Раді Вас бачити!

Ми зайшли до найближчої кав'ярні, замовили каву, поки чекали на наше замовлення, дивилися одне на одного, і ніхто з нас не наважувався першим заговорити. У мене було багато запитань, на які я сподівалася отримати відповіді. Що коїлося в голові у цього білявого ангела, я не знала.

- Він сказав тобі, хто я? - порушивши мовчання, запитав Енджел.

- Енджел, це твоє справжнє ім'я? Чи ні? Як тебе звуть насправді? - відповіла запитанням на запитання.

- Ангелос! Моє справжнє ім'я Ангелос, - трохи забарившись відповів він.

- Як ти знайшов мене? Деміан сказав, що його печатка мала мене приховати від усіх! - це питання цікавить і мене теж.

- Деміан сказав? Таке його зараз ім'я? А може ти не знаєш, що ти майже блудила з самим сином лукавого, сатани, демона спокусника? - з докором дивиться він на мене

- Може ти вже й гріху піддалася з ним? Ділила ложе? Злягалася? - ну й слова пішли, капець. А щойно нормально спілкувався. Я не відповідала на його запитання, бо була збентежена.

- Якщо ти вже спала з ним, то мені тут більше робити нічого! - продовжує він мене дивувати.

- Зачекай, що? Про що ти говориш взагалі, і звідки знаєш? У мене до тебе дофіга запитань! - випалюю я.

- І взагалі, що ти знаєш? - уточнюю я.

- Ти спочатку відповідай на моє! - серйозно дивиться він на мене.

- Ні, не спала, а навіть якщо й спала, ти думаєш, з моєї волі це було б? Думаєш, я хочу його цілувати? Він ніби гіпнотизує мене своїм поглядом, та й узагалі, яка різниця, однаково це скоро все закінчиться...- пояснюю я і бачу, як від моїх слів він трохи розслабився...

- Є різниця, Сью. І я радий, що ти не впала в безодню разом із ним, як усі інші. Я не міг стояти осторонь, і я хочу допомогти тобі,-  знову дивує він мене.

- Стояти осторонь? Значить така ваша позиція? Чекати моїх рішень? Що ти взагалі про мене знаєш? - уже з претензією дивлюся на нього.

- Достатньо, я знаю, що ти уклала контракт і скоро твоя душа належатиме йому, і я бачив твоє минуле життя! - розповідає Енджел або Ангелос, мені без різниці зараз.

- Значить ви знали, як мені важко жилося і що довелося пережити... Ти не маєш права казати мені тепер, що я зробила помилку, ти не був у моїй шкурі, і так... я здалася... я пішла на той контракт, бо втомилася борсатися в усьому тому лайні, де не було ні від кого підтримки, і мені не зрозумілі зараз ваші мотиви, Бога вашого. За що мені дісталося все це? Нехай я за це дорого заплачу, але Деміан дав мені можливість хоч ненадовго відчути себе нормальною людиною.

- Ти не бачиш його справжнього злого наміру! Так, я знаю, що великі тяготи випали на твою душу і ти не змогла з ними впоратися, але чи знаєш ти, що більшість перешкод у всьому твоєму житті були створені ніким іншим, як сином сатани, бо він стежив за тобою, бажав відібрати в тебе те, що ти вже пообіцяла йому контрактом.- шокує він мене зараз.

- По-перше, говори, будь ласка, нормально, без цих біблійних термінів, до цього в тебе чудово це виходило, а по-друге, що значить, мої тяготи створив син сатани? Ти маєш на увазі, що Деміан був тим, через кого моє земне життя перетворилося на пекло? - з болем у серці ставлю це запитання, бо така правда гірша для мене в сто разів.

- Саме так! Я хочу, щоб ти розуміла, з ким пов'язала себе обіцянкою, а точніше контрактом, щоб ти не мала ілюзій щодо нього. Він демон, і йому не підвладні людські почуття жалю, кохання і жалості. Він переслідує суто свої цілі, домагається свого будь-якими шляхами і його не хвилюють життя людей, через які він переступає.

  Я мовчала, а ангел продовжував говорити правду, про яку я зовсім забула, тому що розум мій був затуманений.

