Спочатку:
На сторінку книги
Зима зчитала календар з екрану.
Спізнилася й позбавила доріг.
Хурделицею крутить, без обману.
Та сипле щедро довгожданий сніг.
А я прокинулась, відчула в серці щастя
І аромат – духмяний, запашний.
Горнятко кави, поцілунок на зап'ясті,
Та байдуже, що стогне буревій...
Під сірим небом народився ранок
Грудневий. І пронизливо кричить:
Закутайся і не виходь на ґанок,
Та я ловлю буття, що кожну, мить.
Перед очима світлий і пухнастий
Чарівний простір, навіть без стежин.
Новонародженим світ бачиться не часто,
Та я захоплено насичуюся ним.
В твоїх обіймах не буває зимно!
В твоїх очах - завжди моя весна!
Життям крокую жваво і нестримно,
Та вдячна Долі і Коханому сповна.
