Раді Вас бачити!

Руки Кіри тремтіли, і вона ніяк не могла впоратися зі своїми почуттями. У її нелегкому житті траплялося всяке. Їй довелося пройти через приниження, образи, але вона незмінно долала все, бо попереду була заповітна мета. Батьківський вплив сформував у неї чітке прагнення: досягти успіху й обійняти керівну посаду поруч з Алексом Крузом.

Коли вона подорослішала, то вирішила запитати батьків: чому саме ця компанія? Але відповідь була завжди одна:
— Тому що це найвпливовіша компанія в країні!

І, як їй здавалося, заради цього батьки не шкодували жодного цента на її освіту, хоча самі не були достатньо забезпеченими.

Спочатку Кіра вчилася, бо її примушували. Вона не мала звичайного дитинства: весь час проводила за книжками й уже з першого класу готувалася до вступу в університет. І це не перебільшення. Але коли виросла, усвідомила: батьки вклали в неї все, що мали, і вона не могла їх підвести.

Кіра любила батька, старанно намагалася не розчарувати його. Його похвала була для неї найціннішою нагородою за тяжку працю. Коли він несподівано помер, дівчина зазнала втрати, яку так і не змогла нічим заповнити. Їй боляче не вистачало його підтримки та турботи. Єдине, що вона могла зробити на згадку про батька, — виправдати його сподівання.

Кіра стояла в коридорі й дивилася на двері, які щойно зачинила за собою. Алекс Круз-старший тільки-но повідомив їй:
— Я не візьму вас на роботу, навіть на посаду секретаря. Ви недостатньо «зубаті» для нашої компанії.

Співбесіда перетворилася на пекло. Якби ж вона тільки знала, з яким монстром доведеться сьогодні зіткнутися! Так, дівчина чула про його круту вдачу, але навіть уявити не могла, наскільки він грубий і безцеремонний. Її висміювали й критикували прямо в обличчя, не соромлячись грубих та різких слів. Ніколи раніше їй не доводилося опинятися в подібній ситуації.

Кіра стояла в коридорі, намагаючись отямитися, коли раптом почула, що до неї звертаються. Вона обернулася на голос співробітниці офісу — привабливої дівчини у строгому діловому костюмі.

— Міс Ештон, прошу вас пройти за мною.

Кіра не запитала, куди саме її ведуть, припустивши, що її просто супроводжують до виходу. Вона й сама прагнула втекти з цієї оселі зла на чолі з Алексом Крузом-старшим. Варто також згадати його сина, Ендрю Круза, — пихатого, зарозумілого виродка.

Як же вона їх ненавиділа! Все життя мріяла про цю компанію, а тепер почувалася зрадженою. Розчарування палило її зсередини. Поразка стала жорстоким ударом, адже вона не змогла дотримати обіцянки, даної батькові. Уявивши його засмучене обличчя, Кіра скривилася від болю. Душа кам’яніла від відчаю.

А ще вона страшенно злилася — на себе і на цих клятих Крузів!

Секретарка підвела її до дверей, відчинила й запросила всередину. Кіра була надто засмучена, щоб збагнути, що відбувається. Вона опинилася у просторому кабінеті й завмерла на порозі, не розуміючи, чого чекати далі.

— Я зачекався на тебе. Цілих тридцять хвилин — це рекорд. Ти не ридаєш, і це теж добре.

Кіра глянула на знайоме обличчя Алекса Круза-молодшого. Цього разу вона не збиралася терпіти знущання з боку цієї родини.

— Дуже мило з вашого боку запросити мене сюди, щоб познущатися. Напевно, ви були надто зайняті й не змогли особисто бути присутнім на моїй «співбесіді», — сказала Кіра з усією ненавистю, на яку була тільки здатна. — Що ж, скажу прямо: мені начхати на вашу думку, як і на думку ваших грубих, пихатих батька та брата. І якщо ви вважаєте, що я колись пошкодую про ці слова, то помиляєтеся.

Вона зробила паузу, вдивляючись у його очі, й холодно додала:

— Ідіть до біса!

На кілька секунд у кабінеті запала тиша. Розлючена Кіра дивилася на ненависного їй представника сімейства Крузів, сподіваючись убити його поглядом.

