Спочатку:
На сторінку книги
Айла Месау
— Як гадаєте, боги дійсно дивляться на нас з небес?
Я стояла на невеликому балконі, дивлячись у темне небо, всіяне яскравими зірками.
— Храмовники кажуть, що так, — Оуен стояв трохи позаду. Та боковим зором я все одно бачила легку посмішку, яка посіла місце на його обличчі. — Та, гадаю, що правду ми дізнаємося лише після смерті.
— Для кожного з нас колись спалахне нова зірка, — підтримала я майбутнього чоловіка. — Буду молити богів, щоб це сталося ще дуже нескоро.
— Підтримаю вас у цьому, моя королево, — чоловік обережно опустив свою долоню поверх моєї.
— Я ще не ваша королева, — озирнувшись, я перехопила погляд темних, як небо над нами, очей. — Чому ви так мене кличете?
— Бо це неодмінно станеться, — знизав плечима Оуен. — За кілька місяців. Коли Содія потеплішає і до нас зможуть завітати гості з усіх країн.
— Не можу дочекатися, — тихо прошепотіла у відповідь, відчуваючи тепло чоловічої долоні крізь дві рукавички. Свою і його. — Здається, що це буде ще так нескоро…
— Саме тому я і не бачу причин чекати, Айло, — він наблизився до мене, зазирнув у вічі. — Ви вже моя королева. Моя дружина. Нехай боги та королі сусідніх держав про це ще не знають.
А я зараз не знала, куди подітися від збентеження. Здається обличчя разом з вухами спалахнуло так само яскраво, як той рубін у каблучці, що зігрівав у холод.
— Я… я…
— Що таке? Мені ви можете сказати все, що у вас на душі.
— Я не варта вас, ваша величносте, — видихнула я, обережно піднявши погляд.
— До вас дійшли чутки, — його обличчя на мить скам'яніло. Та майже одразу повернулася та посмішка, яка личила йому більше за одяг та корону.
— Так. І вони мають під собою ґрунт.
Чутки кілька діб тому мені повідомила леді де Оргі. Оріса сиділа в кріслі у вітальні, вишивала разом з іншими леді. Я у той час лише обирала, що саме хочу зобразити нитками на прохолодному сріблястому шовку і не дослухалася до розмови між моїми леді.
— Я дізналася, чому відіслали того посла, — наче ненароком промовила дівчина, кинувши у мій бік хитрий погляд.
Я спіймала його. І потрапила на цей гачок.
Оріса продовжувала посміхатися, дивлячись на мене. Вона не квапилася розкривати карти, наче чекаючи відповіді. І…
— І чому? — я не витримала.
Як за командою Елісса і Даяна відклали свої вишивки в сторону, готові слухати цікаві подробиці. А от найстарша моя фрейліна лише скривилася.
— Робити вам більше нічого, як плітки збирати, — невдоволено пробурмотіла леді Мейрі, навіть погляду від своєї вишивки не відірвавши. Та поміж тонких чорних брів лягла тінь зморшки.
— Деякі плітки дуже корисні, — зауважила Оріса, перекладаючи руду товсту косу з правого плеча на ліве. — Наприклад, завдяки цим, наша майбутня королева зможе дізнатися, що мати короля не надто її полюбляє.
— А що у світі колись було інакше? — леді Лейла нарешті відірвалася від своєї роботи і підняла погляд холодних-блакитних очей на пліткарку. — Завжди було так. Чи світ встиг змінитися за одну ніч?
— Так що ти там дізналася? — Даяна не витримала першою. Вона аж на місці підстрибнула від чого її сукня кремового кольору зашурхотіла спідницею. — Нашій майбутній королеві варто чогось боятися?
— Не сказала б, — гмикнула Оріса. — Просто леді Фрейвіл замало того, що батько леді Месау шостий у черзі на престол Ісафіру. І посагу нашої майбутньої королеви їй замало. Як і титулу графської дочки.
Я застигла на місці, не відчуваючи голки поміж пальцями. Серце шалено застукало у грудях.
Вони отримали посаг! Посаг, який менше за той, що було обіцяно. Якщо посаг ще якось міг врятувати моє становище, то тепер… бути біді. Точно бути!
Я сама дізналася про те, що обіцянку не виконано, вже коли зійшла на корабель. Я не знала, чому батько так підставив мене з посагом. На мої листи він досі жодного разу не відповів. І від однієї думки про те…
— Леді Месау, ви зблідли! — Елліса підскочила на тахті, відкинувши від себе вишивку. Її курчаве волосся злетіло догори і знову обійняло кругле обличчя. — Служнице! Води! Води для леді Месау!
— Ні-ні, все добре, — прошепотіла я, на мить прикривши очі.
— Ось бачите, леді де Оргі, що ваші плітки роблять, — зітхнула леді Лейла. — Сподіваюсь, наступні ваші слова не доведуть нашу майбутню королеву до втрати свідомості.
Оріса кинула в мій бік винуватий погляд:
— Вибачте, Айло. Та насправді, я хотіла сказати, що вам нема чого хвилюватися. Леді Фрейвіл невдоволена, це так. І свою злість вона вимістила на послі, який шукав королю наречену. Та тільки кажуть, що його величність заборонив матері щось робити і казати. Він сказав, що одружиться з вами. Адже ви йому дуже сподобалися.
Полегшення після почутого було в рази більше за той страх, що накинувся напочатку. Та думати про все це я все одно не могла припинити. І тому зараз, стоячи поряд з королем, не втримала язика за зубами.
— Айло, — Оуен висмикнув мене зі спогадів лише одним словом. Моїм ім’ям, яке пролунало там м’яко, так тепло.
Я подивилася на усміхненого чоловіка зі страхом. Та він цього, здається, не помітив.
— Айло, — повторив він, піднявши мою руку до свого обличчя, — ви моя королева. Запам’ятайте це. Нічого це не змінить. Нічого і ніколи. Я ухвалив рішення. Ви мені подобаєтеся. І я певен, що з плином часу, ви почнете мені подобатися ще більше. Прошу вас, усміхніться. І забудьте про всі турботи. Вони тепер в минулому.
В мене перехопило подих від того, як він це промовив. І що ж тут зробиш, та ослухатися короля і майбутнього чоловіка я не могла. Та й не хотіла.
На губах з’явилася легка усмішка. І вона була справжньою.
