Раді Вас бачити!

Вікторія прокинулась від неймовірно приємного аромату. Вона розплющила очі й відразу помітила, що Святослава не було поруч. Але з кухні долинав легкий шум. Дівчина посміхнулась, повільно підвелась з ліжка та попрямувала до кухні.

Коли вона зазирнула всередину, її обличчя засвітилось від радості. Її хлопець стояв лише в штанах із голим торсом та смажив яєчню. На столі вже були готові фрукти, горіхи, тости та гарячий шоколад.

Святослав стояв до неї спиною, від чого Вікторія посміхнулась, милуючись його ідеальним мускулистим тілом. Вона підійшла ближче та ніжно почала цілувати його спину, обіймаючи його руками.

— Я напевно сильно шумів, раз розбудив тебе, — незадоволено промовив хлопець, не обертаючись до неї.

— Ні, мене розбудили аромати, — посміхнулась вона. — Мені так приємно, що ти приготував сніданок для мене.

— Я хотів принести його тобі в ліжко, — роздратовано промовив він.

— Тобто я зіпсувала твій сюрприз? — засміялась Вікторія. — Обіцяю, завтра я буду ніжитись в ліжку й не вставати, поки ти сам до мене не прийдеш.

Коли її руки почали пестити його груди й спускатись нижче до пресу, хлопець завмер. Вона знову почала цілувати його спину, ще сильніше притискаючись до нього своїм теплим тілом.

— Віка, у мене зараз усе з рук випаде, — тихо промовив він.

— А ти залиш усе та йди до мене, — притискаючись до нього ще сильніше, відповіла вона.

Хлопець швидко вимкнув сковорідку, різко розвернувся до неї, підхопив на руки та посадивши на стіл, увірвався в її губи.

Вона обняла його за плечі, обвила ногами й закрила очі від задоволення.

Коли він відчув, як вона почала розстібати його джинси, Святослав раптово відірвався від неї. Вікторія здивовано поглянула на нього, важко дихаючи.

— Щось не так? — спитала вона.

Святослав насупився та поклав руку їй на лоб, відчуваючи, наскільки гарячою вона була.

— Де у тебе градусник? — суворо спитав він.

— У спальні, поряд із ліками, — образливо відповіла вона.

— Я зараз принесу його, а ти починай снідати, — ніжно проводячи по її обличчю, промовив він.

— Ну, ти зануда, — насупилася дівчина.

Хлопець засміявся. Він ніжно поцілував її, допоміг спуститись зі столу та підсунув їй стілець. 

Вікторія слухняно сіла та трохи нахмурившись, почала їсти. Вона й справді зголодніла, а все навколо пахло так смачно.

***

Дівчина була настільки задоволена сьогоднішнім днем, що навіть раділа тому, що захворіла. Через її хворобу Святослав проявляв до неї ще більше турботи.

Після сніданку він навіть не дозволив їй помити за собою посуд.

— Сиди на місці й пий своє молоко з медом. Щоб усе випила до кінця. Я сам усе помию, — ніжно проводячи рукою по її волоссю, сказав він.

— Лише через те, що в мене висока температура, я дозволяю тобі сьогодні командувати, — тихо промовила Вікторія, вдивляючись у чашку й намагаючись побороти себе, щоб допити напій до кінця.

— Тоді мені слід насолоджуватись цим моментом, бо таке трапляється нечасто, — вже домиваючи посуд, промовив він.

Коли хлопець повернувся до неї, то посміхнувся. Вікторія зажмурилась й через силу допила молоко до кінця. Вона відсунула від себе порожню чашку та помітно скривилась.

— Крихітко, ти в мене просто розумничка, — ніжно проводячи рукою по її обличчю, прошепотів він.

— Добре, що ти не можеш від мене заразитись, інакше я б не дозволила тобі бути зі мною поруч увесь цей час, — тихо відповіла дівчина.

Коли вона помітила, як він наближається до неї та їхні губи ось-ось зустрінуться, Вікторія різко підвелась зі стільця. Хлопець ображено глянув на неї.

— Я б хотіла зараз прийняти душ, — загадково промовила вона. — Була б дуже вдячна, якби ти допоміг мені. Бо самій мені дуже важко, — театрально додала Вікторія.

Очі хлопця блиснули червонуватим вогником від її пропозиції.

