Раді Вас бачити!

Команда повернулась на корабель у пригніченому стані під конвоєм місцевих спецслужбовців. На кораблі вже нишпорило з двадцятеро віїрців у синіх комбінезонах і білих рукавичках. Певне вони ті рукавички засунули куди могли що дуже роздратувало дуже нервову команду.

Коли чистильники заходили у свій корабель, команда у синіх комбінезонах виходила. Віїрські нишпорки, серед яких були й люди з першої вечірки, дивилися на господарів Пташки наче то вони вдираються на їхній корабель, а не навпаки.

Люки і ангар було відчинено. Навколо стояли солдати.

Перше що помітив Мурсар, це відсутність силового поля. Взагалі, жодних ознак. Силове поле на космічних кораблях ніколи не вимикали, особливо на малознайомих планетах, це санітарна норма.

Мурсар побіг у відсік до генератора й дуже здивувався. Генератор силового поля віїрці зламали. Певне ще й деталі вкрали. Було усе розгромлено, наче сотня мавп пробігла.

Мурсар відразу кинувся перевіряти чи усе інше на кораблі працює. Лаявся, ледь не плакав, повторював, гладив стіни:

- Пташечко моя бідненька. Варвари з кривими руками, влізли таки. Навіщо ламати нашу Пташечку? Чому? Я не розумію.

- Як ті таргани, - буркотів професор Ворона, - влізуть, зламають, зпаплюжать. Не здивуюся якщо не дорахуємося унітазів у гальюнах.

- Генератор я відремонтую, але не розумію, як вони могли таке вчинити? Це наш корабель! – від обурення шерсть на голові Мурсара стояла дибки, він шипів і випускав коротенькі кігті, мріючи вчепитися у чиюсь віїрську голову й дерти, дерти. Як вони роздирали його Пташку. Увімкнув усі системи і заволав, - Падлюки! Бортовий комп’ютер мовчить! Мертвий! Яка сволота шпорталася у нашій системі?! - завив від безсилля перед тупістю обхопивши голову руками.

- Чорти забирай, без генератора й бортового комп’ютера ми далеко не залетимо. Нашій Пташці ця сволота крила обскубала, - буркотів Дід, - Що за падлюки, куди не влізуть усе зламають.

- У мене вкрали з сумки усі ліки, - розповіла Доол, - Але коли почалося усе це безчинство, я зрозуміла що без сенсу буде у них вимагати їх повернути. Почнуть брехати, обіцяти, ще й скажуть що сама загубила.

- Так, - погодився дід, - Їм хоч кричи хоч плач. Вони безжальні.

- Я не хочу працювати під наглядом, - ледь не плакала Лісі, - Це якесь приниження. Хай йдуть з нашого корабля. Це наш корабель! Наш дім! Чому ці істоти тут?

Ені обняла подругу, намагалася втішити, але у дівчини почалася істерика. Доол побігла до медпункту, та він був зачинений біля дверей стояло два довбня у чорних одностроях, озброєні наче на війні. Лише побачили корабельну лікарку, направили на неї дула автоматів.

- Стой! Стреляю! – кричали істеричним дуетом обидва віїрці.

- Та стріляйте, стріляйте! Що вже! – вигукнула Доол, - Мені потрібно у мій кабінет, трясця вашій матері! - Доол зробила крок, їй кулі не зашкодять, але один з солдафонів випалив у підлогу, пробив пластикову палубу. Лікарка жахнулась: - То ви корабель нам розіб’єте!

Повернулась назад. На зустріч їй біг солдат зі шрамом, який керував іншими окупантами. За ним дід Ворона, кричав віїрцю у спину, що стріляти на кораблі з вогнепальної зброї не можна.

Лісі сиділа при вході неподалік рампи на палубі й плакала Ені і Дін її втішали. Мурсар стояв у дверях рубки керування розгублено дивився на молодь.

- Чому ви закрили медичну каюту? – запитала Доол у солдата зі шрамом.

- Заборонено, - відповів шрамований міжгалактичною.

- А як ми будемо працювати без лабораторії? – вигукнув дід Ворона.

