Раді Вас бачити!

Вона так і лежала на ліжку, оголена, підібгавши ноги, і, здається, схлипувала в подушку.

Принц уже пішов, а Аттар де Тайлерон усе ще не міг усвідомити, що сталося.

Він прийшов сюди по силу. Вперше! Тому що вчора якийсь божевільний відьмак нацькував свого фамільяра на самого інквізитора!

Відтоді, як обійняв цю посаду, Аттар намагався чинити справедливо й застосовувати силу лише в крайньому разі. Відьми, звісно, дотримувалися власної думки й вважали його жорстким. Але принаймні конфліктів і сутичок стало набагато менше, ніж за попереднього інквізитора.

Аттар де Тайлерон вважав нижче своєї гідності користуватися послугами террі. Хіба може порядна дівчина продавати себе? А отже, всі вони повії. І він щиро вірив, що їхні послуги йому ніколи не знадобляться.

І все ж учора його дракон виявився надто ослабленим. А відьмак же міг і зовсім убити внутрішнього звіра, як сталося з його батьком.

Втратити дракона... що може бути страшніше? Він бачив особисто, на власні очі, як це буває. Порожня оболонка з погаслим поглядом, невгамовна жага вогню й польоту. Все одно що пошматувати, відірвати половину тіла.

Аттар боровся із собою до останнього. Але поступився. Зневажаючи самого себе, вирушив до террі по силу. Дім мадам Пенні та її дівчат рекомендували багато драконів, а контракти завжди були чесними.

І ніколи, шерс дволикий, принц Гертан не втручався в справи інших драконів, якщо вони вирішували скористатися послугами террі!

Жарт був цілком у дусі молодого принца, за сумісництвом кузена. І все ж Аттар не вірив, що Гертан може зайти так далеко.

Йому хотілося якнайшвидше оволодіти дівчиною й назавжди забути про неї, скориставшись силою, яку дає чоловікові-дракону незайманість людинки.

Але принц Гертан скоро стане королем. І хай Аттар був би хоч тричі кузеном, він не міг ослухатися.

А це означало...

Стиснувши зуби, дракон натягнув штани. Він не може взяти майбутню дружину як повію, в домі терпимості. Але неодмінно розбереться, що відбувається і хто його так підставив!

Інквізитор підхопив дівчину разом із простирадлом. Обгорнув – вона виявилася такою маленькою й крихкою в його великих і сильних руках.

Уперше розгледів.

Руде, майже вогняне волосся – можливо, в її роду були відьми, але в самої дівчини особливої сили він не відчував. Витончений ніс, ледь помітний розсип веснянок на білій шкірі.

Вона розплющила перелякані очі. Зелені, звісно, як і в більшості рудих.

Глибоко всередині стрепенувся дракон.

Принц озирнувся. Дім терпимості мадам Пенні був закритий від магії, тож він не міг прокласти шлях просто звідси.

Довелося виходити. Перелякана мадам Пенні з’явилася у дверях, але Аттар не став нічого їй казати. Проти волі принца ніхто не може заперечувати.

Пробігла зацікавлена служниця, однак Аттар кинув такий лютий погляд з-під каптура, що дівчина тут же шмигнула кудись.

Інквізитор пройшов багатий, оздоблений сріблястим мармуром коридор із дзеркальними стінами. З обох боків від нього його відображення несли крихку дівчину, що схлипувала, і він наполегливо переконував себе не вірити її зовнішності.

Вона могла брати участь у змові. Їй могли заплатити.

І він, шерс побери, докопається до істини!

Аттар де Тайлерон перетнув яскравий, пишно оздоблений хол, вийшов у розчинені сяйливі двері й спустився з ґанку. І лише там, не випускаючи своєї ноші, зробив знак рукою, щоб відкрити портал до палацу.

***

Кошмар затягнувся. Я не могла повірити, що з’явився сам принц, побачив мене... такою!

Але найбільше жахало ім’я. Аттар де Тайлерон. Кузен принца. Їхні батьки, кажуть, рідні брати, але з батьком Аттара в молодості сталося жахливе. Він утратив свого внутрішнього звіра, став калікою у світі драконів і дуже швидко згаснув. Потім загинула мати, а згодом невідомо куди зникла сестра Аттара.

Ходили чутки, що все це підступи відьом. І тим жорсткіше Аттар, ставши інквізитором, розгорнув боротьбу з ними.

Колись я намагалася подати йому прохання про помилування батьків. Але не впевнена, що воно взагалі до нього дійшло.

А зараз він приніс мене до королівського палацу! Оголену, загорнуту в простирадло з дому терпимості!

Добре хоч перемістився одразу до своїх покоїв, але кілька пронирливих слуг нас усе ж помітили.

Мабуть, навколо було розкішно, але я була не в змозі оцінити красу й дорожнечу покоїв двоюрідного брата майбутнього короля.

У голові билася лише одна думка: що з нами буде? Зі мною і з Меліссою?

Я обіцяла повернутися, казала, що коли вона прокинеться вранці, я вже буду вдома.

І Раоль. Боги, що скаже Раоль?

Аттар посадив мене на диван, просто в простирадлі. Відкинув каптур, потім зняв і жбурнув на крісло балахон.

Я вперше змогла роздивитися його. Довге чорне волосся, високі вилиці, вольове підборіддя. Щільно стиснуті губи й люті чорні очі.

Може, вони з принцом і кузени, але зовсім не схожі!

– Ну, розповідайте, – від різкого голосу Аттара я здригнулася.

– Що?

– Хто вас підослав.

– Знущаєтеся? Це вам принц Гертан велів одружитися!

– От мені й цікаво, чому він указав саме на вас, – відверто кажучи, в чорних очах було видно не стільки цікавість, скільки бажання вбити будь-кого, хто посягнув на його свободу. – У мої плани не входило пов’язувати себе узами.

– І я теж, уявіть собі, не вільна!

– Ну звісно, у вас контракт із мадам Пенні.

– Ні! – спалахнула я від його припущення, зневажливого тону. І випалила швидше, ніж устигла себе зупинити: – У мене є наречений!

– А він знає, чим ви займаєтеся ночами? – підвів брову Аттар.

– Знає! – з викликом відгукнулася я. – Не «ночами», а лише на одну ніч. І ці гроші допомогли б нам прожити...

Аттар так скривився, що я вдавилася власними словами.

Ну й шерс із ним! Не збираюся я перед ним виправдовуватися!

– Лайно ваш наречений, – припечатав Аттар.

Та хто він такий, щоб ображати Раоля! Єдиного, хто підтримав мене, коли всі відвернулися!

– Сподіваюся, це ненадовго, – оцінила я його поглядом. – Сподіваюся, це непорозуміння розв’яжеться, як кошмарний сон, і я зможу повернутися до свого справжнього нареченого.

Обличчя дракона закам’яніло. Очі спалахнули лячниим вогнем, щока уражено смикнулася.

– Притримай язик, повіє. Зараз я піду... спробую з’ясувати, чиї це інсинуації. А ти чекай тут. Повернуся – вирішу, що з тобою робити.