Раді Вас бачити!

Судді сперечалися з організаторами вже пів години, затягуючи початок турніру. Всі учасники насторожено спостерігали за суперечкою, адже така поведінка журі не віщувала нічого доброго і для них.

Зрештою, махнувши на організаторів руками, розхристана та спітніла п’ятірка журі повернулася у свої крісла. Лише головуючий залишився стояти і, піднявши руку, зупинив обурене гудіння натовпу. Суворо нахмурившись, він озвучив умови нового змагання:

— Сьогодні буде змагання: «Народні традиційні танці й пісні», яке оцінюватиметься не нами, а вами. На ілюзії верусів ви побачите магічну шкалу виміру шуму, по ній і будуть оцінюватися виступи. Далі, все як завжди: десять, саме на вашу думку, найгірших виступів — відсіють десять команд з ігор.

Натовпом прокотилась хвиля спантеличених шепітків, ніхто не розумів, і що ж тут такого? Кожна раса мала багато варіантів народної творчості, є з чого вибрати. Колишній воїн, обернувся на інших суддів, вперше в житті зрозумівши, що таке невпевненість. Вони пригнічено кивнули йому у відповідь. Витерши піт з чола, той продовжив:

— А тепер деталі. Кожен з обраних учасників буде тягнути жереб, чиї саме традиційні народні танці й пісні він буде виконувати.. — гравці застигли, — ..і серед запропонованих варіантів — не буде його раси.. — гравці розлютилися, — ..і відмова від виконання — це негайний виліт з ігор всієї команди, — добив він учасників і важко впав у крісло.

Натовп вибухнув звуком, причому було незрозуміло: вони в захопленні чи зараз рознесуть трибуни по камінчику.

Кнопки вибору замиготіли, закликаючи робити вибір суперників. Кел, зціпивши зуби, дивився, як вже двоє ельфів зняли свої команди з ігор, відмовившись від цього змагання.

— Точно оберуть тебе, — тоном пророка запевнив Крікс ельфа, не відволікаючись від вибору суперників.

Глядачі біснувалися, організатори виглядали задоволеними, а журі з жахом дивилися як веруси–журналісти крутяться біля команд, запам’ятовуючи все, що відбувається.

Ельф із суддівського складу прикрив очі рукою, це ж який скандал! У нього перед очима вже майоріла картина, як ельфійські дипломати в людській столиці, збирають речі й неаристократично грюкають дверима консульства, розриваючи всі угоди і домовленості. Кляті веруси! Кляті організатори! Це ж треба так відкрито тягнути свою расу до фіналу, щоб не побоятися міжнародного скандалу.. якщо ж не буде жодного учасника ельфа — цього не уникнути.. але, коли над ареною запанувала тиша — він відкрив очі, і в них промайнула надія. Ельф, якого вибрали від Збірної — не поспішав відмовлятися від участі.

Тим часом, четверо істот за спиною Кела також затамували подих. Зараз їх подальша доля залежала від здатності ельфа втихомирити свою гординю. І він, незважаючи на попереджувальні зневажливі погляди вибувших ельфів — все ж зробив крок вперед, разом з іншими учасниками очікуючи, поки до нього дійде жеребкування.

— Ти наш герой, — видихнула Лірель.

Інші похитали головами погоджуючись. Верус–спостерігач підлетів ближче до Кела, коли той витягував свій жереб, проектуючи на велику ілюзію, що саме йому дісталося. Трибуни здригнулися від реготу. На клаптику паперу було написано «Традиційний бойовий танець тролів».

— Це кіне-е-ець, — простогнала з відчаєм Лізет.

Всі сумно, але з розумінням дивилися в спину Кела. Той повернувся і подивився «простолюдинці» Лізет просто у вічі:

— І чому я не здивований, що ти настільки обізнана в культурних звичаях як ельфів, так і тролів?

Вона лише знизала плечима, все це вже не мало значення. Адже, тролячий бойовий танець — це не просто якийсь танок іншого народу, це грубий танець під звук барабанів, стукіт традиційних залізних палиць і голосні викрики погроз. До того ж, він мав величезне значення для тролів.

Час йшов, інші учасники виступали.. як і очікувалося, найкраще це змагання давалося людям: на їхній території постійно жили всі раси, тож нічого особливо дивного в тому, щоб заспівати ельфійську пісню чи станцювати під гномячі ритми вони не бачили. Тролям так не пощастило — заспівати нудну ельфійську баладу про нещасне кохання на тридцять сторінок чи станцювати людський «Танок фермера» — було справжнім випробуванням.

Як для них, так і для глядачів.

Коли черга підійшла до Збірної і на ілюзії знову з’явилося завдання Кела, той все ще вагався.

— Та облиш, Келе, — сумно промовила Лірель, — навіть я не буду тебе засуджувати, якщо відмовишся. Нікому не хочеться ганьбитися.

Але той, за звичкою зверхньо піднявши голову, все ж таки наважився і ступив на арену. З трибун долинав лише регіт натовпу, глузливі підковирки тролів і верескливі вигуки ельфів «негайно зупинитися».

