Спочатку:
На сторінку книги
Розділ 6. По різні боки
Адам Тайлер зовсім не очікував зустріти Ему того дня.
Він вийшов із будівлі після важливої зустрічі, поправив піджак і вже збирався сісти в автомобіль, коли побачив знайоме обличчя.
Ема.
Вона стояла через дорогу, тримаючи в руках невелику сумку.
Адам завмер.
Він не бачив її кілька місяців.
Але впізнав одразу.
Ту саму жінку з бару.
Ту саму ніч, яку він іноді згадував, хоча ніколи не думав, що зустріне її знову.
— Емо?
Вона обернулася.
Їхні погляди зустрілися.
На якусь мить Ема перестала дихати.
Їй захотілося втекти.
Не тому, що вона боялася його.
А тому, що тепер знала те, чого він не знав.
Під її серцем була його дитина.
Адам підійшов ближче.
— Це справді ти?
— Так.
— Я намагався знайти тебе.
Ема відчула, як серце забилося сильніше.
— Навіщо?
— Не знаю. Мабуть, хотів переконатися, що з тобою все добре.
Вона опустила очі.
— У мене все добре.
Адам уважно подивився на неї.
— Ти змінилася.
Ема нервово усміхнулася.
— Люди змінюються.
Він хотів щось запитати, але Ема зробила крок назад.
— Мені потрібно йти.
— Емо...
Вона не зупинилася.
Адам дивився їй услід.
Він не знав, що кілька метрів від нього щойно пройшла жінка, яка носила його дитину.
---
Наступного дня життя Адама змінилося.
Новина з’явилася спочатку в одному виданні, а потім її почали поширювати інші.
«Помічника прем’єр-міністра звинувачують у сексуальному насильстві».
Адам кілька секунд дивився на екран телефону.
— Це неможливо...
Його руки затремтіли.
Він одразу зателефонував дружині.
Шива відповіла майже відразу.
— Адам?
— Ти бачила новини?
— Так.
У її голосі звучав страх.
— Це неправда, Шиво.
— Я знаю.
Вона сказала це без вагань.
Шива була його дружиною вже кілька років.
Вони познайомилися ще в університеті, коли обоє були студентами першого курсу.
Вона закохалася в нього тоді, коли він ще не мав ні високої посади, ні впливових знайомств.
Вона бачила в ньому просто Адама.
Чоловіка, який приносив їй каву на лекції.
Який проводжав її додому.
Який говорив, що одного дня вони обов’язково матимуть власний будинок і дітей.
А потім він змінився.
Або, можливо, Шива просто не хотіла помічати його змін.
Вона дізналася про його зраду пізніше.
Це було боляче.
Але вона пробачила.
Бо любила його.
І тому зараз, коли проти нього з’явилися звинувачення, вона знову вирішила йому повірити.
— Ти не зробив цього, правда?
Адам заплющив очі.
— Ні.
— Тоді я тобі вірю.
Він не знав, чи заслуговує на її довіру.
Але почувши ці слова, відчув полегшення.
— Дякую.
— Ми впораємося.
Адам мовчав.
Він уже розумів: без хорошого адвоката йому не обійтися.
Того ж дня він зустрівся з Мією.
Вона була молодою адвокаткою, яка лише недавно закінчила університет, але говорила впевнено й уважно слухала кожне слово клієнта.
— Я хочу знати всю правду, — сказала Мія.
Адам подивився на неї.
— Я не вчинив того, у чому мене звинувачують.
— Тоді ми повинні довести це законним шляхом.
— Я готовий.
Мія відкрила папку.
— Тоді почнемо з самого початку.
---
Через кілька днів справа дійшла до суду.
У залі було незвично багато людей.
Журналісти чекали нових подробиць.
Юристи переглядали документи.
Свідки сиділи в коридорі.
Адам стояв поруч із Мією.
Він виглядав спокійним, але всередині його розривало від напруження.
І тоді двері відчинилися.
У залу зайшла Мері.
Суддя.
Вона зайняла своє місце.
