Раді Вас бачити!

Після того, як Еля знову втекла від мене, залишивши по собі лише відчуття холоду, я повернувся до дому. Потрібно було діяти. Я набрав батька.

— Привіт, сину? — його голос, завжди рівний і діловитий, пролунав у трубці.

— Нам потрібно поговорити.Серйозно.

Він не задавав зайвих питань.

— Приходь на вечерю. Завтра о шостій. Якщо справа серйозна, твоя мати має бути присутньою.

Це було одночасно і полегшенням, і додатковим тиском. З одного боку — підтримка мами могла стати вагомим аргументом. З іншого — доведеться викладати все на загальний огляд. Але вибору не було. Я погодився.

Отже, у мене була ніч і майже цілий день, щоб обдумати, як подати історію з Елею. Як переконати батька, схильного до холодного розрахунку, взяти в готель практикантку?

Перевіривши всі відомі мені канали і не знайшовши жодної нової ниточки в справі, що мене гризла, я пішов спати. Але сон не йшов. Перед очима стояв то образ Елі, що тікала, то суворий погляд батька.

Наступного дня мене вивів з похмурих думок дзвінок Матвія. Він звучав дивно... натхненно, майже щасливо. Ми зустрілися в кав'ярні, і він зразу ж посипав словами, наче градом.

Ми зустрічаємося він дуже багато розповідає про дівчину психологиню, до якої він ходить на сеанси, а попутно слідкує за нею.

Я сидів і мовчав, прикриваючи свою гримасу ковтком кави. Знав б ти, друже, що твоя рятівниця працює на Каспера. Знав би, що кожен ваш сеанс — це звіт у досьє. Мені стало одночасно і смішно, і боляче за нього. Ця іронія була гіркою, як полин. Що він у ній знайшов? Такого задоволеного і сповненого надії, я не бачив його з тих пір, як він розійшовся з колишньою.

Можливо, справді кохання сліпе. Або ж просто відчайдушно ілюзорне.

Ми ще трохи поговорили про дрібниці, після чого я, пообіцявши зв’язатися наступного тижня, поїхав до батьків. З кожним поворотом колеса відчуття важкої, невідворотної розмови лише посилювалося.

Двері відчинилися, і мене, як завжди, зустріла мама. Її обійми були щирими, а поцілунок у щоку — теплим.

— Заходь, сину. Батько казав, у тебе серйозна розмова, — промовила вона, але в її очах читалося щире занепокоєння.

У вітальні за столом сидів батько, заглиблений у щось у планшеті. Він підвів на мене погляд, кивнув, і я сів навпроти, відчуваючи, як здавлює груди.

— Ну що, одразу до справи? — запитав батько, відкладаючи гаджет убік. Його погляд був прямим і діловим.

— Петро, ти як завжди, одні справи на думці, — втрутилася мама, сідаючи поруч. Вона поклала руку на його руку, ніби намагаючись пом'якшити його тон. — Можливо, син хоче нам щось приємне розповісти.

"Дуже приємне", — саркастично подумав я.

— Тато, — почав я, зібравшись із думками. — В мене до тебе одне, але дуже важливе прохання. Мені потрібно, щоб ти взяв до себе в готель на серпень на практику одну дівчину.

— Дівчину? — мама немов розцвіла, її обличчя осяяла щаслива посмішка. — У тебе є дівчина?

Я навіть не встиг відповісти, як батько, нахмурившись, перебив:

—Павло, я, здається, чітко говорив тобі, що в мене злагоджений колектив. І я не збирався брати жодних практикантів. Ти що, мене не почув?

— Тато, послухай, — я зробив глибокий вдих, відчуваючи, як стискаються кулаки під столом. — Я погоджуюсь на будь-які твої умови. Будь-які. Тільки візьми Елю на практику. І, будь ласка, заплати їй за роботу. Вона того варта.

— Сину, — мама звернулася до мене, а потім ніжно подивилася на батька. — батько візьме твою дівчину на практику. Але пообіцяй, що познайомиш нас з нею. І чим швидше, тим краще.

Батько важко зітхнув, провівши рукою по обличчю. Він подивився на маму, і в його погляді з'явилася м'якість, яку він рідко показував.

—Добре, — здався він. — Ти ж знаєш, люба, що я не можу тобі ні в чому відмовити. Але свої умови я також поставлю. Дай мені час їх обдумати. Ти сам сказав — готовий на будь-що.

