Спочатку:
На сторінку книги
На Санер вже опустилася ніч, коли двері будинку з вивіскою «Охорона закону» відчинилися і звідти вийшла спокійна Фая. Адон із Солем, які стояли в темному провулку навпроти входу, перезирнулися.
— Тобі теж закортіло терміново перевірити справи десь у столиці? — запитав гостровухого, маг.
— Е ні, столиця надто близько. Я згадав, що рідню в ельфійських лісах давно не провідував.. може поки долетить — перебіситься?
— Я все чую, — незвичним холодним тоном повідомила їм Фая.
Вона одразу підійшла до Адона і нахабно перевірила нагрудні кишені його камзола. Не знайшовши там очікуваного, з осудом подивилася на нього. Потім зробила декілька повільних вдихів–видихів і промовила:
— За те, що зустріли — дякую, звісно. Але побачимося завтра, за годину до початку турніру.
Вона плавно злетіла, але Адон її зупинив словами, у своїй грубій манері:
— То зараз залити очі тобі важливіше за обговорення подальших дій?
Вона миттєво змінила напрямок руху, як вміють лише феї, різко сіпнулась до нього, зупинивши своє обличчя в сантиметрі від його:
— Ти навіть не уявляєш наскільки, — прошипіла у відповідь й тільки її і бачили.
А у мага сіпнулась щока. У чорного мага, який не нехтує кривавими ритуалами. Він не очікував, що її очі будуть якимись.. озвірілими. Ніби вона з останніх сил стримувала себе від нападу. «Угу.. то може в тому фоліанті все правда..», — подумав Адон, задоволений результатом експерименту під назвою «забув флягу вдома». Махнувши Солю рукою, розчинився в темряві провулків, прокручуючи і так і сяк варіанти, як можна використати ці знання.
А вранці трійця попивала чай на терасі будинку ельфа і ліниво обговорювала те, що сталося.
— Ти не надто суворо з мундирним за випадковість? Твої образи не спростять мені роботу з законниками, — зиркнув з–під лоба на Фаю Адон, незадоволений тим, що вона встигла вирішити долю невдахи без його допомоги.
Вона на це лише махнула рукою.
— О ні, Адончику, не починай. Якби дійсно розлютилася на нього — його б навіть не знайшли. А я всього–на–всього зробила так, щоб такого завзятого, сумлінного працівника послали в інше місце працювати. Хоч і не мрія законників, але ж — не звільнили, — вона цинічно гмикнула і додала жорсткіше: — Ти ж не думаєш, що якщо мої підлеглі — жінки, вони б пробачили мені слабкість?
Соль крізь сміх видавив:
— На кордоні з країною тролів всього лише «Не мрія законників»?
— О, який ти обізнаний, — фея цикнула язиком.
— Пф.. мундирники також розважаються, — посміхнувся поблажливо той.
— А я не очікував, що в тебе і без мене є зв’язки серед них.
— Не те щоб.. так, декілька знайомих, — безтурботно махнула та рукою.
— Що будемо робити зі Збірною? — повернув Соль їх до нагального питання.
Фая знизала плечем.
— А нічого. Спостерігати. Зараз вже не має сенсу вибивати їх з гри — вона вже почалася і ця п’ятірка, сама по собі, може вибути хоч завтра, — вона задумливо відкушувала від чорного шоколаду, періодично потягуючи каву з коньяком.
— І що? Це означає що ми здаємося й ігри будуть проводитися в Санері вічно? — завівся Адон.
— Це означає, що потрібно обережніше підходити до виконання. І змінити план. Я ще поспостерігаю за південною.. Солю, як там її?
— Лірель.
— Так, за нею.. вона може принести більше проблем, ніж усі ігри разом взяті.
Раптом, з–за рогу будинку, десь зверху, почулася тиха лайка і шурхіт крил. Соль їдко посміхнувшись, махнув колегам сидіти і відійшов на декілька хвилин. Повернувся з чорними пір’їнками в руках.
— Магічна сітка навколо будинку таки працює, — задоволено сказав він. — Шкода — вирвався..
Сів у крісло і кинув пір’я на стіл.
