Раді Вас бачити!

Я розплющив очі й перше, що відчув — запах свіжих оладок. Сонце вже пробивалося крізь фіранки, а тихий шелест дерев зовні додавав відчуття ранку в справжньому лісі.

Старенька жінка усміхнулась, побачивши, як я потягнувся до тарілки.

— Ось, сину, поснідай, — сказала вона, ставлячи переді мною ще одну порцію рум’яних оладок. — А потім можеш у мене повчитись готувати. Базові речі завжди знадобляться в дорозі.

Я обережно спробував шматочок — м’яко, із легкою солодкістю.

Система сповістила:

Голод знято.

Енергія +1.

— Хм… — пробурмотів я, пережовуючи. — Схоже, їжа тут реально працює, а не просто зникає іконка.

Бабуся усміхнулась і сіла поруч:

— Почнемо з простого: оладки, варені овочі, рагу з усього, що знайдеш у лісі, та смажене м’ясо на рожні. Для початківця саме те.

Система відразу зафіксувала нові рецепти у довіднику:

Рецепти кулінарії:

• Оладки (базова кухня) — дають невеликий бонус до енергії.
• Похідне рагу (похідна кухня) — ефект невідомий, залежить від складу та якості інгредієнтів.
• Дичина на рожні (похідна кухня) — знімає голод і втому.

Я з цікавістю розглядав нові можливості. Казанок уже був в інвентарі, а тепер з’явилось і реальне застосування. Можна експериментувати, змішувати інгредієнти, шукати нові поєднання.

— Виходить, ще одне уміння, — сказав я вголос. — І виглядає корисно. Якщо навчусь хоч трохи готувати, зможу довше триматись у формі. До речі, мабуть, і в інгредієнтів є своя якість — як у фарб.

Бабуся тільки посміхнулася:

— Кухня — це теж тренування. І техніка, і уважність — усе знадобиться згодом.

Я посміхнувся, глянувши на казанок, тарілку оладок і новий список рецептів.

Система повідомила:

Навичка “Кулінарія / Базовий рівень” +0,5.

— Чудово, — подумав я. — Потім спробую приготувати рагу з того, що знайду в дорозі. Оце буде справжній тест.

Я вийшов на вулицю, і прохолодне ранкове повітря торкнулося обличчя. Сонце лише сходило, заливаючи дахи будинків м’яким золотом, а в повітрі витав запах свіжої випічки й трав.

Раптом у полі зору мигнуло повідомлення:

[Ранковий дейлік]

Завдання дня: «Збери баночки й дрібний посуд для зберігання фарб».

Оглянь уважно село й майстерні.

Нагорода: Створення фарб +2, Уважність +0,5.

Я посміхнувся. Система, здається, підкидає мені саме ті завдання, які зараз потрібні: фарби треба десь зберігати, матеріали — тримати під рукою. День обіцяв бути продуктивним.

— Чудово, — пробурмотів я, поправляючи сумку з малюнками. — Спочатку баночки, потім — може, нові пензлі знайду. А там побачимо, що ще трапиться.

Я рушив уздовж вулиці, розглядаючи крамниці й майстерні. Стара кузня, де я вчора допомагав із рамками для паперу, вже ожила: дзвін молота, запах гарячого заліза, люди сновигали з товарами. У кожному кутку могла трапитись потрібна дрібниця — банка чи флакон для фарб.

— Треба пильніше дивитись довкола, — подумав я. — Кожна деталь важлива, кожна знахідка — маленький крок до майстерності.

Біля краю площі я побачив невелику крамничку. На полицях стояли глиняні горщики, скляні пляшечки й порожні баночки, припорошені пилом. Продавець — старий чоловік із сивими скронями — саме протирав полки ганчіркою.

— Доброго ранку, — привітався я, обережно зазираючи до полиць. — Може, допомогти?

— Атож, — кивнув він. — Зітри трохи пилу з нижніх стелажів. Там стоять старі баночки, нікому не потрібні. Якщо знайдеш щось придатне — залиш собі.

Я обережно взявся до справи. Кожна баночка під рукою ніби спалахувала в уяві: ось цю — під фарби, ось ту — для зберігання пензлів.

Система м’яко сповістила:

Завдання виконано.

Уважність +0,5 — за пошук потрібних предметів.

Створення фарб +2 — за підготовку матеріалів.

На нижній полиці я помітив кілька скляних баночок із щільними кришками.

Одну більшу, іншу меншу — саме те, що треба.

Чоловік кивнув:

— Так, ці можуть згодитися. Бери сміливо.

— Дякую! — усміхнувся я, обережно забираючи їх. — Сьогодні точно продуктивний день.

Йдучи далі селом, я відчував, як кожне маленьке завдання — витерти пил, розкласти овочі на прилавку, прибрати гілки біля дороги — перетворюється на можливість знайти щось корисне. І все це — без відчуття, що втручаєшся не у свої справи: допомога в крамниці, уважність до дрібниць — і система винагороджує.

