Раді Вас бачити!

У старому затишному, але катастрофічно тісному будинку на околиці Лонгборна повітря було наелектризоване. Тут жила родина Колтон — шестеро дорослих дочок і двоє батьків, які давно забули, що таке абсолютна тиша.

Рейчел (29 років) — найстарша, гордість родини в минулому. Ексмодель із бездоганною поставою та колишній контент-менеджер. Після того, як модний бренд, де вона працювала, гучно збанкрутував, Рейчел втратила стабільний дохід. Уже понад рік вона «тимчасово» займає найбільшу спальню, намагаючись фрілансити під акомпанемент постійного стресу.

Маргарита (27 років) — акторка з характером кременю. Найбільш вперта, гостра на язик і незалежна. Вона жила сценою, грала в експериментальних театрах і знімалася в епізодах кримінальних серіалів. Але після гучного скандалу з колишнім хлопцем Джейком — перспективним, але підлим актором, який злив її приватні фото та брудні плітки папараці, — пропозиції від режисерів раптово зникли. Залишившись без копійки, але з величезною образою на чоловічу стать, вона була змушена пакувати валізи до батьків.

Гвен (25 років) — витончена й занурена у свій світ піаністка та композиторка. Вона з відзнакою закінчила консерваторію і марила створювати епічні саундтреки до голлівудських драм. Реальність виявилася прозаїчнішою: зараз її єдиний дохід — це рідкісні приватні уроки для вередливих сусідських дітей, яких катастрофічно не вистачало навіть на оренду кімнати в центрі. Тому її інструмент тепер займає половину вітальні, дратуючи всю родину нескінченними гамами.

Міллі (23 років) — зірка Тіктоку та інфлюенсерка, яка сприймає весь світ як декорацію для контенту. Вона круглодобово знімає тренди, танці біля дзеркала та влоги у стилі «day in my life». Проте алгоритми змінилися, а після розірвання кількох великих спонсорських контрактів через її «надто відверті висловлювання» доходи різко впали. Тепер її штативи та кільцеві лампи стоять повсюди, створюючи небезпеку для кожного, хто ходить коридором у темряві.

Лючія (21 рік) — найгучніша, найхаотичніша і максимально проблемна. Молодша бунтарка, яка встигла попрацювати нічною барменкою, хостес на скандальних вечірках і промоутером. Лючія — магніт для токсичних стосунків, мікропозик та «життєвих криз». Щоразу, коли її черговий «хлопець на тиждень» виявлявся негідником, вона з плачем поверталася додому, прихопивши з собою нові борги.

Емма (21 рік) — близнючка Лючії, але її повна протилежність за вайбом. Творча, меланхолійна натура, яка вчиться на дизайнера інтер’єрів (і вже встигла кинути два різних університети). Емма щиро вірить, що її покликання — запустити власний екобренд одягу. Але поки що її бізнес-план обмежується сотнями ескізів у блокноті та постійними проханнями до батьків «скинути трохи грошей на тканини та фурнітуру».

Всі шестеро — неймовірні красуні, розумні й талановиті. Всі шестеро — досі незаміжні. І всі вони через круті віражі долі знову опинилися в ролі підлітків, що ділять одну ванну кімнату на ранок.

Будинок, колись просторий і сповнений дитячого сміху, тепер нагадував порохову бочку, де кожна кімната була забита косметикою, одягом, штативами та нереалізованими амбіціями.

Ранок у сімействі Колтон зазвичай починався не з кави, а з війни за виживання. О восьмій ранку біля єдиної функціонуючої ванної кімнати на другому поверсі утворилася ціла черга, на чолі якої з похмурим виглядом стояла Маргарита, загорнута в рушник.

— Лючіє! Якщо ти зараз же не вимкнеш свій випрямляч і не вийдеш, я виб'ю ці двері! — Маргарита з силою гупнула кулаком у дерев'яну панель.

— Та почекай ти! — долетів з-за дверей незадоволений, гугнявий голос молодшої. — У мене через десять хвилин зідзвон по роботі… ну, щодо нової вакансії на ресепшн. Мені треба виглядати пристойно!

— Ти там сидиш уже сорок хвилин! — підключилася Рейчел, яка з утомленим виглядом перевіряла пошту в телефоні, спираючись на одвірок. — Мені треба скинути правки клієнту до дев'ятої, а я навіть очі промити не можу. Лючіє, май совість.

Знизу, з вітальні, раптом донеслися перші гучні, тужливі акорди на піаніно — Гвен знову взялася за свої мінорні симфонії. По всьому будинку рознеслася важка, депресивна мелодія, що ідеально підходила для похорону чи драми про кінець світу.

