Раді Вас бачити!

Він мав взяти у  неї свідчення, але взяв її саму:

Скинувши її накидку на підлогу, підхопив і посадив на свій стіл. Його руки ніжно досліджували та гладили її тіло у мереживному спідньому. Губи жадібно цілували її шию та плечі.

Амір торкнувся її лиця кінчиками пальців, проводячи лінію від скроні до підборіддя — ніжно, ніби малював її поглядом. Потім повільно зняв її бюстгальтер, обережно, ніби розгортав найдорожчий подарунок. Даяна затамувала подих, ловлячи кожен його рух, кожен дотик.

— Я так сумував за цим… — прошепотів він, ковзаючи губами по її грудях, залишаючи ледь помітні сліди від поцілунків.

Її руки тремтячі, але впевнені, розстібали гудзики на його сорочці. Відкривши його груди, вона провела долонями по його шкірі — гарячій, злегка вологій від напруги, яка не поступалася її власній. Амір відповів довгим, глибоким поцілунком, їхні язики зустрілися, сплелись у хтивому, солодкому танці бажання.

Його долоні сповзли до її стегон, повільно стягуючи мереживні трусики, ніби знімаючи з неї останні залишки реальності. Вона здригнулася, коли його пальці ковзнули по її вологій шкірі статевих губ, відкриваючи в ній щось глибоке, вразливе і прекрасне. Її подих став уривчастим, груди здригалися в ритмі його ласк.

Він притиснувся до неї, і Даяна відчула, як його член, твердий і гарячий, торкнувся її. Вона підвела стегна назустріч йому, тремтячи від нетерплячого бажання.

— Дозволь мені тебе відчути… повністю, — прошепотів він.

— Я вже твоя, — відповіла вона, дивлячись йому просто в очі.

Він увійшов у неї повільно, майже ніжно, даючи їй час звикнути до цього єднання. Вона зітхнула, обіймаючи його стегнами, і провела пальцями по його спині. Їхні тіла рухалися в унісон, повільно, як танець — без поспіху, лише з глибиною почуття. Вінн ніколи не поспішав з нею. Завжди насолоджувався кожним статевим актом… кожним поштовхом в середині… Її нігті залишали ледь помітні сліди на його плечах, а він, важко дихаючи, шепотів їй ніжні слова.

Коли ритм їхніх тіл сповільнився, а хвиля задоволення прокотилась крізь кожен м’яз, вони залишились на мить нерухомими. Амір обіймав її, притискаючи до себе, поклавши підборіддя на її плече. Її подих ще тремтів, груди підіймалися і опускалися в унісон із його грудьми. Світ за межами кімнати перестав існувати — був тільки стіл, ледь зм’ятий аркуш паперу під її стегном, запах кави, який лишився в повітрі, і тепло двох тіл, злитих в єдиному моменті.

— Ти чудова… — прошепотів він, ніжно цілуючи її скроню.

Даяна не відповіла. Просто усміхнулася, притискаючись щокою до його шиї. Їй не хотілося порушувати цю тишу, цю безпеку, яка огорнула її в його обіймах. Вперше за довгий час вона відчула, що перебуває саме там, де має бути.

— А я боялась, що тобі буде не до мене, — нарешті озвалася вона,

— Ніколи не буває “не до тебе”, — перебив її Амір, подивившись їй в очі. — Ти... не на узбіччі мого життя. Ти в самому його центрі. Просто я не завжди знаю, як правильно це показати.

Вона торкнулася його обличчя, провела пальцем по лінії брів і зупинилась на вустах.

— Не завжди треба щось показувати. Досить того, що я тебе відчуваю.

Амір зітхнув, узяв її руку у свою та м’яко поцілував долоню.

— Знаєш, — сказав він, — якби хтось колись сказав мені, що я впущу когось у свій кабінет не для допиту, а щоб отак… — він усміхнувся, — я б не повірив.

— А тепер? — запитала вона, грайливо всміхаючись.

— Тепер я не хочу, щоб ти звідси йшла.