Раді Вас бачити!

Лілі

Ми приїхали до головного входу будівлі, в якому був офіс Сашка, де на мене вже чекала дівчина в діловому костюмі. Вона посміхнулася мені автоматично і відразу повела всередину, до ліфту, я ледве встигла попрощатися з Олегом.

Було не дуже комфортно тут перебувати, тому що всі навколо були в діловому стилі, а я виділялася тим, що була в простому, літньому платті і з білим рюкзаком. Та ще й в кросівках!

Але ніяково було явно тільки мені. Дівчина спокійно вела мене далі по офісу, піднялася зі мною на потрібний поверх, і привела прямо до приймальні, відкрила двері в кабінет, а сама присіла за свій стіл. Так це його помічниця?

Всередині кабінету явно була звукоізоляція, бо тут було тихо і спокійно. Сашко сидів на дивані, з кимось розмовляв по телефону і, побачивши мене, кивнув на другу сторону м'якого дивану. Я обережно сідаю, ставлю рюкзак на коліна і прикушую губу.

-... Гаразд, я зрозумів. У будь-якому випадку, підготуй документи на понеділок і я подивлюся. Добре, до зв'язку.

Сашко відключив виклик і подивився на мене.

- Привіт. Прости, що довелося сюди їхати, але я тільки закінчив нараду, - чоловік закурив. - Чогось хочеш? Кава, чай?

- Зелений чай, - я посміхнулася. Сашко просить секретарку зробити мені чай і повертається на диван.

- Розповідай, що сталося. Разом подумаємо, як напоумити Кира.

- Та він ніби і... - невпевнено стиснула ручку рюкзака. - Я хотіла дізнатися у тебе, як у друга... Може, він говорив або ще якось знаєш... Взагалі, він серйозно ставиться до мене?

Сашко спочатку здивовано підняв брови, а потім реготнув.

- Дивлячись, що ти маєш на увазі під цим словом, - чоловік зробив ковток кави.

- Я ось і хотіла дізнатися... Тому що боюся, що ми зовсім по-різному дивимося на розвиток подій, - я зніяковіла.

- Все, пробач, я не хотів тебе бентежити, Лілі, - Сашко посміхнувся. - Кир щасливий з тобою. І я радий його бачити таким. Ви ж разом вже більше двох місяців, так? Ось весь цей час я не можу не радіти тому, наскільки ти його робиш щасливим.

- Гаразд. Це добре, - я ковтнула. Помічниця чоловіка поставила для мене чай і вийшла.

- Ти була в лікарні?

- Так, - киваю. - Я була у лікаря, яка підтвердила мою вагітність. Тому я хочу знати - як до мене ставиться Кир, - нервово ковтнула, дивлюся як Сашко дивується вдруге.

- Хм, цікаво... Якщо ти зрозумієш, що він не готовий до дітей, ти зробиш аборт? - чоловік пильно дивиться на мене.

- Ні, я піду від нього, хоч і цього не хочеться... - ковтнула. - Дитина не винна в тому, що тато поки не готовий до пелюшок і безсонних ночей.

Сашко стиснув губи і відвів погляд.

- Розумниця. Думаєш як і Єсенія. Вона залишила Матвія навіть не сказавши мені про це і зараз я щасливий батько і чоловік. Дитинко, - Сашко посміхнувся, знову перевівши погляд на мене. - Що б тобі не здалося, це не правда. Кирило більше за мене і наших друзів хотів би сім'ю. І я радий допомогти йому, підштовхнути до більш серйозного кроку. Судячи з усього, справа була в тобі. Ти його відштовхувала.

- Так, правда, - я знітилася. - Я боялася його. Він же тоді заплатив мені і...

- Що? - Сашко здивувався вкотре.

- Ти не знаєш? - я посміхнулася. - Він заплатив мені, щоб я пішла з ним на день народження Єсенії.

Чоловік засміявся, змушуючи і мене посміхнутися. Саме в цей момент в кабінет заходить захекана Єсенія і, знайшовши поглядом нас на дивані, видихнула і посміхнулася мені:

- Ось це з ким мій чоловік закрився. Привіт, кошеня, - дівчина поцілувала мене в щоку, а потім присіла до чоловіка і поцілувала його. - Чого смієтеся?

- Лілі розповідає мені кумедні факти про нашого спільного друга, - Сашко на очах загорівся і ніжно погладив її по ніжці. Я відвела погляд, зробила ковток чаю.

- Мабуть, дуже веселі факти, - дівчина хмикнула. - Ти довго ще? Якщо ми запізнимося, наші мами нас розірвуть.

- А ти купила подарунок? - посміхнувся Сашко.

