14
1
1
Безоплатно
Спочатку:
Візуалізації
Цитати
Вона приходила кожну осінь вже п’ятий рік поспіль. Приходила туманом з ріки, пташиними зграями з півночі, холодним вітром з далекого моря, гіркими ароматами полину та вересу, що відцвів на пагорбах, де по легендам танцюють в святкові ночі неблагі фейрі… Вона приходила дощем, стукала у віконечко його дома, на якому не було оберегів чи трав, які відганяли примар від будинків – по всьому містечку люди святкували Мабон, день врожаю, чекали на своїх мертвих та дякували їм за життя… Але не впускали примар до себе, залишаючи всі гостинці на порозі… занадто тонка та межа, за якою вічний холод стиглої горобиної ночі.
(0)
Якби він міг, то побачив би напівпрозору тінь, що сіла на траву поруч з ним. Руда висока жінка з сумними очима тягнула до нього тонку кістляву руку, і дзвеніли на ній браслети з сердоліку та яшми, сонячного бурштину… всі осінні кольори були у відтінках цих камінчиків, що колись подарував Морган своїй коханій.
— Ти не бачиш мене… А я не чую тебе… — прошелестів її голос, немов шурхотіло сухе листя, яке ніс по землі холодний північний вітерець.
(0)
— Не знаю, не знаю… А ось скажи мені, чоловіче, що б ти віддав за цю зустріч? – примружився дух лісовий. – За все треба платити в мертвому світі… але скінчиться Мабон, і вона знову покине тебе.
— Що хочеш бери, душу мою вічну бери, життя готовий віддати, або ще торкнутися її та сказати, як сильно я її кохаю. Немає мені нащо жити без неї.
(0)