Спочатку:
На сторінку книги
Понеділок розпочався для Кіри як зазвичай. Вона дозволила собі поспати до останнього і сьогодні приїхала якраз вчасно, щоб зробити каву та занести її босу. Вона йшла коридором офісу і віталася зі співробітниками, які шанобливо посміхались їй на знак вітання.
Алекс з нетерпінням чекав, коли відчиняться двері й увійде його секретар. Йому хотілося побачити її сьогодні та порівняти своє враження з тим, яке він отримав за вечерею. Усі вихідні він не міг викинути її з голови, але так хотів думати, що вона його не хвилює.
Ручка дверей обернулася, і Алекс звернув туди свій погляд. Він сидів прямо, зі складеними в будиночок пальцями перед обличчям, спостерігаючи, як Кіра граційно і впевнено йде до його столу. Він уважно оглянув її з ніг до голови, як це роблять глядачі на показах мод. Сьогодні на Кірі була біла блуза і сіра спідниця. Волосся майстерно заплетене у високий хвіст. На обличчі не було яскравого макіяжу, лише туш і м'якого тону рожева прозора помада.
Кіра поставила ранковий напій і за звичкою сіла в крісло навпроти. Вона помітила, що обличчя завжди усміхненого і веселого Алекса сьогодні було грізним, а погляд допитливий і уважний. Вона напружилася.
– Добрий ранок. Видається, ви сьогодні без настрою, – констатувала вона, без остраху дивлячись йому в очі. – Тому нагадую вам, що угода з Гарвелом незабаром буде підписана, і це хоч і невеликий, але привід для радості, – вона стримано всміхнулася.
Алекс промовчав і взяв принесений нею напій.
– Чим ти займалася у вихідні? – раптом запитав він, до чого вона зовсім не була готова.
Кіра відчула щось недобре, але не могла зрозуміти каверзи в його питанні. Тому відповіла чесно.
– Спала до десятої. Провідала маму. Гуляла парком, насолоджуючись погодою та природою, – вона мимоволі посміхнулася.
Її смішило припущення, що його дійсно може цікавити те, як вона проводить свій вільний від роботи час.
Він замислився і неквапливо відпив із чашки кави. Потім подивився, як вона повернула до себе годинник на руці, явно вважаючи, що п'ять хвилин для розмови вже минули.
– Тобі дуже йде цей колір волосся і ця блуза ... Вона чудово відтіняє твою рівну засмагу. Де ти засмагаєш?
Кіру практично нічим неможливо було здивувати. Але зараз вона сиділа в розгубленості. Яку гру він затіяв?
— Краще скажіть, до чого ви хилите, бо не маю часу грати в шаради, — засміялася вона.
Алекс зробив їй комплімент, спробував пробратися на її територію та дізнатися про неї хоч щось. Але, схоже, вона не підпустить його до себе такими банальними хитрощами.
– Мені потрібна панночка на завтра для прийому на благодійному вечорі. Зі своєю дівчиною я розлучився напередодні, і тепер мені нема з ким туди піти, – збрехав він, точно знаючи, що в це Кіра повірить швидше, ніж у його визнання, що вона подобається йому.
– Що ж, я вирішу цю проблему. Чи є якісь особливі побажання щодо зовнішності дівчини? – запитала Кіра, встаючи з місця.
Алекс теж підвівся і, обійшовши стіл, підійшов до Кіри.
– Не треба нікого шукати, ти чудово впораєшся з цим і сама.
Брови дівчини злетіли на лоба від здивування та збентеження.
– Алексе, ви, схоже, не розумієте, про що говорите. Поруч із вами має красуватися як мінімум супермодель, бо вже завтра про це напишуть у всіх газетах та журналах. Чи ви хочете прочитати про себе заголовок: «Алекс Круз спить зі своєю секретаркою, тож витяг її на публіку»?
– Гаразд, досить моралі. Я заїду за тобою завтра о сьомій.
Він із задоволенням помітив, як сталева стриманість дала тріщину, і вона невдоволено зітхнула.
– Це виключено, я не поїду з вами, Алекс, – сказала Кіра і завмерла від хвилювання, коли він узяв її за підборіддя і подивився в очі.
– Не сперечайся зі мною, буде так, як я сказав.
Обидва самі не зрозуміли, як їхній діловий настрій перейшов у особисту площину. Кіра боролася із собою. Вона не хотіла їхати з ним на кляту церемонію. Там міг бути Сем. А сутички з ним їй зараз ні до чого. Але відмовити Алексу означало не догодити шефу, а це могло мати неприємні наслідки. Може, він тягне її з собою, переслідуючи при цьому якусь комерційну мету?
– Гаразд, – видихнула вона.
Алекс же отримав справжню насолоду, підкоривши її своїй волі. Вона зробила впевнений крок назад, і рука його повисла в повітрі. Кіра виглядала впевненою та розслабленою, хоча чоловік підозрював, що її зовнішній вигляд на цей час не відповідає справжнім почуттям. Їй явно не подобався його натиск.
Ставши за спинку крісла, вона додала:
– Нагадую: сьогодні о дванадцятій зустріч із Гарвелом.
Для Алекса її нагадування про колишнього коханця стало викликом. Йому не подобався цей лицемірний тип.
– Дякую, що нагадала.
– Що ж, тоді мені пора братися до роботи. Сьогодні у нас багато справ, – вона рішуче пішла до виходу, шкірою відчуваючи дивний погляд Алекса.
