Раді Вас бачити!

Відтоді як я розплющила очі й опинилася у своєму новому житті, минуло п'ять років. Було кілька моментів, коли я забувала про контракт, це були ті випадки, коли я вперше познайомилася зі своїми друзями і коли я зустріла Саймона. І тривалий час я жила лише балетом. Буквально наступного дня, як я уклала цей клятий контракт, на вулиці я зіткнулася лоб в лоб з найвідомішим тренером елітної балетної школи. Я про нього раніше тільки читала, а тут зустрілася особисто.

Деталей нашої розмови вже не пам'ятаю. Важливим виявилося те, що наступного дня в його студії, на перегляді, я танцювала як професійна балерина. Моє тіло ніби саме виконувало рухи. Складні повороти і стрибки. Мені все так легко вдавалося. Здавалося, я була легка як пір'їнка. Про рухи навіть не замислювалася, наче на автоматі все виконувала. Містер Крут, так звали тренера, з яким я зіткнулася, був у дикому захваті. Тиждень, другий, і ось я вже на сцені танцюю разом із відомими балеринами. І я вже точно не пам'ятаю, але, по-моєму, через місяць я стала примою. Усе було занадто швидко і занадто просто для мене. Слава, гроші, все це з'явилося у мене.

Потім я зустріла Христину і Джека, вони швидко стали мені дуже близькими друзями, і Саймон, з ним я познайомилася на своєму виступі. Він запам'ятався мені тим, що на кожному виступі дарував мені просто величезні букети квітів. Я навіть підняти їх не могла. І десь, після п'ятого букета він наважився підійти до мене, познайомитися. Ось так у мене з'явився хлопець, який виявився добрим, турботливим і люблячим. Усе як я хотіла. Усе, що я надиктовувала в цей чортів контракт.

Єдине, що не давало мені забути про моє справжнє життя, це мама. З нею мені було дуже складно. Ми перестали з нею спілкуватися. Через місяць після контракту я прийшла додому. Те місце, де жила останні два роки. Як виявилося після похорону батька мама повідомила господареві кімнати, яку ми винаймали, що вона тепер житиме з рештою послушників при церкві. Про  мене там чомусь різко всі забули і кімнату встигли навіть здати. Я вирушила до церкви розшукати маму, і, побачила її біля входу, вона якраз роздавала їжу нужденним. Покликала її і, побачивши мене, мама довго не наважувалася до мене підійти, але,  трохи забарившись, все ж підійшла. Слова її мене шокували й образили.

Вона сказала мені, що відвернулася від мене, як я від Господа Бога. Якимось чином вона знала, що я пішла на контракт і що продала свою душу. Для неї це було найстрашнішим, що тільки могло статися. Заборонила мені навіть подумки згадувати Бога у своїх зверненнях. І сказала, що тепер усе життя проситиме вибачення в Бога за те, що не вберегла мене і допустила те, на що я пішла. Ще сказала, що кожній людині Бог дає випробування, які віруюча людина з Божою поміччю долає, я ж своє не пройшла і не витримала.

 Я не знаю, який біс у мене тоді вселився. Я раптом вирішила в той самий момент висловити їй усе, що накипіло в мене в душі за всі роки. Висловила образу за своє не зовсім нормальне дитинство, що більшість свого часу я проводила на сповідях у церкві, а не з іншими однолітками на вулиці. Що через те, що вони з татом не вважали правильним іти на нормальну роботу, мені довелося працювати з 16 років. І за тата я сказала, тоді, напевно, даремно.

Звинуватила її в його смерті, адже якби вона проводила свій час біля нього і намагалася знайти ліки, а не молилася за нього, можливо, він би не помер. Мати тоді вліпила мені ляпаса. Це було останньою краплею для мене. Я тоді їй крикнула правду, що пішла на контракт і звинуватила її в цьому. Це, мабуть, була остання наша розмова. Після цього мама не хотіла мене ні бачити, ні чути. Сказала, що я тепер дитя сатани, немає мені прощення і все в такому дусі. Що б я навіть подумки не сміла своїм брудним язиком вимовляти його ім'я. Ось так ось тепер навіть у думках, свій звичний вираз "О, Боже" я змінила на "Чорт".

