Спочатку:
На сторінку книги
Потужний рокіт двигуна розірвав тишу заміського комплексу. Еліна, міцно стискаючи кермо новенького спортбайка, уже впевнено котилася майданчиком, роблячи перші обережні кола. Позаду неї, тримаючись за сидіння, з захватом спостерігав Тимур, а маленька Белла просто оболдівала від радості, плескаючи в долоні щоразу, коли залізний кінь проносився повз неї. Дівчатка повністю відволіклися від сімейних кошмарів, розчиняючись у відчутті швидкості та свободи.
Саме в цей момент на літню терасу знову вийшов мільйонер Міша. Зупинившись поруч із майданчиком, він спостерігав за підлітками з доброю, задоволеною посмішкою. Усередині себе він відчував гордість: його подарунок не просто сподобався, він викликав справжній фурор. Михайло щиро вірив, що робить усе це заради Олександри, намагаючись завоювати прихильність її дітей і забезпечити їм те життя, на яке вони заслуговують.
Еліна плавно загальмувала, заглушила мотор і, граційно піднявши руку, зняла захисний шолом. Її шоколадні кучері розсипалися по плечах. Міша зробив кілька кроків уперед, вирішивши, що це ідеальний момент, аби нарешті налагодити з дівчиною нормальний, дорослий контакт.
— Ну що, Еліно? Як тобі байк? Поведінка на дорозі подобається? — з теплотою в голосі запитав він.
Еліна прикусила губу й пильно, надзвичайно серйозно подивилася на чоловіка. У цю секунду всередині неї прокинулося дивне, незрозуміле відчуття. Десь глибоко в душі вона відчула дивну, майже містичну спорідненість із цим суворим мільйонером, якусь невидиму таємну звазь, але через дитячу образу на матір вирішила пропустити це повз увагу. Округливши свої темні очі, вона прямо й безкомпромісно відрізала:
— Мотоцикл просто супер. Але знайте, Михайле... це зовсім не означає, що ви автоматично станете моїм новим татом. Мама може виходити заміж за кого завгодно, але моє ставлення треба заслужити.
Тимур, який якраз підходив ближче, почув ці різкі слова і невдоволено похитав головою, втручаючись у розмову:
— Еліно, ну припини! Припинихамити. Твій рідний батько за все життя тобі ні разу нічого подібного не подарував, тільки під замком тримав. А Михайло повівся по-чоловічому. Особисто мені він уже подобається, нормальний мужик.
Міша щиро розсміявся з такої палкої підтримки. Він повернувся до хлопця і з цікавістю протягнув йому руку для міцного чоловічого рукостискання.
— Добрий день, молодий чоловіче, — з посмішкою промовив мільйонер, розглядаючи високого, ставного юнака. — А ти, власне, хто їм доводишся? Ти хлопець Еліни?
Тимур впевнено потис його руку і теж посміхнувся у відповідь: — Ні, що ви. Я двоюрідний брат Еліни та Белли. Але я для них як рідний брат, завжди захищаю, якщо потрібно.
Міша раптом застиг, уважніше вдивляючись у риси обличчя Тимура. Спадковість була вражаючою: той самий розріз очей, та сама горда посадка голови, залізна впевненість у погляді. У голові мільйонера знову щось клацнуло.
— Ти, випадково... не син Ясі? — з наростаючим інтересом запитав Міша, відчуваючи, як серце зрадницьки пропустило удар.
— Да, моя мама, — твердо й з гордістю відповів Тимур.
Михайло на мить замовк, вражений цим відкриттям. Він подумки відзначив, яка колосальна, неймовірна схожість існує між цією жінкою та її сином. Вони мали однакову сильну енергетику. Ба більше, дивлячись на Ясю, ні за що в житті не скажеш за її віком, що вона має такого дорослого сина. Вона виглядала неймовірно молодо, витончено і свіжо, наче час взагалі не мав над нею влади. Міша не втримався від щирого компліменту, обернувшись у бік тераси:
— Ваша мама виглядає просто приголомшливо у свої роки... Навіть не віриться, що у неї такий дорослий захисник.
Яся, яка весь цей час стояла біля входу, почула його слова. Вона відчула, як її щоки миттєво спалахнули густим рум’янцем. Серце калатало десь у горлі, і вона просто не знала, куди сховати свій збентежений, сповнений пристрасті погляд, аби не видати себе.
Міша помітив її ніяковість. Він рішуче залишив підлітків біля мотоцикла і швидким кроком підійшов прямо до неї.
— О, місс Ясю... — оксамитовим голосом промовив він, зупиняючись у кроці від жінки. — Ми якраз із вами повинні були детально обговорити наш новий логістичний проект, якщо ви, звісно, не проти ділової розмови в такій неформальній обстановці... І ще одне. Сподіваюся, з Олександрою все добре? Вона виглядала дуже знервованою. Але ви не хвилюйтеся. Я обіцяю вам: особисто найму найкращу охорону, яка цілодобово охоронятиме і її, і дівчаток. Я знаю, які вони дорогі для вашого серця, і не допущу, щоб цей психопат Олег наблизився до них.
Яся дивилася в його глибокі, такі знайомі очі й відчувала, як земля йде з-під ніг. Незважаючи на роки розлуки, образи та біль, її почуття до цього чоловіка нікуди не зникли — вони спалахнули з новою, руйнівною силою. Вона тонула в його турботі, заворожена тим, як затято він намагався захистити її близьких.