Коли почувся легкий звук вступних барабанів, Кел неочікувано змінив напрям руху, прямуючи до журі. Глядачі видали несхвальне «у-у-у», подумавши, що ельф пішов відмовлятися. Але вони помилилися. Той дійшовши до суддівського столу — мовчки протягнув руку до судді–троля і, насупившись, застиг в очікуванні. Він знав, що кожен троль, який себе поважає — завжди має традиційні палиці при собі.

Сивий троль пильно подивився на нього і без насмішки, тихим голосом дав пораду:

— Не ганьбися, синку.

— Якщо довірите мені свої «дреки» для виступу — обіцяю не зганьбити ні традиції тролів, ні себе, — серйозним тоном відповів Кел, впевнено дивлячись у відповідь.

Троль повірив. Мало хто з інших рас знав назву «дивних залізних штук дикунів–тролів». А якщо так..

Отримавши потрібне, витончений ельф плавною ходою дійшов до сцени і застиг посередині, очікуючи. Глядачі затамували подих, коли з початком гучних правильних ритмів барабанів, ельф почав рухатися: важкими кроками, грубо, агресивно, під ритмічний стукіт барабанів і «дреків». А коли він БАСОМ заревів бойові погрози — в натовпі заверещали в захваті дівчата, а тролі повскакували зі своїх місць, прислухаючись.

Вони просто не вірили своїм вухам — ельф викрикував не просто якісь гасла, а старі форми слів, тролячою мовою, правильно розставляючи наголоси, БЕЗ АКЦЕНТУ! А це — повага. Повагу до себе тролі цінували і ніколи не залишали без винагороди. Не зговорюючись, свої дреки дістали сотні тролів і підхопили ритм, допомагаючи Келу створити магічну атмосферу дикості і свободи.

З 80-ї ділянки на Кела шоковано дивилися гравці Збірної. Особливо пильно спостерігала одна пара зацікавлених блакитних очей. Лізет вперше бачила його таким — вільним, харизматичним, сильним і.. щасливим.

Він якраз завершив виступ і весело усміхався, як нормальний хлопець, а не заморожений шматок прісної води. Блондинка несхвально підібгала губи на захоплені верески дівчачої частини глядачів. Вони навіть перекрикували рев і тупіт тролів, зате шкала виміру шуму наповнилася повністю.

Ельф, зістрибнувши зі сцени плавним рухом, пішов у бік своєї команди, все ще широко усміхаючись, але застиг за декілька кроків до них, ніби лише тепер зрозумів, наскільки сильно він засвітився. Поки вони його вітали — швидко натягнув на себе маску зверхності, не звертаючи уваги на скептичні погляди команди. Після оголошення результатів — взагалі втік до столу журі, щоб віддати позичені дреки.

Четвірка також не зовсім розуміла, як тепер поводитись з новим Келом. Ну як четвірка.. швидше трійка. Бо як тільки Кел повернувся, Крікс підлетів до нього і почав дошкуляти:

— Келе-е-е.. а повтори ще раз, як ти «..черепи ворогів у ритуальну чашу складеш»!

— Стули пельку!

— Не можу, Кельчику! Все можу — мовчати не можу! — тараторив верус, їдучи на плечі задоволеного гнома в напрямку таверни. — Ну хоча б, як ти «..окропиш їх кров’ю священні печери Грахоту»!!

— Якщо тільки твоєю, — з погрозою попередив Кел.

— Та хто ж тепер в це повірить? Виявляється ти нормальний, «своя» людина!

— Я не людина!

— Ну тут вже.. ти і не троль, але яка харизма, який бас..

— А ну йди сюди!

Крікс зі сміхом злетів, і вже з безпечної відстані, намагався заспокоїти розлюченого ельфа. Оскільки в цьому верусам не було рівних — в таверну заходили вже всі гуртом.

Грах, як завжди, протирав келихи, перебуваючи на своєму незмінному посту. Посміхнувся, побачивши веселу, галасливу компанію.

— Тож і цей турнір ви пройшли?

— Та що ти знаєш? — вигукнув гном. — Треба було погоджуватися і йти з нами!

— Так, ти таке пропустив, — засміялася Лірель, яка сьогодні виглядала спокійнішою, принаймні іскри не летіли.

— О, чекайте–чекайте, про черепи я сам Граху розповім, — перебив її Крікс.

Кел спочатку грізно звів брови, але, побачивши їх ентузіазм і палаючі очі, лише рукою махнув — все одно ж розбовкають.

Перебиваючи один одного, ті вивалювали новини на троля, Крікс тицяючи крилом на традиційну кам’яну чашу тролів, розказував, що саме, туди обіцяв скласти Кел. Грах слухав, піднявши брови, що було крайнім ступенем здивування для нього. При цьому пильно спостерігав за ельфом.

— Ти не дивись, що в нього знову гузка пафосу перекриває нормальне обличчя, виявилося, що він нормальний, уявляєш?! — терендів далі верус.

Грах, дослухавши до кінця, мовчки протягнув долоню ельфу. Той, забарившись на мить, потиск йому руку, приймаючи мовчазну подяку троля за повагу до його культури.

Гном також мовчав, лише його погляд на ельфа змінився. Тепер в його очах замість легкої поблажливості до «пихатого ельфика» можна було помітити повагу. Не кожен зможе ризикнути репутацією, щоб довести справу добре і до кінця. А саме ця риса характеру у гномів цінувалася найбільше. Який сенс у владі, силі чи вправності, якщо ти звичайне тріпло?