Через якийсь час, коли я охолола, спробувала налагодити стосунки з мамою, але вона зі мною більше не бажала навіть розмовляти. Я купила їй будинок на свої зароблені виступами гроші. Але мама сказала, що ноги її в тому будинку не буде, адже гроші ці - від лукавого... так той будинок і стоїть, пустує. Я ж собі купила шикарну квартиру в багатоповерхівці з панорамними вікнами. Мрія будь-кого. Настільки простора з трьома величезними кімнатами.

Тож усе в мене було... і гроші, і слава. І друзі, і навіть коханий хлопець. От тільки щасливою від цього я не була.

Сама з часом зменшила графік своїх виступів. Коли моя мрія про балет збулася, мені раптом різко це все набридло. Виступи в мене були раз на місяць. А один журнал запропонував мені рекламувати відомий бренд косметики. Я була популярна на той момент і пропозиції з рекламою та фотосесіями до мене посипалися і, якщо чесно, мені це було більше цікавим. Тому я стала більше приділяти уваги фотостудіям, ніж заняттям у балетній школі. Та й ще завдяки контракту, я могла навіть не тренуватися. Усі мої рухи були відточені й завжди виходили ідеальними.

Усе було, як він обіцяв. П'ять років минуло, а я все одно не можу викинути з голови ці синьо-червоні очі. Щоб я не робила, як би я не намагалася його забути, у мене це не виходило. Ці його чортові посмішки, і глибокі, сині очі... напевно таким і має бути демон спокусник.

Сьогодні сталася одна подія... У мене сьогодні був день народження. І мої друзі влаштували сюрприз - вечірку. Покликали кілька наших спільних знайомих, з якими ми добре спілкувалися, і налякали мене своєю присутністю в моїй квартирі, коли я увімкнула світло і зайшла. Це вже, звісно, класика, коли людина заходить додому і, увімкнувши світло, її друзі кричать сюрприз, але від несподіванки я скрикнула і схопилася за серце. Друзі почали вітати мене і найостаннішим був Саймон, він підійшов до мене з величезним букетом моїх улюблених квітів і став на одне коліно. Чорт. Невже це той самий момент?

Ось Саймон говорить мені слова любові, такі приємні речі про мене і про нас. Дістає з кишені коробочку і показує мені каблучку. Ставить запитання, і я готова на емоціях розридатися раптом відчуваю холод по всьому моєму тілу. Я ніколи в житті не сплутаю цей холод зі звичайним протягом. Я пам'ятаю ці відчуття. Ніколи не зможу забути цього. Хтось дивиться на мене, і я це відчуваю, піднімаю очі, намагаючись знайти його в натовпі друзів, але ніде не помічаю. Бачу лише вичікувальні обличчя друзів, які, мабуть, як і Саймон, зараз чекають моєї відповіді.

Опускаю свої очі на Саймона і в дзеркальному відображенні підлоги ясно бачу відображення червоних очей. Тільки не це!!!

- Ні! - скрикую я, майже впустивши букет. Намагаюся розгледіти їх, ще раз озираюся довкола і помічаю шоковані обличчя друзів. Чорт. Я ж не те мала на увазі.

- Тобто, це так несподівано, - винувато посміхаюся я, - Можна я трохи подумаю? - дивлюся на Саймона, і ці мої слова його заспокоїли.

- Звичайно, любов моя! - посміхається мені Саймон у відповідь і, вручивши букет, тягне в довгий і глибокий поцілунок.

Вечірка в мене вдома закінчилася майже опівночі. Я ж весь вечір виглядала ці чортові очі, але більше їх не бачила. А потім я подумала, як я мало сплю останнім часом і часто думаю про нього, ось він мені і привидівся. Заспокоїла себе такою версією.

