Раді Вас бачити!

Ранок Кіра звикла починати з філіжанки ароматної кави, яку її секретар приносила щодня в один і той же час. Але сьогодні вона сама стояла біля кавового апарату, заварюючи напій бадьорості. Це водночас дратувало її й викликало усмішку.

Вона взяла гарячу чашку, поставила її на тацю, поклала свіжу газету й попрямувала до кабінету керівника.

Відчинивши двері, Кіра без тіні збентеження підійшла до столу, за яким сидів Алекс Круз-молодший. Він не зводив з неї погляду, і в його очах читалося неприховане захоплення.

— Доброго ранку, — привітався він, розпливаючись у задоволеній усмішці.

Кіра мовчки поставила перед ним каву, поклала газету й коротко кивнула.

Алекс сьорбнув напій, не відриваючи від неї очей.

— Думаю, ми спрацюємося. Ти готуєш відмінну каву.

Кіра лише самовдоволено посміхнулася, проігнорувавши його зацікавлений погляд, яким він зміряв її з голови до п’ят. Тепер вона його секретар — логічно, що він оцінює її зовнішній вигляд.

— Ви хочете обговорити графік на день зараз?

— Так, — твердо відповів Алекс.

Він стежив за тим, як Кіра впевнено сідає в крісло навпроти. Саме такою він її й уявляв, коли вперше побачив резюме. Зібрана, рішуча, повністю зосереджена на меті. Вона була йому потрібна — кращого професіонала годі й шукати.

На щастя, обставини склалися так, що вона без вагань погодилася на запропоновану посаду.

Тепер вона його секретар.

Це давало можливість спілкуватися з нею тісніше, не викликаючи підозр у співробітників. Батькові зовсім не потрібно знати, що він не послухався його.

Адже саме Кіра, працюючи на компанію-конкурента, запустила проєкт, який приніс нечуваний прибуток, практично викинувши Крузів із галузі. Як це часто буває у великому бізнесі, її заслуги привласнили інші, а вона змушена була звільнитися «за власним бажанням».

Круз-старший уперто відмовлявся визнавати, що його обійшла жінка. Він проігнорував рекомендації сина попрацювати з Кірою, адже йому було простіше повірити в очевидну брехню, ніж прийняти її до штату.

Алекс вирішив діяти самотужки. Він знав, що Кіра здатна обернути ситуацію на їхню користь — потрібно було лише підштовхнути її до цього.

Звичайно, легше було б одразу призначити її на відповідну посаду, і вона сама привела б клієнта. Але йому б просто не дозволили цього зробити. Він залежав від батька, змушений був підкорятися. Тому єдине, що йому залишалося, — ризикнути й узяти Кіру на роботу під прикриттям. Виходило, що це він потребував її, а не навпаки.

— Отже, відкрию всі карти одразу. Мені потрібні Brighton Company.

Кіра примружила очі, підняла підборіддя, тепер остаточно розуміючи суть справи.

— Це виключено. Вони нізащо не погодяться працювати з вами.

— Я знаю. Але цей проєкт вела ти. Саме ти зробила їх клієнтом Уайта — свого колишнього начальника.

Кіра видихнула, напружилася.

— Нагадую: я лише ваш секретар.

— Облиш, Кіро! — перебив її Алекс. — Ми знаємо, що це не так. Я відчинив тобі двері. Тепер твоя черга: зайти й привести за собою цього клієнта.

Вона замислилася, уважно подивилася на нього. Алекс відчув дивну напругу.

— Що ж, я спробую. Але за однієї умови.

Він усміхнувся, уважно вивчаючи її обличчя, й нахилився вперед.

— Говори.

— Як тільки Brighton Company стануть вашими клієнтами, ви призначите мене на гідну посаду.

— Домовилися! — з радістю погодився Алекс.

Кіра була рада нарешті зрозуміти, що до чого.

— Ви хочете бути присутніми на переговорах чи я можу діяти самостійно від вашого імені?

Хоча вони познайомилися лише вчора, між ними одразу виникла дивна довіра, ніби вони знали одне одного все життя. Кіра взялася за справу впевнено, демонструючи професіоналізм.

— Так, я хочу бути присутнім, — відповів Алекс.

— Добре, — кивнула вона. — Ще мені потрібні будуть помічники. І, самі розумієте, я не зможу виконувати обов’язки вашого секретаря. Вам доведеться повернути колишню, інакше ризикуєте пропустити всі важливі дзвінки.

Алекс весело посміхнувся. Вона витратила лише кілька хвилин — і вже повністю контролювала ситуацію. Це його тішило. А ще… Він ніяк не міг позбутися думки, що в неї дуже гарні блакитні очі й довгі пухнасті вії.

— Що ж, не смію тебе більше затримувати, Кіро. Сподіваюся, я в тобі не помилився.

Вона повільно стала перед ним і серйозно сказала:

— А я сподіваюся, що ваші батько й брат не розірвуть мене на шматки, коли побачать сьогодні в офісі.

Алекс і сам не розумів, чому його так розвеселили її слова. Адже справа була справді серйозною. Як тільки батько дізнається, що він порушив головне правило компанії, реакція буде… феєричною.

Усі високі посади займали лише перевірені люди — наближені, віддані компанії, лояльні до сім’ї Крузів. Чужинців до важливих проєктів не допускали.

Звісно, Алекс ризикував. Але він був упевнений: вибрав правильну тактику.

— Нагадую, ви лише мій секретар, — весело повторив він її ж слова.

Кіра приречено прикусила губу. Відповіді вона так і не отримала, але й сама розуміла: сутички неминучі.

— Отже, буду намагатися не траплятися їм на очі, поки наша справа не зрушиться з місця.

Вона розвернулася й пішла до дверей.

Алекс проводжав її поглядом і не сумнівався: Кіра принесе йому перемогу.