З кухні вийшов Тайлер з тацею імбирного печива. З одягу на чоловікові був лише короткий білосніжний мереживний фартух.
— О, Адріано, ви привели новенького! От хлопці зрадіють — вчотирьох можна стільки цікавого зробити! — зраділо вигукнув він.
— Аее ... — тільки й змогла видавити з себе я.
— Ти завела собі раба? — очманів Енді.
— Ну ... Ти ж радив мені це зробити, — почала викручуватися я, з напівкровкою пізніше розберуся.
— Трьох, — послужливо підказав Тайлер з підкреслено невинним виглядом.
— Трьох ?!
— Так, але...
— Я тут згадав, мені додому треба... Терміново, давай іншим разом, добре? — перебив мене фейрі і поспішно вибіг за двері.
Тільки Енді пішов, штучна посмішка Тай

Простягнула руку, опустивши її йому на груди, трохи натискаючи, провела вниз, відчуваючи кожну опуклість його рельєфного тіла. Зупинила пальчики в парі міліметрів від тату.
— Болить? — тихо запитала, не відриваючи від нього погляду.
— Ні, — хрипко відповів він, дивлячись на мене очима з розширеними від збудження зіницями.
Торкнулася шкіри, прикрашеної написом. І хоч навпомацки вона ніяк не відрізнялася, по моєму тілу пробігла хвиля якогось очманілого задоволення. Отже, настав момент, щоб вирішити, хто він для мене: просто раб або чоловік, з яким можу приємно провести час?
— До демонів все! — прошепотіла я і, моментально скоротивши між нами відстань, притиснулася всім тілом до оголено

— Не думала, що ти такий нелюд.
— А я і зовсім не людина, якщо ти не помітила. До того ж, пам'ятається, твій батько розповідав, що ти з дитинства тягла в будинок всіх звіряток недобитих. То голуба зі зламаним крилом, то голодного кота. Ось тепер можеш реалізувати весь свій потенціал, згадати дитинство, — посміхнувся дроу.
— Міняю трьох елітних рабів на одного котика, можна навіть на блохастого, або на якусь пташку, — швидко зорієнтувалася я.
— Пізно. Ці троє — офіційно твоя власність. Король підписав усі папери, тепер не відкрутишся, — вже відкрито посміхнувся Колін.