- Звичайно! - Єсенія пирхнула беззлобно. - Лілі, що у тебе сталося? Пробач, я як завжди, - дівчина хмикнула.

- Як думаєш, наш спільний друг готовий одружитися і стати татком? - Сашко посміхнувся. Він так м'яко згадував Кира, що стало якось приємно. До нього і правда ставляться добре.

- Та ладно! - Єсенія підсіла до мене. - Ти вагітна, Лілі? Скільки тижнів, все добре? - одразу зрозуміло, що вона була вже вагітна.

- Я ще не усвідомила свого стану, але по аналізах і огляду начебто все добре, - розповіла я.

- Перша вагітність завжди спантеличує. Ну, це означає, що у Кира все ж був секс! - реготнула Єсенія.

- З язика зняла, - Сашко підхопив її сміх. - Пробач, Лілі.

- Він приблизно так само про вас відгукується, - я відмахнулася. Починаю звикати до них.

- Час вже! Поїхали, Лілі, з нами, а то запізнимося, поки завозити тебе додому будемо, а потім ще й їхати... - Сашко встав, набираючи чийсь номер. Ми з Єсенією пішли попереду, але Сашко не відставав.

- Привіт, Кир. Ми тут перетнулися з Лілі, їдь відразу до батьків, ок? Так, доставлю твій скарб цілим та неушкодженим, - хмикає чоловік, заходячи в ліфт і натискаючи кнопку. - Ну, якщо Лілі дозволить, я розповім, - посміхнувся. І відключає виклик. - У тебе такий недовірливий чоловік.

- Або ревнивий, - знизала плечима Єсенія. - Це ж добре.

Ми їдемо майже годину з міста до будинку батьків Сашка, як я розумію. По дорозі, Єсенія взяла з мене обіцянку стати на облік саме до її лікаря, яка вела її обидві вагітності, а потім раділа, коли я запитала, чи зможе вона стати хрещеною.

Кир чекав нас на парковці з Олексієм, про щось спілкуючись. Тільки побачивши машину, він відволікся від друга і коли я вийшла з машини, чоловік закрив дверцята і сміливо поцілував в губи.

- Маленька, що сталося, ти чого до Сашка поїхала? - м'яко питає коханий, поки я притискаюся до нього і відчуваю його запах.

- Так було потрібно, - я прикусила губу і, глянувши на усміхнену Єсенію, подивилася в його темні очі. - Хотіла переконатися, що ти будеш радий тому, що я вагітна.

- А ти... Що? - Кир бере мене за талію і піднімає на рівень своїх очей, відірвавши від землі. Він і не посміхався, і не засмутився, неспокійно якось дивився, немов я пожартувала і це було не смішно. - Не жартуй так, крихітко.

- Я й не жартую. Сім тижнів вже , - я обійняла його за шию, а чоловік, посміхнувшись, обхопив мене руками і притиснув до себе, вп'явся в губи.

- Все одно не зрозумів, навіщо тобі Сашко?

- Він твій друг, відповів на деякі мої запитання... Не гнівайся, - я посміхнулася.

- Я й не злюся, - чоловік глянув за мою спину. - Дякую.

- Повинен же я кричати "гірко" голосніше за всіх? - чую я за спиною.

- Я буду перекрикувати, - додав Льоша, покивав.

- Кирило!

Ззаду коханого чую я і чоловік, опустивши мене на асфальт, повернувся. До нас йшли три жінки - одна дуже схожа на Кира, а інша з такими ж синіми очима, як у Сашка і Віта, а третя майже копія Єсенії, тільки постарше.

- Мамо, боже, - Кир притиснув невисоку жінку до себе. Він явно давно з нею не бачився, бо його мати навіть сльозу змахнула. - Як я радий тебе бачити, - Кирило поцілував її в щічку. А обидві інші жінки розцілували Сашу і Єсенію. Я зніяковіла, опустила очі і підняла їх, коли Кирило притиснув мене до свого боку і вимовив:

- Мам, а це моя наречена. Лілі. Кошеня, це моя мама Ольга, - представив Кир нас, а жінка тепло мені посміхнулася.

- Дуже приємно. Ви перша дівчина, з якою він взагалі мене знайомить, - Ольга потиснула мою долоню.

- Мам!

- А що? - Ольга відмахнулася. - Ну тебе, думала, залишиш без онуків!

- Не залишу. Лілі вагітна, - Киру явно було ніяково, але точно не тому, що я в положенні, а тому що не звик ще до цього. Та й як звикнути за кілька хвилин?

- І ти мені це кажеш зараз?! - жінка цокнула язиком.

