Сповіщення

Непрочитано 0 з 0
Позначити як прочитані
Жодних нових сповіщень.
Щойно надійдуть нові сповіщення, вони відображатимуться тут.

Повідомлення

Чати

+

Жодних нових повідомлень

Вітаю! Я Аліс Веро. Пишу історії різних жанрів, що затягують з перших рядків. Запрошую у світ мого київського детективу «Липа нашепотіла». Підписуйтесь на сторінку, додавайте книгу в бібліотеку й читаймо разом! 💙

avatar

15 жовтня, 2026

Ще один блог - Три імені Попелюшки

🕯✨ Три імені. Одна ніч. Надто багато таємниць…Цієї осені я беру участь у літературному флешмобі-конкурсі «Таємниці під зорями» на Буктонсі! 🌌Вже писала один блог на цю тему і хочу доповнити про мою історію — «Три імені Попелюшки».Тільки не чекайте на знайому казку. Тут не буде чарівної палички, гарбузової карети й принца, який шукає власницю загубленого черевичка.Тут буде ніч. Постріл. Жінка, яка тікає крізь французьке вікно просто в осінній сад. І слідчий, якому доведеться з'ясувати, що насправді сталося за зачиненими дверима будинку.☀️Її звати Поліна. Для одних вона — Попелюшка. Для інших — Поппі.Три імені. Три обличчя? Чи, можливо, три різні історії, які вона розповідає про себе?Поліна була коханкою вбитого чоловіка. Вона бачила того, хто прийшов до нього тієї ночі. Вона втекла, коли почула постріл. І тепер саме вона опинилася в центрі розслідування.Але чи справді вона лише свідок?Слідчий Владислав шукає правду. Та що глибше він занурюється в життя Поліни, то більше розуміє: кожен, хто вважав, що знає цю жінку, знав лише ту її версію, яку вона дозволяла бачити.✨У цій історії будуть таємні стосунки, старі образи, небезпечні зв'язки, психологічні ігри й почуття, яким не завжди можна довіряти. А ще — золота осінь, що повільно згасає, і ніч, яка може приховати набагато більше, ніж здається.І, звісно, ті самі обов'язкові деталі флешмобу: світло, що зникає, та зорі, які можуть виявитися надто яскравими для чужих секретів. ✨«Зорі сьогодні надто яскраві, щоб ховати таємниці»☀️Але чи означає це, що всі таємниці неодмінно відкриються?Я хочу, щоб ця історія змушувала вас підозрювати кожного, сумніватися у власних здогадках і повертатися подумки до вже прочитаних сцен після кожного нового відкриття.Бо іноді найстрашніша таємниця — не те, хто натиснув на курок.А те, що сталося задовго до пострілу.🕯 Запрошую вас у світ «Трьох імен Попелюшки». Подивимося, чи вдасться вам розгадати цю історію раніше за слідчого.І пам'ятайте: не кожна Попелюшка мріє про принца. І не кожен принц знає, кого насправді шукає.#ТаємниціПідЗорями #ТриІменаПопелюшки #Буктонс #психологічнийтрилер #детектив #авторськийроман
avatar

