Спочатку:
На сторінку книги
Міша першим стрімко спустився широкими мармуровими сходами вниз, намагаючись приховати внутрішнє смятіння після важкої розмови в кабінеті. Яся йшла слідом, тримаючи спину ідеально рівною, хоча всередині її все тремтіло. Але не встигла вона зробити й кількох кроків просторою вітальнею, як із тіні коридору раптово виринув Тимур. Його обличчя було темнішим за грозову хмару, а в погляді читалася залізна рішучість.
Він різко перехопив матір за лікоть, акуратно, але наполегливо відводячи її вбік, подалі від сторонніх очей.
— Нам треба терміново поговорити, мамо. Наодинці. Прямо зараз, — глухим, напруженим голосом промовив юнак.
Яся відчула, як її серце пропустило удар, а в душі спалахнула справжня тривога. Погляд сина не обіцяв нічого хорошого — він явно щось запідозрив, спостерігаючи за її дивною реакцією на Михайла. Намагаючись зберегти зовнішній спокій, вона обернулася в бік мільйонера, який застиг біля входу, і коротко кивнула:
— Михайле, пробачте, мені треба відійти на пару хвилин. Я скоро повернуся.
Міша лише мовчки проводив її поглядом, у якому змішалися інтрига та занепокоєння. Щойно Яся та Тимур зникли за дверима суміжної кімнати, тишу вітальні порушив упевнений, дзвінкий стукіт підборів. Це підходила Олександра. Навіть після ранкового кошмару з Олегом вона встигла заїхати в салон і зараз виглядала бездоганно: облягаюча синя сукня вигідно підкреслювала її струнку фігуру, а на обличчі не залишилося й сліду від недавніх сліз.
Вона граційно підпливла до Міші, заглядаючи йому в очі з уявним трепетом: — Мішо, любий... Я як раз хотіла тобі дещо розповісти про свого колишнього чоловіка... Він...
Проте Михайло м’яко, але рішуче перебив її, не даючи почати чергову істерику. Він згадав моторошні кадри відеозапису, які йому щойно показала Ніна, і в його душі прокинувся інстинкт захисника. — Тобі не потрібно нічого пояснювати, Сашо. Якщо ти переживаєш через свого колишнього чоловіка Олега — облиш це. Моя помічниця Ніна вже займається цим питанням. Вона найме найкращих професійних охоронців. Віднині ти і твої донечки перебуватимете в повній, абсолютній безпеці. Мої люди не підпустять цього божевільного до вас ні на крок.
Олександра на мить заніміла від подиву. Її красиві очі округлилися, а в голові промайнула панічна думка: невже він про все дізнався?
— Звідки... звідки ти знаєш про Олега? Про те, що сталося вранці? — здивовано й трохи злякано запитала вона.
Міша підійшов до неї впритул. Його велика, тепла долоня ніжно лягла на її щоку, великим пальцем він лагідно погладив її по обличчю, заспокоюючи. Його голос звучав низько й упевнено:
— Безпека тих, хто мені близький, — понад усе, Олександро. У мене свої джерела інформації. Головне, що тепер ти під моїм крилом.
На обличчі Олександри миттєво розквітла щаслива, торжествуюча посмішка. Вона відчула себе на сьомому небесах від успіху. Спершись руками на його груди, вона солодко промуркотіла:
— Я така рада... Я неймовірно щаслива, що поруч зі мною нарешті з’явився такий сильний, справжній чоловік, здатний вирішити будь-які проблеми.
Міша ледь помітно посміхнувся у відповідь. Він узяв її витончену долоню у свої руки, підніс до губ і ніжно поцілував тильний бік кисті, дивлячись їй прямо в очі:
— Просто довіряй мені, Олександро. Я захищу тебе і твоїх дівчаток від будь-якої бурі. Обіцяю.