- Та годі вам, - Єсенія посміхнулася. - Кир сам тільки дізнався. Але я вже призначена і долею визначена хрещеною малюка, - дівчина бере мене за руку, обіймає. - Ольга Іванівна, Лілі дуже хороша дівчина, а, головне, дуже любить цього неслухняного хлопця. Всім би таких дівчат, а, Кир? - підморгує вона і повела мене разом зі старшими жінками до решти гостей.

- Я так довго захищав твою дружину, але одного разу я її придушу голими руками, - чую я ззаду Кирила, на що Єсенія сміється.

- Сам іноді хочу придушити, - зізнався Саша.

- Не дам нікому в образу, - раптом вирвалося у мене, а чоловіки всі втрьох, з Льошею, розсміялися. Єсенія притиснула мене і поцілувала в скроню.

Виявилося, ми приїхали на свято на честь батьків Мири, Саші та Віта, Октябрини та Мирослава. Сьогодні якраз відзначалося перлинне весілля, але на святі були тільки найближчі. А так як винуватці торжества були вельми товариськими, гостей було чимало. Побачивши нас з Єсенією, подруги розцілували нас і якось відразу повели за чоловіками, до сцени біля басейну.

Було дуже красиво і романтично, ми встигли до самого початку і на сцені якраз говорив Віталій, з келихом в руці. Кирило різко мене висмикнув з компанії і притиснув спиною до себе, коротко посміхнувшись моїм подругам:

- Не віддам сьогодні.

Це було приємно. Віталік говорив, на правах сина, розсипався в привітаннях, його мама ледь стримувалася, а батько щасливо посміхався. Вони були так схожі з Віталіком, що просто не було слів. У Сашка адже обличчя трохи змінено... Він, до речі, вийшовши на сцену, теж заговорив, обнявши за шию брата. Вони дякували їм за щасливе дитинство, за те, що виросли хорошими людьми. А коли забігла на сцену Мирослава, почалася музика і вона стала співати, я махнула кілька сльозинок. Кир став трохи погойдуватися в такт, перемістивши руку на мій животик. Його ще не було, звичайно, але мене так захлеснули почуття і емоції, коли загорілися холодні фонтани по всьому периметру, коли забахали прямо над нами салюти.

Всі заплескали, судячи з того, як я розумію слова англійської пісні, цей співак розповідав про те, наскільки він ненаситний у своєму коханні до неї*. Простежувалися деякі вульгарні фрази, але він настільки красиво це співав, що неможливо було не розчулитися. Тому змахували сльози всі гості, всі ми.

Але саме так я люблю Кира. Жадібно, ненаситно, немов він - єдине в пустелі джерело. Я люблю в ньому все, і точно нікому і ніколи не віддам.

- Дякую, що зараз ми вміємо любити так, як і ви один одного, - каже в мікрофон Мира, а я чую голос Кира над вухом.

- А я навчився у них, - тихо каже він, а я здригаюся, бо це дуже приємно і тепло чути. Я повертаюся і відповідаю на його поцілунок ніжно і ласкаво. Вперше нікого не соромлячись.

- Я теж люблю тебе, - прошепотіла я в губи і чоловік кивнув.

- Ти ж вийдеш за мене заміж? - він повернув мене до себе обличчям і погладив по щоці. Я навіть не помітила, як навколо стало тихіше.

- Так, - покивала я, не встигаючи змахувати сльози.

Кирило дивиться на сцену, посміхається.

- Виходить, все, як завжди, пішло не за планом, - трохи голосніше промовив він, подивившись на сцену, а я повернулася туди ж.

- Вона сказала "так"? - запитала Мира в мікрофон.

- Звичайно, - киваю сама, посміхнувшись. І тут же холодні фонтани вибухають знову вгору, а Кир, повернувши мене до себе, цілує. Ласкаво, переплітаючи наші пальці і я навіть не зрозуміла, коли на одному з них опинилася обручка.

- Ти збирався і так робити пропозицію? - здогадуюсь. Адже на сцені взагалі не здивовані хлопці. Мабуть, я безглуздо виглядала в очах Сашка в офісі...

- Ага, - Кир задоволено посміхнувся.

До нас підійшли друзі і подруги, обніматися, а коли мене обійняв Сашко, вітаючи, він неголосно вимовив:

- Не гадай, що ти виглядала безглуздо. Я дуже радий, що ти їм дорожиш.

- Дякую, - кивнула, відсторонюючись від чоловіка і вдячно посміхаючись. Тепер у Кира просто немає причин думати, що він не дорогий Сашкові або іншим його друзям.

* пісня Darren Hayes - Insatiable