— Оце справді круто, — подумав я. — Невеликі квести, а приріст навичок відчутний. Уважність зростає, матеріали збираються, і при цьому я не почуваюся злодієм.

Після того як я забрав баночки у старого, думки знову повернулися до пензлів. Саморобний — із білчиної шерсті — чудовий для тренувань, але справжні пензлі можна робити з різної щетини: кінської, овечої, козячої… І чим жорсткіше волосся — тим більше варіантів мазків і ефектів.

Я попрямував до околиці, де тримали худобу. Коні спокійно паслися на лужку, вівці бродили у загороді, а кози гралися біля хліва. Я тихо спостерігав за ними: щетина й шерсть виглядали саме так, як потрібно для майбутніх пензлів.

Система м’яко сповістила:

Уважність +0,2 — за вивчення джерел матеріалу.

— Чудово… — прошепотів я. — Звідси можна набрати основу для кількох пензлів. Головне — не налякати тварин і зібрати все обережно.

Я підійшов до загорожі й обережно став знімати щетину з коней і овець, використовуючи м’які гребінці й руки. Кожен пучок волосся я запам’ятовував: довжина, пружність, густина — усе це знадобиться для різних типів пензлів.

Створення пензлів +2 — за збір матеріалів.

Коли сумка трохи наповнилася щетиною, я озирнувся навколо.

Система знову спалахнула:

Уважність +0,1 — за спостереження за тваринами.

— Прекрасно, — подумав я, усміхаючись. — Із цього матеріалу можна зробити кілька видів пензлів: жорсткий — для дрібних ліній, м’який — для розтушовки, змішаний — для складних кольорів. Кожен дасть свої можливості в малюванні й магії.

Я вмостився на лавці біля кузні, розклавши перед собою щетину й заготовки для ручок. Робити пензлі треба обережно: довжина ворсу, щільність, спосіб кріплення до ручки — усе впливає на якість інструмента.

— Так, — пробурмотів я, — подивимось, що з цього вийде…

Взяв м’яку овечу щетину, обережно прив’язав її до тонкої дерев’яної ручки, зафіксував ниткою й смолою. Перша кисть вийшла міцною, але трохи жорсткуватою для м’яких мазків.

Система мигнула:

Створення пензля +2 до Малювання/Магії.

Наступна — з білчиної шерсті, перевірена ще раніше. Легка, м’яка, ідеальна для акварельних штрихів.

Створення пензля +2 до Малювання/Магії.

І нарешті — третя, із жорсткої кінської щетини, із правильною довжиною й пружністю.

Щойно я закінчив, система майже похвалила мене:

Створено пензель високої якості! +2 до Малювання/Магії.

Бонус: точність і покращене змішування кольорів.

Я відкинувся назад і вдивився у свої нові інструменти. Кожен мав свої особливості — і тепер я міг експериментувати з різними ефектами в малюнках і магічних схемах.

— Супер… — сказав я вголос. — Тепер у мене є три пензлі, і один із них просто шикарний. Можна переходити до нових експериментів із кольорами та магією.

Система сповістила ще раз:

Уважність +0,1 — за акуратне створення інструментів.

Син коваля, помітивши мою возню, простягнув мені дві баночки з фарбою — яскраво-зелену й теплу коричневу.

— Спробуй, — сказав він із легкою усмішкою. — Може, згодиться.

Я подякував, сів на лавці посеред площі й розгорнув аркуш.

Деревня ожила на папері: тонкі лінії хат, дим із коминів, кущі моху, дрібні квіти біля дороги. Кожен рух пензля додавав життю сцени ще один штрих.

Люди почали зупинятися, спостерігаючи. Хтось шепотів:

— Дивись, як акуратно малює…

Хтось просто усміхався.

Система м’яко сповістила:

Малювання/Магія +0,3 — за точність ліній.

Уважність +0,1 — за спостереження деталей.

Я й не помітив, як завершив малюнок із селом. Мій погляд ковзнув на два аркуші з лісовими сценами — вони лежали поруч. Інтуїція підказала: а чому б не спробувати продати?

Староста, проходячи повз, зупинився й уважно роздивився роботи.

— Гарно намалював. А цей — село, так? — він кивнув на свіжий малюнок із хатами, вулицями й садами.

— Так, — кивнув я, трохи ніяковіючи.

— Заберу всі, — сказав староста, простягнувши мені мішечок із монетами. — І цей, і лісові.

Система відразу сповістила:

+15 золота

Торгівля +1

Репутація в селі +20%

Відомість села +1% — тепер більше мандрівників і торговців приходитимуть сюди, збільшуючи прибуток поселення на 5%.

Люди навколо пожвавішали, обговорюючи мої малюнки. Я обережно склав решту аркушів у сумку й відчув: мої вміння справді приносять користь селу. Система підтверджувала — культура й творчість навіть у невеликому поселенні мають реальний ефект.

Я посміхнувся, усвідомлюючи, що моє місце в селі стало помітнішим.

Треба продовжувати малювати, тренувати пензлі, створювати нові кольори, — подумав я. — І нехай кожен новий малюнок додає селу життя й добробуту.

