Раді Вас бачити!

Діна ще раз покрутилася перед дзеркалом, заправила пасмо рудого волосся за вухо і задоволено усміхнулася:

- Ну, дівчатка, до першого інтимного побачення готова! - відрапортувала вона.

- Гарнюня! - захоплено протягнула конопата Лара, витріщаючись на неї.

 Висока і безбарвна, з лляною копицею неслухняного волосся, вона вважала симпатичну подружку іконою стилю. Законодавиця моди Діна задавала тон у їхній дівочій компанії.

- Ох і пощастило ж тобі, Дінка, такого хлопця відхопити! - мрійливо промовила Ната, заздрячи подрузі. 

Їй самій катастрофічно не таланило з хлопцями. Чи то вона їх соромилася, чи то вони її цуралися, незрозуміло. Але будь-яке знайомство оберталося провалом. А у жвавої на язик подружки кавалери не переводилися.

- Це ще невідомо кому пощастило більше: їй чи йому! - вставила Юля, любителька посперечатися.

Вона була найсимпатичнішою з чотирьох подруг, але чомусь страшенно невпевненою в собі, це зводило нанівець всю її красу.

- Ой, дівчатка, - схрестила пальці Діна. - Мені навіть не віриться, що я потраплю додому до Руслана!

- Ще б пак! Та кожна з нас мріяла б опинитися на твоєму місці, - зауважила Лара.

    Новий хлопець Діни був втіленням дівочих фантазій: спортивна фігура, модна зачіска, тату на всю руку, блакитні очі з веселим примруженням, а найголовніше - модний кабріолет, який він зібрав власноруч, бо не дарма ж працював автомеханіком. Вони познайомилися на дискотеці. Коли компанія подруг запалювала на танцмайданчику, до них приєдналася група хлопців, серед яких і був Руслан. Жвава на язик і впевнена в собі Діна одразу запала йому в душу. І хоч зустрічалися вони ще зовсім недовго, їхні стосунки розвивалися досить швидко. Молодим не в терпець чекати слушного моменту і придивлятися, вони вважають за краще кидатися з місця в кар'єр. Так би сталося і в цієї пари, якби не обставини. Річ у тім, що їм просто ніде було милуватися, адже навіть машина хлопця не мала даху. Діна жила з бабусею, яка постійно перебувала вдома, а Руслан працював допізна та жив далеко за містом, добиратися туди було довго. 

- Дінко, ти хоч маякни на телефон, як там будеш, - попросила Ната.

- Ну не знаю. Думаю, там мені буде не до цього, - задерши носа заявила подруга.

- Та, ясна річ, що розмовляти буде ніколи! Це ж їхнє перше інтимне побачення! - твердила Наті Юля. - Ось повернеться завтра і все сама нам розповість, у всіх подробицях. Правда ж, Діно?

- Так я завтра ще не повернуся. На три дні запрошена, - вихваляючись, заявила вона.

- Не осоромся там, подруго! Ми триматимемо за тебе кулачки! - підтримала Лара.

    За вікном пролунав сигнал автомобіля. Радісна Діна висунула голову і помахала хлопцеві. 

- Ну все, дівчатка, за мною приїхали! Вимітайтеся звідси, я йду, - поквапила їх господиня і, схопивши сумку, вийшла з квартири.

    Руслан чекав дівчину в машині біля під'їзду. Він врубив музику і кайфував від того, що очі всіх мешканців будинку звернені на нього. Пишаючись своєю автівкою, хлопець почувався на висоті. Йому здавалося, що погляди мешканців сповнені захоплення і заздрості. Руслану навіть на думку не спадало, що на нього дивляться з ненавистю через те, що гучною музикою він розбудив немовля, і тепер молода мати знову мусить биту годину його заколисувати.

    Коли розчепурена Діна вискочила на сходи, Руслан затиснув у зубах живу троянду і демонстративно вистрибнув з кабріолета, вважаючи таку появу більш ефектною. Він поцілував її в щоку і вручивши квітку, посадив у машину під заздрісні зітхання подруг.  