- Демон, з яким ти уклала контракт, від самого народження спостерігав за тобою, Сью. Усі твої невдачі. Проблеми батьків, твої проблеми в навчанні, в балеті, на роботі, це все його робота, він штовхав тебе до вибору, який ти зробила тоді біля колій, і він був радий нарешті отримати те, що хотів! - шокує мене ангел останнім реченням, значить, вони бачили мене і ні чим не допомогли, дивилися на мої страждання, на те, що відбувалося з моїм життям, і навіть найменшого знака не подали... А з приводу Деміана, то ця правда лише повернула мені розсудливість. Цей демон зовсім задурманив мене своїми поцілунками, я справді почала забувати, хто він такий, і що менше ніж за півтора року моя душа належатиме йому. Я для нього лише бажана душа. І це була зовсім не допомога з його боку... Зараз мені здається, що краще б я померла...

- Чим моя душа така особлива? Навіщо я йому, може ти знаєш? - намагаюся ставити я справді важливі  для мене питання.

- Мені заборонено тобі про це говорити. Я не скажу тобі цього! Мені взагалі заборонено говорити з тобою і говорити тобі все те, що я тобі вже сказав. - схрестив він руки на грудях і відкинувся на спинку дивана.

- Чудово, і що мені з цим робити тепер? - мене трохи розлютила його така відповідь.

- Ну добре, навіщо ти тоді тут, якщо знаєш про мій контракт? - ставлю я наступне запитання, бо на попереднє він не відповів.

- Тому що я щиро вірю, що тебе ще можна врятувати! Я дуже хочу допомогти тобі, Сью. І я казав тобі правду, ти справді мені дуже подобаєшся! - з теплотою в очах сказав ангел, я навіть трохи розслабилася, хоч і остаточно заплуталася.

- Зачекай, я не розумію, як тепер мені можна допомогти, якщо йому так сильно потрібна моя душа, то він у житті не розірве зі мною контракту, а Бог... що ж, мені здається, він давно від мене відвернувся, а я своїм контрактом зробила те ж саме... - сумно підсумувала я. Ангелос накрив мою руку своєю долонькою, змусивши подивитись на нього.

- Бог ніколи не відвернеться від нужденної людини, яка щиро кається. Я вірю, що тебе і твою душу все ще можна врятувати. Головне вірити... - мене не дуже переконують його слова, але дотик його руки до моєї мені був приємним. Певна підтримка...

- Чому ти так боїшся нашого з ним зв'язку? - згадую я його слова.

- Ваш зв'язок апріорі протиприродний і не повинен відбутися жодним чином. Не можна злягатися із сином сатани, тим паче твоїй душі... - знову моя душа, та що в ній таке?

- А що не так із моєю душею? Чому ти так говориш про неї, чому він так її хоче? Я не розумію!!! Адже на світі є люди набагато кращі й чистіші душею, ніж я! - пропускаю повз вуха весь інший його текст

- Немає у світі чистішої і світлішої душі, ніж у тебе! - швидко видає він і різко замовкає, - Ну ось... сказав. Прости Господи...тепер ти знаєш... - дивує він мене. А мені все одно це не зрозуміло, тим паче що я в житті робила помилки, як і всі люди, і благодійністю особливо не страждала, не допомагала буквально кожній живій істоті у світі, я не розумію.

- Ти зараз точно про мене говориш? Тому що в це важко повірити, з моїми вчинками, з моїм вибором і те, що я зробила... я не розумію...- думки вголос.

- А тут і розуміти нічого. Ти просто носій і не важливо, чим ти займалася по життю, хоча я не можу сказати, що ти погана людина. - і на цьому спасибі.

- Добре, припустимо. Що мені тепер робити? У мене контракт із ним. Хіба я можу його розірвати?

- Без його згоди ні! - я й не сподівалася, що таке можливо, це було б надто просто, тоді б люди цим користувалися і були б не кращими за тих, хто зараз у пеклі...

- Я так і думала, тоді що ти пропонуєш? - він забарився з відповіддю.

- До речі, на мою душу ще зазіхає хтось! Адже захисту Деміана на мені більше немає, печатка його стояла на руці, що поранили! - інтуїтивно потерла іншою рукою те місце

- Тобі краще більше не бачитися з ним, щоб не піддаватися спокусі. Я дам тобі стародавній оберіг, він приховає тебе... якщо говорити по-сучасному - з їхніх радарів. Вони не зможуть знайти тебе.

- А якщо все-таки знайдуть, ти зможеш захистити мене? - не дуже-то його слова мене заспокоїли.