11 жовтня, 2026

Три імені Попелюшки- флешмоб Таємниця під зорями

🧑‍💻https://booktons.com/book/try_imeni_popeliushkyКнига бере участь у інтригуючому флешмобі ✨ТАЄМНИЦЯ ПІД ЗОРЯМИ ✨«Три імені Попелюшки»: коли кришталевий черевичок не гарантує щастяПопелюшка — одна з найвідоміших казкових героїнь. Її історія здається зрозумілою: несправедливість, випробування, диво, зустріч із принцом і щасливий фінал.Але що, як подивитися на неї без дитячої довіри до казкових правил?У сучасному світі не обов’язково мати злу мачуху, щоб почуватися чужою у власному домі. Не кожна дівчина мріє лише про кохання, а красиве життя не завжди дістається тим, хто просто на нього заслуговує. Іноді його доводиться вибудовувати самотужки — розумом, чарівністю, спостережливістю та вмінням розуміти людей.Поліна — молода жінка, яка прагне самостійності й не хоче, щоб хтось вирішував за неї, як їй жити. Вона вчиться розпізнавати чужі бажання, користуватися власними перевагами й не соромитися того, чого хоче сама.Поруч із нею є люди, які бачать її майбутнє по-різному. Одні намагаються захистити, інші — навчити користуватися можливостями, які відкриває світ. Але чи завжди турбота є турботою? Чи завжди досвідчена людина знає, що для тебе краще? І чи можна навчитися грати за правилами, не опинившись у чужій грі?У Поліни є свої відповіді. Принаймні вона в цьому переконана.Та у світі, де репутація може бути ретельно створеною декорацією, а правда — незручною розкішшю, не все виявляється таким, як здається на перший погляд.«Три імені Попелюшки» — це не історія про те, як дівчина дочекалася свого принца. Це історія про людей, їхні бажання, таємниці й рішення, які здатні змінити значно більше, ніж вони планували.На читачів чекають складні стосунки, психологічна напруга, родинні конфлікти, приховані мотиви та кримінальна інтрига. Тут важливо не лише те, що відбувається, а й те, чому герої роблять саме такий вибір. Іноді найцікавіше ховається не в самому вчинку, а в поясненні, яке людина вигадує для себе.А назва роману — «Три імені Попелюшки» — натякає, що навіть знайомий образ може мати більше одного обличчя.Якого саме? Це вже доведеться з’ясувати під час читання. https://booktons.com/book/try_imeni_popeliushky
avatar

05 жовтня, 2026

Таємниця срібного гарбуза у флешмобі Гарбузові оповідки

🎃 МОВЧАЗНИЙ ЛІХТАР або Таємниця срібного гарбузаІсторія з циклу «Липа нашепотіла»Учасник флешмобу «Гарбузові оповідки»А що, як гарбуз нічого не розповідає? А просто стоїть і мовчить — поки хтось не навчиться правильно дивитися.Кінець жовтня.Київ стає тихішим. Раніше темніє, мокре листя прилипає до тротуарів, у старих будинках раніше запалюють світло. Повітря пахне холодом, прілим листям і димом.А ще — гарбузами.Саме в цей час у старому особняку на Подолі знаходять мертвого чоловіка.Олег Семенець був краєзнавцем, колекціонером і людиною, яка надто добре знала минуле. Його знаходять у кріслі. Один удар. Здавалося б, звичайне вбивство, яких у великому місті вистачає.Але на столі навпроти тіла стоїть великий різьблений гарбуз-ліхтар.Він повернутий просто до загиблого.І чомусь здається, що це не випадкова прикраса.Ігор отримує дзвінок від Серьоги пізно ввечері.Звичайно, робота приходить додому разом із ним.Анна якраз сидить на кухні. У неї зібране в пишну гульку рудувате волосся, перед нею папірець із нотатками, а в холодильнику чекає борщ, який вона зварила радше з любові до Ігоря, ніж із любові до кулінарії.Вони живуть разом уже рік.Колись були просто колегами. Потім друзями. Потім навчилися бути разом на відстані — у своєму трохи дивному «гостьовому шлюбі». А рік тому Ігор остаточно перевіз речі з Борщагівки на Десятинну.Тепер у них спільна квартира, спільна кухня, спільний побут.І чужі вбивства, які чомусь теж постійно знаходять дорогу до їхнього дому.— Хочу, щоб ти його побачила, — каже Ігор.— Гарбуз?— Гарбуз.— І що з ним не так?— Не знаю. Але він пахне дивно.Анна дивиться на нього поверх окулярів.— І ти вирішив, що це справа для колишньої вчительки фізики?— Я вирішив, що якщо хтось і може пояснити, чому гарбуз смердить не так, як нормальний гарбуз, то це ти.— Дуже науково.— Я стараюся.Усе могло б залишитися просто дивною деталлю злочину.Якби в Києві не почали зникати старовинні срібні ліхтарі у формі гарбузів.Їх крадуть вибірково.Не найдорожчі речі. Не те, що найпростіше продати.Саме ті, які чомусь комусь потрібні.І тоді вбивство Семенця перестає бути окремою історією.За срібними гарбузами тягнеться старий слід.Йому п'ятнадцять років.Слід зниклої дівчини.Слід справи, яку колись поспішили закрити.І речі, яка весь цей час могла лежати зовсім поруч із людьми, які знали правду.Анна не надто довіряє містичним поясненням.Принаймні офіційно.Ігор — тим більше.Але є одна річ, якій Анна довіряє давно.Липі Петра Могили.Вона стоїть зовсім недалеко від її дому, біля Історичного музею. Анна приходить туди подумати, почитати, іноді просто постояти.Вона жартома каже, що липа їй підказує.Ігор із цього сміється.— Тільки не розказуй липі державну таємницю, — кидає він їй услід. — Вона ж у тебе вже на пенсії, як і я.Анна відповідає щось сухе й влучне — як людина, яка колись багато років мала справу зі старшокласниками.А потім іде.Не тому, що справді чекає на відповідь від дерева.Просто іноді, щоб почути власну думку, треба відійти від усіх чужих голосів.У «Мовчазному ліхтарі» мені хотілося залишити трохи тієї невизначеності, яка з'являється наприкінці жовтня сама собою.Коли звичайні речі раптом здаються трохи дивними.Коли тиша в старому будинку звучить голосніше за слова.Коли запах, якого не повинно бути, змушує зупинитися.Коли гарбуз просто стоїть на столі — але ти все одно ловиш себе на думці, що він дивиться.Хоча насправді він просто стоїть.І це ми самі придумуємо йому погляд.Бо найстрашніше в таких історіях — не те, що пояснити неможливо.А те, що все можна пояснити.🎃 «Мовчазний ліхтар» — нова історія з циклу «Липа нашепотіла».Детективна історія про вбивство, старі київські таємниці, срібні гарбузові ліхтарі, минуле, яке не захотіло залишатися в минулому, і двох людей, які вже давно навчилися бути разом.А ще — про те, що іноді мовчання говорить значно більше, ніж здається.Ця історія бере участь у флешмобі «Гарбузові оповідки». 🎃#ГарбузовіОповідки #ЛипаНашепотіла #детектив #містичнийдетектив #КиївськіІсторії #осінніІсторії
avatar