- Ну що, Рижик, готова до пригоди? - підморгнув він дівчині та, не чекаючи відповіді, натиснув на газ. 

Кабріолет зірвався з місця, залишивши по собі клуби їдкого дизельного диму. 

    Подорож за місто у відкритій машині здавалася Діні неймовірно романтичною! Асоціюючи себе з героїнями фільмів, вона вдягнула на голову легкий шифоновий шарф, щоб волосся не роздував вітер, і чорні сонцезахисні окуляри. Розмовляти дорогою не довелося, бо гул машин, що проїжджали, заглушав звуки, а музика, що голосно лунала, перекривала всі сторонні шуми. Незабаром від нудьги її стало хилити на сон. Дівчина скинула підбори, підібрала під себе ноги й відкинулася на сидіння. 

    Прокинулася Діна від власного хропіння. Її закинута голова дивилася вгору, а відкритий навстіж рот видавав дивні звуки. Схаменувшись, вона злякано глянула на Руслана. Той лише добродушно посміхався, обдарувавши її веселим поглядом. 

    Нарешті кабріолет зупинився біля будинку без паркану.

- Ми на місці! - повідомив Руслан і допоміг Діні вибратися з машини.

Дивного вигляду будова зовсім не асоціювалася з тією картинкою, яку уявляла собі дівчина. Судячи з розповідей самого господаря це мала бути щонайменше двоповерхова вілла. 

- Проходь, Рижику, не соромся, - запросив він. - Почувайся як удома. 

Хлопець страшенно пишався своїм житлом, у реставрацію якого вклав чимало сил, а ще більше грошей. 

    Діна переступила поріг, передчуваючи майбутні події. Їхні стосунки з Русланом дійшли до тієї стадії, коли потрібно було зробити крок уперед, саме для цього вона і погодилася приїхати до нього. Хлопець дуже подобався Діні, а заздрість і зітхання подруг підігрівали цю симпатію ще більше. У їхньому невеличкому містечку його вважали заздрісним нареченим, бо він мав машину і власний будинок, у який зараз і привіз дівчину.

    Приміщення являло собою лофт і складалося з однієї великої кімнати заввишки до даху та половиною поверху для ліжка на додачу. Дизайн більше нагадував квартиру-студію з єдиним вікном. Внизу біля цегляної стіни стояв шкіряний диван, з боків якого розмістилися колонки від домашнього кінотеатру. Великий екран і обладнання розташувалися навпроти. Ні звичного килима під ногами, ні штор на вікні, ні торшера дівчина не побачила. З-під даху звисали на довгих дротах сучасні світильники, які дуже доречно вписуються в цей стиль. На верхню галерею з ліжком вели сходи. 

    Руслан вирішив зробити гості екскурсію і показати відразу всі визначні фішки, якими напхав будинок.

- Дивись, Діно, це основний житловий простір, - вказав він на вітальню з диваном і, взявши пульт, увімкнув музику.  - Там, під сходами, в мене кухня. Хочеш кави чи чаю з дороги? 

- Мабуть, від чаю не відмовилася б, - скромно відповіла вона.

Руслан набрав у чайник води та всипав заварку в спеціальну місткість, вирішивши продемонструвати диво техніки. 

- Що ти робиш?

- Готую нам чай. Ти любиш міцний?

- Угу.

- Ось дивись... - він натиснув на сенсорну кнопку, і місткість із заваркою повільно опустилася в киплячу воду. 

Діна відкрила від подиву рот. Ніколи ще не доводилося бачити їй такий фокус. За кілька хвилин відділення із заваркою почало підійматися вгору, поки повністю не виїхало з води.

- Оце так! - захопилася вона.

- Вуаля! Чай готовий!

- А де ж чашки? - озирнулася Діна.

