Спочатку:
На сторінку книги
— Кого це принесло в такий час? — Матвій поглянув на годинник, який показував десяту вечора. Почувши дзвінок у двері, Грейсі грізно загавкала та швидко побігла до вхідних дверей.
— Тихо – тихо, Грейсі! Заспокойся! — притримуючи вівчарку, він відчинив двері.
— Мар'яно? — Матвій здивовано підняв брови, побачивши перед собою сусідку, яка випромінювала весь заряд жіночої сексуальності та привабливості. Посміхаючись повними губами, нафарбовані яскраво червоною помадою, Мар'яна стояла у короткій червоній сукні, яка підкреслювала її ідеальні стегна та груди. Вона була як лід та вогонь одночасно. Її блакитні, немов крижинки, очі пронизували поглядом кожного, хто в них дивився. Ефектно укладені золотаві шовковисті локони, немов грайливі сонячні промені обрамляли її обличчя.
— Може ти мене все ж таки впустиш? — Мар'яна криво посміхнулась.
— Так — так, проходь! — стрепенувся Матвій, якого неочікуваний прихід сусідки збив з пантелику. Він відійшов в бік, пропускаючи Мар'яну у квартиру.
— Складеш мені компанію? — переступивши поріг, вона показала йому пляшку червоного вина, яку принесла з собою.
— Сьогодні якийсь привід є? — запитав Матвій без особливої зацікавленості.
— Так! — її вуста розтягнулись в білосніжній задоволеній посмішці. — Я отримала нову роботу в модельному агентстві. — Це обов'язково потрібно відсвяткувати! Правда, сусіде? — вона кокетливо підморгнула.
— Вітаю тебе! Вибач, але я... — почав Матвій.
— Ні ‒ ні, відмовки не приймаються! — не давши йому договорити, Мар'яна заперечливо закивала головою. — Я що даремно готувалася? — вона зняла туфлі й безцеремонно попрямувала з пакетом до кухні. Знизавши плечима, Матвій послідував за нею.
— А ти все працюєш й працюєш, бідолашний... — прицмокнула язиком, Мар'яна побачивши на столі відкритий ноутбук, за яким вочевидь Матвій сидів до її приходу. — Я впевнена, що ти досі не вечеряв. — Ну нічого, зараз ми це виправимо, — поставивши на стіл, вона почала діставати вміст пакета.
— Мар'яно, це все любязно з твого боку, але не варто було...
— Помовч, — сусідка була налаштована рішуче. — Краще он візьми та помий фрукти! — вона викладає виноград, ківі та вишні. — А я поки швидко канапками займуся.
Вже через декілька хвилин на столі стояли тарілка з сирною нарізкою та хамоном, фрукти та канапки з червоною ікрою. — Вже все готово, — заявила Мар'яна, швидко закінчивши з закускою. — Діставай келихи!
Смакуючи вино, Мар'яна з ентузіазмом розповідала Матвію про свою нову роботу, друзів, захоплення та мрії...
— Ну ти чого? — зітхнула вона, помітивши відсторонений погляд Матвія, який взагалі її не слухав. Злегка нахилившись, Мар'яна торкнулась його руки. — Щось не так? Ти майже нічого не їв...
— Все Ок. Вибач, я просто втомився, — він потирав пальцями між очима. — Не бери до голови.
— Ой, бідося... — Мар'яна піднялася з місця. Підійшовши до Матвія, вона стала позаду нього і почала повільними ніжними рухами масажувати йому плечі. — І це ми також зараз виправимо. Втому як рукою зніме, — прошепотіла вона йому на вухо приторно солодким голоском. — Переходимо до розважальної частини цього вечора. Мар'яна вирішила йти "ва — банк". Вона відступає від Матвія на пару кроків, розширюючи йому таким чином огляд. Не відриваючи від нього очей, в яких мерехтіли пустотливі іскорки, дівчина повільними граційними рухами опускає з плечей рукав вогняної сукні. Коли цей елемент одягу опинився на підлозі, Мар'яна відкинула його ногою, немов якусь не потрібну річ, залишившись стояли лише в червоній мереживній білизні.