05 жовтня, 2026

Таємниця срібного гарбуза стартує на Буктонс

Є історії, які починаються з героя. Є ті, що народжуються з одного речення, образу чи випадково почутої розмови.А ця історія почалася з Геловіна.Точніше — з творчого флешмобу, присвяченого Геловіну й гарбузам. Здавалося б, що може бути простішим: осінь, Київ, гарбузи, трохи таємничої атмосфери… Але мені захотілося не просто написати святкову історію з відповідним антуражем.Так поступово з'явився детектив.Мені хотілося, щоб у ньому було все, що я люблю в хороших розслідуваннях: загадка, минуле, яке не бажає залишатися похованим, люди зі своїми слабкостями, помилками й секретами. Але водночас я дуже не хотіла йти в надприродне.Тому ніякої містики.Тільки люди. Їхні вчинки. Їхні страхи. І наслідки рішень, які іноді доводиться носити в собі роками.Так у центрі історії опинилися Анна та Ігор.Анна — жінка, яка вміє дивитися на звичайні речі уважніше за інших. Ігор — колишній слідчий із великим досвідом, який добре знає, що в розслідуваннях рідко все буває таким простим, як здається на початку.А ще — Київ.Мені хотілося, щоб це був не просто фон, а місто, у якому живуть мої герої. Старі вулиці, Поділ, осіннє повітря, дощ, вечірні вікна, тихі дворики, Історичний музей… Той Київ, у якому поруч із сучасним життям завжди залишається пам'ять про те, що було до нас.Геловін у цій історії теж залишився.Але радше як настрій.Гарбузи з'являються у вітринах, на вулицях, біля кав'ярень. Один із них навіть стає дуже помітною деталлю в розслідуванні.Та поступово стає зрозуміло: страшними в цій історії є зовсім не гарбузи й не осіння темрява.Страшним може бути те, що людина здатна зробити, коли дуже хоче сховати правду.Ця історія багато разів змушувала мене повертатися до вже написаного й перевіряти: чи все логічно, чи не залишилося випадкових збігів, чи справді кожен вчинок героя має причину. Хотілося, щоб розгадка не з'явилася нізвідки, а поступово складалася з маленьких деталей.Бо справжній детектив для мене — це не тільки питання «хто винен?».Це ще й питання:скільки часу людина здатна жити поруч зі своєю таємницею?І що станеться, коли через п'ятнадцять років минуле все-таки постукає у двері.Сьогодні я нарешті можу сказати: історія завершена.Вона народилася з маленького геловінського флешмобу, а виросла в повноцінний детектив про Київ, пам'ять, провину, мовчання і людей, які дуже довго намагалися залишити минуле позаду.Запрошую вас у цю осінню історію.І попереджаю: не кожен гарбуз тут такий безневинний, як здається. 🎃
avatar