- Без хімічної лабораторії ми не зможемо зарядити очищувачі, - додала хімік Доол. Вони з Дідом перезирнулися.

- Вам заборонено користуватися медикаментами, - мовив солдат зі шрамом.

- Це чому? У мене дитина в істериці б’ється! У неї є психологічне відхилення, дівчинка дуже емоційна.

- Божевільна? – усміхнувся солдат, - Зовсім ви розслабилися, шизіків на службу берете. Здорові люди на Пайрі закінчилися? Хлопці з відхиленнями дівчата з відхиленнями. Якись кіт. - Мурсар зашипів. - Скажений, - захихотів шрамований. Він добре знав міжгалактичну.

Доол навіть мала підозру що цей дивний дядько свій шрам отримав у реальній війні. Запитала:

- Чому заборонено користуватися медблоком?

- У вас там наркотики, це сповільнить вашу роботу, а ви працюєте тепер на нас за нашими законами, - молов нісенітницю віїрець.

- Дурня якась. Ви викрали у мене усі ліки з медичної сумки. Чи є там якісь наркотики? Ви, мені здається, служили на інших планетах, знаєте назви і призначення тих ліків. Я візьму заспокійливе, а далі ми лише користуватимемося лабораторією для перевірки реактивів перед заливанням їх у очищувачі. Бо ми тут вам наочищаємо.

- Займіться вашою роботою, досить цієї вистави. Якось приведіть до ладу хвору дурепу, - наказував шрамований.

- Ми саме намагаємося це зробити, - мовив професор.

- Силове поле відсутнє, як я підніму корабель? – запитав пілот.

- Для польотів у атмосфері силове поле вам не потрібно, - відповів шрамований.

- То ось що! Зламали корабель щоб ми у космос не відлетіли, - Дід відчув як його лихоманить від ненависті.

- Так, - погодився шрамований, - Отже. Наказ. Ви виконуєте свою роботу, ми повертаємо деталі генератора, ви його ремонтуєте і летите додому.

- Деталі?! – Мурсар знову по котячому підвивав, - Деталі?! Ваші люди там ломаками усе розбили! Деталі! Варвари ви! Дикуни з периферії космосу. Навіть дикуни у космосі не такі дикі як ви.

Шрамований направив на пілота пістолет.

- Ой, так, застрель мене й ніхто нікуди не полетить, сам будеш піднімати у повітря корабель без силового поля. Зможеш Вояко? А ще ми не снідали, - додав Мурсар.

- Займіться вашою роботою! – закричав шрамований, - Ні? – Перепитав і закричав, - Бунт? Тоді кого я маю розстріляти?! Певне перекладачку. Я знаю мову, вона нам не потрібна. - націлив пістолета у Ені.

Дівчина дивилася на розлюченого дядька великими синіми очима, що його дратувало ще більше.

Доол впала на коліна біля перекладачки, обійняла її затуляючи собою. Дід став перед військовим:

- Стріляйте тоді у мене, але не буде вам тоді ніякого очищення. А ви ж хочете прочистити небо над палацами своїх урядовців? Та ще й закріпити чисті ділянки. Не розумні істоти, вам не чистильники потрібні, а планетарні інженери.

- Ви скажені істоти, - злостиво усміхнувся командир загону, потер собі лоба дулом пістолета, - Що вам потрібно щоб ви тут не сиділи й не влаштовували революцій?

Лісі закрила вуха руками й почала верещати. Офіцер направив у неї пістолет. Дін обхопив дівчину руками. Дід крикнув:

- Це штурман і комп’ютерник! Без них ми заблукаємо навіть на вашій планеті! Дайте нашій лікарці взяти заспокійливе, ми швиденько поснідаємо і візьмемося до праці. І заховайте цей дурний пістолет. Не можна стріляти на кораблі!

Шрамований знову почухав дулом пістолета скроню, наказав:

- Добре. Хвилина у медблоці, десять хвилин на камбузі. Чорт з вами.

- Двадцять хвилин на камбузі, - вимагав Мурсар, - Бо я як пілот, вам, трясця, на голодний шлунок тут постійно блукатиму. Ще й без бортового комп’ютера, який ваші дурні зламали! Навіщо?! Силового генератора було б достатньо.