- Та ти не квапся, чайник підтримує температуру, тому чай не охолоне, поки ми його не вимкнемо.

- Де ж ти знайшов таке диво?

- Купив у знайомого. Ходімо, я проведу тебе далі. 

Вони завернули за невеликий простінок за кухнею та опинилися у вбиральні.

- А тут у мене туалет і душ, - гордо заявив господар.

Дівчина подивилася на всі боки й здивувалася:

- А де ж двері?

- Вони не передбачені дизайном.

- Як так? А як же накажеш до туалету ходити? Тут навіть немає вікна для вентиляції.

- Ех ти, село не асфальтоване! - пожартував він. - У мене ж тут розумний унітаз!

За здивованим обличчям Діни він зрозумів, що їй це ні про що не говорить.

- Ну, це означає техніку на межі фантастики. Ось дивись, скільки тут сенсорних датчиків!

По обидва боки від сидіння знаходився цілий пульт управління.

- Ой, та тут кнопок як у ракеті!

- А то! - усміхнувся він. - Є автоматична витяжка, підігрів сидіння, і функція біде.

Діна зсунула брови:

- А звуки? Звуки куди подіти? 

- Для цього музика передбачена. Натискаєш ось на цю кнопочку і мелодія заглушає небажані "шуми", - показуючи пальцями лапки, пояснив господар.

- Ну, не знаю... - задумливо протягнула дівчина, насилу уявляючи, як виживе тут три дні. 

    Щодо технічних новинок Руслан був одержимим. Він шукав цей "розумний толчок" через весь інтернет, сподіваючись на знижки та розпродажі, але ціна виявилася захмарною. Нарешті йому пощастило купити це диво техніки у товстосума, який виїжджав на пмж за кордон. Це нічого, що унітаз виявився вживаним, його наявність додала родзинки парубоцькому житлу. Розумна штука була справжньою гордістю господаря.

    Повернувшись на кухню, Руслан розлив у чашки чай і дістав коробку цукерок:

- Пригощайся, Рижику!

Діна витончено взяла цукерку двома пальчиками й поклала до рота.

- Класно тут у тебе! - похвалила вона, обводячи приміщення поглядом. - І як до такого додумався?

- В одному журналі побачив, загорівся ідеєю.

- А чому ж місце вибрав так далеко? Їздити незручно.

- Так це не я його вибрав, а воно мене.

- У якому сенсі?

- У спадок дісталося від бабки з дідом. 

Діна недовірливо озирнулася на всі боки:

- Невже? На сільський будинок не схоже.

- Я тобі більше скажу, це взагалі гараж був.

Дівчина витріщила очі:

- Вони в тебе що ж, у гаражі жили?

Руслан усміхнувся її здогадці:

- Та ні! Вони жили в будинку, як усі нормальні люди.

- І де ж будинок?

- Он поруч стоїть, тільки моєму дядькові дістався. Він зараз там із сім'єю оселився.

- О! То ви по родинному, в одному дворі?

- Та про що ти?! Ми навіть не вітаємося після цього. Пересварилися навічно!

- Сумно... - зітхнула вона. 

    Сидіти на високому барному стільці було страшенно незручно. Він постійно крутився і Діна не могла знайти стабільного положення, нарешті просто сповзла вниз.

 - Ну що, допила? Пішли нагору? Там ще не дивилися.

Піднімаючись сходами, Руслан пропустив гостю вперед, милуючись її стрункими ніжками з-під мініспідниці.

- Нічого собі, сексодром! - здивовано вигукнула Діна, оцінивши розміри ложа.

- Це ще нічого! Ти на матрац спробуй сядь, - хвалькувато заявив він, підштовхуючи її за лікоть.

Гостя присіла на краєчок ліжка й одразу провалилася, впавши на спину.

- Божечки! Що це таке?! - вигукнула вона, намагаючись піднятися й утримати рівновагу.

Руслан навмисне впав поруч із нею і вони разом захиталися на хвилях.