- Не від прямого контакту, але я знаю одне місце, де є сильний захист, там навіть син сатани не зможе тебе дістати, - уже звісно щось.

- Ти ж хочеш цього? Врятуватися від нього? Чи це тобі не потрібно вже, і ти здалася йому? - побачивши моє замішання, запитав Ангелос.

- Звичайно хочу! - як на автоматі відповідаю я, бо це все трохи лякає мене.

- Тоді мерщій пішли, у нас не так багато часу. Гадаю ті, хто полюють за твоєю душею вже знають де ти, треба встигнути тебе сховати! - каже Ангелос і встає, залишає гроші за каву і, схопивши мене за руку, швидко виходить із закладу. Садить мене в машину, і ми на великій швидкості їдемо кудись.

Наша машина вже десь із пів години їде на великій швидкості, і щойно ми виїхали з міста, Ангелос трохи зменшив швидкість. Не відволікаючись від дороги, поліз у бардачок і дістав звідти якийсь старовинний амулет у вигляді приплюснутого кола.

- Ось, одягни його і не знімай, поки це все не закінчиться! Навіть у душ із ним ходи, зрозуміла? - щось не подобається мені його тон.

- Чого вже тут незрозумілого! - буркнула я і почала надягати на себе цю старовинну річ.

- Ну ось, тепер він тебе не дістане! - трохи посміхнувся Ангелос і знову додав швидкості.

Пейзажі швидко змінювалися за вікном. Ангелос був гранично мовчазний, а мені, якщо чесно, зараз нічого не хотілося питати, хоч і запитань у моїй голові вистачало. Це й так для мене багато інформації для роздумів!

А подумати було про що . Як я, наприклад, не помітила, що так близько підпустила до себе цього чортового демона. Адже я знала, що він син Люцифера. Бачила його справжню форму, дивно, що мене це більше не лякало.

І тепер, коли він не зможе знайти мене, тепер, коли я нарешті можу тверезо міркувати, я розумію, як нерозумно і нерозважливо поводилася. Мені соромно за свою поведінку. За ці поцілунки, що стали так подобатися мені. Боюся, я сама ще не зрозуміла те, що мене до нього буде тягнути. Ангелос має мені допомогти. Ех, якби тільки ми змогли розірвати цей чортів контракт, я б прожила це життя зовсім по-іншому!

Потрібно пам'ятати про те, хто насправді Деміан і що насправді йому від мене потрібно. Чому ж від усвідомлення всього цього з'являється неприємне відчуття в ділянці серця. Чорт, тільки не це... Потрібно зараз же перестати думати про нього. Це все його чари, чортів демон-спокусник. Це все для нього гра, і якщо я нічого не зроблю, то менше за півтора року я помру.

- А що буде, коли термін контракту закінчиться? Він уб'є мене чи що? - це запитання виникло в мене саме собою.

- Я не в курсі, як відбувається процес вилучення душі і що потім відбувається з людиною. Знаю одне, що той, хто уклав контракт, просто забирає людину із собою в пекло і вона звідти більше ніколи не повертається! - відповідає мені Ангелос і мені від цього стає лише ще більше не по собі.

Ні, мені дійсно потрібно цуратися цього демона. Потрібно пам'ятати хто він такий.

- Отже, який план? - ми нарешті приїхали. Ангелос зупинив машину біля церкви. Як банально все-таки. Ми швидко вийшли з машини і Ангелос знову схопив мене за руку і швидко завів усередину храму.

- Зараз найголовніше для тебе не залишати межі церкви! - серйозно подивився він на мене і, відпустивши мою руку, пішов до машини. Повернувся буквально за кілька хвилин із сумкою в руках.

- Ем... і що мені зараз робити? - цілком логічне запитання, оскільки я взагалі не розумію, що мені робити.

- Тут ти в цілковитій безпеці. Побудеш тут якийсь час! - веде він мене в підсобне приміщення, на зустріч нам виходить священик.

- Милість Господня... Ангелос! - дивується священик, побачивши Ангелоса, і перехрестившись вклоняється йому. Я й забула, що зараз зі мною ангел. Як швидко я звикла до такого...

- Здрастуй Ілай, зараз як ніколи, мені потрібен захист цього місця для ось цієї ось душі! - вказує Ангелос на мене, священик пильно дивиться на мене і мене це напружує.

- Це вона? - ставить священик запитання, мабуть, раніше вони про це говорили.

