Раді Вас бачити!

– Що?! – заревів інквізитор. – Що значить «немає»?

Цього разу Аттар де Тайлерон вирішив сам не опускатися до відвідин дому блудниці. Хоча, можливо, вона й справді дівчина... і навіть цілком порядна. Наскільки може бути порядною відьма.

Увесь день він вивчав інформацію. На її батьків надійшов донос – за використання магії вище побутового рівня.

Інквізитора тоді не було в Неррі, і дізнавання проводив Булрен, помічник та заступник. Але резолюцію все одно поставив Аттар, повернувшись і нашвидку ознайомившись зі справою.

Магічні кристали допитувача зафіксували залишки сплеску. Подружжя Деналь нічого не заперечувало.

Так, Аттар де Тайлерон намагався бути справедливим. Але чаклунство в столиці Еттерії – це занадто й карається одразу. Усі відьми знають, і все одно час від часу піддаються спокусам і повабам. Така вже їхня відьомська природа.

І природа його майбутньої дружини!

Аттар стиснув зуби. Щеня не забажало одружуватися, а вона ж розраховувала на нього. І для Аттара це був би чудовий вихід. Але якщо наречений не готовий захищати свою наречену, якщо скаже принцу, що це інквізитор змусив його...

Наречений. Аттар зневажливо хмикнув.

Дракон усередині сердито заричав.

Ні, інквізитор розбереться, що тут коїться! І для початку потрібно з’ясувати все про свою новоявлену наречену.

Схоже, дівчата голодували, справи йшли геть кепсько. Хоча як таке можливо? Невже батьки зовсім нічого їм не залишили? Не гроші – то родинні коштовності хоча б! Зрештою, можна й дім продати.

Але ні, себе продати простіше, зневажливо хмикнув чоловік. Хоч магію застосовувати побоялися.

Аттар підвів погляд на Оківо, особистого помічника, якого відправив до сестер.

– Дівчат у домі немає, ваша світлосте, – повторив той, так і стоячи біля письмового столу, чекаючи, доки дракон ухвалить рішення.

Аттар роздратовано роздув ніздрі. Треба було приставити охорону. Але він думав, що ця Деліра досить розумна, щоб не намагатися втекти від інквізитора! Знайти її – справа кількох годин, а розплата буде суворою.

У голові несподівано виникла картина. Вона оголена, покірна, на ліжку. Як вона ніяковіла, коли він змушував її розкритися...

Аттарові подобалися гарячі, незакомплексовані жінки. Такі, як Габелія. Але дракон, схоже, відчув цноту, хоча Аттар так і не встиг оволодіти дівчиськом. Треба було одразу ж, увечері... Дракон іще надто слабкий.

Інквізитор смикнув головою, відкидаючи волосся назад.

– Ти з’ясував, куди вона могла відвести сестру? До когось на утримання?

– Я не знайшов жодних слідів, ваша світлосте. Наче вони взагалі не виходили з дому.

Аттар знову роздратовано повів щелепою. Чого коштувало йому забрати обох? Звісно, дитині не місце при дворі, але ж деякі живуть, і нічого. А все гнів та лють.

Дівчисько могло здогадатися, що як він прийшов по силу, то цієї сили в нього зараз недостатньо. Але це дасть відстрочку ненадовго.

Зрештою, він завжди може повторити свій візит до мадам Пенні...

Але не стане цього робити. Одного разу вистачило.

І якимось дивним чином дракон підбадьорився, і навіть ніби придивляється до дівчини, співчуває...

Аттар прислухався й не повірив собі.

Схоже, його дракон симпатизує! А це перший крок на шляху до прив’язаності, до вибору єдиної!

Невже хтось затіяв ще серйознішу інтригу, ніж він підозрював із самого початку?

Те, що принц Гертан хотів вивести його з гри як суперника і можливого претендента на трон, – не секрет. Але досі їм удавалося зберігати нейтралітет і видимість приятельських стосунків. Аттар навіть кілька разів брав участь у нестримних розпусних розвагах принца.

– Слідкувальні артефакти мовчать, – додав Чуль Оківо.

Внутрішній звір глухо, невдоволено заричав.

Сумнівів немає. Дракон зацікавлений у дівчиську, і навіть одужання пішло швидше. І якщо так триватиме, він неодмінно прив’яжеться, обере її своєю ітеррі. Справжню, істинну.

Потрібно було терміново це припинити, поки не стало надто пізно. А для цього – знайти дівчину. Якщо знадобиться, провести ритуал.

– Ходімо.

Дракон підвівся, кивнув вірному помічникові. Зробив жест рукою, розкриваючи простір. Влив свою силу, щоб захист пропустив.

Він пам’ятав дім відьмаків Деналь, навіть напружуватися не довелося, щоб прокласти туди шлях. Не в саму будівлю – напевно, у відьмаків теж стоять захисти. Аттарові не хотілося з ними возитися.

Двері виявилися відчинені – одразу видно, Оківо з загоном уже все обстежили.

У домі було прибрано, як зазвичай прибирають, ідучи надовго. Каміни закриті, світильники вимкнені, воду перекрито, сміття винесено до узбіччя, де спеціальний фургон збирає його щовечора... Разом із сукнею.

Уночі він, напевно, і не звернув би уваги, якби не очікував, що дівчисько справді виявиться злодійкою. Перевірив коштовності – і не дорахувався лише сукні сестри.

Звісно, не могла ж вона тікати роздягненою. Але тоді він був надто розлютований, щоб думати про це тверезо.

Згадуючи, як вона трималася, він стиснув кулаки. На зраду нареченого Деліра Деналь відреагувала гідно.

А слідом перед очима спливло її тіло, оголені груди, розведені ноги.

Вперше Аттар замислився, який відчай мав керувати дівчиною, щоб вона наважилася на це.

Який відчай керує багатьма з тих, хто приходить продати свою цноту?

Він завжди щиро вважав їх повіями. Але, можливо, час розібратися, що там насправді відбувається?

Втім, навіть брати-дракони його навряд чи зрозуміють. Усіх усе влаштовує: дракони отримують силу без зобов’язань і прив’язаносте, дівчата – гроші, і чималі. З потурання його розпусної високості принца Гертана.

Але ж таким способом і цнотливих може не лишитися. А це означає, що дракони не знайдуть своїх ітеррі.

І кому це може бути вигідно?

Зрештою, Аттар де Тайлерон – не останній чоловік у королівстві. І він розбереться, що тут відбувається. Потім.

– Чаклунство, – промовив, зупиняючись посеред холу – того самого, де вчора розмовляв із Делірой.

– Кристали не зафіксували чаклунства, – відгукнувся Оківо.

Аттар нахмурився. Прислухався до себе.

Він виразно відчував магічний слід, ніби прикритий, схований – і все ж слід. А кристал мав би розрізнити чіткіше, як би не намагалися приховати й замести.

Якщо тільки...