30 вересня, 2026

Мій другий детектив в межах флешмобу Осіння асоціація

Привіт, дорогі читачі!Для мене справжня радість долучитися до чудового осіннього флешмобу ОСІННЯ АСОЦІАЦІЯ , який влаштувала Вікторія Гроша, вже з другою книжкою — «Сезон дощів» 🍂Ця історія народилася з чотирьох картинок — і, як завжди буває з такими флешмобами, найцікавіше саме те, як прості образи раптом складаються в цілий світ зі своїми героями, настроєм і навіть таємницею. У моєму випадку це вийшов осінній Трускавець — не той гамірний, курортний, яким його бачать влітку, а тихий, дощовий, трохи меланхолійний, яким він стає в міжсезоння, коли місто ніби видихає й повертається до себе справжнього.https://booktons.com/read/sezon_doshchivГоловна героїня, Марічка, — власниця маленької книгарні «Книжкова гавань», де серед полиць букіністики й аромату свіжої кави минають її тихі, звичні дні. Аж поки одна стара книжка, продана на комісію, не приносить у її життя чужу таємницю — послання, залишене олівцем на пожовклих сторінках, яке неможливо просто закрити й забути.Поруч із нею — Любомир, історик, постійний відвідувач її книгарні, людина, яка звикла ховатися за науковою стриманістю й архівною тишею, поки життя не підкидає йому привід відкритися по-справжньому.«Сезон дощів» — це книжка про те, як дощ рано чи пізно вщухає, а золоте листя встигає впасти лише раз на рік. Про двох людей, які вчаться довіряти знову саме тоді, коли найменше цього чекали. І трошки про те, що іноді найважливіші слова знаходять нас найнесподіванішими шляхами — навіть через столітню книжку з букіністичної полиці.Ця історія — для тих, хто любить затишні провінційні містечка, книгарні з запахом кави, повільне зародження почуттів і легкий детективний холодок, який не заважає, а тільки загострює емоції. Для тих, хто вірить, що навіть у найдощовішу осінь можна знайти своє тепло 🍁☕А тепер — кілька маленьких цитат-уривків із книги 🍂«Інтрига завжди трохи змінює погляд на звичні речі. Робить їх реальнішими. Небезпечнішими.»«Я теж почала чекати на цей дзвіночок над дверима більше, ніж варто було б визнавати.»«Боятися й нічого не робити — це вже не про мене. Принаймні не тепер.»Сподіваюся, вони вам сподобаються так само, як мені сподобалося їх писати! 🍁📖🧡https://booktons.com/read/sezon_doshchivТакож щиро запрошую читати чудові книжки, які вже опубліковані в межах флешмобу " Осінні асоціації":Віккі Грант " Між уроками і коханням"Ася Рей "Осінь, яку ми не планували"Аліс Веро " Загадка старого будинку".А попереду ще багато цікавих книг. Шукайте тег #осіння_асоціація ❤️
avatar

