Спочатку:
На сторінку книги
Незрозуміле, але водночас навіть приємне й начебто знайоме відчуття чогось великого, важкого й теплого на грудях.
Люда розплющила очі й здригнулася. Величезні зелені очиська кота були буквально за десять сантиметрів від її обличчя. Здавалося, він намагається щось їй навіяти, зачарувати… або витягнути.
Люда одразу згадала чутки про те, що коти уві сні забирають у людини енергію, а разом із нею — і життя.
— Аїд, кшш звідси! Голодний? Зараз нагодую. Потерпи дві хвилини.
Люда обережно підштовхнула кота, але він навіть не подумав зрушити з місця. Навпаки, згортався клубочком у неї на грудях, тихенько утробно муркочучи.
— Ну ні, мій дорогий, я встаю, і тобі доведеться знайти собі інше місцечко для сну.
Так, першим ділом випити склянку води, потім увімкнути комп і приготувати каву.
Очі швидко пробіглися по чатах у Вайбері. Так, Андрій прочитав листа й навіть щось відповів. Кава почекає.
3:00. «Мила, я не згоден».
«Мила» — як ковток теплого какао, як невагомий пуховий плед. Але… і все? Просто не згоден?.. Один раз ми це вже проходили. Я просила відпустити мене, більше не писати. Тоді навіть сили волі вистачило просто видалити чат, закрити його, щоб не було спокуси знову щось написати чи переслати.
Але Андрій і тоді відповів, що не згоден і хоче зустрітися, побачити мене. Його відповідь відродила чат, який не був заблокований. Але більше нічого так і не змінилося. Ніяких конкретних пропозицій щодо зустрічі ні тоді, ні потім.
«Може, я забула гордість. Так хочу почути голос, довгоочікуваний голос твій» — знову звучало в голові, коли Люда згадала, як сама двічі пропонувала приїхати в його район на пару годин, раз уже він такий зайнятий, щоб нарешті побачитися в реалі й поспілкуватися, почути відповіді на свої запитання, які Андрій уперто ігнорував у листуванні.
Згадала, як важко підбирала слова, щоб пропозиція звучала не принизливо й не виглядала докором. А у відповідь — тиша.
Одного погляду на їхнє листування будь-якій адекватній людині було б достатньо, щоб зрозуміти: хлопець не зацікавлений. Коротка репліка раз на кілька днів у відповідь на численні листи дівчини на найрізноманітніші теми.
Знову не згоден… А на що згоден? Чого ти хочеш, Андрію?
Люда залишила комп’ютер у спокої й пішла на кухню готувати собі каву та насипати корм Аїду.
З висоти десятого поверху завжди приємно милуватися озером. У будь-яку погоду, в будь-яку пору року.
Треба прогулятися навколо нього й подумати, як бути далі. Може, просто не відповідати — зробити паузу, з’їсти «Твікс»…