- Так. - просто відповідає Ангелос і продовжує шлях зі мною в підсобне приміщення. Через двоє дверей він завів мене в маленьку кімнату. Де вмістилося лише ліжко і тумбочка. Ну і ну.

- Тут ніхто не зможе знайти тебе. Ми пробудемо тут якийсь час, поки я щось не придумаю, - залишає він мене і йде. Я залишаюся одна, мені б розглянути тут усе, але тут особливо нічого розглядати, невелика кімнатка з ліжком і тумбочкою, тут навіть вікна немає. І як я розумію, ванна кімната окремо.

Ангелос повернувся майже надвечір, він знову був мовчазний, а я просто розумію, що йому нічого мені сказати.

- Я спробую дізнатися потрібну мені інформацію, тому на деякий час залишатиму тебе тут одну з Ілаєм. Якщо тобі щось знадобитися, то можеш звернутися до нього. Найголовніше для тебе зараз, це не знімати амулет і не виходити за межі церкви. - дає він мені напуття і залишає мене.

Минув місяць, а може й два. Я не можу точно цього сказати, адже всі дні для мене були однаковими, день змінювався ніччю і кожен день я проводила однаково. Через тугу і неробство, стала допомагати Ілаю в церкві. Коли проходила служба, я ховалася в себе в кімнатці, а весь свій вільний час я проводила за читанням книжок. Шукала відповіді там. Але всі вони свідчили одне й те саме. Уклавши контракт з дияволом, я віддам йому свою душу і впаду в безодню. Нема мені прощення і бла бла бла бла.

Перший тиждень чи два я все ще думала про Деміана. Не вистачало мені цих очей, що тягнули в безодню, і поцілунків, що палили не тільки губи, а й душу.

А потім я почала допомагати Ілаю і намагалася відволіктися і нагадувати собі щоразу, коли хотіла знову побачити Деміана, про те, хто він такий і що йому потрібно від мене насправді.

Сьогодні дещо сталося. Ангелос повернувся і вигляд його був дивним. Коли його побачив Ілай, то впав на коліна й, опустивши голову вниз і схрестивши долоньки, почав бурмотіти безперестанку молитви. Я не зрозуміла, що сталося і підійшла до нього. Ангелос впав на стілець і підняв на мене свій потухлий погляд.

- Що сталося і що з тобою таке? - про поведінку Ілая поки що вирішила не питати.

- Вибач мені, Сью. Я справді хотів щиро тобі допомогти, але в мене забрали крила. Тепер я навіть не знаю, що робити. - шокує він мене своїми словами. Я була настільки здивована почути таке, що навіть не знала, що сказати.

- Я обов'язково щось придумаю. Я справді дуже хочу тобі допомогти! - підняв він на мене свої сумні очі, і я мені раптом захотілося його міцно обійняти, що я й зробила. Але продовжувала мовчати, бо не знала, що сказати з приводу його крил і з приводу ситуації, що склалася.

- За що в тебе відібрали крила? - не зрозуміла я, і що це означає, він що реально літає нагору? Стільки запитань.

- За те, що втрутився, за те, що не послухався головного. Адже таке зі мною вперше...- серйозно подивився він на мене і наблизився до моїх губ. Я знову не знала, як поводитися, а може, це була просто вдячність, але я знову дозволила Ангелосу себе поцілувати. Це був ніжний поцілунок. Ангелос був занадто обережний.

Минуло хвилин п'ять, як я відчула, що Ангелос різко притиснув мене до своїх грудей і поглибив поцілунок так, як не робив до цього. Він став такий наполегливий. І з кожним разом усе сильніше притискав до себе. Я навіть відчувала несміливий дотик до своєї попи, після якого він різко перервав свій поцілунок.

- Пробач! - він відпустив мене й опустив сором'язливо свій погляд, - Не знаю, що на мене найшло, раніше я не дозволяв собі такого. Мене стали переповнювати невідомі досі почуття, мені захотілося відчути тебе ближче, хотілося ще палкіше поцілувати тебе і так хотілося торкнутися там, де я ще тебе не торкався, - розговорився він.

- Ти мені теж подобаєшся Ангелос, - сказала я правду, адже він справді мені симпатичний. Він так старається для мене...

Після нашої розмови ми розійшлися по своїх кімнатах. Раз чи два на тиждень, я виходила з Ангелосом за межі церкви. Неможливо так довго перебувати в одному місці. Це все-таки не в'язниця. Мені хотілося хоч трохи пройтися.

