Раді Вас бачити!

Дуже дивно я себе почуваю... У мене є свідомість, це дуже дивно...

Я знову немов прокинулася і крізь біле світло намагаюся щось розгледіти, але все безуспішно... Біле світло - це весь мій простір...

Мабуть, знову минув якийсь час, і я знову прийшла до тями. Тільки от дивно, я не відчуваю нічого зараз. Усе навколо досі в білому світлі, але я відчуваю, що я маю щось побачити.

Мені стало чути важке дихання, і я намагалася хоч щось розгледіти. Яке ж було моє здивування, коли я побачила себе, що лежить на темних простирадлах. Хм, це безумовно наводить мене на думку про те, де конкретно я перебуваю. Дивно ще було й те, в якому вигляді я себе бачила, біле світло струменіло з моїх грудей, а я була немов продовженням цього світла, що зараз підвисала над власним тілом. І, чорт забирай, що зі мною сталося?

Я ледве розпізнаю свої риси обличчя. Усе моє обличчя в крові, і кров із носа, здається, тільки зовсім недавно перестала йти. Сукня перетворилася на лахміття, її майже на мені немає. І тіло, моє тіло все в саднах і в якихось незрозумілих ранах. Нічого не розумію!

Виникає питання, де тоді Деміан, якщо я так-сяк ще жива? Намагаюся озирнутися, але схоже моїх сил більше ні на що не вистачає. Я немов засинаю.

Знову прийшла до тями, знову бачу себе лежачою на ліжку, нічого не змінилося, хіба що не бачу більше ран, що кровоточать, на собі. Відразу намагаюся озирнутися і насилу, але все ж біля вікна помічаю великий чорний силует. Хочу бачити його і все ж таки картина прояснюється... Ой матусі, ну й видок... Таким я цього демона ніколи раніше не бачила. Крила майже відірвані й обидва напів звисають на підлогу. Сам Бальтазар сильно понівечений. Його рани дуже великі. Притулившись однією рукою до вікна, я ледве почула його важке дихання. Іншою рукою він притримує себе за живіт, який кровоточить. Мені здається, він ось-ось звалиться, я не на жарт розхвилювалася, але знову немов відключилася.

Прийшла до тями і зрозуміла, що я все ще не у своєму тілі, крізь біле світло намагаюся щось розгледіти і бачу перед ліжком Бальтазара, він стоїть біля моїх ніг. Зі злістю дивиться на мене, і він ніби розуміє щось, бо погляд його кидається то на моє тіло, то прямо на мене.

Він від чогось дуже злий на мене, тому що з такою злістю на мене він раніше ніколи не дивився. Перед тим як відключитися, я встигла роздивитися трохи його. Здається, його рани майже не затягуються, виглядав він так само погано.

Наступного разу, коли я прийшла до тями, то була рада знову відчути себе у своєму тілі, світло більше не сліпило мені очі, але я все ще не могла ворушитися. Мабуть, сил у мене не було ніяких. Я тільки й змогла, що розплющити очі. Деміана-Бальтазара поблизу я не спостерігала.

Схоже, минуло ще трохи часу, але коли я прокинулася, то почувалася досить бадьоро. Я відразу прийняла сидяче положення, але Деміана в кімнаті я так і не побачила. На мені з одягу була лише спідня білизна, а тіло моє було прикрите шовковим простирадлом. Я пам'ятаю, що сукня на мені була практично розірвана, це навіть якась турбота... До речі, мої рани. Я швидко оглянула себе і здивувалася, не побачивши жодної подряпини на собі. Дивно, чомусь цього разу, мені здається, це не заслуга Деміана, аж надто злий погляд на мене він мав, коли я бачила його востаннє. Сидіти й лежати мені порядком набридло, тож, обмотавшись простирадлом, я підійшла до вікна, і вид за вікном мене жахнув. Стільки незрозумілих тіл валялися біля нашої будівлі. Схоже, тут була справжня бійня. Питання... Одні питання у мене в голові.

Двері з гуркотом відчинилися, і з'явився мій улюблений демон, але, схоже, він у поганому настрої. Краще я поки помовчу трохи, не хочу його дратувати своїми запитаннями, він і так зараз на межі, бо я знову бачу цей злий погляд, повний агресії, його очі мене зараз спопелять. Незвично бачити його такий погляд на мені.

Не сказавши ні слова, він швидко підійшов до мене і з силою вирвав моє простирадло, я залишилася стояти перед ним в одній спідній білизні. Деміан швидко оглянув усе моє тіло і, швидко наблизившись, різко схопив мене за вилиці, покрутив мою голову з одного боку в інший і відпустив, потім уперся рукою в скло і більше на мене не дивився. І що мені тепер робити, як заговорити з ним?