— Так, — кивнув я, відчуваючи, як тріскається лід у грудях. — Але, тату... головне, не змушуй мене кидати те, що я люблю.

— Я над цим подумаю, — батько ледве помітно підморгнув, і в його очах з'явилася хитра іскра. — Пізніше я зателефоную управляючому і дам розпорядження підготувати всі документи для прийому дівчини на практику. Через два-три тижні все буде готово. Так що можеш сповістити її гарні новини.

— Обов'язково, тату. Дякую, — видихнув я, і нарешті відчув, як напруга починає відступати, залишаючи після себе стомлене полегшення.

Вечеря тривала, і мама, немов чекаючи слушного моменту, знову підняла тему Львов

—Дата відкриття нового комплексу — 20 серпня, — промовила вона, зігнувши очі. — І ти можеш запросити туди свою дівчину. Буде чудовою нагодою познайомитися в неформальній обстановці.

— Мам, вона мені не дівчина, — я відчув, як по спині пробігла непотрібна напруга. — Ми просто знайомі. Я просто хочу їй допомогти.

— Сину, — мама виглядала збентежено, ніби я щойно заперечив очевидний факт. — Ти давно нікому не допомагав, а вже тим більше дівчині. А йти на такі поступки заради когось... Це на щось вказує.

— Я познайомлю вас, і ти все сама побачиш, — поспішно завірив я, відчуваючи, як ця тема перетворюється на пастку. — Але не обіцяю, що це буде скоро. Вона дуже багато працює.

Обличчя мами просяяло, наче я оголосив найкращу новину року.

—А де вона працює, якщо не секрет?

— Вона працює баристою в одній із кав'ярень... — я не встиг договорити.

— Сину, ти серйозно? — голос батька пролунав різко, як удар. Він відставив виделку, і його погляд став холодним та аналітичним. — Вона тобі не рівня. Та вона користується тобою. Знає, що ти при грошах, от і причепилася до тебе. Скажи чесно — це вона попросила тебе влаштувати її в готель?

Кров ударила мені до голови. Його слова відлунили у повітрі, гострі та образливі.

—Тату, Еля не така! Її мої гроші зовсім не цікавлять. Якби це було так, ти ж знаєш, я б просто припинив спілкування. Я розбираюся в людях, тож давайте не будемо більше про це.

— Коханий, — мама м’яко втрутилася, поклавши руку на рукав батька. — Ти перегинаєш палицю. Хіба наш син не може сам вирішувати, з ким йому спілкуватися? Мабуть, вона справді хороша дівчина. І що поганого в тому, що він хоче допомогти?

Батько важко зітхнув, і напруга в його плечах трохи спала. Він обернувся до мами, і його погляд пом’якшав.

—Вибач, серденько, — промовив він, беручи її руку і торкаючись губами її пальців, а потім притуляючи до щоки. — Давайте не сваритися.

Я спостерігав за ними, і в мене защеміло в грудях. Ось так — міцно, ніжно, незважаючи на всі суперечки. Саме про такі стосунки я завжди мріяв.

— Мам, — я намагався повернути розмову в безпечне русло. — Розкажи мені більше про відкриття комплексу.

Її очі знову засвітилися ентузіазмом. Вона почала розповідати про організацію, запрошених зірок, ведучих, камери, журналістів... Я кивав, але мізки вже працювали в іншому напрямку. Як завжди, піару було більше, ніж суті.

Після вечері я вийшов на прохолодне нічне повітря, відчуваючи суміш полегшення та втоми. Їдучи додому, я думав лише про одне: чи з’явилася нарешті якась нова інформація, яка могла б прояснити всю цю заплутану ситуацію. Надія, крихітна та вперта, теплилася всередині.

Дорогою додому я вирішив: не казатиму Елі про практику. Нехай це буде для неї приємним сюрпризом від готелю. Не хочу, щоб вона відчувала себе винною.

Але з Елею все не так просто. Її постійні втечі... Вони мене бентежать. Можливо, причина в її недосвідченості. Чому б тоді просто не сказати? Мабуть, тут щось глибше. Щось, з чим вона не готова ділитися.

З Елею ми лише переписувалися, вона не мала часу на зустрічі, тому ми не бачилися два тижні, звичайно я міг приїхати в кав'ярню, провести до дому, але вирішив дати її час на роздуми.

❤❤❤ Дякую мої любі читачі за увагу до моєї творчості ❤ ❤ ❤