Ці рідкісні прогулянки завжди лякали Ангелоса. Він боявся, що нас усе-таки зможуть відстежити.

Після звістки про те, що в Ангелоса відібрали крила, сам він весь час перебував у церкві. Так само, як і я, допомагав Ілаю, але в першій половині дня він кудись ішов. Коли я питала куди, він завжди відповідав, що шукає вихід із ситуації, що склалася.

Минув ще місяць. Ось і залишився мені рівно рік. Я добре знала це, бо запам'ятала дату, з якої мені залишиться відраховуувати рік.

За весь цей час ми дуже зблизилися з Ангелосом. У наших поцілунках він заходив усе далі й далі. Не знаю, чи хочу я з ним сексу, все занадто складно. А він поки що на цей крок не наважується. І це добре. Хоча, він стає дедалі наполегливішим. Учора так взагалі він припинив наш поцілунок, коли зрозумів, що притиснув мене своїм тілом до ліжка і що його рука в ділянці моєї промежини.

Усе занадто складно. Я не знаю, що далі буде з моїм життям, і невже я буду тут весь рік, що залишився?

Я сиділа у своїй кімнаті, читала чергову книгу, коли почала чути запах гару. Я вибігла зі своєї кімнати, але Ілая та Ангелоса ніде не побачила. Навколо було занадто багато диму. Мама дорога, горіли стіни. Я почала кашляти і намагатися знайти вихід. Але навколо все згущувався дим і видимість майже зникла.

Хтось схопив мене за руку і повів за собою. Це був Ілай, він вивів мене на вулицю, от тільки куди - я так і не зрозуміла. Ми стояли біля провулка, бо ближче підійти було не можна. Церква палахкотіла. А я навіть не зрозуміла, як це сталося. Ілая покликали люди, і він усе намагався хоч якось загасити полум'я, але думаю, це марно зараз.

Позаду себе я почула незрозумілий для мене звук, а по спині пройшовся холодок, я б сказала, що впізнала його, але цього разу відчуття були зовсім інші. Я пройшла глибше в провулок, як раптом відчула їдкий запах смороду, потім страхітливе гарчання.

Перед моїми очима з'явилася величезних розмірів істота, схожа на собаку. Цей монстр був точно вищий за мене на зріст, чорного кольору, на лапах величезні кігті й такі ж гострі й великі ікла, побачивши мене, він страхітливо гарчав і, здається, готовий був накинутися на мене просто зараз. Ой матусі!  Що ж робити?

Поки я з величезними від страху очима розглядала це чудовисько, позаду нього з'явилася тінь, став видно силует чоловіка, риси обличчя розгледіти було неможливо. Тінь немов приховувала все його тіло. Чоловік усміхнувся і блиснув жовтими очима на мене, швидко наблизився і притиснув мене до стіни, схопивши за горло. Усе надто швидко сталося, я не встигла чинити опір. У голові одна думка. Якщо він прийшов мене вбити, то будь ласка, нехай це буде швидко.

- Atque hie tu animam meam. (лат)А ось і ти душа - видала незрозумілі для мене звуки ця істота

- Et tollet quod velit! (лат.) І я заберу те, що він так хоче, - майже прошипіла знову ця істота і жахливо вишкірилась на мене, приклавши свою руку до моїх грудей.

Мені різко стало погано. Голова пішла обертом. Перед своїми очима я побачила біле світло, що виходило з мене, було нестерпно боляче і я кричала на все горло.

Вдалині почула голос Ангелоса, але на нього накинувся монстр і я чомусь думаю, що це і є пекельний пес. Ангелос нічого не зміг зробити так швидко, і пекельний пес просто притиснув його до землі. Розшкрябав йому все обличчя і мав намір прокусити йому горло. Матусі.

Я всією душею хотіла допомогти зараз Ангелосу, але єдине, що зараз спадало мені на думку, це покликати демона, що вмить розправитися з ними. Світло, що виходило з мене, стало сліпити мені очі. Мені ставало дедалі гірше. Я задихалася, мені не вистачало кисню, і я буквально відчувала, як з мене виходила не тільки душа, а й моє життя. Через силу, я зірвала оберіг, що висів зараз у мене на шиї.

- Бальтазар!!! - майже прохрипіла я з останніх сил.