Перше, що я роблю, це піднімаю простирадло. Мені чомусь ніяково зараз стояти перед ним майже голою.

- Я так розумію, це не ти мене зцілив? - не можу втриматися і ставлю запитання, його поверхневий огляд мене просто наштовхнув на це запитання.

- Ні! - фиркнув він, чудово.

- Може, ти розкажеш, що сталося? Я не розумію, чому ще жива... Адже я чесно хотіла віддати тобі свою душу, коли ти попросив. - мої слова його розлютили, він пронизав мене своїм бісівським поглядом, сповненим злості й відрази, затиснув мене біля вікна, розставивши обидві руки біля моєї голови.

- Брешеш, як і всі! Я не зміг її забрати, щось пов'язувало душу з твоїм тілом, і сяйво твоєї душі мене мало не вбило. Я не знаю, чому не дав батькові насильно забрати її, але мені довелося з ним воювати, я ледве врятував тебе і себе. І як я зрозумів, це він просто не захотів наздоганяти мене, адже міг будь-якої миті з'явитися сюди знову і просто забрати тебе. Його пси мало не зжерли мене, мабуть, зглянувся наді мною, тому що я його син! Ненавиджу! - крізь зуби процідив Деміан і вдарив кулаком об скло. Воно дало тріщину, і я інтуїтивно притулилася до нього, бо боялася впасти. Мені було ніяково, але й Деміан не поспішав мене від себе віддаляти, хоч і був злий. Я сама відсторонилася, а він із риком трохи відійшов від мене.

Я була шокована почути таке, ніяк не очікувала, що мені не вдасться віддати йому душу, я реально цього хотіла і мене ображають його слова. Ще більше я була здивована почути те, що відбувалося тоді.

- Я не брешу і не брехала тобі! - мені все ж прикро, що він так думає.

- Усі ви брешете, янголи, демони, люди... І люди особливо! Вихвалене тобою і батьком кохання - це повна нісенітниця. І ти це довела! - підсумовує він, а в мене з очей тут же вириваються сльози. Мені хочеться заридати несамовито. Я вкотре понадіялася на те, чого бути просто не може. Деміан зараз злий на мене, тому що я не віддала йому свою душу, як говорила, у мене немов грудка в горлі стала. Так важко стало на душі. Як же так, навіщо я весь час вигадую собі те, чого бути не може... Він демон, якому потрібна лише моя душа, і я запам'ятала, з якою байдужістю він намагався в мене її забрати напередодні, і зараз його злість на мене пояснюється тим, що він просто гнівається, що моя душа досі належить мені... Господи, це найгірше покарання, що існує... Як же мені боляче... Боляче усвідомлювати та приймати все це... Це прокляття - покохати демона з кам'яним серцем. Моя душа і серце плачуть. І я мовчки просто захлинаюся сльозами. Краще б я горіла в пеклі вогняному, ніж зараз так мучилася і страждала через таке кохання до цього чудовиська, тому що слів інших немає.

Як би я хотіла все-таки померти, скільки можна наді мною знущатися...

- Я ніколи не брехала тобі, Деміане. Я кохаю тебе щиро. І ти б знав, як я шкодую, що це почуття я відчуваю до такого монстра і чудовиська бездушного, як ти. Я не знаю, чому я пізнала це почуття з тобою, але краще б я померла. - ледве вимовила я крізь сльози. Деміан більше не буравив мене лютим поглядом, але обличчя його було напруженим, коли він слухав мене. - Забери мою душу, я благаю тебе... Забери! Я більше не хочу бачити тебе, не хочу більше відчувати те, що я відчуваю, це справжні тортури. - я знову перервалася на сльози. - Давай розірвемо контракт просто зараз! - я захотіла цього дуже сильно, і прямо переді мною з'явився вже знайомий білий аркуш паперу з контрактом. Деміан дуже здивувався моїм діям, став підходити до мене ближче. - Хоча це, напевно, не допоможе мені... - швидко задумалася я. - Тоді створимо угоду, твою особисту! - гарячково випалюю я, і добряче мружуся, уявляючи перед собою такий самий документ, яким був договір про Саймона і Крістіну з Джеком.

- Якого чорта ? - розплющила очі, від того, що Деміан обурювався. Перед собою побачила завислий порожній документ.

- Ось і чудово, зараз запишемо сюди, щоб ти забрав мою душу просто зараз, моя єдина умова - я не хочу відчувати болю, просто не хочу нічого відчувати, - знову сльози застилали мені очі, коли я знову подивилася на викликані документи, то їх більше не побачила... Чудово, скільки це ще буде тривати???

- Якого біса, Сью? Як ти створила цей документ? Ти цього не можеш вміти! Тобі просто не належить! Ти ж не демон! - дивує він мене своєю промовою, а мені зараз реально байдуже, як я це зробила.