— О боже, Гвен! — закричала з вершини сходів Міллі, яка в цей момент тримала в руках кільцеву лампу і намагалася зловити правильне світло. — Припини грати цей реквієм! Ти мені весь вайб для ранішнього влогу псуєш! У мене підписники відписуються від цієї твоєї депресії!

— Це не депресія, Міллі, це неокласика! — крикнула у відповідь Гвен, не перестаючи бити по клавішах. — Я пишу тему для короткометражки! Мені потрібне натхнення, а твої дурні танці в Тіктоці руйнують моє мистецтво!

У цей момент двері однієї з спален відчинилися, і звідти визирнула Емма, вся засипана клаптиками тканини, з нитками у волоссі та олівцем за вухом.

— Дівчата, заваліть ротики, будь ласка! — жалібно простогнала вона. — Хтось бачив мої кравецькі ножиці? Мені терміново треба дошити рукав для еко-сукні. І… Рейчел, позич двісті фунтів на шовк? Я віддам з першого розпродажу, чесно!

— Еммо, у мене на рахунку залишилося тридцять фунтів і купа боргів за закритий бренд, — сухо відрізала Рейчел. — Проси у тата.

Двері ванної нарешті з тріском відчинилися. З клубами пари звідти вискочила Лючія, на ходу підфарбовуючи губи.

— Все, вільна каса! — гмикнула вона, проскакуючи повз розлючену Маргариту. — Тільки обережно, там на підлозі на кахель капнула моя олія для волосся, трохи слизько.

Маргарита закотила очі так, що ледь не побачила власний мозок, і зачинилася зсередині.

Тим часом на кухні місіс Колтон із запеклим виразом обличчя смажила тости. Кожен удар ножа по маслу супроводжувався гучним зітханням. Містер Колтон, сховавшись за розгорнутою газетою, намагався повністю злитися з кухонним кутком і не відсвічувати.

— Ти чуєш це, Джордже? — місіс Колтон різко повернулася до чоловіка, тримаючи лопатку для тостів як зброю. — Ти чуєш цей гамір? Вони поубивають одна одну до обіду! Шість дорослих дівчат у хаті! Шість! І жодна, жодна не має нормальної роботи чи хоча б притомного кавалера!

Містер Колтон обережно опустив край газети, визирнувши одним оком.

— Ну, люба, зараз важкі часи… Криза, інфляція. Дівчатам треба перечекати…

— Перечекати?! — місіс Колтон ледь не задихнулася від обурення. — Рейчел сидить на нашій шиї вже рік! Маргариту зганьбив той її акторішка-модель, і тепер вона тільки бурчить і п'є каву відрами! Гвен грає свої похоронні марші, від яких у мене мігрень! А молодші? Одна крутиться перед телефоном, друга збирає борги, а третя ріже мої старі фіранки на свої «дизайнерські шедеври»!

Вона безсило опустилася на стілець і витягла з кишені фартуха буклет, який уже затерся від постійного гортання. На обкладинці красувався білосніжний п'ятизірковий лайнер на тлі блакитних вод Середземного моря.

— Подивись на це, Джордже. Тут написано: «Тиша. Спокій. Круїз все враховано». Я щоночі бачу цей корабель у снах. Навіть якщо завтра почнеться ядерна війна чи новий всесвітній вірус, клянуся, я хочу померти на цьому шезлонгу з келихом маргарити в руках! Але ми нікуди не поїдемо, бо всі наші гроші йдуть на те, щоб прогодувати цих жінок!

— Ну, що ти пропонуєш, не виганяти ж їх на вулицю? — зітхнув містер Колтон, мріючи повернутися у свій затишний, тихий кабінет.

Місіс Колтон підсунулася ближче до чоловіка і заговорила змовницьки палким шепотом:

— Якщо ми не видамо їх заміж, Джордже, — бодай когось, бодай найстарших! — ми ніколи не побачимо того круїзу. Я більше не витримую цього реаліті-шоу в нашому домі! Нам терміново потрібні багаті зяті, які заберуть їх звідси. Ти чув, що в маєток Незерфілд по сусідству заїхав якийсь молодий мільйонер, Ден Хартвік? І кажуть, він привіз із собою друга, ще багатшого!

— О ні, тільки не твої свахівські плани… — пробурмотів містер Колтон, знову піднімаючи газету.

— Жодних «о ні»! — місіс Колтон рішуче піднялася й плеснула долонею по столу. — Сьогодні ж дізнаюся все про їхні вечірки. Або ми пакуємо дочок заміж, або я сама втечу з цього дому на першому-ліпшому попутному кораблі, навіть якщо це буде вантажна баржа з вугіллям!