Раді Вас бачити!

Моє життя не могло бути кращим! Я навчалась на спеціальності, яка мені неймовірно подобалась, мої батьки мене любили і носили на руках, навчання йшло добре, а ще… Я зустрічалась з одним найперспективніших хлопців в університеті. Ніколи не могла подумати, що такий красень, як Влад, взагалі колись подивиться в мій бік, але кохання неможливо передбачити, правда ж? Ми відчуваємо те, що відчуваємо, до тих, до кого відчуваємо і навряд знайдеться людина, яка змогла перебороти себе.

Я причісувала зранку своє неслухняне руде волосся і уявляла себе героїнею класичного роману про кохання. Все практично так і було. Ми зустрілись з ним випадково, ударившись лобами в коридорі і засміялись. Влад допоміг зібрати мої підручники і вмовив випити з ним кави. Доволі милий жест, як вибачення, я так вважаю. Звісно, я погодилась, але спочатку задля чемності — відмовила, щоб він наполягав.

Ми пили каву, говорили про навчання, багато сміялись, допоки він різко не змінився в обличчі. На моїй щоці був шматочок крему від тістечка, який я не помітила, тож він простягнув до мене свою долоню і витер його з мого лиця. Так все й сталось. Наші погляди зустрілись і вже було пізно зупинятись. Стріла Амура так і влучила мені в серце. Нам в серця. Бо інакше — навряд я змогла б пояснити такі хвилюючі почуття між двома людьми.

Ми були разом уже кілька місяців і я не уявляла, що все буде настільки прекрасно. Він часто забирав мене після пар на прогулянки, ми ходили в кіно, багато сміялись і коли я бачила своє відображення в його красивих світлих очах, я танула.

Влад виглядав саме так, як я описувала собі героїв англійської прози XIX століття. Високий, з ідеально укладеним світлим волоссям, яке на сонці здавалося трошки золотавим, як моє, і очима, що міняли відтінок від сірого до глибокого блакитного, залежно від настрою.

Попри мою любов до класичного одягу, його кежаул стиль в вигляді шкіряної куртки, джинсів та білої футболки теж виглядав неймовірно, хоч мені було цікаво, який би вигляд він мав в костюмі. Коли я згадую його красиві руки з випираючими венами на передпліччі, то відчуваю тепло внизу живота. Доводиться весь час закусувати губу, знаходячись поруч, щоб повертати себе назад до реальності після вологих фантазій. Можливо, він буде моїм першим і останнім… Дивлячись на нього, одразу зрозуміло, що він з народження отримував те, що хотів. А я хотіла бути разом з таким чоловіком. Хоча, дізнавшись більше про родину з прізвищем Громов, я зрозуміла, що так напевно і було. Він золотий хлопчик, якому все дозволено, а мені так кортіло дізнатись, як то — відчувати себе настільки вільною. Його посмішка була моєю найбільшою слабкістю, особливо, коли на щоці виступала маленька ледь помітна ямочка.

Ми часто сиділи в маленькій кав’ярні за рогом університету. Запах випічки звідти доносився аж до вхідних дверей корпусу і манив за собою, ще й каву там робили відмінну. Тож не дивно, що і сьогодні ми опинились там. Я дивилася на Влада і не могла повірити, що цей неймовірний хлопець витрачає свій час на таку зубрилку, як я.

— Ти знову замислилася, Софіє, — промовив він, відкидаючись на спинку стільця. Влад широко розставив ноги в колінах і склав руки на шиї. Мова тіла завжди вказувала на те, що хлопець турбувався про свій комфорт. Його голос був спокійним, але в ньому відчувалися нотки поблажливості, які я сприймала за турботу. — Про що цього разу? Про долю героїв Джейн Остін чи про те, як добро завжди має перемагати зло?

Я зніяковіла і прикусила губу, відчуваючи, як обличчя заливає рум’янець під колір мого волосся. Йому не варто знати про те, що мій погляд падав на його світлі джинси, які мені прямо зараз кортіло розстібнути. Здається, думки занадто переповнені тим, щоб врешті позбутися цноти.

— Мабуть, про все одразу, — тихо відповіла я, намагаючись не відводити погляду від його обличчя. — Мені іноді здається, що світ навколо такий хаотичний, швидкоплинний, пластиковий якийсь, знаєш? Іноді мені хочеться вповільнитись і насолоджуватись кожною миттю. Бути тут і зараз, в моменті, поруч із тим, хто тобі не байдужий... Я задумалась про те, чи колись світ зміниться і ми матимемо час на дійсно важливі речі, наприклад, як кохання, чи навпаки — він і далі буде кружляти в такому шаленому ритмі.

Влад легенько засміявся, але цей сміх здався мені якимось сухим. Він крутив у руках телефон, раз у раз поглядаючи на екран, ніби чекав на повідомлення значно цікавіше, ніж наша розмова, а потім поклав його екраном вниз.