- П’ятнадцять, це остаточне рішення, бо пілот без ноги інколи краще літає ніж з ногою, - відповів солдат зі шрамом.

- Скотиняки, - мовив Дід своєю мовою, - які ж скажені скотиняки.

- Ще раз заговориш тією моторошною мовою, я й тобі ногу прострелю. Старе гівно. – пригрозився шрамований.

- Та стріляй! Що ти ще можеш крім як стріляти і красти! – не втримався Дід, - ми тебе не боїмося москалюко.

- Діду! Досить! – гаркнула Доол. – Немає сенсу говорити з ними. Треба діяти. – Наказала, - Я в медблок. Дін говори з Лісі, хай чує твій голос. Мурсаре йди на камбуз приготуй сніданок і побільше фірго.

Після короткого сніданку з заспокійливим, чистильники дуже повільно рухаючись зайняли свої місця. Ця їхня повільність дратувала шрамованого, та він не міг нічого вдіяти з прибульцями. Чомусь вони непередбачувано реагували на усі погрози, усе намагалися зробити наперекір. Злість на злість не давала покори.

Перша точка скидання очисних фільтрів була й справді над якимов великим білим палацом у стилі який дуже полюбляли космічні торгівельники. Мурсар закріпив корабель на гравітаційному двигуні магнітним якорем, і дід Ворона почав дистанційну підготовку масивних очищувачів.

Шрамований лише відмітив що ніякою лабораторією, брехуни палринські, не користувалися. Доол зайшла туди декілька разів, щоб вкрасти у себе ж потрібні ліки знову наповнити лікарську сумку. Коли Пташка скинула перші очищувачі і налагодила їхню роботу у атмосфері над великим палацом, Доол знову забігла у медблок. Там її вже чекав шрамований. Сидів у зручному лікарському кріслі, пив пиво із запасів корабельного трюму, усміхався наче божевільний. Доол не сподобався дивний блиск його очей, щось не те з цим чолов’ягою, наче у нього штучні очі, і певне він дійсно прийняв якісь наркотичні речовини. Вояка усміхаючись уїдливо запитав:

- Не можете не красти? Що цього разу? Знову заспокійливі для біснуватої?

- Я не краду, я беру зі своєї каюти потрібні для команди ліки, і цього разу це мазь для нашого професора. Після спання у вашому холодному готелі, у нього спина болить, годинами сидіти у кріслі працювати на вас старому важко.

- Ви усі такі слабкі, - хмикнув зневажливо шрамований.

Солдат привів по під руку Ені, крикнув з коридору:

- Товарищь командир, поймали на камбузе, воровала конфети!

- О, то ви пані тут не одна така крадійка, ваша перекладачка цукерки крала, - переклав солдат зі шрамом.

- Що за маячня! – Обурилася Доол, спробувала пояснити довбню, - Ені взяла цукерки для команди, вона поки нічим не зайнята її попросили збігати за солодощами. Це наш корабель і наш камбуз, наші цукерки.

- Ні, стара дурепо, ти ще ніяк не усвідомиш що це наш корабель, наш камбуз і наші цукерки! – Крикнув солдат зі шрамом у обличчя Доол. Підскочив до Ені, - Кажеш тобі нічим зайнятися, тоді ти станеш прикладом для інших, – вхопив дівчину за волосся і приставив їй до скроні дуло пістолета, потягнув її до відчиненого люка. Під час скидання фільтрів люки відчиняли, висота була метрів тридцять.

Доол намагалася врятувати перекладачку, та солдат почав у неї стріляти, кулі відскакували від її тіла і впивалися у перебірки, посипалися іскри. Кулі потрапили у якісь дроти. Усіляких з’єднань багато у перебірках палуби, об’єднували пульт, двигун й системи життєзабезпечення.

Корабель хитнуло, почувся голос Мурсара:

- Хто тут трясця руйнує мій корабель, припиніть стрілянину! Якого біса!

Доол вхопила протипожежну подушку, вони висіли на стінах кожні десять метрів і приклала її до місця де горіло полум’я. Шрамований дотягнув Ені до люка, наче одержимий бажанням вбивати й крикнув до Доол:

- Дивися до чого призвели ваші дії! І іншим розповіси! Бунти, крадівництво, непокора караються смертю!