- Водяний матрац! Багаторівневий! Він ще й із підігрівом, між іншим, - повідомив він, повертаючись до неї.

- І теж розумний?

Він усміхнувся жарту і потягнувся до її губ, запустивши руку під спідницю. Діна застогнала в солодкому блаженстві, готова до продовження. 

- Зачекай-но хвилинку... - відірвався від неї Руслан і потягнувся рукою до пульта, що лежав на подушці. Цієї ж миті на стелі з'явилася світлова проєкція, що нагадувала північне сяйво. Різноколірні хвилі перепліталися під звуки музики та змішувалися воєдино, відбиваючись від проєктора, що стояв на підлозі поруч із ліжком. У гості від захвату перехопило дух. Їй здавалося, що вона потрапила в казку. Діна міцніше обійняла Руслана і вони злилися водне, віддавшись без тями нестримній пристрасті...

    Через деякий час, задоволена і щаслива дівчина лежала в обіймах хлопця і мрійливо дивилася в стелю. У її голові кружляли різні думки. Плани на спільне майбутнє виникали з неймовірною швидкістю. "Дитячу колиску можна буде поставити збоку, якщо зрушити ліжко впритул до стіни... Це нічого, що вікна немає, для спокійного сну навіть добре... Хоча ні, з дитиною на руках по сходах не набігаєшся. Тож доведеться зробити перестановку і переїхати вниз... Та ні, там бідося з туалетом. І про що він тільки думав, коли ремонт робив?! Ну то двері поставити ніколи не пізно. Сподіваюся, розумний унітаз не образиться", - розмірковувала вона. 

    Тут Діна відчула, що чай у животі проситься назовні. Але спуститися вниз усе ж таки не наважувалася. Їй було дуже ніяково змивати туалет майже перед носом у хлопця, з яким щойно відбувся перший близький контакт. Однак самого Руслана це не бентежило. Він витягнув руку з-під її голови та встав із ліжка.

- Ти куди? 

- На «толчок» спущуся. Не нудьгуй, Рижик, скоро повернуся, - усміхаючись, підморгнув він.

Діна швидко розчесала пальцями розпатлане волосся, підтерла руками очі, прибираючи залишки туші, і прийняла елегантну позу, підперши рукою голову. Почувся звук води, що зливалася, так виразно, ніби туалет знаходився поруч із ліжком. Незабаром на сходинках з'явився Руслан.

- Зачекалася на мене? - промуркотів він, кусаючи її за вушко. 

- Зачекай, тут же все чудово чути! 

- Це від того, що перекриття немає, лише дерев'яні дошки. І я забув увімкнути музичний супровід, - відмахнувся він, вважаючи справу абсолютно не вартою уваги.

Але Діну це не заспокоїло. Коли Руслан у пориві пристрасті спробував заволодіти нею, вона підскочила:

- Стривай, мені теж треба вниз.

- Не затримуйся там надовго, Рижику, я вже налаштувався...

    Спускаючись сходами, дівчина переконувала себе не соромитися природних потреб організму, адже, зрештою, вони вже пізнали одне одного достатньо близько. Але за своєю натурою вона була дуже педантична до подібних речей і воліла робити це на самоті. З побоюванням подивившись на унітаз, Діна присіла на сидіння. Тієї ж миті під нею щось загуділо, перелякавши до смерті. У нестямі вона підскочила від страху, шум одразу ж зник. Обережно сіла знову, і він повторився. Несила терпіти, дівчина піднялася в спальню.

- Вибач, там це... щось гуде в туалеті.

- Та це ж витяжка так працює, не хвилюйся! 

- Що, просто піді мною? - недовірливо перепитала вона.

- Ну так. Давай швидше!