- Плювати! Мені все одно як це вийшло! Мені плювати, розумієш? Просто позбав мене вже цього болю, і візьми нарешті те, що ти так жадаєш! - зі сльозами на очах промовила я, Деміан хмурився, дивлячись на мене, і вже тривалий час просто мовчав.

- У тебе є три тижні, живи поки що! - розвернувся він до мене спиною і клацнув пальцями, мої повіки вмить поважчали, і я відключилася.

Прокинулася у себе в квартирі, у своєму ліжку з жахливим бажанням з'їсти все на світі. Мабуть, я дуже довго не їла.

Значить ось як він вирішив мою проблему, просто викинув мене на три тижні назад на землю. Я не розумію, навіщо мені цей час... "Живи поки що" сказав він. Живи... А як жити, якщо я, здається, вже прийшла до свого фіналу. Навіщо мені цей час? Найжахливіше, це те, що я на власні очі бачила, що мене чекає там... Внизу.

Довго провела часу у ванній, потім дуже здивувалася своєму апетиту... Я з'їла дуже багато, немов три дні не їла. З'явилася незвична злегка відчутна важкість внизу живота, значення якій я не надала.

 

Сходила в магазин і була здивована, що на картці було повно грошей, хоч ніякої роботи в мене тепер не було. Може це такий найширший жест з боку Деміана? От спасибі...

Накупила їжі і повернулася додому. Так і минув мій перший день.

Другий, третій, четвертий... Я буквально рахувала ці дні. Вони так повільно тягнулися. Ще більшою мукою для мене було не бачити ці червоні очі і прекрасну спокусливу усмішку. Ну, чому я кохаю його? Зовсім не розумію. І не розумію, чому він не захотів взяти мою душу. А ще цей його останній погляд на мене, що холодить мою душу...

Тиждень минув. Найдовший і найболісніший тиждень у моєму житті. Я все чекала, коли Деміан з'явиться, але він не приходив... А кликати його я не збиралася без необхідності, та ще й якщо він прийде на мій поклик. Іноді були такі моменти, коли я нез'ясовно злилася на нього. Ось прямо вбити його хотілося, але благо, що такі спалахи гніву швидко минали. Мені тоді знову хотілося їсти, і я майже, умовно, слона з'їдала. А ще мене стала турбувати постійна важкість внизу живота, мені це не подобалося і в мене вже з'являлися деякі підозри.

Почався другий тиждень мого ось такого ось життя. Чесно, нічого робити не хотілося. Взагалі. Мене мучила моторошна депресія й апатія на все. Я просто проводила весь свій час вдома, мучачи себе і своє серце. В один із таких вечорів, я довго стояла в одному пеньюарі біля вікна і дивилася на вулицю. Був пізній вечір, але світ за вікном був такий живий. Вогні нічного міста створювали цю видимість життя. Люди кудись ішли, машини швидко їхали, усім кудись треба... А в мене зараз такий стан... Жити не хочеться. Швидше б минули ці два тижні, що залишилися.

Розслаблювальна ванна перед сном і я намагаюся змусити себе заснути. Важко викинути думки у себе з голови, але я намагаюся. Намагаюся не думати про те, скільки разів за весь час Деміан дарував мені ласку, поцілунки і задоволення, але хіба це можливо?

І, мені здається, я все ж змогла заснути, тому що я почала відчувати те, чого так сильно бажала останнім часом. Деміан. Мій улюблений демон. Я ніби відчула його наближення. У моєму сні він був зараз поруч. Я буквально відчувала його біля себе. Потім відчула дотик. Такий бажаний дотик, ніби його руки зараз блукають по моєму тілу. Я навіть відчула такий гарячий і пристрасний поцілунок у ділянку шиї. Його гаряче дихання трохи лоскотало мене і незабаром поцілунки стали опускатися нижче... Деміан припав до моїх грудей. Ці відчуття були настільки реальні, що я від задоволення прогнулася дугою в спині, і щойно вуста Деміана зімкнулися на моєму соску, я застогнала і тепер ясно зрозуміла, що це не сон. Чорт забирай, як же сильно я хотіла цього і не втрималася, трохи підвелася і дотягнулася до його губ. Тут же отримала просто карколомний поцілунок, який доводив мене буквально до оргазму. Мені було начхати, що ми скажемо одне одному потім, зараз він тут і хоче того ж, що і я. Плювати зараз на все.