26 вересня, 2026

Загадка старого будинку в флешмобі Осіння_Асоціація

Наш флешмоб #Осіння_Асоціація розпочався чудовою книгою. 📚Осінь, яку ми не планували🖊 Ася Рей🎭 Жанр: сучасний любовний роман💡 Для кого ця книга:▫️ Для прихильників затишної, атмосферної та чуттєвої романтичної прози.▫️ Для читачів, які обожнюють осінній вайб, гарячу каву, книжкові деталі, дощові побачення та випадкові зустрічі, що змінюють усе.▫️ Для тих, хто шукає тепле, ніжне й щире українське чтиво для зігріваючих вечорів під пледом.Моя книга- друга в цьому флешмобі.📚Загадка старого будинку🖊 Аліс Веро🎭 Жанр: детектив, романтикаСтарий похмурий особняк, оповитий лякаючими легендами про привидів, химерними звуками та стародавніми таємницями, приховує значно більше, ніж здається на перший погляд.💬Ще одна історія з циклу «Липа нашепотіла»: детектив без липи.🤷🕵️Друзі, це десята книга про приватних детективів Анну й Ігоря — так, ту саму «Липу нашепотіла», яку дехто з вас уже встиг полюбити за київський колорит і затишну атмосферу справ, які вирішуються за філіжанкою кави десь на Володимирській.Тільки цього разу все інакше.Анна їде на розслідування сама — у старовинний заміський особняк, де господар підозрює щось середнє між родинною драмою й потойбічним втручанням. Дзвіночки серед ночі, шепіт у порожніх коридорах, дивні звуки, яких не може пояснити жодна сигналізація. Справа настільки заплутана, що детективці ніколи навіть подумати про повернення до Києва, поки все не проясниться.А значить — Ігоря в цій історії майже не буде. Він лишається на зв'язку, підказує здалеку, коли потрібно, але цього разу Анні доведеться розплутувати клубок сама: ревниву дружину господаря, її таємничого «помічника», старі скрині з подвійним дном і будинок, який, здається, пам'ятає більше, ніж будь-хто з живих.І, звісно, без липи на Володимирській — бо цього разу немає ні часу, ні можливості на неї повернутися.Чи впорається Анна без напарника?Скоро дізнаєтесь.Вересень. Дощ гірко плаче.💡 Для кого ця книга:▫️ Для прихильників атмосферних класичних детективів, герметичних розслідувань та затишної романтики.▫️ Для читачів, які обожнюють історії про старовинні маєтки, сімейні скелети в шафі, привидів, таємні кімнати та непрості стосунки.▫️ Для тих, хто шукає інтригуюче, чуттєве та загадкове українське чтиво для вечірнього відпочинку.❤️ Чекаю ваші відгуки ❤️
avatar

19 вересня, 2026

Новинка- невеличка новела Аліс Веро «Я з’їла свою порцію щастя»

✨ НОВИНКА НА БУКТОНСІ ✨ Невеличка новела Аліс Веро «Я з’їла свою порцію щастя»Іноді людина може здаватися щасливою настільки, що в це навіть не хочеться сумніватися.Вона — та сама сонячна дівчина, яка заряджає інших своїм сміхом, підтримує, допомагає, надихає. Та, поруч із якою в офісі стає світліше.Але що відбувається, коли закінчується робочий день?Коли зачиняються двері квартири, зникають усмішки й залишається тільки тиша?Це історія про самотність, яку не завжди видно. Про бажання бути потрібною. Про минуле, про яке боляче говорити. Про любов, якої іноді хочеться не менше за повітря.І про щастя.Те саме щастя, якого колись було так багато…«Напевно, я, грубо кажучи, “з’їла” свою порцію цього щастя. Було смачно. Дуже!»А що, якщо свою порцію щастя справді можна з’їсти?📖 Нова історія вже чекає на вас на Буктонсі.Якщо вам близькі атмосферні, емоційні історії про людей, їхні почуття, самотність і те, що ховається за красивою усмішкою, — запрошую прочитати.❤️ «Я з’їла свою порцію щастя» — Аліс Веро
avatar

