— Можна, я мандаринку візьму?
— Можна. Пончик хочеш? Гарячий.
— Хочу…
— Тільки не криши й маслом не капай!
В очі б’є світло фар зустрічної. Машину кидає, і я різко тисну на гальма. Уникнувши аварії, виїжджаю на напівпорожню дорогу.
Серце калатає… Повільно їду далі. Пончики…
— Марія!..
— М?
— Мої сидіння цнотливо чисті, правда?
— Ваші глазуровані сидіння?
— Марія!!
— Шкода... Цнотливо чиста тепер тут лише я.