Тим часом Тимур, який стояв біля байка, уважно спостерігав за цією сценою. Його погляд ставав дедалі важчим. Хлопець чітко бачив, як його завжди залізна, стримана мати буквально тане під поглядом цього мільйонера, і як між ними летять справжні іскри. Тимура це почало не на жарт дратувати й напружувати. В його душі піднялася хвиля протесту, і він твердо вирішив, що сьогодні ж увечері влаштує матері серйозну розмову наодинці й дізнається, що за чортівня тут коїться.
Проте Яся зараз абсолютно не звертала уваги на невдоволення сина. Вона повністю піддалася магнетизму Михайла і з видимим задоволенням відповіла:
— Звісно, Михайле... Я з радістю обговорю з вами проект. Робота не чекає. Дякую вам за турботу про безпеку дівчаток, це дуже благородно з вашого боку.
Вони разом попрямували до столика, занурюючись у бесіду, а Тимур залишався стояти на місці. До нього підійшли Еліна та Белла, які теж почали підозріло переглядатися, дивлячись у бік дорослих. Навіть підлітки почали чітко зауважувати й підозрювати, що між Ясею та Мішею існує якась заплутана, глибока та електрична таємниця, про яку їм ніхто не хоче розповідати.
Вони піднялися на другий поверх маєтку і пройшли до просторого кабінету Михайла. Тут панувала атмосфера стриманої розкоші: масивний стіл із темного дуба, шкіряні крісла та панорамні вікна, які виходили на доглянутий сад. Міша зачинив за собою важкі двері, відсікаючи вуличний шум і веселі голоси дітей, що залишилися внизу біля мотоцикла.
Яся впевнено підійшла до столу і сіла в крісло, розправивши спідницю свого елегантного вбрання. Вона миттєво увімкнула режим професійної бізнесвумен, намагаючись сховати за паперами та цифрами тремтіння у власних пальцях. Міша сів навпроти. Наступні пів години вони провели в напруженому, але надзвичайно продуктивному обговоренні логістичного проекту. Вони чітко пройшлися по графіках поставок, обговорили нові інвестиційні транші та оптимізацію митних складів. Обидва говорили чітко, аргументовано, демонструючи завидний професіоналізм. У ділових питаннях вони розуміли один одного з пів слова, наче працювали разом усе життя.
Проте, щойно останню теку з документами було закрито, атмосфера в кабінеті різко змінилася. Професійний бар'єр, який так старанно вибудовувала Яся, почав тріщати по швах.
Міша відкинувся на спину шкіряного крісла, не зводячи з Ясі свого важкого, проникливого погляду. У цих темних очах більше не було холоднокровного інвестора — там знову спалахнув той самий щемливий, гарячковий пошук істини, який мучив його від першої хвилини їхньої зустрічі.
— Ми закінчили з цифрами, Ясю, — тихо, але з нажимом заговорив він, подавшись уперед і спираючись ліктями на стіл. — А тепер давай поговоримо відверто. Мене не обдуриш цими графіками. Я бачу, як ти дивишся на мене. Я відчуваю, що між нами щось є. Скажи мені прямо... ми справді не були знайомі раніше? Моє серце просто розривається від відчуття, що я забув щось критично важливе. Щось, що пов'язано саме з тобою.
Почувши ці слова, Яся відчула, як у її грудях наче повернувся гострий ніж. Серце забилося так дико, що, здавалося, його стукіт було чути в німій тиші кабінету. Вона дивилася на його губи, згадуючи їхні давні поцілунки, і кожна клітина її тіла благала здатися. Їй хотілося підвестися, підійти до нього, обняти за плечі й прошепотіти: «Так, мій коханий, це я. Жінка, яку ти кохав, яка дбала твоїх дітей...»
Але в ту ж секунду в її голові, наче холодний душ, пролунав голос Олександри. Перед очима постало обличчя сестри, її панічний страх і егоїстичне заклиння: «Він мій! Закриємо цю тему, він належить мені! Простеж, щоб діти не хамили йому!» Яся згадала свою обіцянку. Вона дала слово Олександрі, що мовчатиме, поки та сама не підготується розповісти правду. Яся чітко усвідомлювала: якщо вона зараз піддасться почуттям і зробить крок назустріч Міші, це зруйнує не лише плани її сестри, але й крихкий спокій Еліни та Белли, які й так перебували в глибокому шоці від зради батьків. Між нею та Мішею не повинно бути жодних стосунків. Вона мала стати для нього стіною з льоду.
Яся міцно стиснула кулаки під столом, заганяючи свій біль глибоко всередину. Вона розправила плечі, підняла голову і подивилася на Мішу абсолютно холодним, порожнім поглядом, у якому не залишилося ні краплі минулого тепла.
— Ні, Михайле, — твердо, без жодного натяку на сумнів відрізала вона, і її голос прозвучав як удар батога. — Ми не були знайомі раніше. Ви помиляєтеся. Наше єдине знайомство — це цей бізнес-проект, і я б дуже хотіла, щоб усе залишалося виключно в межах офіційних робочих стосунків. Не шукайте таємниць там, де їх немає.
Міша від ультимативності її тону аж зблід. Він збирався щось заперечити, його губи розімкнулися, а в погляді промайнула глибока образа й нерозуміння, але закінчити цю розмову їм так і не судилося.
Знизу, з першого поверху, раптом пролунав різкий, гучний і дуже невчасний голос Олександри, яка кликала їх до вітальні:
— Мішо! Ясю! Ну де ви там застрягли зі своїми паперами? Є розмова
Яся подумки видихнула з полегшенням, розуміючи, що цей крик врятував її від подальших розпитів. Вона різко підхопилася з крісла, забрала свою сумочку і, навіть не глянувши на розгубленого мільйонера, швидко попрямувала до виходу з кабінету, залишаючи його наодинці з його примарами минулого.