З кожним його поцілунком я розпалююся все більше. Я не стримую стогонів. Деміан пестить мене так уміло. Він відмінно вивчив моє тіло, всі мої чутливі зони і зараз вміло цим користується. Деміан все ж перервався і знову переключився на мої груди. Ніби відчував, що його ласки хоче все моє тіло. Знову заволодів моїми грудьми, описуючи своїм вологим язиком ореол мого соска, що я знову не стримувала стогонів, а іншу став м'яти рукою, іноді пощипуючи сосок. Я вся горіла, і була давно готова до більшого. Тому я теж вирішила не байдикувати. Я стала торкатися його грудей рукою. Вела нею повільно і відчувала, як і від мого такого дотику його шкіра вкривається мурашками... Зачіпала кожен кубик його преса, це було так збудливо.

Одну руку запустила в його волосся і Деміан видав стогін насолоди, перемішаний із тваринним риком. Я знаю, що йому подобається, коли я так роблю. Я злегка відтягнула його волосся назад, і він знову повернувся до моїх губ. Він опустився нижче і придавив мене своєю вагою до ліжка, я чітко відчувала яким твердим був його член. Він також хотів мене. Коліном Деміан розсунув мої ноги і повільно ввів його у мене. Ми обидва видали стогін насолоди і Деміан продовжував рухатися в мені повільно. Я все ще не звикла до його розміру, і він розтягував мене.

Це ще один рідкісний випадок, коли Деміан робить усе повільно. Кілька поштовхів і Деміан став входити в мене на повну свою довжину. Наші обличчя були такі близькі. Деміан хотів, щоб я дивилася на нього. У його очі. Мені здається, він отримував задоволення, дивлячись на вираз мого обличчя, коли мені так добре. Але це було такими катуванням. Як же я люблю його очі, він, напевно, теж не помічає ті рідкісні моменти, коли його очі з глибоко синіх змінюються на червоні. Навіть така деталь робить його особливим для мене і таким бажаним.

 

Деміан ковзає рукою вздовж мого тіла і зупиняється на зовнішній стороні мого стегна, потім закидає мою ногу собі за спину, це дає змогу йому входити ще глибше. Я прогинаюся в спині від такої дії і допомагаю Деміану, рухаюся йому назустріч. Мені так добре зараз. Він цілує мене в шию, а я заплющую очі і відкидаю голову на подушку. Чорт, це просто... Не передати словами. Ніколи ще в нас такого не було. Моє тіло зараз таке покірливе. Я всюди відчувала дотики Деміана. Він штовхається в мене, він цілує мене, він пестить мене вільною рукою. Я розчиняюся в ньому і в цьому моменті. Я вся його. А він весь мій. Я хочу відчути його ближче, тому рукою я притягую його до себе ближче, наші тіла так близько. Його груди торкаються моїх грудей і це розносить ще одну хвилю задоволення по моєму тілу, щойно він зачіпає їх. Я більше не можу терпіти, моє тіло потребує розрядки, я вся тремчу від таких повільних рухів. Тому я намагаюся рухатися йому назустріч швидше, Деміан розуміє мене і піднімається на руках, його рухи стають швидкими. Наші стегна стикаються, створюючи вульгарний звук.

- Деміане! - моє тіло зараз як натягнута струна, Деміан сповільнився, але став різкіше і глибше входити в мене. Деміан схилився і вкусив мене грайливо за плече, в цей момент я отримала бажане, я досягла оргазму, який тривав довше, ніж зазвичай. Я немов розсипалася на шматочки, немов моє тіло стало млявим, і я розслабилася. Деміан наздогнав мене і, захекавшись, схилився, подарував мені нескінченний поцілунок... Він усе ще в мені. Я відчуваю тепло внизу живота, яке розтікається в мені.

- Деміане, це було... Неймовірно. Я кохаю тебе! - я торкнулася його щоки і, поцілувавши його у вуста, не змогла від них відірватися. Деміан також не поспішав цього робити. Я відчувала приємну важкість його тіла і ці губи, що пестили не тільки фізично, а й морально.

Він нічого не відповів на моє чергове зізнання, довго дивився в мої очі, мовчав і знову періодично цілував мене. А я більше не наважувалася заговорити, не хотіла зруйнувати цей момент щастя. Не знаю, може це був мій останній секс із ним, але Деміан зробив його незабутнім, моє тіло досі тремтить під ним.

Після чергового поцілунку Деміан рикнув, від чогось розлютився і просто зник. Прямо на мені розчинився у своєму пекельному полум'ї, а мені різко стало холодно, без нього. І мене не врятувало покривало, яким я прикрилася.

Я пів ночі проплакала, і навіть не знаю, чи не був цей наш секс... Чи не був він зайвим у моїй ситуації? Я знову понавигадувала собі чорт знає що, а все через нього. Бо не часто Деміан був зі мною настільки ніжний і повільний у ліжку. Може для нього це був тільки секс, але мені здалося, що ми займалися коханням. Якщо така ласка з боку чоловіка не воно, тоді я не знаю, як ще може бути настільки добре...