Спочатку:
На сторінку книги
Для втомлених від клятої війни –
Пораду маю: мило та мотузка!
Слабкими не прикриємось грудьми,
Не прийде бажана перезагрузка.
А як же хлопці в мокрих бліндажах?
Або той воїн, що сліпим вернувся?
Вони не гумові та теж ховають жах.
Стоять, щоб світ трагедії позбувся.
Гей ви, любителі красивих слів!
Зібрали наспіх лабутени у валізки.
Вам, кажуть, шкода наших юних вдів?
І ви стираєте так театрально слізки?
Хіба той хлопець, що тепер без ніг,
Не мав з коханою на святі танцювати?
Та він піднявся – Батьківщини оберіг,
І вперто буде жити й працювати!
А, вам обридла значить вже війна?
Ви Україну дуже любите з Європи?
Це ж ви кричали в лютому: «Хана!»
Та пхали швидше і подалі **опи.
Вам тяжко жити без нічних розваг?
Так, байдики дешевші в Україні!
Ви причепили на зап’ястя рідний стяг
І кажете, що з Батьківщиною єдині?
Прийде відплата, буде свято в нас!
Позлазяться з щілин низькі істоти.
Ось тільки бруд не змити буде з вас.
Тому сидіть і посміхайтесь доти.
Страшенно хочеться забути про війну!
Вклонитись воїнам, тривог не чути.
Думок багато, але стверджую одну:
Ті, що «зморилися» не діждуться спокути.
