Спочатку:
На сторінку книги
Глава 16. Отруйний світський чай
На наступний день атмосфера в розкішних апартаментах Вікторії Корсакової була просякнута тонким ароматом дорогих парфумів, свіжозрізаних білих троянд та вишуканого французького фарфору. Господиня дому вирішила зібрати своїх елітних подруг із вищого товариства Одеси, а також особисто запросила Су Рьон. Після минулого конфлікту та гострих слів Селени за вечерею, Вікторія прагнула якнайшвидше згладити всі кути, відновити статус-кво й показати, що родина Корсакових залишається бездоганним взірцем гостинності.
Коли двері вітальні відчинилися, розмови світських левиць на мить стихли. До кімнати увійшла Су Рьон, і її вихід був справді тріумфальним. Вона обрала елегантну сукню глибокого темного відтінку, яка витончено облягала її струнку фігуру, а один відкритий край зсувався з оголеного плеча, додаючи образу особливої аристократичної аудиторії та стриманого шику. Подруги з вищого світу були буквально вражені цим нарядом.
Вікторія, окинувши Су Рьон уважним поглядом від головою до п'ят, щиро усміхнулася й зробила заслужений комплімент:
— Су Рьон, ти як завжди виглядаєш просто карколомно! Цей фасон і вишукане оголене плече — справжня досконалість.
— Дякую, Вікторіє, — з м'якою, випещеною посмішкою відповіла Су Рьон, граціозно сідаючи в оксамитове крісло. — У наші часи так важливо тримати марку.
Незабаром увага гостей переключилася на велику картину, розташовану на мольберті в центрі вітальні. Це була нова полотняна робота самої Вікторії, яку вона написала останнім часом і планувала виставити на майбутній благодійній виставці. Подруги із щирим захопленням розглядали багаті текстури та гру світла на полотні. Вони щиро дивувалися, як Вікторії вдається зберігати такий глибокий творчий потенціал і знаходити час для мистецтва, незважаючи на те, що вона разом із чоловіком керує величезним елітним комплексом «Bleak Sea».
— Твоя техніка просто дивовижна, Вікторіє! — захоплено мовила одна з подруг. — Справжній талант!
Су Рьон, попиваючи чай із порцелянової чашки, приєдналася до похвал, але вирішила використати цей момент, щоб тонко вколоти господиню дому:
— Твоя картина справді чудова, Вікторіє. Ти надзвичайно творча людина... До речі, про творчість і виховання. Сьогодні вранці твоя старша донька Селена приходила до мого кабінету й намагалася вибачитися за свій вчорашній спалах. Це дуже добре, що вона розуміє свої помилки. Проте, як мати матері, я б просила тебе: стеж за нею уважніше. Не дозволяй їй більше таких резких висловлювань на адресу нашої родини.
У цей же момент щира посмішка на обличчі Вікторії миттєво змінилася кривою, холодною гримасою. Вона зрозуміла, що за солодким тоном Су Рьон ховається отруйна злопам'ятність. Селена вже зробила крок назустріч і переступила через гордість, але Су Рьон усе одно намагалася поставити її на місце через матір. Вікторії це категорично не сподобалося. Якою б не була Селена — імпульсивною чи надто гострою на язик, — Вікторія Корсакова завжди була готова зубами й кігтями захищати своїх дітей від будь-яких нападків.
Коли світський прийом закінчився і подруги розійшлися, Вікторія одразу попрямувала до кабінету чоловіка. Владимир якраз щойно завершив чергову важку серію переговорів із партнерами.
Вікторія сіла на протилежне диванне крісло й відверто розповіла чоловікові про розмову із Су Рьон. Вона поділилася своїм тривожним відчуттям: у корейській родині Пак саме Су Рьон тримає всі нитки й лишається найскладнішою, злопам'ятною фігурою, з якою важко домовитися по-доброму.
— Вона не забула вчорашнього і намагається тиснути на нас через Селену, — схвильовано мовила Вікторія. — Я боюся, що ця жінка зробить усе, аби нашкодити нашим дітям.
Владимир, уважно вислухавши дружину, розсудливо кивнув. Він чітко зрозумів, що для збереження бізнесу й заспокоєння Су Рьон йому потрібно особисто переговорити з її чоловіком — паном Паком. Через вплив на чоловіка можна було м'яко нейтралізувати надмірний амбітний запал Су Рьон.
— Не хвилюйся, люба, — спокійно сказав Владимир, підходивши й обіймаючи дружину за плечі. — Я сам усе владнаю з її чоловіком. Він розумний бізнесмен і вміє впливати на дружину.
Вікторія була щиро вдячна чоловікові за підтримку, але її материнське серце все одно не знаходило спокою.
— А що з Дем'яном, Владимире? — раптово запитала вона з тугою в голосі. — Ти помітив, яким він став? Він остаточно закрився від нас. Сидить цілодобово в собі, нічого не розповідає... Я душі в собі не знаходжу.
Владимир на секунду занурився в мовчання. Він вирішив не засмучувати дружину й приховав від неї ганебну бійку, яку Дем'ян учора влаштував в університеті, а також візит до ректора.
— Все в порядку з Дем'яном, — м'яко збрехав Владимир, щоб заспокоїти її. — Просто дорослішає, шукає свій шлях. Я тримаю все під контролем і особисто з усім розберешся. Іди відпочинь.
Після того як Вікторія вийшла, у кабінеті Владимира запанувала важка напівтемрява.Він підійшов до величезного панорамного вікна, з якого відкривався вид на нічну Одесу, тримаючи в руках важкий скляний стакан із туманним віскі та кригою.
Раптово двері кабінету тихо відчинилися. Усередину пройшов начальник охорони, якого Владимир раніше найняв для цілодобового стеження за сином.
— Владимире Васильовичу, є перші результати, — тихо відпортував охоронець, зупиняючись біля столу.
Владимир повільно розвернувся, зробивши ковток віскі:
— Говори. Куди він ходив? З ким був?
— За наказом ми стежили за ним від самого університету, — чітко повів секретар. — Дем'ян увечері був не один. Він зустрівся з дівчиною. Вони гуляли парком біля Дерибасівської, сиділи в кондитерській, а потім довго обіймалися й цілувалися під аркою біля входу в наш комплекс. Хлопець буквально сам не свій від неї.
Владимир застиг із піднятим стаканом. У його голові миттєво всі шматочки пазла склалися в єдине ціле. Тепер він зрозумів дику поведінку сина, його агресію в університеті, бійку з Данилом, який, схоже, випадково зачепив цю тему, та його раптовий бунт у пентхаусі.
«Отже, ось у чому справа... — вибухнула думка в голові Владимира. — Мій син закохався. Через дівчину він втратив голову й з'їхав з глузду».
Однак приватний охоронець, який проводив стеження з далекої відстані та в темряві осіннього вечора, не зміг розгледіти обличчя дівчини. Він абсолютно не знав, що тією таємничою незнайомкою у рожевому светрі була Пак Йон Хва — донька тієї самої Су Рьон, з якою родина Корсакових зараз вела напружену бізнес-гру.
Владимир стиснув стакан так, що затріщало скло. Він ще не здогадувався, яка небезпечна таємниця розгортається просто у нього під носом.
