Раді Вас бачити!

На відміну від мене, у житті Аманди Белтон, разом з завершенням шаленої гавайської відпустки закінчилися всі ймовірні радощі. В редакції, як і належить влітку, кількість працівників стрімко знижувалась, а тому керівництво спрямовувало репортерів без розбору у всіх напрямках.

Спочатку весела й засмагла міс Белтон працювала жадібно й насичено. Але з кожним прожитим днем її вогник потихеньку згасав, а дивлячись на мене, вона взагалі ставала їдкою, наче аміак. Нічого такого не казала й не робила, але це було очевидно.

Звісно її роздирали завидки! Обізнана журналістка хотіла продемонструвати нещасній подрузі прекрасні гавайські краєвиди й те, як вона вміє зваблювати чоловіків. А вийшло все точно до навпаки... З легкої руки Аманди, я побувала в незапланованій відпустці й там, під зорями чарівної острівної ночі, зустріла Кохання свого життя.

Рішуче й без зайвого клопоту розлучилася з байдужим мені чоловіком та натомість готувалася стати щасливою дружиною люблячого й неповторного Террі Янга. А її «арабський жеребець» не проявляв до гарячої коханки жодного інтересу й до Нью-Йорка точно не збирався.

До речі, минуле міс Белтон теж не було веселковим. Після розлучення зі своїм затятим гравцем у Менді залишилася купа боргів. Той невиліковний лудоман програв з їх заощаджень - все до цента. А останньою краплею для бідолашної стало те, що він виніс з орендованої квартири її робочу техніку та навіть одяг. Репортерка ледве розрахувалася за житло й наразі знімала невеличку оселю поблизу редакції.

Зате Алан Паті, котрий так раптово з’явився на гавайських островах та влаштувався працювати в туристичний бізнес, почувався наразі затишно й безпечно. Він щиро вважав, що бурхливий роман з веселою нью-йоркською шльондрою вже залишився в минулому й до продовження стосунків його абсолютно не вабило.

Оксамитовий сезон на планеті лише набирав обертів, а на Гаваях він був нескінченним. Та все одно Терренс Янг відпрацьовував у містера Маркуса останні дні й уже зібрав свій похідний рюкзак до Нью-Йорка. Ким заповнити вакансію гарного гіда поки ніхто не знав, а Террі думками й серцем вже був біля мене. Щоб залишатися при здоровому глузді ми годинами спілкувалися в мережі та частенько надсилали одне одному вкрай непристойні відео...

Якось сумний та самотній Алан вкотре сидів в бунгало й намагався відкараскатися від домагань Аманди. Він байдуже дивився в стіну та пропускав її доволі некоректний, як для журналістки, текст:

– Конику мій, я тут просто здихаю без тебе! Всередині все мучиться й болить та просить твого могутнього звіра... Прошу: спустися з небес хоча б на декілька днів. Я тебе жваво осідлаю та відпущу лапати цнотливих туристочок. Клянуся!

Паті лише посміхався й підтримував розмову короткими «угу». Аж раптом почув наступне:

– Аланчику, а чому ти так боїшся публічності? Невже замочив когось у своїй Європі та причаївся у нас на островах? Скажи, я вгадала?

– Фугу! Ти стаєш все отруйнішою. Тому я й боюся прилітати та куштувати тебе. Ні, не вгадала! Просто Терренс вже намилився до своєї багачки й дон Маркус мене ні за що не відпустить. Розумієш, рибко? – ось так спілкувалася між собою друга парочка, що донедавна серед оксамитових хвиль Гонолулу виглядала палко закоханою.

– О, так Алане! Мале стерво спочатку й думати не хотіло про поїздку на острови. А потім від послуг молодого самця леді так розгулялася, що вже кинула свого товстого гаманця й чекає не дочекається на товстого члена. Уявляєш: її колишній залишив міс Венс будинок у Лонг-Айленді, купу прикрас та навіть шалено дорогущу картину, що подарував на весілля! – ображено відкрилася недавня коханка.

– Ого! Виходить Янг не дарма старався. Затрахав свою золоту рибку так, що вона й тут з ним залишилася б, але обов’язки багатіїв кликали назад до Нью-Йорка? І що дуже дороге полотно успадкувала наша краля? – спритно зацікавився новиною Алан.

– Що, зачепила за живе? Так, її колишній має гарну колекцію у себе вдома, а дівчинці подарував шедевр вашого французького художника, котрий тягне на три лимони баксів. І це лише експертна оцінка, а скільки міг би взяти на аукціоні - я навіть припускати боюся, – стікала заздрісною слиною міс Белтон.

– Фугу, не знав, що ти ще й в картинах кумекаєш? – не на жарт здивувався такими пізнаннями своєї знайомої Паті.

– Кумекаю? Алане, та я з тією дурною фрілансеркою за минулий рік жодної художньої виставки не пропустила! Тільки ж всі наші походеньки закінчувалися кількома рядками в газеті, а вершечки збирають «золоті рибки». Така от життєва несправедливість, мій любий! – продовжувала свої стинання Менді.

– А знаєш, кохана, я мабуть прийму запрошення щасливого нареченого та злітаю до вас на кілька діб. З тобою відірвемося й молодятам допоможемо з переїздом до їх гніздечка. Про спадковий будинок Саманти я вже чув від Терренса. Бідкався якось, що там треба дещо полагодити. Ось я йому з радістю й допоможу, а заразом і тебе оприходую гарненько, – якось дуже швидко змінив свої плани працьовитий гавайський гід.

– Ну, слава Богу! Хоча б чужі турботи приведуть тебе до мого ліжечка! Алане, я з величезним нетерпінням чекатиму твого величезного між своїх ніг! Уже починаю готуватись. Телефонуй! – знову чулась непристойність з вуст репортерки й Аманда геть не відчула нічого дивного у стрімких змінах планів коханця. Головне для неї було, щоб він прилетів...

Все про що йшла мова між моєю подругою та її гавайським «коником» відповідало дійсності. І про наші походеньки виставками, і про деякі перебудови у моєму будиночку й навіть про подарунок Майкла Венса.

Мій колишній був людиною заможною й освіченою та дійсно мав непогану колекцію творів живопису. Звісно, як законослухняний та шанований громадянин суспільства, Майкл ніколи не купував вкрадених чи невпізнаних полотен та вважав, що вони повинні дарувати естетичну насолоду людям в музеях.

А щодо картини з високою вартістю, котру подарував мені містер Венс на весілля, то цього факту ніхто й ніколи не приховував. Інше питання в тому, що ніхто окрім нас з Майкі, не мав жодного поняття: де вона зберігається?