Саша вдавано зніяковіла, опустивши довгі вії, і тихо, з придихом прошепотіла:
— Коханий мій... Дякую тобі за все. Ти мій рятівник.
Міша задорно й трохи здивовано посміхнувся, почувши це слово:
— Ого, навіть так? Ти вперше назвала мене своїм коханим.
Олександра підняла на нього палкий погляд, міцніше стискаючи його пальці: — Так... Тому що я нарешті остаточно зрозуміла, як сильно ти мені потрібен. Що ти — моя доля.
Раптом цей ідилічний, фальшивий момент безцеремонно перервав гучний, сухий кашель. Біля дверей вітальні з планшетом у руках стояла Ніна. На її губах грала ледь помітна, хижа й уїдлива посмішка, яку Міша не помітив.
— Пробачте, що перериваю вашу ідилію, босе, — діловито відчеканила помічниця. — Але до нас щойно прибув той самий новий охоронець під маскуванням, про якого ми говорили. Він готовий приступити до виконання обов’язків. Вам варто особисто поглянути на нього й погодити деталі.
Міша миттєво відпустив руку Олександри, знову перетворюючись на суворого й зібраного бізнесмена:
— Чудово. Чудова оперативність, Ніно. Я зараз підійду. Сашо, зачекай мене тут, я швидко покінчу з формальностями й повернуся до вас.
З цими словами Міша стрімко покинув вітальню, прямуючи слідом за помічницею.
Олександра залишилася стояти посеред кімнати абсолютно одна. Щойно двері за чоловіком зачинилися, вся її витончена ніжність миттєво випарувалася, поступившись місцем холодній, егоїстичній гордості. Вона випрямилася, зневажливо хмикнула і, підійшовши до великого дзеркала, задоволено поправила свої сині шати. — Все виходить точно так, як і треба... — прошепотіла вона сама до себе з тріумфом у голосі.
— Мій план із самого початку був саме таким. Яся може скільки завгодно будувати з себе святу, але Михайло буде моїм, і жодне брудне минуле не завадить мені стати господаркою цього життя!
Вона й не підозрювала, що за зачиненими дверима Ніна в цей самий момент вела до Міші не просто охоронця, а самого Олега у формі та кепці, готового влаштувати криваву розплату.
Зачинивши за собою важкі дубові двері сусідньої кімнати, Яся опинилася в напівтемряві невеликої гостьової зали. Тимур не став гаяти ні секунди. Він розвернувся до матері, важко дихаючи, і його погляд буквально пропалював її наскрізь. Напруга в повітрі була такою густою, що її, здавалося, можна було різати ножем.
— Мамо, досить ховати очі, — глухим, вимогливим громом пролунав голос Тимура. — Я ж не сліпий. Я бачив, як ти дивилася на цього мільйонера, і як він дивився на тебе в кабінеті. Між вами щось є, і це не просто бізнес. Скажи мені правду: ти знала цього чоловіка раніше? Раніше, до того, як зустрівся мій батько? Це через нього ти потім покинула тата, так?!
Яся застигла на місці, її серце шалено заколотилося у грудях, завдаючи майже фізичного болю. Вона пильно, з безмежним сумом і ніжністю подивилася на свого дорослого сина. Дивлячись у його рідні очі, які так сильно нагадували їй очі Михайла, вона раптом чітко усвідомила: час брехні минув. Пора розповісти йому все. Якщо вона не відкриється сину зараз, ця таємниця розірве їхню родину зсередини.
Вона важко зітхнула, підійшла ближче до Тимура і тихо, тремтячим від хлинувших спогадів кохання голосом заговорила:
— Так, сину... Я знала Мішу раніше. Набагато раніше. Ми шалено, до нестями любили один одного ще в часи нашої далекої юності. Це було перше, найчистіше і найсильніше кохання в моєму житті. Але... була одна велика проблема. Моя сестра Олександра теж була по вуха закохана в нього. Вона буквально марила Михайлом, ходила за ним по п’ятах, поки врешті-решт не знайшла іншого, багатшого чоловіка і не поїхала геть, вискочивши заміж за Олега. А Мішу вона тоді просто безжально кинула. Кинула, тому що на той момент він був бідним, звичайним хлопцем без гроша за душею, який не міг забезпечити її захмарні апетити.
