Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+

Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.

Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років

Даяна повернулася до інстаграму вже після того як справилася з усіма справами та вклала Злату спати. Повідомлень від Дениса не було. «Може я занадто тисну щодо нашого спілкування»? — думала вона про себе. Вирішила не писати перша, гортала просто відео. Коли отримала повідомлення.

— Привіт. Чекав доки ти з’явишся онлайн.

— Он воно як. А я думала зайнятий на роботі.

— Не на стільки, щоб не поговорити з тобою в процесі.

— Розібрався вже зі своїми підлеглими?

— Вже давно. Тепер перебираю їхні звіти та формую плани на завтра для кожного.

— Складається таке враження, що ти і живеш там на роботі. Ти хоч їси там у перервах?

— Ні, я живу у товариша. Він зараз на заробітках за кордоном. Заодно і за квартирою приглядаю. А щодо їжі, це вас усіх жінок об’єднує. Мені тут дівчата з бухгалтерії підкормлюють. То супчик принесуть, то пиріжки… скоро лусну.

— То вони знають як підкорити серце одинака… Я б теж не впустила такої нагоди якби була там.

— Та цим дівчатам під 50 років. Ні, дякую. Не хочеться просто їх ображати. Вони від душі. Але ж я й сам вмію готувати, не немічний.

— Як цікаво і цікаво… чим далі ми з тобою спілкуємося. Я вже думаю, може, передивитися свої принципи та забрати тебе доки інший хтось не перехопив, — і надіслала йому смайлики.

— Не вийде. Мені добре одному. Не хочу починати відносин знову.

— Завжди будеш один?

— Життя покаже. Зараз не хочу про це думати.

— Я така сама. Не надіюся на повторний шлюб, бо не хочеться знову «обпектися». А знайти дійсно «свою споріднену душу» дуже важко. Може, я до кінця життя так і буду сама, хто його знає. Та краще сама, ніж з тим чоловіком, що я мала.

— А як ти відносишся до сексу на першому побаченні, — спитав Денис після невеличкої паузи.

— Навіть не знаю, що тобі відповісти. Я не мала такого досвіду. А ти хочеш запросити мене на побачення?

— А чому б ні?

— Сміливо!

— Ми обоє не хочемо серйозних стосунків. Було б не погано іноді зустрічатися лише для сексу.

— Секс по дружбі?

— Якщо ти проти, нічого страшного.

— В чомусь ти правий. Можна спробувати. Я тепер багато чого хочу спробувати, враховуючи, що мій чоловік був у мене «першим у ліжку» і мені не вдалося з ним повністю реалізуватися.

— Ти хоч не прихильниця якихось тяжких збочень? А то раптом я вже підписався на щось подібне чи гірше… — з купою прикольних смайлів шуткував він.

— Відступати пізно, хлопче… — і надіслала йому баклажан у кінці відповіді, — З кляпом, пліткою і жорстко!

— Збоченка! — відповів він їй, а потім додав наступним повідомленням, — Я люблю ніжно, не поспішаючи… спочатку поцілунки з ледь відчутними дотиками до твого тіла… потім повільно знімати з тебе одяг…

— Так, досить. Ти граєшся з вогнем, — перервала його Даяна, — В мене вже давно не було сексу, ще до розлучення навіть. Не хотілося навіть з ним спати в одному ліжку. А до того і важко назвати наш секс нормальним…

— Збудилася? Спинка мабуть вигнулася?

— Ти за мною підглядаєш? — злякалася Даяна і автоматично обернулася навкруги та глянула у вікно.

— Просто знаю. При збуджені у вас автоматично низ спини вигинається.

— Ніколи не помічала раніше… до сьогодні.

— От бачиш, я б тобі багато чого показав.

— Так, диктуй адресу я зараз же приїду, — та надіслала смайлик машини.

— То... ми порозумілися?

— Звісно! Я тепер хочу спробувати.

— Тоді домовимося про нашу зустріч днями. Де будемо зустрічатися? В готелі?

— Звісно! Я не хочу нікого приводити до дому.

— Розумію. Тоді я заберу тебе де скажеш і поїдемо разом до готелю.

— В мене оце думка одна промайнула щойно в голові. Ми ледь знайомі з тобою і я маю їхати у твоїй же автівці десь. А раптом ти якийсь маніяк, мене зґвалтуєш та потім закопаєш моє тіло десь у лісосмугі.

— Як ти здогадалася. Я потім повернуся, щоб відкопати тебе і ще раз зґвалтую.

— Насмішив.

— Ти перша почала. З чого це в тебе раптом такі думки? Хіба я на такого схожий?

— Та хто вас знає збоченців.

— Ну дякую. Так мене ще ніхто не називав. Я не примушую.

— Та я шуткую звісно…

— Але боїшся… — перебив її швидко у відповіді Денис.

— Ні, я все одно хочу спробувати.

— Тоді чекатиму нашої зустрічі з нетерпінням.

— Аналогічно.

Марина Мелтон
Там, де починається нове Я

Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!