Спочатку:
На сторінку книги
Еліс уже міцно спала, коли серед нічної тиші задзвонив телефон.
Сонно намацавши його на тумбочці, вона прийняла виклик.
— З днем народження, моя люба, — почула вона знайомий голос. — Вибач, що так пізно. Цілий день була завантажена. Тур скоротили, тож уже через тиждень я буду вдома. Нарешті побачимося.
Еліс сонно усміхнулася.
— Ліро… ти дзвониш мені посеред ночі.
— Зате особисто.
— Я скучила.
— Я теж. Дуже.
Через день
Еліс зайшла до класу сама.
Кайла мала прийти разом із нею, але через оформлення документів та розмову бабусі з директором затрималася.
Вона сіла на звичне місце.
Навколо все було знайоме.
Ті самі стіни.
Ті самі однокласники, з якими вона сиділа ще з першого класу.
Тільки сьогодні чомусь хотілося, щоб Грей прийшов трохи раніше.
Його ще не було.
Еліс , дивлячись у зошит.
— Ти знову в своєму світі? — Стелла сперлася рукою на її парту.
— Відчепись.
— А що таке? Я просто розмовляю.
— Ти ніколи просто не розмовляєш.
Стелла усміхнулася.
— Нарешті навчилася відповідати.
Вона вже хотіла продовжити, але двері класу відчинилися.
Грей зайшов, кинув рюкзак на свою парту й одразу помітив Стеллу біля Еліс.
— Вона тобі щось зробила?
— Ні, — швидко відповіла Стелла.
Грей подивився на Еліс.
— Точно?
— Точно.
Він кілька секунд мовчав.
Потім сів на своє місце.
— Добре.
Стелла повернулася до своєї парти.
Грей нахилився до Еліс.
— Ти знову її дратувала?
Еліс обурено подивилася на нього.
— Я?!
— Ну а хто ще?
— Вона сама прийшла!
— От бачиш. Значить, точно ти.
Еліс легенько штовхнула його ліктем.
— Дурень.
— Зате твій.
Вона закотила очі.
А Стелла тим часом мовчки дивилася на них зі свого місця.
Грей міг скільки завгодно дражнити Еліс.
Але це було його право.
Чужим він його не віддавав.
— Моя мама сьогодні зайде до тебе в гості, — сказав Грей, звертаючись до Еліс. — Тому не забудь: я люблю фруктовий чай і фруктовий пиріг.
— Може, тобі ще з ресторану вечерю замовити? — пролунав незнайомий голос. — А ще краще — губозакаточну машину.
Грей обернувся.
Перед ним стояла руда дівчина й дивилася на нього з такою яскравою злобою, що він навіть на секунду замовк.
— Ти хто така?
— Новенька.
Дівчина схрестила руки на грудях.
— І її кузина.
Вона кивнула в бік Еліс.
— І якщо я ще раз почую від тебе щось подібне, я особисто тебе тим пирогом нагодую. І це тобі не сподобається.
Грей кілька секунд дивився на неї.
Потім усміхнувся.
— А ти завжди так знайомишся з людьми чи мені просто пощастило?
— Тільки з тими, хто багато говорить.
— Тоді ми точно подружимося.
— Не мрій.
— Пізно. Я вже вибрав собі нову проблему.
Кайла примружилася.
— А я вже вибрала, куди тобі цей пиріг запхати.
Грей засміявся.
— Еліс, де ти її знайшла?
— Вона моя кузина, — сухо відповіла Еліс.
— Тоді все зрозуміло.
Кайла нахилила голову.
— Що саме?
Грей подивився на Еліс.
— Чому вона така небезпечна.
— Я тільки помітила, що у вас, шановний, проблеми з пам'яттю. Кілька хвилин тому я вже сказала, що я кузина Еліс.
Кайла впевнено пройшла до парти, сіла поруч з Еліс і поклала сумку на стіл.
Грей подивився на неї.
— А, точно. Кузина. Значить, у Еліс тепер є персональний охоронець.
— Хтось же має за нею наглядати.
— Тоді співчуваю.
— Чому?
— Бо роботи в тебе буде багато.
Еліс закотила очі.
— Ви обоє можете хоча б п'ять хвилин помовчати?
— Можемо, — одночасно відповіли Грей і Кайла.
Вони переглянулися.
— Не повторюй за мною, — сказала Кайла.
— Сама не повторюй.
— Діти… — пробурмотіла Еліс.
Пролунав дзвінок на урок.
За хвилину двері класу відчинилися, і до кабінету зайшла міс Керолайн.
— Добрий ранок, діти.
— Добрий ранок, — пролунало у відповідь.
Учителька поклала журнал на стіл і подивилася на Кайлу.
— Кайло, підведися, будь ласка.
Кайла спокійно підвелася.
— Отже, знайомтеся. Це Кайла Строберрі — ваша нова учениця. Вона перевелася до нас з іншої країни й відтепер навчатиметься разом із вами. А ще вона кузина Еліс.
Кайла коротко кивнула класу.
Грей, звичайно ж, не промовчав:
— Ми вже знаємо. Її гострий язик повідомив про це ще до початку уроку.
Кайла навіть не повернулася до нього.
— Грею, твій теж не менш гострий.
Клас тихо засміявся.
Міс Керолайн усміхнулася.
— Бачу, ви вже встигли познайомитися.
— На жаль, — одночасно сказали Грей і Кайла.
Еліс опустила голову на парту.
— Господи…
Уроки пройшли напрочуд швидко.
Еліс і Кайла вже поверталися додому, обговорюючи події першого дня.
Раптом телефон Еліс задзвонив.
— Алло?
— Доню, ми вже вдома, — почулася голос Меланії. — Тому бери Кайлу й біжіть додому.
Еліс здивовано подивилася на кузину.
— Ви вже вдома?
— Так. І не затримуйтесь.
— Добре, мамо.
Еліс завершила дзвінок.
Кайла одразу глянула на неї.
— Що?
— Мама сказала, що вони вже вдома. Треба бігти.
— А я думала, ми хоча б нормально дійдемо.
— Можемо бігти повільно.
— Це вже не біг.
— Тоді швидко йдемо.
— Оце вже більше схоже на план.
Вони переглянулися й рушили додому.
