Раді Вас бачити!

Прожувавши трохи сухе м'ясо, Ріна, зробивши ковток води, сказала:

— Мені важко вибрати когось одного.

— Ну, все одно є один або два персонажі, кого ти любиш найбільше.

Ріна, кинувши в рот ще один маленький шматочок м'яса і почавши жувати, відповіла:

— Ну, тоді Алехандро. Не втомлююся захоплюватися його хитрістю.

— Я б сказав, що жорстокості в ньому більше, але ти права. Він ще та хитра бестія, — посміхнувся Джойс.

— Будеш морозиво? — запитав Джойс, щоб відволіктися від сороміцької картинки, в якій він уявляв на жаль уже колишню коханку, хоча йому було не настільки сумно, бо він вже знав що скоро у нього зʼявиться дівчина набагато краща. Почувши від Ріни «так, візьми мені шоколадне», підвівся з-за столу і відніс тарілки в посудомийну машину.

Потім, повернувшись із двома ріжками, Джойс сказав:

— Я теж люблю шоколадне.

— Я пам'ятаю, — посміхнулася Ріна, і вони пішли у вітальню.

По дорозі побачивши Еріку, яка спускалась сходами, Ріна і Джойс запитали:

— Доброго ранку, куди ти їдеш?

— І вам доброго, я від'їду до друга на годину, — сказала Еріка і тут же вихопила у сестри з рук одне морозиво і, цмокнувши її в щоку, сказала: — Дякую за морозиво, сестричко.

— Гей, не будь свинею! — крикнула Ріна в слід Еріці, яка уже віддалялась.

Але, почувши сміх Джойса, Ріна через усю абсурдність ситуації теж почала сміятися.

— Я тобі принесу ще одне, — відсміявшись, промовив Джойс.

— Не треба, доїдай своє, а я поки помию руки й збігаю за твоїм гребінцем, — сказала Ріна і тут же додала: — Мені вже не терпиться побачити, який колір Медока вибрав тобі для прихованого фарбування. Може, ти все-таки скажеш? — з надією в голосі знову попросила Ріна.

— Ні, зараз ти сама все побачиш, — посміхнувся Джойс.

— Любите ж ви з Медокою все ускладнювати й оточувати ореолом таємничості кожну дрібницю.

— Гострий же у тебе язичок, люба, — посміхнувся Джойс і з'їв залишки морозива.

Зайшовши в спальню за гребінцем, Ріна швидко знайшла його на трюмо і спустилася вниз.

Коли вона повернулася у вітальню, Джойс уже сидів на стільці біля вікна.

— Думаю, на сонці тобі буде зручніше розглянути колір волосся під чорними пасмами, — сказав Джойс.

— Я теж так думаю, — погодилася з ним Ріна і приступила до розчісування.

— Зроби мені, як і завжди, «мальвінку», — попросив Джойс, поки Ріна проводила гребінцем по його волоссю зверху донизу.

— Добре, — посміхнулася Ріна і, зібравши частину волосся в пучок і заколовши його двома шпильками, побачила, що під чорними пасмами ті, що знизу, криваво-червоного кольору.

— Вау, яка краса! Тепер тобі потрібно буде носити цю зачіску постійно, щоб усі бачили, як тобі личить червоний колір, — захоплено дивлячись на волосся тата, промовила Ріна, продовжуючи розчісувати.

— За комплімент дякую, але все ж це чоловік має говорити подібні милі дурниці своїй доньці, а ніяк не навпаки, — сказав Джойс і заплющив очі від захоплення: — Як же приємно, люблю масаж голови.

— І хто тут щойно скаржився на компліменти? Ти зараз ще хвилина — і замурчиш, як кіт, від насолоди, — засміялася Ріна.

Ще за п'ять хвилин Ріна промовила:

— Усе готово, я піду переодягатися, чекатиму на тебе на корті.

— Чудово, дякую тобі ще раз, доню.

Уже за півгодини після телефонної розмови з Медокою Ріна, сівши в сірий Бентлі з шофером, прямувала в їхнє улюблене з Медокою та Ерікою кафе — «Вишневий рай».

Невдовзі, увійшовши до кафе і побачивши Медоку, який сидів за столиком біля вікна, Ріна підійшла до нього і, розцілувавши його в обидві щоки, промовила:

— Дивно, вчора ти випив найбільше, от як тобі вдається мати такий хороший вигляд?

— Дякую, Ріно, — посміхнувся Медока і, обвівши поглядом найвродливішу, принаймні для нього, жінку в темно-зеленій короткій сукні, повернув комплімент: — Ця сукня чудово підкреслює твою фігуру, невже у тебе побачення з хлопцем і тобі знадобилася моя порада? — запитав Медока.