Ені верещала і виривалася. Та він був дуже сильний, щось у цьому чоловікові було нелюдське. Дол запідозрила що це солдат може виявитися кіборгом. Шрамований виголосивши вирок викинув Ені за борт.

Доол кинулася до люка, вдивлялася вниз, дівчина впала на дерева далеко внизу. Лікарка скочила на ноги і вдарила шрамованого вояку, від її потужного удару він сам ледь не випав у люк. Скочив і ще стоячи на колінах почав стріляти у лікаря. Його шалений солдат долучився. Люк був близько від пульту керування, одна руля прошила тонку пластикову перебірку й влучила у Мурсара. Цілий швал куль пробив перебірки й зв’язок пульта керування із двигуном було втрачено. Пташку закрутило у повітрі, Мурсар задіяв запасні гравітаційні поплавки щоб врегулювати корабель й почав садити Пташку посеред поля, яке зорали нещодавно.

- Мамо рідна, які ідіоти, які ідіоти, сил моїх на вас вже немає! Жорстокі ідіоти! – волала Доол. Вона доповзла до солдата, він під час жорстокої посадки зламав шию й лежав у куточку під дверима гальюну. Шрамований коли корабель крутився випав, Доол мала надію що вбився. Шепотіла згорьовано:

- Бідна Ені, бідненька Ені, що ми скажемо твоєму брату. Мурсаре, чого ти так нявчиш?

- Мене поранено, я вмираю, - стогнав пілот.

- Чекай, зараз залатаємо, - лікарка дісталася рубки керування оглянула рану Мурсара, - Житимеш, нічого серйозного, не плач котику, у тебе висока регенерація. Або волай, тільки увімкни мені внутрішні камери, - Сама увімкнула зв’язок з Дідом, запитала схвильовано, – Цілі? Живі?

- Лісі вдарилася головою, Дін зламав ногу, мені поперек болить, але моє крісло добре мене втримало. Живі. Що у вас?

- У вас там вояки є?

- Ні вони нас зачинили й пішли на камбуз горілку пити.

- Заблокуйте ваш відсік. Як під час аварії у космосі. Вони вбили нашу Ені, Мурсара поранили. Пташку зламали… Капець їм, ой капець. Порву падлюк, бо забембали? – гарчала Доол.

- Обережно там мала, вони агресивні. Спочатку стріляй, навіть якщо у спину, мовчки стріляй. Лише б вибити це гівно з нашого корабля. Я нарахував їх п’ятнадцять.

- Я обережно, кулі мене не беруть, то ж я тут як супержінка, як у запальній партизанській молодості, - Доол трусилася від злості.

- Щасти. – і до комп’ютерника, - Малий, блокуй двері. Лісі дитинко скануй чи борт цілий, проведи діагностику. Бо відлітати потрібно буде терміново. Аби Пташка піднялась. Аби піднялась.

Доол розмовляючи з Дідом, обробила рану Мурсарові накраденими з власної медичної каюти матеріалами і вийшла з кабіни пілота:

- Замкни і заблокуй, не вилазь ні за яких обставин. Захищаєш рубку, бодай цей світ перевернеться. Бо без тебе ми звідси не зможемо втекти. Спробуй відремонтувати комп’ютер.

- Порви їх подруго, - Мурсар тримаючись за бік, підійшов до полиць, взяв лазерного пістолета. Тоді до дверей заблокувати і повернувся у своє крісло, бубонів, - зараз скурвині діти наша лікарка вас усіх полікує, довіку не скаржитиметеся, вона вміє лікувати. Ой вміє. Пташечко, давай поглянемо де ти поранена. Без комп’ютера діагностику мало хто може зробити. Але я універсальний. Хех. Казав я нашій Сейко що потрібно біокомп’ютер як у нормальних людей. Ні у неї бзик. Був би біокомп’ютер ці дикуни його б не зламали.

У коридорах і каютах маленької Пташки чулися постріли і крики. Лікарка вибивала окупантів зі свого корабля.