Але раптом він засміявся й урочисто заплескав у долоні. Його плечі тремтіли від сміху, і дівчина, спостерігаючи за цим, тільки спромоглася подумки запитати: «А чи все нормально з головою у цих Крузів?»

— Ти навіть не уявляєш, як я з тобою згоден, — нарешті вимовив він.

Побачивши, що Кіра вже взялася за дверну ручку, щоб піти, Алекс швидко скоротив між ними відстань.

— Не поспішай. Тобі варто вислухати мене, — сказав він абсолютно серйозним, рівним голосом.

А потім просто повернувся до свого столу. І Кіра сама не зрозуміла, чому попленталася слідом. Її свідомість бунтувала, а розум, наче зрадник, змусив тіло сісти у крісло навпроти Круза-молодшого.

— Ти зараз розгнівана, засмучена, і це цілком нормально після всього, що тобі довелося пережити, — заговорив він.

— Містере Крузе, мені дали зрозуміти, що я недостатньо компетентна для вашої компанії. Але повірте, мого досвіду вистачить, щоб знищити будь-якого опонента на професійному полі. І я не маю наміру працювати на людину, яка отримує задоволення від приниження інших, — Кіра говорила жорстко й уїдливо.

— І все ж… Ти просто не була готова до такого виклику, тому й зазнала невдачі, — констатував Алекс, цього разу без тіні глузування. — Річ у тому, що в цій компанії не працюють люди «з вулиці». Щоб отримати керівну посаду, тобі доведеться почати з нуля. До речі, я вже згадував, що шукаю секретаря? — додав він з ледь помітною усмішкою.

Кіра хотіла обуритися, але швидко зрозуміла, до чого він веде. Алекс Круз давав їй шанс. Той самий шанс, на який вона так сподівалася, переступаючи поріг цієї компанії. Адже вона переоцінила свої можливості! У двері не пройти? Значить, треба лізти у вікно.

Спогади про приниження спалахнули в її пам’яті, викликавши хвилю гніву. Гордість вимагала підвестися й піти. Вона не «дівчинка на побігеньках». Вона кілька років керувала великим відділом маркетингу у престижній фірмі, була шанованою й досвідченою в професійному середовищі… І тепер мала стати звичайною секретаркою? «Це просто смішно!»

Але якщо задуматися, то ця посада не така вже й принизлива. Насправді секретар — права рука керівника.

Кіра вагалася, але Алекс, здається, давав їй час усе обдумати. Коли вона підвела очі, то побачила в його погляді впевненість. Він не сумнівався, що будь-хто прийняв би таку пропозицію. І вона — також.

Як же їй хотілося послати його до біса й піти.

Але замість цього вона сказала:

— Я згодна.

— Що ж, чудово, — переможно вигукнув Алекс. — Завтра поговоримо про твої обов’язки. А зараз повідомиш мою секретарку, що вона звільнена, і нехай передасть тобі справи.

Він сів у крісло й занурився в читання документів. Кірі не залишалося нічого іншого, як розвернутися й покинути його кабінет.

Назустріч їй одразу ж рушила гарна дівчина в ідеально випрасуваній блузі та вузькій спідниці. Її усмішка була ввічливою, майже привітною — і від цього у Кіри з’явилося тривожне передчуття. Адже саме вона мала повідомити секретарці новину, до якої та явно не була готова.

— Міс Ештон, дозвольте провести вас до виходу, — запропонувала дівчина.

Кіра повела поглядом уздовж довгого коридору, зупинившись на блискучих дверях ліфта. Як же їй хотілося втекти!

Але замість цього вона повинна була зробити перший крок — звільнити секретарку, щоб зайняти її місце.

Цей момент вирізнявся особливою жорстокістю. Алекс Круз у такий спосіб знайомив її з правилами гри. Вона відчувала, як у ній борються порядність і честолюбство. Серце пручалося, але розум нагадував: мета понад усе.

— Ні, дякую. Краще просто передайте мені справи. Завтра можете не виходити на роботу, — сказала Кіра рівним голосом.

Він звучав твердо. Але в очах читалася безмежна печаль.