Раді Вас бачити!

Вода стікала по плечах Софі, змішуючись із гарячими сльозами, які нарешті прорвали її витримку. Вона плакала так, наче її серце розривалося на шматки, випускаючи з себе весь біль, приниження та страх цієї ночі. Вона відчайдушно терла шкіру, намагаючись змити з себе відчуття чужих, брудних рук.

Андре стояв поруч. Він навіть не роздягався — гаряча вода заливала його сорочку, темне волосся прилипло до чола, але він цього не помічав. Усередині нього вирувала темна, глуха лють на самого себе за те, що не вберіг, що дозволив їй піти. Його серце стискалося від бажання забрати весь її біль, а натомість — стерти на порох тих, хто посмів її торкнутися.

Він забрав мочалку з її рук і притягнув дівчину до себе, ховаючи її обличчя на своїх мокрих грудях, і просто тримав, поки її плечі не перестали здригатися. Софі підняла голову. У її очах билася відчайдушна потреба відчути саме зараз — його. Його запах, його силу, його тепло. Їй було просто необхідно витіснити з пам'яті бруд клубу, замінивши його дотиком Андре — єдиним, кому вона довіряла і кого хотіла зараз відчувати.

Софі потягнулася до його губ, вкладаючи в цей поцілунок усю свою ніжність і відчай. Її пальці тремтіли, вона хотіла відчути його шкіру під власними долонями. Вона різко рвонула край його мокрої сорочки, і дрібні ґудзики з тихим стукотом посипалися на плитку душової. Розкривши тканину, вона провела долонями по його сталевих м'язах, шукаючи захисту і водночас зводячи його з розуму.

Андре важко видихнув. Він узяв гель і почав обережно, майже невагомо мити її тіло. Його великі долоні ковзали по її плечах, спині, животі, змиваючи страх і замінюючи його чимось абсолютно новим. Вода шуміла, пара заповнювала кабіну. Його рука повільно опустилася нижче, ковзнувши по внутрішній стороні її стегон.

Софі різко вдихнула і несвідомо стиснула ноги.

Він не відступив. Його пальці м'яко, але наполегливо торкнулися її лона, знаходячи там гарячу вологу. Вона повільно розслаблялася в його руках, повністю довіряючи йому себе. Андре почав повільно пестити її, вивільняючи відчуття, яких вона ніколи раніше не знала. Тіло Софі напружилося як струна. Її дихання збилося, пульс забив у скронях. Вона не розуміла, що з нею відбувається — ця солодка, нестерпна напруга лякала і вабила водночас, а всі її відчуття зараз зосередилися внизу живота.

— Андре... я не можу... — прохрипіла вона, чіпляючись за його плечі, її коліна почали підгинатися, а стегна тремтіти.

Він притиснув її спиною до теплої стіни, однією рукою сильніше стиснув її груди й легенько прокрутив сосок, а іншою продовжував свій ритм, роблячи його трохи глибшим і водночас м'якшим. Його губи торкнулися її вуха, і він обережно прикусив мочку.

— Відпусти себе, — його голос був низьким, хрипким, сповненим впевненості та розуміння того, що з нею відбувається. — Я тебе тримаю... Довірся і віддай це мені...

Від цих слів залишки її страху розсипалися. Андре прискорив рухи пальців, і за мить Софі накрила потужна хвиля першого в її житті оргазму. Вона скрикнула, ховаючи обличчя на його шиї, її тіло сильно тремтіло в його надійних руках. Він тримав її міцно, даючи пережити кожну секунду цього солодкого падіння, і продовжував обережно пестити її лоно.

Загорнувши дівчину у великий пухнастий рушник, Андре підхопив її на руки і поніс до спальні. У кімнаті панувала напівтемнява. Він обережно, наче найдорожчий скарб, опустив її на прохолодні простирадла.

Сам він швидко позбувся мокрого одягу і витерся її ж рушником.

— Не йди... — тихо попросила вона.

У тьмяному світлі його тіло виглядало ідеальним, вкритим темними візерунками татуювань. Коли він навис над нею, Софі міцно перехопила його руку. Її погляд був чистим і відвертим.

— Будь моїм першим... зроби мене своєю, — ледь чутно, але впевнено промовила вона.

Андре завмер. Його дихання зупинилося. Він на секунду заплющив очі, намагаючись осмислити почуте. Незаймана. У його жорсткому, цинічному світі, де все продавалося і купувалося, ця дівчина зберегла себе. І зараз вона дарувала цю чистоту йому, не просячи нічого взамін. Це ламало всі його бар'єри, знищувало всі правила, які він сам для себе встановив.

— Софі... — прошепотів він, схиляючись до її губ.

Він почав вкривати її тіло повільними поцілунками, розпалюючи її знову, готуючи під себе.

Її шкіра горіла під його дотиками. Коли він розсунув її стегна й обережно ввів палець, починаючи готувати її до себе, вона прогнулася в спині й тихо застогнала. Він узяв член у руки і легенько постукав по клітору, викликаючи хвилю неймовірно сильних електричних розрядів. Софі аж скрикнула від несподіваного задоволення.

Він направив свій член в її лоно, його м'язи напружилися до межі. Андре входив максимально обережно, міліметр за міліметром. Він відчув перепону і завмер. Її неймовірна тіснота і гаряча волога миттєво обвили його, посилаючи в мозок розряд чистого божевілля. Було нестерпно важко стримувати свої тваринні інстинкти, але він змусив себе сповільнитися.

Пройшовши до середини, він зробив один різкий поштовх і зупинився.

Софі скрикнула й уперлася руками в його груди, інстинктивно намагаючись відштовхнути, відчувши різкий, пекучий біль.

Він одразу зупинився. Спершись на лікті, Андре завмер усередині неї, даючи її тілу час звикнути до його розмірів. Він вкривав її обличчя заспокійливими поцілунками, гладив волосся, чекаючи.

— Дихай, маленька. Розслабся, зараз біль мине, — шепотів він, ледве стримуючи власне тремтіння.

За кілька хвилин її дихання вирівнялося. Її руки обвили його міцну спину, і вона ледь помітно подалася назустріч.

— Не зупиняйся, — попросила вона.

І він почав обережно рухатися. Спочатку повільно, бережно, а потім, відчувши, як вона почала підмахувати стегнами, трохи глибше, задаючи ритм, старий як сам світ.

Андре відчував кожне скорочення її м'язів, те, як ідеально вона приймала його, як її тіло відповідало на кожен його поштовх. Це було щось набагато більше за звичайну близькість. З кожним рухом він розчинявся в ній, відчуваючи, як стирається межа між їхніми тілами.

Час зупинився. У цій кімнаті були лише вони двоє. І дивлячись у її напівзаплющені, затуманені задоволенням очі, Андре дав собі клятву, яку вже ніколи не зможе порушити: ніхто і ніколи більше не посміє завдати їй болю. Відтепер вона — його.