Раді Вас бачити!

Зазвичай, на правах трохи старшої за роками та досвідом, Аманда повинна була прочитати мені лекцію на тему: нікому не вір! Але на шляху до номера я відчувала, що мою подругу наче підмінили. Белтон була зовсім не схожа на себе й не дивлячись на свій ейфорійний стан, я першою почала приколюватися:

– Менді, як спинка? Вже не пече? Допомогла солона водичка?

– Ні, ну ти нормальна? Я собі плаваю тихенько, а вона вже витягнула з води двох нарцисів та відкрила вечір щирого спілкування! Де вони взялися взагалі? – схвильовано обурювалась Аманда.

– Цукерочко, та не переймайся! Зараз підлатаємо тебе трохи, а настане ранок і побачиш ти свого супермена, нікуди він не подінеться. Я так розумію, що постійної пари в жодного з них немає. Хлопці «в активному пошуку» ось і полюють навіть уночі. Якщо чесно, то я ще зранку бачила їх на воді. Менді, це твій шанс, бо катаються вони на дошці, як ногами по землі ходять, – відкрила я подрузі свої попередні спостереження та знову мастила спинку бідолашної зеленою гидотою.

В порівнянні виходило, що похід до солярію все-таки врятував мене від жахливих опіків. А нещасна Аманда точно виглядала смачним підшквареним філе.

– Тобто ти їх уже набачила, а чому ж не поділилась інформацією з подругою? Хотіла заграбастати відразу обох собі чи залишила шанс на вибір? – здивовано присіпалася подруга.

– Та нічого я не грабастала й не залишала! День був насичений і я просто забула про них. А тут випадково вилізли з води, прямо біля мене. Я від несподіванки ледве не закричала, але глянувши в те обличчя зрозуміла, що загрози немає, – фактично зізналася Аманді: наскільки сподобався мені незнайомий чоловік.

І як може не сподобатися гнучка засмагла істота, що нагадує героя грецької міфології, поводиться чемно, навіть вишукано, а ще розмовляє таким лірично шовковим голосом? Звісно в сутінках я не розібрала якого кольору в нього очі, але помітила, що вони величезні й розкосі. Від чоловіка пахло морем і сонцем. Він не нахабнів, але дав зрозуміти, що хоче продовження знайомства! Цього я Менді не сказала, а лише сиділа над нею посеред ліжка в позі лотоса та рятувала бідолашну від нещадної гавайської засмаги.

Зелена жижа виявилася таки цілющою, бо на ранок нам обом добряче попустило. Шкіра обіцяла не злазити повністю, може навіть відновитися. Тому ми кинули рятівну суміш посеред ліжка, вбралися в тоненькі сарафанчики та й пішли сьогодні на сніданок до готельної їдальні.

Це була величезна зала на першому поверсі, зі столиками на чотирьох. Прохолоду забезпечували потужні кондиціонери, але не рятували від обридлої ще з дому великої кількості людей. Ми взяли на шведському столі якісь закусочки та німою домовленістю вирішили сюди більше не приходити.

Щедре гавайське сонце вже заступило на зміну й видавало потенціал звичайного липневого дня. Підсмажені курчата сховалися під великою парасолею біля дальнього басейну й попивали холодний густий сік, з м’якушем. Аж раптом почули знайомий голос:

– Привіт, красунечки! Від сонця ви заникалися добре, але ж не від нас.

Як дві маленькі вівці, що почули клич вівчара, ми дружно обернулися та побачили нічних залицяльників у всій красі. Якби я була поетом, то описала б побачене віршами. Але я спробую зробити це як звичайна дівчина, котрій дуже сподобався ледве знайомий чоловік.

Отже, про Террі. До зросту та статури я вже не зможу додати нічого, але очі... Такого кольору я не бачила ніколи в житті! З косих мигдалевих розрізів на мене дивилися дві салатові зіроньки. Це щось середнє між жовтим та яскраво зеленим. Періодично граючись, вони ховалися під густими віями й робили лице чоловіка загадково спокусливим. Між очей гордо посідав своє законне місце міцний, ідеально рівний ніс. Брови весело розліталися в різні боки, а насичений каштановий колір упорядкованого волосся гармонійно доповнювала тоненька борідка й вусики чарівного шатена. Господи! А під ними вуста, що створені для поцілунків... Навіщо ж природа зробила його таким? Невже, щоб курка, на кшталт мене, милувалася та втрачала розум?

Щодо Алана – тут простіше. Високий, стрункий, підкачаний брюнет з веселими смоляними кучерями. Теж гарненька борідка Д'Артаньяна та стрімкий, наче блискавка погляд чорних очей. Спостерігаючи за ним я піймала себе на думці, що в чоловіка переважає арабська кров, хоча можливо я помилялася.

– Нічним звабникам, наші вітання! – весело ляпнула Менді й здавалося, що такий настрій розмови її влаштовує. А мені чомусь хотілося довшої прелюдії. Навіщо ж так відверто? Невже зовсім не має витримки й хоче миттю затягнути цього арабського коника до свого ліжка? Чи може їй потрібен Террі? Так я його вже ні за що не віддам!

Вдень хлопці були вбрані у звичайний одяг відпочивальників: тонкі світлі шорти з кишеньками на всі лади. Алан в гавайській сорочці-розлітайці, а пружні м’язи Террі легенько обтягувала білосніжна теніска.

На виклик нью-йоркської репортерки вони лише поблажливо посміхнулися та й дурному було ясно, що парочки вже склалися, без вагань і опитування. Террі подав мені вчорашню надійну долоню й попросив:

– Пішли прогуляємось. Я знаю тут кілька тінистих алей, де сонечко не дістане.

Я кинула на Менді розгублений погляд дівчинки, що питає у матусі згоди вийти з хлопцем, і вона впевнено закивала:

– Йди-йди! Ми тут якось без вас розберемось. Алане, сідай поговоримо. В ногах правди немає.

Мені страшенно не хотілося, щоб Террі відняв свою руку та здається він і не збирався цього робити. Навпаки, трішки міцніше стис у своїй і я з насолодою відчула, як у моєму животі знову борсається зграя метеликів.