Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Глава 2. Сестри по серцю
До Соломії завітала її найкраща подруга з дитинства — Надія. Вони завжди проводили вихідні разом: гуляли селом, наводили красу, збирали вишні. Їхня дружба була настільки міцною, що дівчата здавалися сестрами.
Того дня вони сиділи в саду, і Надія вправно закручувала Соломії коси. Усміхнена Соломія не витримала й поділилася таємницею:
— Уяви, приїхав хлопець… Артур. Він гостює у бабусі Марії Петрівни. Я бачила його — і здається, закохалася з першого погляду.
А тоді Соломія зітхнула й додала:
— Але Максим… він жорстокий. Він навіть не дозволив мені показати Артуру, де живе його бабуся.
Надія обурено підняла голову:
— Та до яких пір ти будеш на нього працювати? Ти ж не рабиня, Соломіє!
Соломія замовкла. В її думках уже не було місця для Максима й його погроз. Вона згадувала лише Артура — того, в кого закохалася з першого погляду під вишневим садом.
Надія ніжно обійняла подругу й усміхнулася:
— Ти маєш право на щастя. І якщо твоє серце вибрало Артура — слухай його.
Соломія відчула, що ця розмова стала для неї переломним моментом. Вперше вона дозволила собі мріяти не про страх і обов’язок, а про кохання й світло, яке розквітло разом із вишневим садом.
