Раді Вас бачити!

Вона витріщалася на нас так, ніби миттєво зважувала в голові, кому першому перерізати горло. Чесно кажучи, я її повністю розумів.

Марта стояла посеред затишного, вимощеного камінням двору у своєму дивному, немісцевому одязі, скуйовджена після жорсткого перекиду між вимірами, люта до білих межигір’їв і водночас неймовірно жива. Магія навколо неї вирувала неспокійною хвилею, виблискуючи в прохолодному повітрі золотими іскрами.

Такого масиву енергії я не бачив ніколи в житті. Після тієї пам’ятної історії з Яриною потраплянки перестали вважатися міфами. Але цей зв’язок... Трясця.

Він відчувався занадто потужним, небезпечним, всепоглинаючим. Марта нервово, до почервоніння потерла зап’ястя, де яскраво палав спільний знак.

— Скажіть мені чесно, цю мітку можна якось звести? — випалила вона.

— Ні, — відрубав Дейран.

— А якщо я дуже-дуже ввічливо попрошу?

— Ні.

— Добре, а якщо я просто влаштую грандіозну істерику?

Кайл тихо хмикнув і відповів:

— Тоді Дейран теж закотить істерику і ми тут усі дружно помремо від надлишку емоцій.

— Я тебе зараз приб’ю, — без найменшої зміни в голосі пообіцяв командир.

— Бачиш? Цирк уже офіційно розпочався.

Марта різко перевела погляд із них на мене.

— А цей ваш мовчазний завжди такий похмурий?

— Постійно, — не задумуючись кинув Кайл.

— А ти сам завжди такий нестерпно балакучий?

— Так, я завжди до ваших послуг.

Вона примружила очі, вивчаючи нас:

— І як ви взагалі в цьому божевіллі виживаєте?

— Поки що непогано, — усміхнувся блондин. — Але ти тут лише п’ять хвилин, усе ще попереду.

Марта виразно закотила очі. Вона неймовірна, просто приголомшлива. Я зловив себе на думці, що миттєво зненавидів цей факт, бо поява обраниці — це проблема і велика, неконтрольована криза, а наш спільний союз і без того нагадував абсурдний жарт, вигаданий п’яним божеством.

Дейран надто звик тримати під крижаним контролем кожен рух, Кайл занадто легковажний для серйозних речей, а я… Я просто не бажав більше ні до кого прив’язуватися, особливо зараз і настільки фатально.

Магія між нами сіпнулася варто очам дівчини знову зупинитися на моєму обличчі, наче між нами натягнули тонку, але незриму струну.

Вона теж це відчула, я прочитав усе по її розширених зіницях і миттєво спалахнула від роздратування.

— Навіть не думай, — прошипіла Марта, відступаючи на крок.

— Що саме «навіть не думай»? — ліниво, з викликом уточнив Кайл.

— Оце ваше… магічне єднання.

— Яка ж у тебе багата фантазія.

— Я не збираюся закохуватися в трьох незнайомців одночасно!

На майданчику запала важка тиша, а за мить Кайл — цей нестерпний мерзотник широко посміхнувся:

— А хто тобі сказав, що ми збираємося робити це одночасно? Можемо й по черзі.

Марта ледь не задихнулася від такого нахабства. Дейран стомлено, важко потер пальцями перенісся, а я зловив себе на тому, що губи самі собою кривляться в ледь помітній усмішці.

Це точно погана ідея, але щойно Марта помітила мій вираз обличчя, її сердитий погляд миттєво змінився, наче вона вперше усвідомила, що я тут не просто елемент інтер'єру чи холодний воїн у кутку і від цього розуміння чомусь стало ще тривожніше.

— Гаразд, — глибоко видихнула вона, збираючи залишки самовладання. — Мені потрібні правила.

— Правила? — здивовано перепитав Кайл.

— Саме так, щоб не збожеволіти у вашій чоловічій компанії.

— Звучить інтригуюче. Продовжуй.

Марта почала рішуче загинати пальці:

— По-перше: ніхто мене не чіпає без мого прямого дозволу.

Кайл повільно, з цікавістю підняв брову:

— Навіть якщо ти знову випадково гепнешся комусь просто на руки?

— Особливо тоді!

Дейран коротко хмикнув, але це було ледь помітно, хоча Марта це помітила і я теж.

— По-друге, — продовжила вона, вперши руки в боки, — мені терміново потрібна нормальна кімната, одяг, людська їжа і хоча б кілька годин спокою.

— Це можна влаштувати, — спокійно кинув я.

Вона повернулася до мене, блиснувши подивом у здивованих очах. Здається, не чекала, що я взагалі подам голос.

— І по-третє, — випалила Марта, — ніяких раптових фокусів із вашою магією!

Варто було їй вимовити це, як енергія під нашими ногами заколихалася з неймовірною силою, наче відгукнулася на її наказ.

Марта вхопила повітря ротом, я теж застиг. Перед внутрішнім зором на долю секунди промайнув чіткий, яскравий спалах, в якому було видно напівтемну кімнату, її збите, гаряче дихання, руки на чутливій жіночій шкірі і занадто багато тепла. 

Трясця. Марта почервоніла так стрімко й яскраво, що навіть невтомний Кайл замовк із відкритим ротом, Дейран тихо, крізь зуби, вилаявся, а я міцно стиснув щелепи, відводячи погляд убік, бо якщо це був лише перший біт нашого спільного зв'язку, то далі на нас усіх чекала справжня стихійна руйнація.