягнув її до себе, обіймаючи за талію так, що вона відчувала його силу. Вікторія ніжно цілувала його шию, час від часу легенько покусуючи холодну шкіру. Його охопило шалене відчуття — тепло її дихання на шкірі зводило його з розуму.

— Мені потрібен лише ти… — прошепотіла вона, притискаючись ще ближче.

Він обіймав її все сильніше, відчуваючи, як швидко б’ється її серце.

— Я хочу бути лише з тобою… — знову промовила вона, ледь чутно.

Святослав закрив очі від задоволення. Кожне її слово змушувало його тремтіти, сповнювало бажанням і ніжністю водночас.

Раптом вона відірвалася від нього і зробила обережний крок назад. Святослав здивовано спрямував на неї погляд. Вона ніжно посміхнулася і повільно відвернулась.

Світло світанку ковзало по підлозі, розливаючись багряними відблисками по стінах. Вікторія швидко підійшла до вікна і закрила важкі ставні, залишивши за ними ніжне рожеве сяйво ранку. За її спиною рознеслись кроки — Святослав наближався, кожен його рух видавав напруження: було видно, як йому важко стримати себе, щоб не кинутись на неї прямо зараз.

Він бережно пригорнув її до себе, нахилився і прошепотів на вухо:

— Крихітко, я за тобою скучив...

Вікторія ледь посміхнулась. Ці слова стали частиною їхніх зустрічей, але кожного разу звучали по-новому — щиро, тепло.

Вона залишалась стояти до нього спиною, міцно стискаючи руками підвіконня, ніби тримаючи себе від пориву емоцій, що рвалися назовні.

Святослав ще ближче притис її до себе, його дотик став ніжнішим, але впевненим. Руки повільно піднялись уздовж її спини, лагідно торкнулись плечей. Він перекинув пасма її волосся наперед, торкнувся губами її шиї.

Вікторія заплющила очі, віддаючись відчуттям. Його руки швидко розстібнули ґудзики блузки, а потім обережно зняли її, залишивши на плечах лише легкий дотик.

Пальці вправно розв’язали застібку топа, відкидаючи його вбік. Він почав ніжно пестити її груди, Вікторія невловимо здригнулась, тихо стогнучи від приємних відчуттів. Її голос, її дотики, її дихання — усе це палало холодом в його жилах. Він відчував кожен порух її тіла, кожен її стогін, як щось святе і нестерпно бажане.

— Святе… — прошепотіла вона, не приховуючи захоплення.

Коли вона так стогнала його ім’я, це зводило його з розуму. Хлопець ніжно почав кусати її шию, одночасно сильніше стискаючи її груди.

— Я… мені… так добре з тобою… — ледве простогнала вона.

Святослав посміхнувся, його руки продовжували ніжити її груди, а губи лагідно торкалися шиї. Тіло Вікторії здригнулось, охоплене м’якою хвилею блаженства. Задихаючись, її подих став швидким, майже перерваним. Спина ніжно прилягала до його грудей, а Святослав м’яко, але міцно притискався до неї, даруючи відчуття тепла і захисту.

Раптом він повільно розстібнув їй джинси, а пальці Святослава легко ковзали по тонкій мереживній білизні зверху. Її тіло почало тремтіти, а з уст вирвалися тихі стогони, сповнені пристрасті — стримувати себе їй уже було неможливо.

Вікторія різко зняла джинси та трусики, одним рухом відкинувши їх убік. Святослав тихо усміхнувся, ще міцніше притискаючи її до себе, продовжуючи ніжно кусати шию. Його руки ніжно ковзали по її тілу, торкаючись найінтимніших принад, викликаючи у Вікторії тремтіння від задоволення. Пальці акуратно знайшли її таємний горбик, розпалюючи вогонь бажання, що охоплював її цілком.

У той момент, коли хвиля наростаючого задоволення охопила Вікторію, вона невільно нахилилась вперед, міцніше спираючись руками на підвіконня.

Її волосся розсипалось по плечах, додаючи моменту особливої ніжності та пристрасті. Її таз злегка здригнувся, а з грудей вирвався тихий зойк. Святослав обережно обійняв її за стегна, ніби побоюючись розгубити цей крихкий момент задоволення.

Вона глибоко видихнула, дозволяючи хвилі блаженства пройти через кожну клітину свого тіла. Коли напруга нарешті розпустилась, ніжне тремтіння розтішилося по всіх м’язах. Святослав міцно тримав її, поки вона повільно відновлювала рівновагу, лагідно погладжуючи долонями її спину.

Хлопець ніжно торкався губами її шиї, прошепотівши слова, сповнені насолоди. Дівчина повільно повернулась до нього обличчям, в її очах загорівся вогонь бажання.

Він різко схопив Вікторію та кинув її на ліжко. Вона тихо засміялась, підіймаючи на нього палаючий погляд. Він почав швидко роздягатись, а вона ігриво спостерігала за кожним його рухом, з легким, чарівним усміхом на вустах.

Святослав навис над нею. Вікторія різко притулилась до нього і пристрасно почала цілувати, розпалюючи в ньому новий вогонь бажання.

У цю мить він уже не міг себе стримувати. Він швидко розвів її ноги та глибоко проник у неї. Рухи його були стрімкими й наповненими пристрастю з самого початку.

Вона одразу прогнулась у спині та почала стогнати його ім’я. Коли вона почала рухати стегнами йому назустріч, Святослав повністю втратив контроль над собою. Ніжно вийшовши з неї, він затримався, щоб впіймати її погляд — вогняний, сповнений бажання і безмежної довіри.