— Ненавиджу бісових верусів!
Адон кинувши погляд на годинник, замість коментаря, сказав:
— Нам уже час.
***
Натовп гудів, наче головною причиною прийти сюди була можливість погорланити. Всюди снували різні раси, вуличні торгівці елем вже подумки відкривали власні таверни, перевірені букмекери виникали то тут то там, горланячи дурнуваті, але дієві кричалки, на кшталт: «Навіть програвши — ви виграєте», де-не-де спалахували бійки, але швидко закінчувалися, бо зелених мундирів нагнали сюди з усіх навколишніх міст — натовп тисяч різних істот це не жарти.
Так думали і гравці. На останній, 93-й ігровій ділянці, п’ятірка Збірної нервово оглядала трибуни. Крім гнома, всі вже не раз бачили ігри, але учасниками були вперше. Звідси все виглядало інакше.
Веруси–спостерігачі вже літали між учасниками, готові показувати повтори порушень правил або особливо яскравих моментів. Суддівська п’ятірка розсілася за столом на постаменті й готова була судити. І нарешті: десяток верусів здійнявшись у повітря, почали літати по колу і спільними зусиллями створили велику ілюзію арени в поточному часі. Натовп зустрів цю виставу оплесками і схвальними криками.
Слово взяв головний суддя. Чоловік був єдиною людиною в журі, колишнім військовим з суворим виразом обличчя і надією просто пережити ці ігри. Втомлено обвівши поглядом трибуни і учасників, не став розтягувати промову:
— Шановні глядачі і учасники! Санерні ігри традиційно починаються з «Турніру на виліт»! П’ять днів, по одному гравцю від команди — 50 відсіяних команд з найгіршими результатами. Цього року учасникам пощастило, сьогодні нас покинуть не десять, а лише три команди, оскільки семеро з сотні не пройшли реєстрацію.
Він прочистив горло, знаком показав підлеглому вимкнути «гучномовець», адже магічний артефакт для поширення звуку на таку велику площу потребував окремого мага для управління. Потім жадібно випивши воду просто з кухля, хитнув тому головою і продовжив:
— Першим випробуванням будуть «Змагання на влучність». Цього сезону організатори підготували сюрприз. Гравці не самі вирішуватимуть, хто від їхніх команд братиме участь у різних змаганнях «Турніру на виліт». Зараз команди, за допомогою пронумерованих кнопок, обиратимуть більшістю голосів — представників від кожної команди в змаганнях лучників. Бажаю учасникам удачі, а глядачам — насолодитися грою.
Натовп заревів у захваті від нових правил, а на майданчику номер 93 почалася легка паніка.
— Сюрприз вони підготували! — вибухнув ельф обуренням.
— Щоб їм такі сюрпризи все життя дарували, — підтримав його Руден.
Він також зрозумів, що не вийде виставити Кела в цих змаганнях.
— Що робити, що робити? — ходила навколо команди Лірель і періодично злітала від тремтіння крил.
— Відставити паніку! — гаркнула Лізет, зупиняючи цим хаотичний рух напарників.
Вони застигли і з сумнівом подивилися на тендітну дівчину. В їх очах читалося нерозуміння, як це кволе тільце в «правильній дешевій сукні» від Граха, могло видати звук ревіння драконів. Вона зітхнула:
— Ви забуваєте, мене взяли на ігри з поміткою «пройшла підготовку».
— Потім це обговоримо, — підозріло зиркнув на неї Кел.
І вказав на Крікса, який мовчки періодично скакав то по одній кнопці, то по іншій.
— Кріксе! — крикнули вони різко всі разом.
— Біси б вас пожрали, — почулася лайка з–під столу, звідки хутко вибрався верус, і знову підбіг до кнопок. — Ледь розрив серця не отримав! — вигукнув він, придивляючись до великої ілюзії над ареною.
— А у верусів воно є? — єхидно уточнив Кел.
— Не знаю, — огризнувся Крікс не обертаючись, — але мало не перевірив.
Потім радісно крекнув:
— Ось цей підійде!
І знову почав стрибати по кнопці під номером 3.
— То ти вже голосуєш за противників? — підскочила Лірель.
