Раді Вас бачити!

353 рік за Ельтанарійським календарем

Всі завмерли в очікуванні, а вона продовжувала тим часом танцювати не звертаючи ні на кого уваги. Навіть черси¹ разом з квітковими феями, забули про своє фліртування.

- Схоже, майгр, — почув несподівано у себе за спиною Іншар, — ви таки забули, що сьогодні за день. Інакше б не поводилися настільки необачно.

Він обернувся на голос й не повірив власним очам. Перед ним стояла та сама вайтачі, які він щойно кинув під ноги монети. Але як?

- Чи може ви не з цих земель? — поцікавилася тим часом у нього дівчина.

Іншар настільки розгубився, що навіть не знав, що й відповісти.

«А може й справді притворитися, що я не звідси? — промайнула у його голові думка, — От тільки звідки?».

Щодо останнього, то він недаремно переживав, адже за весь той час, коли перший представник династії Гашендів* підступом захопив владу, Ельтанарія практично не вилазила з воєн. І вже не лишилося майже жодного королівства з яким би вона не ворогувала.

- Я просто довгий час жив біля Заборонених земель², — зрештою знайшов, що відповісти на її запитання.

- О! — вигукнула здивовано дівчина й тут же вже дещо спокійніше промовила, — я б з радістю про це послухала.

- Боюсь, що моя розповідь нічого, крім нудьги у вас не викличе, — відповів на це Іншар.

- Ну, будь ласка, — почала просити вона.

У той же час, всі забули про те, що нещодавно було й повернулися до святкування Злиття трьох ельтанарійських місяців³.

- То може тоді прогуляємося? — запропонував Іншар й вона не роздумуючи погодилася.

І він почав розповідати. Щось пригадував з того, що доводилося самому чути, а щось доводилося придумувати.

- Невже вам там анітрохи не було страшно? — запитала його дівчина.

- Ну, чому ж не було, — відповів Іншар, — Звичайно було, особливо на початку. Але потім я вже якось до цього звик.

- А сюди чого повернулися?

- Закінчився термін моєї служби, — відповів тут же Іншар ні на мить не задумуючись.

Вони настільки захопилися розмовою, що навіть не помітили, як опинилися на території древнього напівзруйнованого храму, який немов ховався у тіні старих дерев.

- Ви тільки погляньте на це, — заворожено промовила дівчина вказуючи йому на величезний сірий камінь з трьома стовпами, — Це ж треба. Я стільки разів ходила сюди з іншими по хмиз, але навіть не думала, що тут може щось бути. І ці стовпи, вони точно таких же кольорів, як і наші місяці.

Іншар нічого не відповів, а просто мовчки притягнувши її до себе та обійнявши, почав несподівано цілувати. А вона... Ні, не опиралася й навіть не намагалася вирватися та пручатися. Навпаки, відповідала на його поцілунки. І нехай вони були невмілими, наче це для неї вперше, проте це її ні на мить не зупинило.

Вона не сказала Іншару «ні», коли він, кинувши на камінь свою фаланку⁴, підхопив її на руки й обережно поклав на неї. Не зупинила, коли цілуючи та пестячи знімав з неї айнас.

- Я ніколи ще не зустрічав когось гарнішого, — гаряче прошепотів Іншар, — ти, немов та Ілая⁵ зачарувала мене своєю красою. Я готовий осипати тебе золотом й дорогоцінним камінням, кинути до твоїх ніг хутро гепардиці⁶ аби тільки мати змогу насолодитися тобою сповна.

Він знав, що треба говорити аби тільки добитися свого.

______________

Черс¹ — нагадує зовнішністю чортика з крильцями, як у феї (прим. автора)

Династія Гашендів* — правляча династія Ельтанарії починаючи з Якіба Першого (прим. автора)

Заборонені землі² — згідно деяких джерел Ельтанарії саме там володарювала темна половина Великої Матері Верховних богів — Деймара (прим. автора)

Злиття трьох ельтанарійських місяців³ — за древніми ельтанарійськими переказами Ельтанарія мала три місяці: чорний, червоний та білий. Чорний завжди сходив де були Заборонені землі, білий у центральних землях Ельтанарії, а червоний там жили пустельні ельфи (прим. автора)

Фаланка⁴ — підвид плаща без рукавів (прим. автора)

Ілая⁵ — ельтанарійська богиня кохання, одна із доньок Прабогині (прим. автора)