Раді Вас бачити!

Коли Ріна спустилися, Джойс, який вийшов із кухні з трьома пляшками пива, посміхнувся:

— Ти чудово виглядаєш в цьому кімоно. А тепер ходімо за стіл.

Після незліченних тостів за здоров'я Ріни всі незабаром перемістилися у вітальню, де вже був накритий стіл для покеру.

Ріна вже не пам'ятала, з кількох років вони почала грати з батьком та його другом у покер, але точно знала, що день народження без цієї гри — не повноцінне свято.

Після того як глава сімейства Джойс Аддерлі та Ріна виграли майже всі гроші у всіх присутніх, він, закуривши чергову сигарету і вже й так потопаючи в прокуреній кімнаті, сказав:

— Так, зараз справжні чоловіки й усі, хто не боїться, підуть купатися в океані, а потім, після душу, ми продовжуватимемо пити соджу і почнемо розповідати страшні історії, присвячені Дню Всіх Святих.

Побачивши, що не всі виявилися задоволені його затією, Джойс, ні краплі не засмутившись, поспішив на вулицю, тому що він обожнював кидати собі виклики. І як не дивно, всі вони призначалися для вдосконалення або підтримки його чудової фізичної форми.

Коли до нього приєдналися Ріна та Медока, Джойс, милуючись, як вони пливуть до нього на таку небезпечну глибину, та ще й під час справжнього шторму, усвідомив, наскільки сильно він їх любить. 

Але оскільки вода була справді крижаною, купання закінчилося вже хвилин за десять. Якщо окреслити все простіше, то щойно його доньки увійшли у воду і майже дісталися до нього, Джойс, збираючись виходити, велів їм негайно плисти до берега.

На подив Джойса, його близькі — а таке буває дуже рідко — з ним навіть не посперечалися.

Після кількох пляшок пива та віскі не такі вже й страшні міфи та легенди, присвячені Геловіну, почали звучати по-справжньому моторошно.

Особливо сильні емоції, причому в усіх, викликала розповідь Медоки про маленьку дівчинку і лисицю Кіцуне.

Слухаючи приємний, артистичний, поставлений голос, Ріна ніби наяву бачила, як дівчинка намагається вкрасти гарбуз із городу біля зруйнованої старої хатини.

Вона вже майже поринула в якийсь транс, коли раптом на моменті, де Кіцуне вирвала з грудей дівчинки серце, її плеча торкнулася холодна пластмасова рука:

— Ти віддаси мені своє серце? — запитав Джойс, і коли Ріна, здригнувшись, зняла з плеча ляльку, ледь не кинулась на батька: 

— Зараз ти отримаєш у мене! Де ти взагалі взяв цю гидоту?

— Це твій подарунок, — з образою в голосі промовив Джойс.

— Ти вже подарував мені прекрасну сукню, — сказала Ріна, все ще важко дихаючи. Вона не була боягузкою, але саме в ніч Геловіну вона, піддавшись загальній атмосфері таємничості, відпускала розум і всі почуття на волю. Саме тому її так сильно налякала ця моторошна навіть на вигляд лялька, що тримала в руці серце.

Тільки зараз вона, придивившись до неї й згадавши фразу батька, зрозуміла, що це лялька, зроблена спеціально за однією розповіддю Ніколаса Стоуна — про хлопчика, чиї ляльки забрали його у світ демонів. І це в розповіді сталося якраз на Геловін.