- Фентезі
- Любовна драма
- Юлія Рудишина
- ОСІННЯ ПРИМАРА
ОСІННЯ ПРИМАРА
Анотація:
Кожну ніч осіннього рівнодення Ровена повертається у світ живих, щоб знову побачити коханого та відчути його дотики і цілунки. Кожну осінь межа між світами тоншає, щоб впустити примарну тінь до багать Мабону. Але чи зможе кохання жити тільки спогадами?
Морган шукає чари, які повернуть з мертвого світу його дружину, але чи варто йти у неблагу осінь та приймати її дари?
Вона приходила кожну осінь вже п’ятий рік поспіль. Приходила туманом з ріки, пташиними зграями з півночі, холодним вітром з далекого моря, гіркими ароматами полину та вересу, що відцвів на пагорбах, де по легендам танцюють в святкові ночі неблагі фейрі… Вона приходила дощем, стукала у віконечко його дома, на якому не було оберегів чи трав, які відганяли примар від будинків – по всьому містечку люди святкували Мабон, день врожаю, чекали на своїх мертвих та дякували їм за життя… Але не впускали примар до себе, залишаючи всі гостинці на порозі… занадто тонка та межа, за якою вічний холод стиглої горобиної ночі.
—
Юлія Рудишина
ОСІННЯ ПРИМАРА
Якби він міг, то побачив би напівпрозору тінь, що сіла на траву поруч з ним. Руда висока жінка з сумними очима тягнула до нього тонку кістляву руку, і дзвеніли на ній браслети з сердоліку та яшми, сонячного бурштину… всі осінні кольори були у відтінках цих камінчиків, що колись подарував Морган своїй коханій.
— Ти не бачиш мене… А я не чую тебе… — прошелестів її голос, немов шурхотіло сухе листя, яке ніс по землі холодний північний вітерець.
—
Юлія Рудишина
ОСІННЯ ПРИМАРА
— Не знаю, не знаю… А ось скажи мені, чоловіче, що б ти віддав за цю зустріч? – примружився дух лісовий. – За все треба платити в мертвому світі… але скінчиться Мабон, і вона знову покине тебе.
— Що хочеш бери, душу мою вічну бери, життя готовий віддати, або ще торкнутися її та сказати, як сильно я її кохаю. Немає мені нащо жити без неї.
—
Юлія Рудишина
ОСІННЯ ПРИМАРА
Зміст книги:
6 розділів
З цією книгою читають:
Факультет фамільярів. Прокляття некроманта

Але я витримаю. Тому що в цей світ я потрапила не тільки щоб відучитися в академії і стати ручним звірятком мага. У мене є важлива мета і від наставника мені потрібне щось більше, ніж просто знання. Мені потрібна його допомога у розкритті давно забутої справи. І я отримаю цю допомогу, який би він не чинив опір і чого б мені це не вартувало.
Мовчи, жінко!

І завело воно мене не аби куди, а аж в інший світ. В самісіньку магічну академію.
А тут він. Чоловік-мрія, що вважає мене легковажною розпусницею. Та й світ не такий вже і гостинний – проклятійників тут не полюбляють. Ще й невідомий вбивця переслідує.
Ну і нехай. Впораюсь, навчусь дар контролювати та додому повернуся. Там мене вже зачекались.
Залишилось тільки нікого не вбити, самій не загинути та... з глузду не з'їхати. Бо бісить!
А може я того… закохалася?
Ворожка королівського відбору

А ще нечіткі обривки видінь, які приходять невчасно і за власним бажанням. Але правителям не відмовляють. Навіть якщо король скептик і інакше як шарлатанкою мене не називає.
Але не дарма я ворожка в восьмому поколінні! Ми і не таких переконували! Тим паче, що від цього залежить доля всього людства.
Бажання дракона

Хто захоче одружитися з бабієм? Ось і моя сестра не захотіла, будь він хоч тричі принц. Ми з нею вигадали ідеальну аферу, в результаті якої ніхто не повинен був постраждати.
Хіба могли ми припустити, що бажання дракона все зіпсує?
Ернаран:
Завжди знав, що з весілля добра не буде. Тим більше, з дівчиною, яка за два дні вивела мене так, як ніхто за все моє життя. Я знайшов ідеальний спосіб уникнути весілля! Але моє бажання дало дуже дивний ефект.
ВИКЛАДКИ ПО МОЖЛИВОСТІ ЩОДНЯ
Королівство криги

Безкоштовно в процесі. Краще задонатьте 50 грн на ЗСУ та насолоджуйтеся читанням безкоштовно до кінця (та ще два тижні після) ;)
Академія двоєдушників

Дві сестри опиняються у вирі подій, які б ніколи з ними не трапилися, не причаль ті кораблі до нового берега.
Дружина з недоліком-3. Ставка на герцогиню

Нові враження з надлишком

Подружжя мимоволі

Ми так думали рівно до того моменту, поки не потягли за ниточку, розпускаючи складну павутину стародавніх таємниць.