Саймон залишився у мене, і у нас був просто дахозносний секс. Я сьогодні була занадто чутливою. Після двогодинного сексмарафону Саймон швидко заснув. Мені б зробити так само. Але від чогось заснути в мене не вийшло. В останній наш із Саймоном секс я була зверху. Мене знову не полишало відчуття ніби за мною хтось спостерігає... Я не раз озиралася і збивалася з темпу. Нікого, крім Саймона не бачила. Тож зрештою просто заплющила очі й дала собі змогу просто отримати задоволення.

Сон так і не йшов до мене, тож накинувши тоненький халатик, я вийшла з кімнати на кухню, попити води. Зі склянкою в руці вийшла на свою величезну терасу. Легкий вітер зараз розвіював моє волосся і тоненьку тканину халатика.

Мурашки пішли по моєму тілу. Я знову відчула чиюсь присутність, і тепер перед собою побачила не тільки червоні очі, а й їхнього господаря.

- Ну здрастуй, ангеле мій! - привітався зі мною своїм приємним, оксамитовим голосом Деміан. Усміхнувся своєю спокусливою посмішкою і прикував мій погляд до своїх синіх очей.

- Ти... - не відвертаючи свого погляду від його привабливих очей, здивувалася я і спершу навіть злякалася, - Що тобі потрібно? Чому з'явився до мене? - запитую я, на моє запитання він ще більше посміхнувся і став підходити до мене ближче, я завмерла на місці

- У вас, у людей, зазвичай кажуть "скучив" на подібні почуття, - усміхнувся він і майже впритул підійшов до мене. Мені довелося ще вище підняти свою голову, щоб дивитися в його очі. Він був високим, як для мого зросту.

- Не вірю, що такі, як ти, нудьгують! - все одно не можу відірвати від нього своїх очей, хоч і розмовляючи з ним, звузила недовірливо свої брови.

- О, це навіть якось прикро прозвучало, душа моя! - знову посміхнувся він своєю чарівною посмішкою і надто близько нахилився до мого обличчя. Його очі працювали як гіпноз, я в прямому сенсі цього слова завмерла на місці. Не могла поворухнутися. Мені здається, це все його витівки. Тому що буквально за кілька секунд, Деміан торкнувся тильною стороною своєї долоні моєї щоки. Усміхнувся, коли я прикрила очі. Мені була приємна така ласка з його боку. Деміан знову зробив навколо мене коло, пильно розглядаючи мене

- Ти стала ще красивішою, Сью. І ще більше вабиш мене до себе. Мені потрібна твоя душа, але твій зовнішній вигляд ще більше став вабити мене. Так і хочеться скуштувати тебе, янголятко, - нашіптував мені Деміан, схилився до мого вуха, галасливо вдихнув повітря і губами торкнувся моєї шиї. Чорт. Якби я зараз стояла, у мене б підкосилися ноги. Невже він на всіх так діє?

- Моя душа, ще не твоя! І в мене ще є п'ять років, тому скажи, навіщо прийшов, мені, знаєш, некомфортно в твоїй присутності. - кажу я чисту правду. Я майже безсила проти нього.

- Помиляєшся, бажана моя. Ось це, - Деміан різко торкнувся моєї руки, і цього разу мою руку не обпекло, я відчула просто дотик, - говорить про протилежне! - усміхається він мені і вказує на моє зап'ястя. Я хмурюся на його слова, та все ж чекаю відповіді.

- Ось вирішив дізнатися, чи не надумала ти чого. У тебе ж залишилося одне бажання. - підступно посміхається він і відходить від мене на два кроки назад. Я знову можу зітхнути спокійно і рухатися.

- Що ти робиш зі мною в такі моменти, коли я не можу рухатися. Мені не подобаються твої такі штучки! - хмурюсь я й обурююсь.

- Ти просто занадто чутлива. І можливо, в душі, сама бажаєш піддатися мені! - бере він моє підборіддя двома пальцями, наближаючись до мене, цього разу я прибираю його руку і так само насуплено дивлюся на нього. Його веселить така моя реакція.

- Не бери на себе занадто багато. Ти змушуєш людей робити те, що ти хочеш! - обурююсь я і схрещую руки на грудях.