19 вересня, 2026

АЇД- невеличка новинка Аліс Веро ❤️

Друзі, у мене для вас новина! ❤️ Я щойно опублікувала відразу повний текст своєї нової книги «АЇД».Це історія про Люду, яка майже пів року листується з чоловіком, що став для неї набагато важливішим, ніж просто співрозмовник. Вони мріють про зустріч, але реальність виявляється складнішою за найпалкіші фантазії.А потім у житті Люди з’являється Аїд — великий чорний кіт, якого їй доводиться прихистити. ?І, можливо, саме він знає про людські долі набагато більше, ніж можна собі уявити…На вас чекають кохання, переживання, війна, втрати, другий шанс і трохи котячої магії. ?Буду дуже рада бачити вас серед читачів «Аіда»!Читайте, ставте зірочки, додавайте книгу в бібліотеку й обов’язково пишіть свої думки в коментарях. Мені дуже цікаво, як ви сприймете Люду, Андрія та цього загадкового чорного кота. ?‍⬛«АЇД» — історія, у якій навіть кіт може змінити людську долю.
avatar

13 вересня, 2026

Еротично- фантастичний детектив " Червона орбіта"

Любі читачі, якщо ви вже прочитали мій детективний цикл " Липа нашепотіла", то можете подумати, що в моєму арсеналі лише класичні атмосферні детективи.Так, я обожнюю саме детективи, але ж їх можна міксувати з будь- якими жанрами))Моя друга книга на Буктонсі саме такий гарячий мікс. https://booktons.com/read/chervona_orbitaЕротична фантастикаЧервона орбіта 18+‼️‼️ Повний текст7 глав, 12 стор.АнотаціяУ 2247 році агентка під прикриттям Нова-47 прибуває на станцію «Червона орбіта» — найрозкішніший і найнебезпечніший бордель Сонячної системи. Шахтарі помирають тут у момент найвищої насолоди, а всі підозри ведуть до загадкової андроїдки Еви-9. Але чим глибше Нова занурюється в розслідування, тим сильніше заплутується в павутинні бажання, брехні та смертельної емпатії.Увага! Книга 18+. Містить відверті еротичні сцени, насильство та психологічно напружені моменти.А тепер кілька читацьких відгуків :1.«Червона орбіта» залишила цікаве враження саме завдяки поєднанню фантастики та детективної інтриги. Сподобалося, що фантастичний антураж тут не просто декорація, а повноцінна частина історії — він створює власні правила, атмосферу та додаткові загадки.Цікаво стежити за детективною складовою: поступово виникають запитання, на які хочеться отримати відповіді, а окремі деталі змушують замислитися над тим, що відбувається насправді. Є відчуття загадки й поступового розплутування ситуації, хоча це розплутування можна було зробити більш поступовим. Також сподобалася сама атмосфера — космічне середовище додає історії відчуття ізольованості, що добре працює саме для детективного сюжету.Загалом цікавий фантастично-детективний мікс із власною атмосферою та інтригою. Бажаю автору натхнення й нових читачів!"2. "Прочитала. Естетика кіберпанку у вас чудово переплітається з нуаром та еротичним трилером. Світ «Червоної орбіти» одразу захоплює своєю масштабністю. Можливо, є сенс зробити роман по мотивам цієї новели?Не кожне оповідання повинно стати романом, але це повинно. Я б з радістю почитала ще хоча б сто сторінок."3. "Цей науково-фантастичний детектив вразив мене своєю густою та похмурою атмосферою. Вам вдалося створити надзвичайно глибокий та емоційно напружений світ, де межа між штучним розумом і людськими почуттями майже стирається. Сюжет розвивається стрімко, а загальна інтрига тримає в напрузі до останнього рядка. Щиро дякую Вам за цю сміливу, дорослу та бездоганно написану книгу.❤️"
avatar

02 вересня, 2026

Друга історія з детективного циклу " Липа нашепотіла"