— Не дійшли й до п’ятдесятого, як ви помітили!
— А чому сам? — невдоволено пробурчав Рубен.
— Бо це єдине на що ми можемо вплинути, не було часу на ваші істерики! Буде шикарно, якщо ви позатуляєтесь і почнете працювати! — вже визвірився Крікс.
І на диво — спрацювало. Далі вони обирали найменш вірогідних «вправних лучників», аж поки черга не дійшла до них. Крікс зітхнув, побачивши зверху ілюзію з їхньою командою.
— Навіть сумнівів не маю, кого оберуть. Я б сам себе обрав..
І коли в ілюзії загорілися п’ять шкал з цифрами від 1 до 5 — номер 5 набрав 92 голоси «за». Натовп зареготав в унісон.
— Щоб ви так одноголосно нормальних управлінців у свої міста обирали, — тихо пробурчав верус, на що спостерігач їх ділянки придушено курликнув.
Поправивши папірець з п’ятіркою, який висів на його пташиній шиї, Крікс подивився на недоступну для його фізіології зброю і примружив очі. Згодом, схопив якусь думку за хвіст і заволав:
— Правила конкурсу! Хутко дістаньте мені збірник правил!
Найшвидше зреагувала Лірель. Примітивши свого «улюбленого» бюрократа Ельсіеля, змахнула крилами і через мить вже стояла навпроти його столу, протягуючи руку, наче і не сумнівалася, що у такого як він є всі збірники правил у світі. І вона була права.
Поки з одного кінця арени до своїх підставок, з однаковими луком і стрілою, по черзі підходили учасники і стріляли в мішені — Крікс мало не рвав кігтями збірник, щоб дістатися до правил змагання «Влуч у десятку». Лізет, відібравши книгу, швидко знайшла те, що треба.
— Тридцять сьомий відстрілявся, — підганяв їх Рубен.
Крікс вчитувався в рівні строки і веселішав на очах.
— Перегорни, — наказав він Лізет.
Хоч і подумки вона вже три рази відкрутила верусу голову, мовчки перегорнула сторінку.
— Сімдесят дев’ятий відстрілявся!
Але верус вже спокійно перечитував, весело поблискуючи очима:
— Хе–хе, треба було б організаторам не скупитися на юриста–консультанта, — і хитро подивившись на команду пояснив, — там ні слова про те, що стріла, яка «повинна влучити в мішень» — обов’язково має бути «випущена із лука».
— Зустрічайте! Команда Збірної, учасник під номером 5 — верус Крі-і-і-ікс! — пролунало з гучномовця і глядачі знову зареготали.
Але, коли Крікс, підхопивши дзьобом стрілу, полетів до мішеней — регіт припинився, як і усі інші звуки. Над ареною повною істот нависла тиша, було чутно лише плескіт крил верусів. Крікс, долетівши до своєї мішені — встромив стрілу в «десятку» і в повній тиші повернувся до команди.
Десь істерично заплакала дитина, цей звук дуже точно передав внутрішній стан всіх, хто поставив на сьогоднішній виліт Збірної. Поки букмекери тремтячими руками підраховували прибутки — трибуни вибухнули звуком. Лише розділилися за напрямками: частина в захваті свистіла і плескала, а ось інша — вигукувала вимоги дискваліфікації.
Журі, пересварившись, нарешті дало оцінку такому нахабному, але чіткому «непорушенню правил». На великій ілюзії верусів виникли правила цього змагання, де дійсно не було вказано, що стрілу обов’язково потрібно випустити з лука. Лише, що ноги гравця не мають заступати за лінію старту. «Ну, вони і не заступили», — підсумував суддя і Збірна отримала 7 місце з 93.
Вже зібравшись в таверні, учасники Збірної наперебій розказували Граху про свої пригоди і нахвалювали «мозок Крікса». Той в’яло огризався, мовляв, непристойно хвалити окрему частину тіла, він увесь — взірець ідеальності. Грах насолоджувався радісною атмосферою командного духу, який почав з’являтися у цих п’ятьох. Що ж, значить вони не безнадійні. Подивимося, що принесе наступний день.