- І тут ти знову помиляєшся, не я вигадав людські пороки, жадібність, хіть і все інше, що у вашій книжці зветься гріхом. У всякому разі люди самі обирають свій шлях. Самі роблять ті чи інші вчинки, хоча, звичайно, є випадки, коли ми штовхаємо людей на такий вибір. Але найчастіше, це все ви самі! - каже, посміхаючись Деміан

- Ні! Відповідь на твоє запитання. Я ще нічого не придумала. Мені і так добре! - відповідаю я, сподіваючись, що зараз він піде.

- Добре? - засміявся він у голос, - Щось не схоже! Ти зараз не схожа на щасливу людину, значить тобі, як і раніше, чогось не вистачає! - заявляє він

- А як тут можна стати щасливою, знаючи, що залишилося жити мені всього п'ять років? А потім ти забереш мою душу, для своїх злодіянь! - фиркнувши відповіла я і від чогось почала відчувати, що більш упевнено розмовляю з ним.

- Зазвичай люди замислюються про таке за рік до закінчення контракту, ти щось рано почала... хоча, може, ти ще не все в цьому житті спробувала? Як тобі секс до речі?  - блищать його очі зараз, а мені стає ніяково від такого запитання.

- Секс як секс, що за питання взагалі? - обурююсь я.

- Не таку відповідь я хотів почути! Усі люди, які пізнали справжнє задоволення від сексу, не так відгукуються про нього. Секс я люблю понад усе. І хтивість у людях, просто обожнюю, - каже він мені все це, знову вдивляючись у мої очі, притягуючи поглядом.

- Твій хлопець, мабуть, не зміг показати тобі справжнього задоволення і пристрасті. Ти навіть не уявляєш скільки всього ще не пробувала, янголятко, - Деміан нашіптував мені це, я навіть не помітила, як близько до мене він підійшов, притиснув до себе однією рукою, а другою рукою торкнувся моєї ноги. Всього легкий дотик приніс мені незабутні відчуття. Зграя мурашок пробігла від його дотику пальців до моєї ноги. Я знову не могла відірватися від його очей і застигла на місці, не рухаючись. Щоправда цього разу, за бажання, я могла ворушитися, але я не хотіла. Рука все рухалася вище, хтивість все більше зароджувалася в мені, а Деміан схилившись до моєї шиї, залишив на ній поцілунок, після якого з гарчанням різко відпустив мене і відійшов на кілька кроків.

- Дідько. Ти починаєш мене приваблювати, янголятко. А це для тебе погано скінчиться! Я себе знаю! - мене і лякають, і обурюють його слова.

- Тоді не чіпай мене більше! - майже викрикую йому ці слова. Деміану мабуть не сподобався мій тон, він різко наблизився до мого обличчя

- Що це за тон? - хмурився він кілька секунд, потім змінився в обличчі

- Може, ти забула, з ким розмовляєш? - підступно посміхнувся він, вимовляючи все це зовсім поруч із моїм обличчям, - Якщо я захочу, то отримаю тебе і доступ до твого тіла. Ти в контракті не вказала, що мені заборонено спокушати тебе і займатися з тобою коханням! Будь гарною дівчинкою, душе моя, інакше мій настрій може різко змінитися! - каже Деміан, схилившись до моїх вуст. Я буквально відчуваю на своїх губах його поцілунок, як він різко зникає. Трясця. Я глибоко вдихнула і видихнула з полегшенням, розуміючи, що він пішов.

Пів ночі я ще крутилася. Слова цього демона не йшли з моєї голови. Мені не сподобався його візит і те, що він сказав. Хоча, щось у цьому було. Не дарма ж, я не могла викинути його очі зі своєї пам'яті. Ось він, з'явився! Тільки відчуваю, я пошкодую, ой, як пошкодую...

