Раді Вас бачити!

По дорозі зустрівши Еріку, вона на мить зупинилася, щоб роздивитися рожеве кімоно без обруча, і розсміялася:

— Ох, наш тато як вигадає щось, — сказала Ріна і витерла сльози, що виступили від сміху.

— Так, іди вже, сміхотухо, — з образою в голосі промовила Еріка і ледве втрималась від того, щоб не дати молодшій сестрі щигля по лобі.

— Ну, вибач, Еріка, я просто уявила, який би ти мала вигляд з обручем із вухами лисиці.

— Ох, я зараз як наздожену тебе, — вигукнула старша сестра і зробила крок уперед, ніби й справді хотіла побігти за нею. Втім Ріна, у плани якої не входила кумедна бійка з сестрою, вирішила швидше втекти від відкритого конфлікту, що починав назрівати.

Тільки гнів Еріки тут же випарувався, коли вона почула такий же хрипкуватий і сексуальний сміх Медоки.

— Ти прямо як Ріна, тобі навіть палець покажи, і ти теж почнеш сміятися, — пробурчала Еріка, милуючись високим, мускулистим японцем із зачесаним назад довгим по плечі чорним волоссям.

— Краще так, ніж бути такою серйозною та буркотливою, — посміхнувся Медока і міцно обняв дівчину за плечі: — Ну, ходімо вниз уже, поки за нами не вирушив твій батько.

— Ми так і підемо? Думаєш, наші сходи такі вже й широкі? — пирхнула Еріка, але все ж Медоку першим не відпустила, надто вже їй в його обіймах було тепло й затишно.

— Так, ти правий, звісно, але чому б нам не перевірити це особисто? — запитала Еріка і, тут же повернувши голову вбік і зустрівшись із Медокою поглядом, додала: 

— Ти ж довіришся мені?

— Завжди, чорт тебе забирай, — відповів Мадока, і вони разом зробили перший крок.

На їхній подив, вони тільки зараз зрозуміли, що сходи в їхньому будинку дійсно досить широкі, хоча до цього дня вони навіть не помічали цього.

Коли вони спустилися, Джойс, який вийшов із кухні з трьома пляшками пива, посміхнувся:

— Ви чудово виглядаєте в цих кімоно. А тепер ходімо за стіл.

Після незліченних тостів за здоров'я Ріни та Еріка всі незабаром перемістилися у вітальню, де вже був накритий стіл для покеру.

Ріна вже не пам'ятала, з кількох років вони почала грати з батьком та його другом у покер, але точно знала, що день народження без цієї гри — не повноцінне свято.

Після того як глава сімейства Джойс Аддерлі та Ріна виграли майже всі гроші у всіх присутніх, він, закуривши чергову сигарету і вже й так потопаючи в прокуреній кімнаті, сказав:

— Так, зараз справжні чоловіки й усі, хто не боїться, підуть купатися в океані, а потім, після душу, ми продовжуватимемо пити соджу і почнемо розповідати страшні історії, присвячені Дню Всіх Святих.

Побачивши, що не всі виявилися задоволені його затією, Джойс, ні краплі не засмутившись, поспішив на вулицю, тому що він обожнював кидати собі виклики. І як не дивно, всі вони призначалися для вдосконалення або підтримки його чудової фізичної форми.

Коли до нього приєдналися Еріка із Ріною та Медока, Джойс, милуючись, як вони пливуть до нього на таку небезпечну глибину, та ще й під час справжнього шторму, усвідомив, наскільки сильно він усіх їх любить. 

Але оскільки вода була справді крижаною, купання закінчилося вже хвилин за десять. Якщо окреслити все простіше, то щойно його доньки увійшли у воду і майже дісталися до нього, Джойс, збираючись виходити, велів їм негайно плисти до берега.

На подив Джойса, його близькі — а таке буває дуже рідко — з ним навіть не посперечалися.

Після кількох пляшок пива та віскі не такі вже й страшні міфи та легенди, присвячені Геловіну, почали звучати по-справжньому моторошно.

Особливо сильні емоції, причому в усіх, викликала розповідь Медоки про маленьку дівчинку і лисицю Кіцуне.

Слухаючи приємний, артистичний, поставлений голос, Ріна ніби наяву бачила, як дівчинка намагається вкрасти гарбуз із городу біля зруйнованої старої хатини.

Вона вже майже поринула в якийсь транс, коли раптом на моменті, де Кіцуне вирвала з грудей дівчинки серце, її плеча торкнулася холодна пластмасова рука:

— Ти віддаси мені своє серце? — запитала Еріка, і коли Ріна, здригнувшись, зняла з плеча ляльку, ледь кинулась на неї: 

— Зараз ти отримаєш у мене! Де ти взагалі взяла цю гидоту?

— Це твій подарунок, — з образою в голосі промовила Еріка.

— Ти вже подарувала мені прекрасну сукню, — сказала Ріна, все ще важко дихаючи. Вона не була боягузкою, але саме в ніч Геловіну вона, піддавшись загальній атмосфері таємничості, відпускала розум і всі почуття на волю. Саме тому її так сильно налякала ця моторошна навіть на вигляд лялька, що тримала в руці серце.

Тільки зараз вона, придивившись до неї й згадавши фразу Еріки, зрозуміла, що це лялька, зроблена спеціально за однією розповіддю Хагаромо Шинске — про хлопчика, чиї ляльки забрали його у світ демонів. І це в розповіді сталося якраз на Геловін.