Він сів на ліжко, його сильні руки м’яко, але впевнено схопили її за талію й посадили до себе на коліна. Вікторія посміхнулася, її погляд став хижим і звабливим.

Повільно, наче з насолодою, вона опустилась, обвивши його стегнами. Їхні рухи злились в єдиному ритмі. Її груди ледь торкались його грудей, а дихання стало частішим, гарячішим. Вона міцно вчепилася в його плечі, ніби шукала в ньому точку рівноваги в морі пристрасті. Хлопець ніжно й водночас жадібно притискав її до себе, обіймаючи за талію, тримаючи міцно — наче боявся відпустити.

Раптом її тіло вигнулось в напрузі, хвиля солодкої знемоги прокотилась всім нутром. Вона стисла його плечі, зашепотіла щось нерозбірливе, гублячись у відчуттях. Її подих був гарячий, важкий, розірваний зойками задоволення. Вона відчувала, як усе в ній тремтить — хвиля за хвилею, поки не розтанула в ньому повністю.

Його очі стали палаючими. Святослав невідривно спостерігав за нею. Його пальці вп’ялися в її талію, та з кожним її тремтінням він притискав її ближче, глибше, мовби хотів вкарбувати її в себе.

— Святе… Святе… — стогнала вона в час кульмінації. Її тіло здригалось в його обіймах, а в грудях палав вогонь. Вікторія притискалась до нього ще ближче.

Святослав провів пальцями вздовж її спини, відчуваючи запах її шкіри, і прошепотів:

— Обожнюю тебе…

В його голосі бриніло щось первісне, темне й солодке водночас — те, що могло налякати, якби не було таким ніжним.

Вона затремтіла, стискаючи його сильніше. Її серце билося швидко, у той час як він лишався бездиханним… і водночас абсолютно живим у її обіймах.

Він обережно поклав її та ліг поруч. Дівчина притулившись до його холодного тіла всім своїм теплом та поклала голову на його груди. Святослав ніжно обіймав її, перебираючи пальцями пасма її довгого волосся.

— Якби я мав душу… вона вже давно була б твоєю, — прошепотів він.

Вона усміхнулась і ще сильніше притислась до нього, ніби намагалась зігріти його своїм теплом.

— Я так сильно кохаю тебе… — прошепотіла вона, притискаючись обличчям до його грудей.

Вікторія міцніше обійняла його, і він, задоволено посміхаючись, обережно провів пальцями по її спині, залишаючи невидимі візерунки.

А сонце все швидше підіймалось. Вона повільно повернула голову до закритих вікон, крізь які намагались пробитись сонячні промені. Святослав помітив, що Вікторія спостерігає за сонцем, його погляд став похмурим.

— Залишишся зі мною? — тихо проговорив він.

— Святе, я б з радістю… — усміхнулася вона, заглядаючи в його природно блакитні очі. — Але у мене ще стільки справ… і стільки підручників треба прочитати.

Святослав міцніше обійняв її, притискаючи до себе, навіть мовчання між ними було сповнене тепла й ніжності.

— Напевно, вдома з ними тобі не дуже затишно? — різко запитав він. — Хелена напевно ображає тебе?

— Ні… Чого ти так вирішив? — здивувалась вона.

Святослав ненадовго замовк, опускаючи погляд, ніби вагаючися, чи варто продовжувати.

— Ти знаєш, у мене була серйозна розмова з Хеленою, — ледве вимовив Святослав.

— Дуже цікаво, — очі Вікторії загорілись від інтриги. — І про що ж ви говорили?

— Про тебе і Віктора, — серйозно сказав він.

Посмішка миттєво зникла з обличчя дівчини. Вона завмерла, вдивляючись у нього з тривогою.

— Ти навіть не уявляєш, як вона біситься, коли бачить вас разом, — похмуро продовжив Святослав. — Вона переконана, що ваші стосунки… трішки… не здорові…

— Який жах! — очі Вікторії округлились від обурення. — Вона зовсім з глузду з’їхала. Я сподіваюся, ти не думаєш так само як вона?

— Ні, звичайно, це повна нісенітниця, — м’яко посміхнувся Святослав. — Але мушу визнати: Віктор іноді й справді поводиться… надто турботливо з тобою.

— Так… можливо, він іноді трішки перебільшує, — сумно зітхнула Вікторія. — Але його можна зрозуміти. Ця травма тягнеться ще з самого дитинства…

Її очі зволожились, сльози повільно підступали до повік.

— Коли матуся і татусь загинули, мені було лише шість, — ледве чутно промовила вона. — Мені страшенно бракувало їх… Я так часто плакала ночами. А Вітя завжди був поруч. Він мене заспокоював.

По щоках Вікторії скотились перші сльози. Святослав ніжно пригорнув її до себе, обережно витираючи їх своїми холодними долонями.

— Незважаючи на те, що йому самому було всього десять, він узяв на себе одразу кілька ролей: і старшого брата, і батька, і мами… — її голос зривався від хвилювання. — І, мабуть, досі не зняв із себе цієї відповідальності. Але я йому дуже вдячна. Він усіма силами намагався зробити моє дитинство хоч трохи щасливим. Грався зі мною, віддавав весь свій вільний час. А коли я хворіла — ночами не відходив від мого ліжка, постійно перевіряв мою температуру, моє дихання…

Святослав сумно, але тепло посміхнувся, пригортаючи її до себе ще міцніше. Вікторія відповіла обіймами, дозволивши собі розчинитись в його дбайливій ніжності.

Якщо розділ вам відгукнувся — підтримайте книгу лайком та додайте до бібліотеки)))
Ваша підтримка надихає писати швидше!