Саймон пішов із ранку. Я прокинулася рано і ще застала його. Йдучи, він, як зазвичай, поцілував мене глибоким і довгим поцілунком, сказав, що любить і пішов. Тільки, от, не розумію, чому у мене не виникає почуття захоплення чи радості від його зізнання. Таке враження, що все так, і повинно бути... Може, тому що я знаю, що все це в моєму житті відбувається завдяки контракту? Може, Саймон зовсім не любить мене, але зараз, навіть, не розуміє цього. Можливо, весь цей світ навіяний сином сатани і, коли мій контракт спливе, всі ці люди, що зараз активно беруть участь у моєму житті, просто зникнуть або забудуть мене. Або ніколи і знати не будуть... Такі думки мене відвідують останній рік і я, все більше, впадаю в депресію, накручуючи себе, що це все не справжнє.

Прийняла душ і стала одягатися. Відкрила подарунковий пакет, адже знаю, що Крістіна подарувала мені комплект спідньої білизни. Приміряла його і підійшла до дзеркала, хотіла подивитися, який вигляд вона матиме на мені. Покрутилася біля дзеркала і зупинилася, роздивляючись себе. Усе-таки, Крістіна вульгарна. Такі вузькі трусики і відкритий бюстгальтер. Цей комплект, найімовірніше, для особливого випадку... думки про себе.

- Так, ангеле мій, ти все більше підігріваєш до себе інтерес! - я різко обернулася і побачила Деміана. Він стояв, спершись на косяк дверей зі схрещеними, на грудях, руками. Він знову посміхався, хтиво роздивляючись мене.

- Гей? Якого біса? Як довго ти там стоїш? - я одразу ж накинула на себе халат і з обуренням повернулася до Деміана.

- Достатньо, щоб побачити твої апетитні форми. - Мене знову обурюють його слова.

- Я серйозно! Що тобі знову потрібно? - суворо подивилася на нього і тільки зараз побачила невеличкий шрам під оком і розбиту губу, яка буквально, на моїх очах, затягувалася.

- Прийшов перевірити, як ти тут! - просто, відповів він і прийняв серйозний вираз обличчя.

- Що, це в тебе таке було з обличчям, і, це що... воно, вже затягнулося? - без сорому підійшла до нього. Мені було цікаво і, тому, я дозволила підійти ближче до нього, уважно вдивляючись у його обличчя. Він продовжував серйозно буравити мене поглядом, а я спостерігала, як остання подряпина затягнулася на його обличчі, і він знову мав звичайний вигляд.

- Просто дехто досі думає, що мене можна вбити. Це реально смішно, - він прочистив горло, - і взагалі, янголятко, тебе це не стосується... - у звичній манері почав він розмовляти зі мною, а я вже пошкодувала, що так близько до нього підійшла.

- Хотів, до речі, запитати, що ти вирішила з приводу пропозиції. Я застав тебе в дуже пікантний момент, ти вирішила погодитися? - усміхнувся він, у своїй звичній манері. Він немов  бавиться зі мною. Таке відчуття, що йому подобається бачити мої емоції і слухати про мої судження.

- З якого це дива, сам син сатани, цікавиться моїм особистим життям. У тебе там у пеклі що, роботи немає? Нікого мучити? Або що ти там зазвичай робиш! - схрестила руки я на грудях і насупилася. Деміана моя відповідь тільки потішила і він усміхнувся.

- О, не переживай, янголятко. У пеклі багато моїх послідовників, і кожен прагне догодити мені, щоб заслужити мою увагу й повагу... Інша справа ти. Ти неабияк мене відволікаєш від моїх поточних проблем. Мені просто цікаво, як тобі живеться життям, якого ти хотіла? - а я навіть не знаю, як відповісти, бо не можу розібратися в собі.

- Мовчиш? Отже, можна зробити висновок, що все перераховане тобою в контракті, все одно б не змогло зробити тебе щасливою. - Робить висновок він. А я, як і раніше, мовчу, це виявилося гіркою правдою для мене. Я сама не знаю, що робити далі. Мій розумовий процес перервався від того, що Деміан, несподівано, став насуватися на мене.