Спустившись, вона заплющила очі та присіла на сидіння. Шум повторився знову, але тримати в собі рідину було вже не сили. Діна уявила, як чути зверху кожен шурхіт крізь дерев'яні дошки, що нещільно прилягали одна до одної. Але зараз же згадала про музичну опцію унітаза. Опустивши руку, вона натиснула кнопку, але, мабуть, помилилася... Несподівано знизу вдарив струмінь води. Шокована дівчина скрикнула і підскочила з сидіння, зачинивши кришку. Усі шуми враз припинилися.

- Що там? З тобою все гаразд? - крикнув Руслан, насторожений звуками.

- Так, так... Я скоро.

Діна зайшла в душ, відкрила кран, щоб шум води заглушив звук рідини, яку вона випускає, і справила нужду там, заодно помившись. 

Нарешті, полегшено видихнувши, вона освіжила обличчя і повернулася в ліжко. "Цього разу викрутилася!" - подумалося їй.

    Після бурхливих обіймів неабияк зголоднілі закохані спустилися вниз. Поки Діна приймала душ, Руслан зайнявся приготуванням вечері. Незабаром із кухні потягнуло апетитним запахом смаженої картоплі із сосисками. Нехитра парубоцька  страва припала гості до смаку.

- А в тебе чудово виходить! - похвалила вона.

- Ха! Це вміння відточено до майстерності! Знаєш, скільки картоплі я пересмажив за своє життя? Колгоспне поле, не менше!

- Ого! А що ти ще готуєш?

- Бутерброди ріжу. Більше нічого не вмію.

- Не густо, - усміхнулася Діна. 

    Ніч була незабутньою! Романтична музика, проєкція зоряного неба та шампанське з цукерками в ліжку доповнили враження.    

    Наступного ранку Діна прокинулася на світанку, поки Руслан ще солодко спав. Тихенько спустившись сходами, знову зайшла до душової кабінки й розслабилася під гарячим душем, обійшовшись без надмірно розумного унітазу. 

Потім пройшла на кухню, бажаючи приготувати каву в ліжко коханому. Дівчина вважала це романтичним початком спільного дня. 

    Велика кавомашина загрозливого вигляду нагромаджувалася на кухонному столі. Їй би пасувало перебувати в кафе, але про смаки не сперечаються. Уважно розглянувши пункт управління, Діна вирішила, що вже з цим вона впорається, кавоварку не вперше бачить, тож підставила чашку і натиснула кнопку «вкл» і «мал. кава». На табло загорівся напис "Немає води". Дівчина зупинилася в розгубленості, не знаючи як вона відкривається. Після довгих пошуків все ж вдалося виявити місткість. Долив води, вона ввімкнула машину знову. Але й цього разу не спрацювало, пропонуючи очистити контейнер. Виконавши цю дію, Діна нетерпляче ввімкнула кнопку. Однак загорівся індикатор із написом "мало зерен". Згоряючи від люті, вона почала відчиняти всі шафи, поки не знайшла пакет із кавою. 

- Ну все! Ти мене дістала, проклятуща техніка! Я все одно розумніша за тебе в тисячу разів, - прошипіла вона.

Нарешті, перемігши ненависну машину, дівчина тримала в руках чашку ароматного напою. Приготувавши другу для себе, вона віднесла їх нагору. 

- Сонько, прокидайся! - ласкаво промовила Діна, простягаючи блюдце з чашкою  заспаному Руслану.

- Дякую, Рижику! Ти золото!

Освіжившись кофеїном, хлопець згріб її в обіймах і обдарував ласками на хвилях водяного матраца.

    Кава має сечогінний ефект, про що Діна зовсім забула. А крім того, й проносний. Скоро в животі закрутило. З жахом уявивши, що попереду знову боротьба з унітазом без дверей, її охопила паніка. Якщо з маленькою потребою ще можна було розібратися, то більша вимагала часу й повного усамітнення. Зазвичай Діна це робила вдома, лише в екстрених випадках вдаючись до громадських або чужих туалетів. Вирішивши терпіти до останнього, вона намагалася не думати про проблему, щоб не нагадувати організму. 

