Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
353 рік за Ельтанарійським календарем
Вони настільки були поглинуті одне одним, що навіть не помітили, як усередину увірвалися солдати й схопивши молодого чоловіка, тут же закували того у кайданки.
- Бачу моїй нареченій не терпиться виконати свій шлюбний обов'язок, — несподівано почула Еліна,.— Що ж, у такому випадку не бачу сенсу тягнути. Приготуйте шлюбні браслети й усе необхідне для весільного обряду. От тільки це, — незнайомець тут же наблизився й висмикнув з під неї фаланку, — тут зайве.
Наречена? Вона? Еліна нічого не могла зрозуміти. Ба, більше, вона й слова не встигла сказати, коли цей незнайомий чоловік зайняв місце її нового знайомого.
Жаре був не в собі, коли побачив, що та кого йому описували, як скромну й тиху дівчину, мало того, що була одягнена, як вайтачі, так ще й поводилася подібно до них.
«Така ж, як і покійний імператор. Як усі кляті Гашенди», — подумав чоловік й спустивши штани тут же різко увійшов у дівчину. Побачене настільки його розгнівало, що він навіть не звернув уваги ні на перепону, що була на його шляху, ні на раптовий зойк Емілі. Жаре брав її, як справжню вайтачі, навіть ні, як джиа.
За декілька годин до...
- Повтори, що ти щойно сказав, — промовив Старший радник дивлячись на одного із стражників колишнього, в тепер вже й покійного імператора.
- Медальйон зник. Його напевно вкрали, коли ми виводили імператора на площу, — відповів той.
- Тобто, — Жаре намагався говорити якомога спокійно, хоча насправді хотілося кричати й трощити все навколо, — ти хочеш сказати, що вам хватило розуму вивести покійного правителя до натовпу разом із медальйоном імперії?
- Це все Клеман! — вигукнув той, — Я ні до чого, це все він. Це була його ідея.
- Бовдури, придурки. Забирайся з-під моїх очей, щоб я тебе не бачив.
- Ваше радництво.
- Пішов геть...
Ніхто з присутніх не звернув уваги, як спалахнули дивним сяйвом розміщені у камені три стовпи, а у цей самий час три місяці Ельтанарії набули своїх істинних відтінків та, наблизившись одне до одного, нарешті з'єдналися в один, що було в останнє до захоплення влади Якібом Першим.
- Ваше радництво, ми здається щойно знайшли злодія, — промовив підійшовши до Жаре, коли той приводив себе у порядок один зі стражників й простягнув йому імператорський медальйон.
- Чудово, — відповів він. — А тепер давайте шлюбні браслети. А цього, — кивнув головою на Іншара, — заточити у підземелля. Піднімайся, немає чого розлежуватися, — наказав Еліні. Йому було байдуже, що саме зараз відчуває дівчина та які емоції її переповнюють. Та й який врешті-решт сенс забивати собі голову всяким непотрібом, головне, що йому таки вдалося її знайти. Не без допомоги придворного мага звісно ж, якому довелося пожертвувати за це один зі своїх маєтків, але на думку Жаре це було того варте.
Як тільки всі стали навколо них й міцно схопили одне одного за руки, Жаре взяв один зі шлюбних браслетів й, одягнувши його на руку все ще шокованій від того, що відбувається дівчині, промовив:
- Віднині й довіку, да буде на це воля Великої Матері Верховних богів, ця дівиця з роду Гашендів стає моєю законницею. Себе ж по даному праву нарікаю не тільки її чоловіком, але й господарем, — говорячи останні слова він тут же одягнув на себе другий браслет*.
А у цей самий час у пустелі Сріблястих пісків старий шаман спостерігав, як небо забарвлюється у червоне.
- Нарешті наш володар вирішив повернутися, — ледь чутно промовив він...
Полум'я багаття у печері раптово погасло, а догори піднявся чорний дим у вигляді дракона.
- З поверненням, повелителю, кров таки пролилася на камінь, — прошепотіла стара жінка й тричі вклонилася на всі чотири сторони...
- Як же довго ми чекали твого пробудження, о наш господарю, — тихо промовила старійша, коли їй до рук впала біла пір'їна...
Тим часом у печері ніхто так і не згадав тих давніх слів, що колись промовила тінь айчі до майбутнього імператора Ельтанарії Якіба Першого та чаклуна, який по суті й підбив останнього зрадити приятелів заради влади:
Як тільки впаде на цей камінь крапля крові одного з твоїх нащадків, як вони стануть тими, що й були і навіть ще сильнішими. Бо кожен рік твоєї імперії буде нарощувати їх силу. І як тільки її стане достатньо, від імперії не залишиться й сліду. Вона, як зародиться з твоїм іменем, так і загине разом з ним у небутті...
________________________
* — тут варто сказати, що за часів так званого правління династії Гашендів у жіночої половини Ельтанарії під час проведення весільної церемонії ніколи не питали згоди (прим. автора).
