Чи кохала я колись? Вже не пам’ятаю, це було давно. Чи кохала я колись його? Не знаю, завжди подобалося в ньому те, що він божеволів від мене. Чи могло це стати причиною, через яку в нас нічого не вийшло? Авжеж, ні. Його почуттів вистачило би на нас обох. Навіть на десятьох вистачило би, якщо б це було необхідно. Чи бажала я його? Абсолютно. Більше за все на світі. Що тоді сталося? Чому вогонь, який ти так майстерно контролюєш, спалив не тільки твоє майбутнє, а й зламав долю багатьох інших? Бо це вогонь. Його сутність нікому не змінити. Це не відповідь, і ти це знаєш. То, що сталося, відьмо? Чому вас змогла розлучити смерть? Саме в цьому мені і потрібно розібратися.

У всій нескінченності світів нема такого, де б не було міфів і легенд. Або хоча б маленької казки про принца, який завітав до вікна торговки на ринку запропонувати свою руку та серце. Але може все це їй лише наснилося?
Сни не беруться з нічого - вони живляться людською уявою, яка може почути рев тисячорічного дракона у завиванні вітру в пічній трубі і побачити пегаса з героєм на спині в зефірних хмаринках на заході сонця.
Серед Черлених гір причаїлось одне невелике місто де оживають міфи, а легенди приходять на чай один до одного. В ньому пророцтва і таємниці переплітаються зі снами і підступною правдою. Разом з горами оживає магія.
Вона довго спала за ширмою забуття. Може вже прийшов час прокидатися?

Він виріс із грибка на Дихаючій стіні, там, де мертві ще мають голос, а скелетики дзвонять дзвіночками.
У нього нема слів, але є страх, є любов, і є одне хобі — складати скелетів.
Це історія про втрату, про сміх серед трун і про те, як навіть спори можуть прорости в нове життя.
Іноді наймовчазніші герої говорять голосніше за всіх.
Бідаха — це щирість, це відвага через страх, це самопожертва за свою мрію.
Бідаха — це ти, коли ніхто не бачить.

Оповідання в жанрі химерного фентезі — суміш зворушливого, моторошного і трохи безглуздого.