- Рижику, ти вже зголодніла? Пора б поснідати, - запропонував Руслан, піднімаючись із ліжка. - Ти яєчню смажити вмієш? А то в мене завжди пригорає.

- Легко! - без зайвої скромності вимовила вона, яка жила практично на омлетах у рамках білкової дієти для підтримки фігури. - Ти знаєш, скільки я яєць пересмажила за 24 роки життя? Птахофабрика відпочиває!

    Весь день закохані провели переважно в ліжку, час від часу спускаючись на кухню, щоб поповнити запас енергії. Дивно, як мучить голод після постільних утіх! Вимотавшись фізично, вони зробили собі перерву, дивилися телевізор, пили пиво й танцювали. 

    Весь цей час нещасна Діна мучилася, стримуючи природну потребу організму. Руслан, як на зло, не відлучався з дому ні на хвилину, щоб дати їй можливість посидіти на самоті. Дівчина чекала ночі, коли він засне. Але закоханий хлопець не збирався спати, обдаровуючи її все новими й новими ласками. 

    До ранку її терпіння досягло межі. Живіт розривало і стримувати позиви ставало вже неможливо. Але Руслан навіть не здогадувався про муки гості. Перевернувшись, він накрив дівчину своїм тілом, збираючись увійти в неї. Але кожен поштовх усередині ще більше сприяв бажанню розслабитися просто тут і зараз, чого Діна допустити не могла. Вона вивернулася з його обіймів і підскочила на ноги.

- У чому справа, Рижику? Ти що ж, більше мене не хочеш? - здивувався він.

- Не в цьому річ. Розумієш, Руслане, я тут дещо згадала... Мені терміново треба їхати додому!

- Що? Прямо зараз? Так рано? Але ж ще весь день попереду, встигнеш.

- Ні, ні! - категорично замотала головою Діна. - Мені конче потрібно! Відвезеш?

    Засмучений кавалер втупився на неї, чекаючи пояснень. Це було вельми несподівано і виглядало надзвичайно неввічливо з її боку. Він намагався зрозуміти, у чому ж стратив, чим не догодив своїй гості? Але Діна мовчала, швидко надягаючи спідницю.

- Я готова. Ходімо? 

- І навіть кави не поп'ємо?

При згадці про каву, яка мала проносний ефект, дівчина жахнулася:

- Ні! - в серцях вигукнула вона. - Ніякої кави! Їдьмо негайно!

Засмучений її поведінкою, Руслан нервово схопив свої джинси та спустився вниз.

    У машині їхали мовчки. Чоло Діни вкрилося потом від постійного напруження. Їй коштувало неймовірних зусиль стримати позиви. Але зганьбитися перед хлопцем вона не могла! Надто вже їй подобався Руслан, щоб зіпсувати про себе враження в перший же приїзд. 

"Господи, тільки б дотерпіти! Тільки б не осоромитися!" - твердила вона, кусаючи губи й дивлячись на всі боки. Як на зло, дорогою не трапилося жодної заправки або кафе, де можна було б зупинитися. Дорога пролягала серед відкритих полів, посіви на яких щойно зійшли, і в них неможливо було сховатися від сторонніх очей.

    Зовсім інші думки долали водія. Він вирішив, що не сподобався дівчині у ліжку. Це боляче вдарило по чоловічому самолюбству.

    Зупинившись біля під'їзду Руслан повернувся до Діни:

- Ти нічого не хочеш мені пояснити? - поцікавився він, підозріло примруживши око.

Терпіння дівчини й так трималося на останній волосині. 

- Ні, вибач! - крізь зуби процідила вона і вискочила з машини.

Сплюнувши вбік, розгніваний водій натиснув на газ, і кабріолет із ревом зірвався з місця, залишаючи після себе клуби вихлопного газу. 