- Хочеш, я покажу тобі справжній пристрасний поцілунок, повний емоцій і почуттів? Твій вигаданий контрактом хлопець ніколи не зможе так поцілувати тебе! - посміхається Деміан, ще ближче наближається до мого обличчя. Я змушую себе не дивитися в його очі, адже, вже прекрасно зрозуміла, що через них, я піддаюся йому.

- Ні, не хочу! Мені вистачить і одного контракту з тобою! - виставляю перед собою руки, і вони одразу ж упираються йому в груди. Я роблю кілька кроків назад, відступаючи від нього, впираюся спиною в дзеркало і вимушено зупиняюся. Дивлюся на Деміана знизу-вгору з обуреним поглядом.

- А мені, здається, ти хочеш цього! - схиляється він до мого вуха і шепоче це, розсіюючи всю мою впевненість. Його голос звучить у моїй голові, а вся моя увага зараз сконцентрована на його вустах, на його усмішці. Мені важко визнати самій собі, що мені хочеться відчути такий поцілунок, яким мені його описував цей демон-спокусник. Невже бувають інші почуття під час поцілунків чи він просто знову мене спокушає, при чому я, схоже, починаю піддаватися.

Дедалі більше борюся зі своїм бажанням, але Деміан дедалі більше втискає мене в це холодне дзеркало, а я, як застигла на місці статуя, мовчки дивлюся на нього. Відчуваю його подих на своїх вустах... він усміхається.

- Ти хочеш! - солодко шепоче він мені, а я навіть говорити не можу. Таке враження, що він скував навіть моє дихання зараз. Мені залишається лише заперечно махати головою, не відриваючи від нього своїх очей, бо це просто неможливо. Тоді він різко хапає моє обличчя обома руками і просто впивається в мої вуста своїм поцілунком. З моїми вустами відбувається те саме, що і з руками, коли він мене торкався. Цей поцілунок буквально пече мені вуста. Деміан  одразу ж  захоплює мій язик у полон і ніби змушує коритися йому. А я не можу чинити опір, цілую його у відповідь. І зараз зі мною відбувається щось дивне.

Мене буквально захопив цей поцілунок. Мені не вистачає дихання. Ще ніколи я так не захоплювалася поцілунком. Між нами відбувається немов боротьба. Я намагаюся виплутатися від його язика, але це неможливо. Мене ще більше захоплює цей поцілунок. Через кілька секунд я чую незрозумілий звук, що виривається з Деміана. Він гарчить і після цього, ще більше накидається на мене. Сильніше втискає мене в дзеркало, однією рукою хапає мене за сідниці, знову гарчить і ще більше захоплює мій простір. Мамо люба! Ось, це поцілунок! Я справді раніше такого не відчувала, якщо це пристрасть, то мені це дуже подобається. Це розбурхує свідомість. Мені не вистачає дихання. Я сама захопилася, відповідаючи йому... Це, схоже, розуміє Деміан, так як раніше я б не дозволила йому доторкнутися так відкрито до своїх грудей, які він починає стискати, і ні, в цих діях жодних пестощів, усе дуже жорстко, і я навіть би сказала грубо. Від чого ж мені це так подобається? Мене це лякає! Невже  мені може подобатися таке поводження зі мною? Дідько!

Не знаю звідки взялася ця моя сила волі, але я із зусиллям відштовхнула від себе цього спокусника.

- Досить! - з причмокуванням Деміан відірвався від мене і я, в цей момент, помітила цю його підступну усмішку.

- А тепер, скажи, що тобі не сподобалося? - з насмішкою запитав він, поки я заправляла свої груди назад у бюстгальтер.

- Не скажу, бо справді мене так ще не цілували! - не знаю чому, але я залишаюся чесною перед ним. Відкрито сказала про свої відчуття, що раніше так не цілувалася...

- Ти, тепер, не зможеш забути цей поцілунок, янголятко, - Деміан став відступати від мене на кілька кроків, - І я чомусь упевнений, що після цього поцілунку, ти не зможеш вийти за Саймона заміж. Так тобі й нема потреби це робити! - усміхнувшись заявляє він, а мене знову злить його нахабство.