Натхненний, я сів просто біля криниці й узявся за другий аркуш. Нові пензлі лежали в руці зручно, фарба лягала м’якше. Цього разу я спробував передати дрібні деталі — димок із коминів, дітлахів, що ганяють м’яч.

— Красиво… — тихо промовив хтось за спиною.

Я закінчив і глянув на систему. Вона відповіла сухо:

Створено малюнок [Село-2].

Бонусів немає.

Я посміхнувся. Ну так, двічі одне й те саме враження не продаси.

Підійшов до кузні й простягнув малюнок хлопчикові, синові коваля.

— Тримай. Подарунок. Хай прикрашає дім.

— Справді? — очі хлопця засвітилися. — Дякую, майстре Оліксе!

Я помовчав, а тоді запитав:

— Слухай, а де ще можна дістати фарби чи інструменти? Тепер у мене є трохи грошей.

Хлопець зітхнув і стишив голос:

— Фарби дорогі. У нас майже ніхто їх не продає. Але… — він зазирнув у кузню, потім повернувся з невеликим згортком. — У мене є пігменти. З них я і робив фарби. Замовляв через караван — довго чекали. Усе не віддам, але трохи поділюся.

Система сповістила:

Отримано: Набір пігментів (обмежена кількість).

— Щоб зробити фарбу, — продовжив хлопець, — порошок треба розвести. Найкраще — з яєчним жовтком, висушеним. Або з оцтом чи олією, щоб трималося довше. Але не переборщи: занадто багато — і колір стане тьмяним.

Я кивнув, занотовуючи рецепти в думках. Світ знову доводив: за кожною дрібницею ховається справжня алхімія.

Навичка «Створення фарб» — розширено!

Тепер доступні рецепти на основі пігментів і фіксаторів.

Відкрито рецепти:

• Жовта фарба (пігмент + яєчний жовток)
• Червона фарба (пігмент + оцтова основа)
• Зелена фарба (пігмент + олія)

Ефективність: +20% у порівнянні з фарбами з рослин.

Термін зберігання залежить від якості фіксатора.

Підказка: зберіть яйця на фермі, виміняйте оцет у торговця, купіть олію в господині трактира.

Я вийшов на базар — гамірний, сповнений запахів диму, свіжого хліба й пряних трав. Торговці вигукували ціни, діти крутилися біля возів, а селяни сперечалися про вартість капусти.

— Так, — буркнув я, озираючись, — час прикид оновити. А то виглядаю як справжній бродяга.

У першого торговця вибрав просту, але чисту туніку та штани — без прикрас, зате не рвані. Зверху накинув легкий шкіряний жилет — і вигляд одразу змінився.

Доплатив за міцну сумку через плече: додатковий інвентар ніколи не завадить.

-4 золота

+ Одяг (звичайний, міцність 100/100)

+ Сумка на 10 слотів

Далі взявся за кулінарію. У торговки придбав десяток яєць і пляшку оцту, у старого олійника — флягу масла. А біля кузні прицінився до металевих пластин.

— Лист заліза? — коваль прищурився. — Навіщо він тобі, хлопче?

— Смажити, сушити, та й загалом — у господарстві стане в пригоді, — відповів я чесно.

— Хм… дивні в тебе запити, але гаразд.

У підсумку я отримав важку, але зручну металеву пластину — майже похідну пательню.

-6 золота

+ Оцет (1 пляшка)

+ Яйця (10 шт.)

+ Олія (1 фляга)

+ Залізний лист (універсальний інструмент)

Я перевірив гаманець — золото ще залишалося, але кожна покупка тепер відчувалася як інвестиція.

Тепер я міг готувати, зберігати фарби й малювати вже «по-дорослому».

Рівень: 1 (85/100 досвіду)

— Отак от… — хмикнув я. — Скільки всього зробив, а все ще перший рівень.

Я підійшов до центральної площі, де висіла дошка оголошень. Тут вирувало життя: селяни обговорювали податки, діти стрибали, намагаючись дістати верхні таблички, а пара новачків-гравців сперечалася, чий клас крутіший.

На дошці світилися завдання:

• «Прополоти грядки старенької Мільди» (+репутація, +уважність)
• «Принести свіжих грибів для корчми» (+золото)
• «Відігнати вовків на узліссі» (бойовий досвід, +репутація)
• «Доставити пакунок у сусіднє село» (+репутація, +орієнтування)

Я провів пальцем по списку, і система підсвітила їх:

[Доступні квести: оберіть 3 для активації.]

— Чудово, — пробурмотів я. — Візьму один ремісничий, один побутовий і один бойовий. Годі вже сидіти в мирній зоні.

Я позначив «гриби», «доставку» і «вовків».

Система сповістила:

Нові активні квести:

• Гриби для корчми
• Посилка сусідам
• Очищення від вовків

Рекомендований прогрес: +60 досвіду. Отримання другого рівня гарантовано.

— О, ось це вже серйозно, — усміхнувся я. — Сьогодні буде не тільки пензель, а й битва.