    Але Діна цього вже не побачила. Гарячково натискаючи на кнопку дзвінка, вона стояла перед дверима квартири, стискаючи сідниці та переступаючи з ноги на ногу. Нарешті бабця відчинила замок:

- Це ти, дитинко! Чому так рано повернулася?

Не вшанувавши стареньку відповіддю, внучка кулею проскочила в туалет. Здивована її поведінкою бабуся лише знизала плечима і повільно шкандибала на кухню.

    Бідолашна Діна нарешті розслабилася, а після полегшення дала волю сльозам. Через якусь дурницю вона назавжди втратила такого прекрасного хлопця! А виною всьому занадто розумна техніка, впоратися з якою в неї не вистачило розуму. Навряд чи Руслан ще колись зателефонує, з огляду на поспішність, з якою вона тікала з його будинку. Та хіба могла дівчина пояснити причину, не зганьбившись?! 

    Увесь залишок дня Діна провалялася у своїй кімнаті, проливаючи сльози. Її життя здавалося розбитим, а шанс на щастя втраченим назавжди. На розпитування жалісливої бабусі вона не відповідала, подругам дзвонити не хотілося. Нехай ще хоч трохи пробудуть у невіданні й кусають свої лікті від заздрості.

    Повернувшись додому, Руслан перебував у пригніченому настрої. Він дістав банку пива з холодильника і завалився на диван, навіть не знімаючи кросівок. Його ображене чоловіче самолюбство волало до помсти. "Невже це дівчисько знехтувало моїми ласками?!.. Невже я виявився настільки поганим у ліжку, що вона втекла, не озираючись?!" - розмірковував він. Сам-то хлопець вважав себе мало не богом у цьому плані, та раптом отримав відкоша.

    Вирішивши проспати залишок дня, щоб не думати про неприємне, він піднявся в спальню. Але тут його здолали спогади про дівчину. "Адже нам було так добре разом!" - з досадою подумав він. Заснути не виходило, думки роїлися в голові, не даючи спокою. Наволочки пропахли парфумами Діни, постійно нагадуючи про неї. Руслан нервово перевернув подушку на інший бік і виявив гумку для волосся, забуту гостею. Спогади нахлинули з новою силою, малюючи в уяві картини минулого. Ось він пристрасно цілує її, притискаючись до пружних грудей, стягує гумку з рудої шевелюри та вона розсипається по подушці  шлейфом. Серце стислося від жалю. Адже він будував на неї плани... Хлопець одягнув гумку на руку в компанію до своїх браслетів, знову перевернув подушку й уткнувся в неї носом. Вдихнувши аромат парфумів на повні груди, він поринув у мрії. 

    Вранці подружки атакували Діну дзвінками:

- Тож як пройшло інтимне побачення з твоїм красунчиком? - цікавилася Ната.

- Дінко, не тягни! Поділися подробицями, - благала цікава Юля.

Зустрівшись на посиденьках, дівчата згоряли від бажання почути в усіх деталях пікантні нюанси романтичної зустрічі.

Побачивши сумне обличчя дівчини, Лара стривожилася.

- Щось сталося? - здогадалася вона, сідаючи поруч.

Діна, яка до цього не збиралася плакати, не стримала сліз відчаю:

- Ох, дівчатка... - і вона розповіла їм про свою пригоду, яка мало не обернулася трагедією. 

Однак розповідь викликала вибух сміху з боку слухачів.

- Оце конфуз! - котилася зі сміху Юлька, уявивши картину події у всіх подробицях.

Але Діні було не до сміху.

- Руслан після цього мені більше ніколи не подзвонить! Навіть не подивиться в мій бік! - журилася вона. - А я в нього так закохалася!...

- Теж мені, проблема! - витирала від сміху сльози Ната. - Подзвони сама і все йому поясни.

- Та як можна?! Це ж ганьба! - обурилася дівчина, шморгаючи носом. - До того ж я перша ніколи не дзвоню хлопцям, ти знаєш, це мій принцип.