— Ти така наївна, Соню. Це мило, справді. Але іноді мені здається, що твій мозок занадто забитий цими жіночими романами про кохання. У реальному світі все працює інакше. Жінки твого типу часто плутають реальність із фантазіями, а потім дивуються, чому життя таке жорстоке до них.

— Я розумію, де реальність, а де книги, — запротестувала я, відчуваючи, що його голос прозвучав з ноткою сарказму.

— Звісно-звісно. Але я хотів сказати… — він посміхнувся. — Ти така чарівна, ти прикрашаєш моє життя. А знаєш, цього і достатньо. Для аналізу та розуміння, як працює світ, є чоловіки. Не треба забивати цим свою милу голівку. До речі, я думаю, ти дуже сподобаєшся моїй родині. Вони теж схиблені на старій класичній літературі. Буде вам про що посперечатись з моєю мамою, допоки я з батьком вирішуватиму питання зі стажуванням в його фірмі. Думаю, скоро я вас познайомлю. Ти не будеш проти?

— Що ти! Звичайно, не буду! З превеликим задоволенням!

— Ха, вони приблизно так і розмовляють. Оці всі епітети і навіть інтонація! Ти просто ідеальний варіант! — на радощах він входив мене за щоки і швидко поцілував в губи.

Хіба його слова не говорять про серйозність намірів? Знайомство з батьками? В нього точно до мене глибокі почуття. Хоч мене трошки збили з пантелику його слова… Так багато думок злилось в один діалог. Напевно, він мав на увазі, що я тендітна жінка поруч із сильним чоловіком, що вирішить мої проблеми і тому мені не треба про них думати. Так. Так і має бути. Досягнення для чоловіків, Влад буде добиватись висот, а я буду його красива муза, що надихатиме. Так, точно. Він просто хоче мене захистити від жорстокої реальності. Як справжній джентльмен. І шукає собі вигідну партію. Що ж, мене для цього виховували все життя.

— Ти справді так вважаєш? — запитала я, намагаючись знайти в його очах тепле підтвердження своїм думкам.

— Я вважаю, що тобі дуже личить ця блакитна сукня, — він проігнорував моє запитання, натомість простягнув руку і знову торкнувся мого підборіддя, злегка стиснувши його пальцями. — Поки ти виглядаєш так гарно і слухаєшся мене, у нас все буде чудово. Просто не забивай свою гарненьку голівку зайвими роздумами. Це не твоя сильна сторона, люба.

Я всміхнулася, відчуваючи, як від його дотику по тілу пробігли мурашки. Яка ж я дурна, що шукаю підступ там, де його немає! Він просто впевнений у собі чоловік, який знає, чого хоче. Якщо Влад каже, що мені не варто хвилюватися, то так воно і є.

Він глянув на дорогий Roleх, що виблискував на зап’ясті і його обличчя миттєво стало серйозним.

— Все, Соню, мені пора. У мене зустріч із братом, а він терпіти не може запізнень. Навіть на хвилину. А мені дуже потрібне його схвалення, бо я дещо задумав. Та на жаль, без його помочі нічого не вийде…

— З Максом? — я згадала ім’я старшого брата, про якого Влад згадував лише зрідка і завжди з якимось дивним напруженням у голосі. Я думаю, він його трошки побоюється, та навряд чи зізнається в цьому.

— Так, з моїм «ідеальним» братом, — Влад вимовив це з явним сарказмом, підводячись із-за столу. Він навіть не допив свою каву. — Він зараз керує майже всім, поки батько відпочиває, тож мені доводиться грати за його правилами. Поки що. Зізнатись, він неймовірний зануда і тиран.

Влад нахилився і швидко поцілував мене в щоку. Це був швидкий майже дружній поцілунок, якого я практично не відчула, але списала все на поспіх.

— Будь хорошою дівчинкою, — кинув він уже на ходу, не озираючись.

— Ти ж подзвониш мені, правда? — спитала я, коли він уже йшов геть.

Влад лише кивнув і підморгнув мені, вислизнувши крізь двері кавʼярні. Я залишилася сидіти за столиком, дивлячись йому вслід. Моє серце співало. Я була така сліпа, так безмежно закохана, що не помічала абсолютно нічого навколо. Він таки був правий. Я літала десь в хмарах, але не в вигаданих світах з книжок, а в тому, які чарівні стосунки в нас можуть вийти і як чудово ми будемо виглядати разом на сімейних фото з його родиною, як мої батьки будуть в захваті, що я знайшла собі чоловіка, який підходить мені за статусом. Посмішка на моєму обличчі все ширшала. Лишившись допивати каву, крізь вікно я бачила лише його широкі плечі та те, як впевнено він йшов до свого білого авто.

Мій принц. Я була впевнена, що наша історія тільки починається, і вона обов’язково буде зі щасливим кінцем. Хіба могло бути інакше в такому прекрасному, сонячному світі, де кохання перемагає все? Я схилилась над столом, підперши підборіддя долонею, і зачаровано спостерігала, як Влад викрутив руль і зірвався з місця. Відчуття було таким, наче я виграла лотерею. Та на жаль, я не знала, що і в казках іноді бувають зливи…