Її обличчя залишалося абсолютно неупередженим.
Ніхто не міг здогадатися, що вона знала про Ему.
Ніхто не міг побачити, як сильно їй хотілося захистити сестру.
Але Мері чудово розуміла: вона не може допустити, щоб особисті почуття вплинули на судовий процес.
Анжела стояла по інший бік залу.
Вона була прокуроркою.
Її погляд зустрівся з поглядом Адама.
На секунду в її очах промайнув холод.
Перед нею стояв чоловік, якого вона вважала винним.
Чоловік, від якого її сестра носила дитину.
Чоловік, якого вона вже ненавиділа.
Але зараз вона мала говорити лише фактами.
— Пане Тайлер, — почала Анжела, — ви знали потерпілу?
— Так.
— Ви зустрічалися з нею тієї ночі?
— Так.
— Ви проводили з нею час у барі?
— Так.
— А потім поїхали разом?
Адам на секунду замовк.
— Так.
Анжела не відводила погляду.
— Чи запитували ви її згоду?
Мія одразу підвелася.
— Заперечую. Формулювання питання некоректне.
Мері подивилася на Анжелу.
— Перефразуйте питання.
— Звичайно.
Анжела перегорнула сторінку.
— Пане Тайлер, чи стверджуєте ви, що тієї ночі між вами все відбулося за взаємною згодою?
— Так.
Анжела записала відповідь.
Вона знала Ему.
Знала її страх.
Знала про вагітність.
І все одно повинна була залишатися професіоналкою.
Це було найважче.
Адам дивився на неї й не розумів, чому ця прокурорка дивиться на нього так, ніби вже винесла вирок.
Він не знав, що перед ним стоїть сестра Еми.
І не знав, що її мовчання приховує набагато більше, ніж професійний інтерес.
---
Після засідання Анжела довго не могла заспокоїтися.
Вона поїхала до бару.
Не тому, що хотіла випити.
Їй просто потрібно було місце, де можна було перестати бути прокуроркою хоча б на кілька годин.
Вона сиділа за столиком біля вікна, коли до неї підійшов Фредерік.
— Я отримав твоє повідомлення.
Анжела підняла голову.
— Я не знала, кому ще розповісти.
Фредерік сів поруч.
— Що сталося?
Анжела кілька секунд мовчала.
Потім сказала:
— Ема вагітна.
Фредерік здивовано подивився на неї.
— Що?
— Батько дитини — Адам Тайлер.
Фредерік завмер.
— Той самий Адам?
Анжела кивнула.
— Вона приховує від нього вагітність.
— Чому?
— Бо боїться його.
Фредерік узяв її за руку.
— А справа?
Анжела опустила очі.
— Ти чув про звинувачення проти нього.
— Так.
— Я веду процес.
Фредерік подивився на неї дуже уважно.
— Анжело, ти не можеш дозволити ненависті керувати тобою.
— Я знаю.
— Тоді дозволь мені бути поруч.
Вона подивилася на нього.
— Я боюся.
— Чого?
— Що все це зруйнує нашу сім’ю.
Фредерік стиснув її руку.
— Не зруйнує.
Він нахилився ближче.
— Я люблю тебе.
Анжела заплющила очі.
Саме цих слів їй зараз не вистачало.
Вона поклала голову йому на плече.
— Я теж тебе люблю.
Вони залишалися так кілька секунд.
Потім Фредерік обійняв її.
Усі страхи, образи та напруження останніх днів на мить відступили.
Між ними знову спалахнуло те почуття, яке вони так довго приховували від усіх.
— Я допоможу тобі, — прошепотів Фредерік.
— Навіть якщо це буде складно?
— Особливо якщо буде складно.
Анжела усміхнулася крізь сльози.
Вона ще не знала, що ця справа поставить під загрозу не лише кар’єру, а й її таємне кохання.
А найголовніше — вона не знала, що Адам Тайлер зовсім скоро дізнається про Ему.
І тоді вже ніхто не зможе повернутися до колишнього життя.