- Дурепа ти, Дінко! Що природно, те не потворно, - прорекла Лара. - Якщо він тобі так подобається, то засунь куди подалі свої принципи й біжи до нього. 

    Минув тиждень. Руслан так і не з'явився. Ні повідомлення, ні дзвінка. Діна постійно перевіряла телефон у надії побачити від нього звісточку, але все марно. До вихідних вона зовсім знітилася.

- Нічого соплі лити! Забий на нього! Знайдеш собі нового. Ходімо краще з нами на дискотеку, розвіємося, - потягли її подружки.

    Вирішивши дослухатися до їхньої поради, Діна мала намір відірватися на повну, щоб забути про неприємну подію.

    Запалюючи на танцмайданчику, вона не помітила Руслана, який поглядав на неї з-під лоба.

Захекавшись від нестримного ритму, дівчата підійшли до бару і замовили коктейлі. 

- Дивись! - штовхнула її ліктем Лара, показуючи за спину.

Діна обернулася і несподівано зустрілася поглядом з очима Руслана. Розгубившись, вона застигла в нерішучості.

- Привіт! - холодно привітався він і, відвернувшись, відсьорбнув пиво з келиха.

На очі дівчині потрапила гумка для волосся серед його браслетів на татуйованому зап'ясті.

- Ой, це ж моя? А я її скрізь шукала! 

- А, так... я знайшов у ліжку, - він зняв гумку з руки та простягнув їй. 

Хлопець і дівчина стикнулися пальцями та між ними знову проскочив розряд пристрасті. Руслан подивився в очі Діни й раптом потонув у них. Лара штовхала ліктем у спину, натякаючи на примирення. Помітивши, що він не відпускає гумку, дівчина вирішила скористатися можливістю.

- Потанцюймо? - раптом запропонувала вона.

- Авжеж, - не відриваючи погляду відповів він.

    Через деякий час спітнілі хлопець і дівчина вийшли на вулицю освіжитися. У світлі ліхтаря руде волосся поблискувало, лягаючи на плечі вологими локонами. Її груди високо здіймалися від прискореного дихання. Крапельки поту стікали по довгій шиї та збиралися в улоговинку на грудях, що виднілася в декольте сукні. Руслана нестримно тягнуло обійняти Діну. Він сперся спиною на стіну і допитливо подивився їй в очі:

- Ну, і чого ти тоді втекла? Тільки правду, окей?

Дівчина закусила губу й опустила погляд:

- Скажи, а твій розумний унітаз усе ще на місці? - вимовила вона.

- Що?! А це тут до чого?

- Ну, розумієш... Минулого разу ми не змогли з ним порозумітися...

Руслан недовірливо уставився на неї.

- Що ти вигадуєш? Я ж попросив казати правду.

Діна підняла очі:

- А це вона і є. Тобто для деяких потреб... - вона багатозначно зробила паузу, - мені потрібне усамітнення. А без дверей цього зробити неможливо. Та ще та незрозуміла штука не піддавалася управлінню.

- Ти про «толчок», чи що? - нарешті здогадався він.

- Ага. 

Хлопець підняв до неба голову і підняв руки в німому питанні:

- Але чому ти мені не сказала?

- Не могла. Це занадто інтимна тема. У підсумку я просто не витримала і змушена була поїхати додому. Насилу дотерпіла дорогою...

Він усміхнувся:

- Виявляється ось у чому причина?

- Ну, так. А ти що подумав?

- Не важливо, забудь, - запропонував він і, притягнувши до себе, припав до її губ. 

Щаслива Діна розтанула в його обіймах.

    Подружки, які вийшли на вулицю, щоб простежити за парою, розчулилися побаченою картиною, і склавши руки на грудях дружно вигукнули:

- Ох!..

    Так закінчилася ця історія. Мир між закоханими було відновлено, непорозуміння вичерпано, а розумний унітаз отримав свій окремий кабінет із дверима.