Раді Вас бачити!

Скоро мені зателефонував тато. Він був страшенно переляканий буремними подіями, про які зі своєї гордої жіночої вершини, розповіла йому мама. Нічого дивного, адже дізналася вона про нашу пригоду з найрізноманітніших джерел та не від мене. З тією останньої розмови ми з нею були в контрах й жодного разу не спілкувалися.

– Семі, доню, з тобою точно все добре? – бентежився батько й уточнив: – Що наша незламна леді як завжди перегинає палицю? А знаєш, малечо, приїздіть до нас! Ми з Люсі будемо дуже раді. Я тебе з сестричкою познайомлю...

– З якою сестричкою, тату? Хіба вона в мене є? – від такої новини я навіть почала заїкатися та всілась на стілець.

– Так, є! Твоїй молодшій сестричці вже майже два роки. Звати її Евелін і ви з нею дуже схожі. Саме такою ти була в дитинстві...

Я сиділа й милувалась, як Раян кладе сухі дрівця до каміна та відчувала у собі щось нове. Чому моя мама завжди така безжальна й жахлива людина? Два роки вона забороняла татові розповісти, що на світі у мене з’явилася ще одна рідна людина? Як вона з цим живе? А я вже хотіла йти до неї миритися, бо звісно скучила.

Тільки тепер, після подій у Лонг-Айленді, я відразу подорослішала. Адже в мене є власна родина, дім, відповідальність перед дорогими людьми (хай їх не дуже багато, але від цього більше дістанеться моєї любові).

– Тату я згодна. Ось тільки з Раяном поговоримо й обов’язково до вас приїдемо, – пообіцяла я, а він страшенно зрадів і ледь не плакав там, у своїй Айові.

* * *

Ніколи не думала, що скажу таке, але на ранчо татової молодої дружини - просто чарівно. Вранішня тиша дозволяє почути: як десь на іншому кінці цього блаженного світу співає півень чи крякають качки. Інколи до їх хору додає свій протяжний голос корова. А ще на фермі татуся є коні, красиві вороні. Я не вмію на них кататися та мої дорогі чоловіки обіцяли навчити. Зате Раян ганяє на одному навіженому скакуні так, наче вони давні друзі.

Ми з Іві теж відразу подружилися. Це крихітне створіння кумедно тупцяє ніжками по соломі й траві, падає й підіймається з веселим сміхом та вивчає навколишній світ так, як їй того хочеться. Взагалі в цій родині Жошовичів немає ніякої домінуючої сили. Всі рівні, щасливі й дуже прості.

Я щиро шкодую, що не приїхала до них раніше. Татова юна дружина моїх років, але вона пухка весела та зовсім не схожа на мою свавільну матусю. Вони з татом працюють поруч з ранку до пізнього вечора й кажуть, що роботу тут все одно ніколи не переробити. Та у них всюди порядок і на пагорбі вдало стоїть великий світлий дім. Батько завжди веселий і зовсім не боїться виглядати слабким. Адже саме щастя робить людину сильною!

Я поки байдикую без ноута й відпочиваю від замовників з мережі. Цілісінькими днями валяюся з молодшою сестричкою посеред запашної трави чи в купі сіна та радію серцем, що вона в мене є. А ще думаю: наскільки бідолашна у своїх гордощах наша Лінда Жошович. Мама хизується незалежним становищем, а насправді самотня й нещаслива! Майже як я колись...

Раян допомагає татові по господарству й вони виглядають не як тесть з зятем, а як рідні брати. Весь час жартують і сміються. Містер Доусон поглядає на мене тим своїм неземним поглядом так, наче у нього за плечима є крила. Після випадку в нашому домі та розкриття справжніх обставин його життя, ми збираємося полетіти до Маніли й знайти могилки його батьків. Мій тато цю ідею підтримує. І взагалі він стверджує, що в нього була кохана дружина і дві донечки. Але поступово родина янголів збільшується...

За вечерею вони всі смакують домашнє вино, з невеличкого виноградника, а мені жадюги не дають! Люсі каже, що я зможу пити вино тільки десь через рік, не раніше. Вона впевнена, що пройде дев’ять місяців і їх крихітна донечка стане тіткою, бо в неї з’явиться племінник або племінниця? Чомусь вона так вирішила. А я поки не знаю, бо після краху дружби й довіри до близьких людей - стверджувати щось напевно, просто боюся. Та це не виключає наших з Раяном мрій про велику й щасливу та неймовірно закохану в життя родину.