🗂 Справа №2🎭 «Тіні на темній сцені»🌿 Театр. Репетиція. Зникла актриса.Поліція впевнена, що це чергове зникнення.Анна та Ігор починають розслідування і швидко розуміють: за театральними кулісами кожен грає свою роль. Але одна з них може коштувати свободи.❓Чому людина зникає саме тоді, коли всі дивляться на сцену?Справа N2Глава1Поділ, як і завжди, був напоєний ароматом кави, старих двориків і чиїхось нездійснених мрій.Світло від куполів Андріївської церкви торкалося давньої липи, яку, за легендою, у 1635 році посадив митрополит Петро Могила на честь часткового відновлення Десятинної церкви, і м’яко мерехтіло на її рано пожовклому листі. У повітрі стояв запах вологи й каштанів.«Зупиніть літо, я не встигаю відпочивати» — подумала Анна Довженко, сидячи на своєму улюбленому місці — на цоколі металевого паркану, який на початку 2000-х встановили навколо популярного дерева, намагаючись вберегти його від вандалів і просто від численних відвідувачів. Давня липа — найвідоміше київське дерево бажань. Кияни знають: щоб воно виконало бажання, треба обійти його сім разів за годинниковою стрілкою або прив'язати на ньому стрічку. Анна згадала, як одного разу її пробило розібратися — чому власне ці стрічки прив'язують і почула безліч версій.***Слідство ведуть приватні детективи Анна й Ігор.🕵️А тут дуже хотілося б отримувати якісь коментарі щодо самого детективу і візуалу до нього 😊🧑‍💻 Сподіваюсь, що вже читаєте 🤗
avatar

02 вересня, 2026

Перша історія з детективного циклу " Липа нашепотіла"

Всім привіт 🤗 Щойно завершила публікацію першої історії з циклу. Називається " Золота лілія"Іноді історія починається не з героя. І навіть не зі злочину. Вона починається з питання.Що, якщо старе дерево пам'ятає більше, ніж люди?Що, якщо кохання приходить тоді, коли вже надто пізно?Що, якщо штучний інтелект навчиться не імітувати почуття, а відчувати їх?Саме з таких запитань народжуються мої книги." Золота лілія" чекає свого читача.Цикл київських детективів відкрито . Читайте і зрозумієте, чому весь цикл має назву " Липа нашепотіла". Всі історії можна читати окремо, вони дуже різні. Об'єднують їх лише приватні детективи Анна й Ігор ... ну й липа Петра Могили - улюблене місце відпочинку й роздумів екс- вчительки фізики Анни.Якщо нема часу читати прямо зараз, то беріть книгу до бібліотеки.Вечірній чай, зручне крісло і детективи Аліс Веро ❤️ Не можу втриматись, щоб не розмістити тут рецензію, яку на цю книгу написав один з авторів. 
avatar

01 вересня, 2026

Привіт, Буктонс! Давайте знайомитися, чи що?

😉Я — Аліс Веро, і я офіційно поповнюю лави місцевих текстотворців. Одразу попереджу: я автор-експериментатор. Сьогодні я можу писати ніжну романтику, а завтра — детально вивчати в гуглі, «як непомітно сховати тіло на Подолі», щоб написати переконливий детектив (сподіваюся, кіберполіція за мною ще не виїхала).Мій перший роман «Липа нашепотіла» — це історія, яка народилася з дуже дивної фантазії. Я подумала: а що буде, якщо об’єднати в команду суворого 60-річного слідчого прокуратури на пенсії та... 45-річну вчительку фізики з 20-річним стажем?Правильно! Вийде ідеальний тандем приватних детективів. Один знає всі кримінальні схеми столиці, а інша — бачить злочинців наскрізь, бо після двадцяти років роботи в школі її вже взагалі нічим не злякати (і закони гравітації вона знає краще за будь-якого кілера).Книга безкоштовна, публікується частинами, тож заходьте на вогник, додавайте в бібліотеку та пишіть коментарі — я обожнюю спілкування.Автори, діліться в коментарях, які дивні запити ви останнього разу вводили в пошуковик для своїх книг? А читачі — зізнавайтеся, любите, коли вбивця — не садівник? 🕵️‍♂️✨