- Знаєш що? Ти, по-моєму, дозволяєш собі зайве! - злюся я на нього.

- Звісно дозволяю, - усміхається він, - Бо я можу собі дозволити все! І повторюся... ти не вказала в контракті, що я не можу чіплятися до тебе, цілувати, дражнити, спокушати і спати з тобою. Я можу зробити це, коли захочу, тож краще не провокуй мене, не огризайся... - я знову очманіла від його нахабства, але в його словах є правда, я не вказувала цього, бо не думала тоді, що він до мене так чіплятиметься. Я думала...

- Я думала, тобі від мене потрібна тільки моя душа, - озвучую свої думки вголос.

- Хм, ти маєш рацію. Але  душа твоя  вже належить мені. І мені раптом стало так цікаво спостерігати за тобою. Мені, до речі, теж сподобався поцілунок із тобою! - підморгнув він мені... Він, що знущається наді мною.

- Слухай, - зітхаю я, - з бажанням своїм я поки що не визначилася. У нас із тобою контракт. У мене є ще п'ять років. Тому  я тебе дуже прошу, дай мені спокійно їх прожити... - прошу його я, але цей звабник продовжує підступно мені посміхатися.

- Тепер твої п'ять років мені здаються надто довгими... Треба б це якось змінити... Та й, як я погляну, ти багато чого ще в цьому житті не куштувала, душе моя. У світі ще стільки задоволення, про які ти навіть не здогадуєшся. - Усміхнувся він, а потім, раптом, став серйозним.

 

- Мені пора, але не обіцяю, що ти більше мене не побачиш! Я ще повинен тобі щось сказати. У мене там з'явилася невелика проблемка. Я якраз займаюся її розв'язанням, а поки що... Якщо раптом трапиться так, що ти зустрінеш небезпеку з будь-якого боку: хтось нападе на тебе, і це не обов'язково може бути людина, поклич мене... Досить сказати в голос ім'я, дане мені батьком при народженні. Я почую твій поклик і з'явлюся, де б ти не була. Але повторюю... мене викликати в такий спосіб можна тільки за ситуації, що загрожує твоєму життю. Не забувай, що ти все-таки звертаєшся до сина Диявола, як ви всі нас називаєте.

 - Я була в шоці від його слів і знову не знала, що відповісти на подібне.

- Це, я про всяк випадок, якщо до тебе все ж таки, хтось добереться. Хоча на тобі мій захист і він має приховувати тебе від інших, тож розслабся. - Мені навіть якось приємно стало, що він так турбується про мене. Хоча, треба дивитися правді в очі. Я душа, яку він купив. За мною, як я зрозуміла, може, ще хтось полювати, і тому, він мені зараз це сказав, до речі...

- Ти так і не сказав своє ім'я, я знаю тільки Деміана...- озвучую свої думки вголос.

- Бальтазар! - знову я почула страхітливий двоякий голос. Очі його при озвучуванні власного голосу були червоними. Він повернув свій страхітливий погляд на мене, потім  просто  розчинився в просторі, зник. Та вже спробуй тепер забудь таке ім'я.

Я цілий день ходила, як у тумані. З голови ніяк не виходив цей чортів поцілунок, причому чортів - у прямому сенсі слова. Це неможливо. Я пам'ятаю всі свої відчуття. Ніколи ще й ніхто мене так не цілував. Це все більше штовхає мене в безодню. Мені стало страшенно цікаво, пізнати нові почуття й емоції. Невже, буває ще краще, я боюся своїх власних думок, коли замислююся про секс із ним. Мама дорога, про що я тільки думаю! Чортів спокусник. Потрібно перестати думати про нього.

Минуло два дні і я зраділа тому, що більше Деміан до мене не з'являвся. Змусила себе взяти в руки і налаштувалася на те, що він більше не з'явиться. Інакше просто було не можна. Не хочу думати про нього і його слова. Що більше з ним розмовляю, то більше в моїй голові сумнівів і бажання пізнати те, про що він говорить.