Яся на мить замовкла, ковтаючи підступний клубок у горлі. Сльози заблищали на її очах, коли вона продовжила:
— Я залишалася поруч із ним, підтримувала, любила всім серцем, що готова була жити у бідністі... Але він перед від’їздом залишила йому записку що поїде щоб бути багатим і я залишилаьс у розбитим серцем
Тимур слухав матір, і його обличчя поступово блідло від шоку. Обурення та гірке розчарування промайнули в його очах. Він зробив крок назад і з болем запитав:
— Значить, ти ніколи не любила мого батька? Значить, наш шлюб був просто фальшивкою, і ти жила з ним, думаючи про іншого?!
Яся підійшла до нього впритул і ніжно взяла його за плечі, заглядаючи в саме серце:
— Ні, сину, ніколи так не думай! Твій батько з’явився в моєму житті в найчорніший період, коли я буквально помирала від болю. Саме він дав їй крила, повернув мені віру в людей і витягнув із тієї прірви розпачу. Я вийшла за нього заміж із величезною вдячністю та повагою. І майже одразу на світ з’явився ти, мій золотий. Ти для мене став найпрекраснішим, найкращим собитієм у всьому житті, моїм головним порятунком!
Яся подалася вперед, лагідно торкнулася своїм лобом до чола сина, ділячись із ним своїм теплом і любов’ю, як робила це в дитинстві.
— І твій батько кинув мене зовсім не через Мішу, — прошепотіла вона, закривши очі. — До того часу наше сімейне отношеніє вже стало занадто затяжним, складним і виснажливим для нас обох. Ми просто перегоріли. Він пішов через наші власні протиріччя, а не через примари минулого.
Тимур трохи заспокоївся, відчуваючи щирість материнських слів. Проте одне питання все ще не давало йому спокою. Він відсторонився і прямо запитав:
— Добре. А зараз? Зараз ти все ще любиш цього мільйонера?
Яся подивилася на сина, і в її погляді прочиталася вся палітра незгасного, багаторічного болю та пристрасті:
— Да... Я люблю його, сину. Стільки років минуло, а серце так і не змогло його забути. Але Олександра тепер знову повернулася. Вона хоче будь-якою ціною заполучити його собі назад, тому що тепер Міша багатий і впливовий, і вона готова піти по головах, аби...
Вона раптом різко перервала власну мову на пів слові. Двері кімнати з гуркотом прочинилися, і всередину залетіла щаслива Еліна, тримаючи в руках телефон:
— Тьотю Ясю, Тимуре, ну де ви там застрягли?! Ходімо швидше! Мама сказала, що ми вже скоро їдемо в ресторан. Михайло готує для мами якийсь неймовірний, грандіозний сюрприз, там буде щось круте! Збирайтеся!
Дівчина так само швидко вибігла назад, залишаючи матір і сина знову наодинці.
Тимур уважно подивився на Ясю. В його очах більше не було злості чи підліткового бунту — лише глибока, доросла мудрість і щире бажання захистити ту, яка віддала йому все своє життя. Він міцно стиснув її руки у своїх долонях і твердо порадив:
— Мамо, послухай мене. Ти не повинна знову жертвувати собою заради своєї егоїстичної сестри. Олександра вже один раз зруйнувала твоє життя, і зараз вона знову намагається вкрасти твоє щастя. Тобі треба негайно признатися Міше в любові. Розкажи йому все сьогодні ж у ресторані, поки не стало надто пізно і поки ця сука знову все не зіпсувала. Борися за своє кохання, мамо. Ти на це заслуговуєш.