— Мар'яно, що ти робиш? — прохрипів Матвій, намагаючись проковтнути ком в горлі. Несила відвести прикованого погляду від її довершеного тіла, він відчував, як всередині закипає кров від нестримного бажання, немов вируючий вулкан, який прокидається. — Припини!
— Не будь занудою, пупсику! — залізши на стіл, Мар'яна нахилилася до обличчя Матвія та провела пальцем по його губах. — Ти ж хочеш цього. То ж розслабся та насолоджуйся! — відірвавши від грона виноградинку, вона її піднесла йому до рота. Кидаючи на Матвія палаючий погляд, Мар'яна заводить руки за спину і розстібує ще одну зайву деталь одягу, звільнивши свої спокусливі принади. Вона в одних тоненьких трусиках пересідає Матвію на коліна і, пірнувши гарячою рукою під його футболку, лоскітливо пробігає прудкими пальцями по мускулистому торсу. Від цих пестливих дотиків, Матвій відчуває як кожен його нерв натягується немов струна. Мар'яна зняла його окуляри й міцніше притиснулась до нього оголеними пружними грудьми. Вона припадає до Матвія солодкими від п'янкого вина губами, залишаючи сліди від стійкої червоної помади.
— Мар'яно, зупинись! — важко дихаючи, Матвій різко відірвався від її шалених гарячих поцілунків. — Нам краще цього робити. Тобі ліпше піти...
— Та що з тобою, Матвію?! Що не так? — емоційно вигукнула дівчина, не приховуючи свого відчаю та образи. Ще ніколи не відчувавши себе такою приниженою, вона ледве стримувала сльози. — Більшість чоловіків би хотіли зараз бути на твоєму місці. А я, як дура викаблучуюся перед тобою! Я кохаю тебе, а ти мене постійно відштовхуєш!
— Мар'яно, послухай! — видихнув Матвій. Поглянувши їй у вічі, він легенько струснув її за плечі. — Я міг би звичайно допустити, щоб між нами це трапилося, але це був би лише секс. Пристрасть! Не більше. Розумієш? Ти маєш рацію! Поглянь на себе: ти — мрія багатьох чоловіків. І ти сама чудово про це знаєш! Якщо дійсно мене кохаєш, то я не зможу дати тобі те, чого ти від мене очікуєш... Я просто хочу бути чесним перед тобою.
— Це все через ту... Ліору? — несподівано запитала вона, поспішно надягаючи на себе сукню. — Так?
Матвій нічого не відповів, лише його губи ледь помітно ворухнулися.
— Господи, яка ж я повна ідіотка! — Мар'яна хлопнула долонею по своєму чолу. — Але тут же її немає! А я ось. Перед тобою! Готова віддатися тобі, а ти весь цей час про Ліору думаєш??? Ви разом?
— Ти не розумієш... Якщо це потішить твоє самолюбство, то в мене з нею нічого не було.
— Що? — Мар'яна поглянула на нього широкими очима. — Тобто, не було?
— Це так важко пояснити... — Матвій намагається зібрати свої думки до купи. — Я ніколи нічого подібного не відчував. Це якийсь неповторний особливий стан душі, — задумливо мовить він, ніби сам до себе. — Мені самому був потрібен час, щоб розібратися в цьому. Ліра... Були періоди, коли через зайнятість ми довго не бачилися. Але вона завжди поруч: у моєму серці, думках... Вона геть інша і сповнена непробудної таємничості. Ніжний Ангел! Я чітко відчуваю її внутрішній стан і розумію, що зараз при будь ‒ якому "різкому русі" все розіб'ється немов чистий кришталь... Ліра – це манускрипт, який ще потрібно відгадати.
— Оо... Це безнадійний випадок! — театрально вимовила дівчина, поставивши "діагноз". — Ти схибнувся і дуже серйозно, — насправді ця відвертість Матвія її дуже засмутила, адже вона остаточно переконалася, що заполонити його серце в неї немає шансу. — Мені дійсно краще піти.
Далі буде...