Коли вона зняла з себе футболку й відкинула її вбік, Святослав ледве стримував себе, вдивляючись у її оголені чарівні груди, які так й манили його.

Вікторія накинула своє довге волосся вперед, прикриваючи наготу та грайливо посміхнувшись, промовила:

— Я буду тебе чекати. Тільки не затримуйся надовго.

Вона повернулась, але щойно зробила перший крок, як відчула, що Святослав підхопив її на руки. Він поніс її до ванної, а дівчина весело засміялась.

***

Вікторія була вдягнена у сірі легінси, білі шкарпетки та вільний білий в’язаний светр. Вона сиділа на м’якому теплому килимку біля каміна та задумливо клацаючи пультом, обирала, який фільм подивитися в Інтернеті.

Святослав присів поруч із нею, не відводячи погляду. Якою ж неймовірною вона була зараз — така ніжна, така чуттєва. Навіть її трохи почервонілий носик додавав їй особливої зворушливості. Коли її довга коса впала з плеча на спину, він не стримав теплої усмішки.

Він обережно притягнув її ближче, відчуваючи тонкий аромат весняних квітів, що линув від неї. Вона притулилась спиною до його грудей та ледь помітно усміхнулась, відчуваючи його ніжні обійми. Проте все одно старалась зосередитись на виборі фільму.

— Який фільм ти хотів би зараз подивитись? — клацаючи пультом, запитала вона. — Може, про пригоди?

— Так. Мені подобаються фільми про пригоди, — тихо промовив він, цілуючи її в шию та не підіймаючи очей на екран.

— Ось якась нова комедія, — радісно сказала дівчина.

— Комедія мене також влаштує, — відповів він, не припиняючи ніжно цілувати її шию.

— Може, детектив? — уже перевіряючи його реакцію, запитала вона.

— Так, мені подобається розгадувати загадки, — проговорив він, занурюючи руки під її светр.

— Або, може, трилер? — посміхаючись, додала вона.

— У нас й так достатньо напруги, — прошепотів він їй на вухо.

Вона засміялась й, навмання обравши перший-ліпший фільм, відклала пульт убік та повернулась до нього. Сівши йому на коліна, обійняла за плечі та прошепотіла на вухо:

— Ти зараз дуже погано поводишся… У мене ще слабкість і досі висока температура.

Хлопець ніжно усміхнувся, поцілувавши її в щоку.

— Нічого не можу з собою вдіяти, — тихо відповів він. Його руки лагідно ковзнули по її спині, обіймаючи й пестячи. — Мені так хочеться цілувати тебе.

Його руки повільно ковзнули до краю її светра й обережно потягнули вгору. Він дивився їй у вічі, ніби шукаючи дозволу. Дівчина усміхнулась та підняла руки, дозволяючи йому зняти одяг.

Коли перед ним відкрилося її тіло, він, не стримуючи почуттів, вкрив її груди поцілунками. Вікторія, міцно тримаючи його за плечі, заплющила очі й відкинулась назад.

Він обережно опустив її на килим, дбайливо підтримавши її голову. Та одразу почав жадібно досліджувати її пристрасними поцілунками.

— Святе, як мені добре з тобою, — задихаючись від насолоди, прошепотіла вона.

А його поцілунки повільно спускались нижче, даруючи їй ніжне тремтіння, від якого вона тихо застогнала.

Хлопець ніби зовсім втратив глузд. Він відчував, яким гарячим було її тіло — хвороба ще не відступила. Підвівши на неї погляд, він помітив, як вона тремтить: чи то від пристрасті, яку він дарував їй, чи то від холоду, адже вона була напівоголена. Але полум’я бажання повністю застелило його свідомість, не залишаючи місця для тверезих думок.

Він обережно почав знімати з неї легінси. Перед його очима повільно відкривались її стегна й стрункі ноги. Вона знову схудла — але ця крихкість лише ще більше манила його, збуджуючи в ньому ніжність і бажання водночас.

Вікторія відчула, як його губи торкнулись її живота й повільно почали спускатися нижче. Вона запустила пальці в його чорне волосся й важко дихала, віддаючись хвилям відчуттів.

— Святе… — зірвалось з її вуст крізь тремтіння. — Святе…

Хлопець усміхався — йому шалено подобалось, як вона стогне його ім’я. Він обережно зняв із неї білі трусики й відкинув убік. 

На мить затримав погляд, розглядаючи її. Якою ж неймовірною вона була зараз… Повністю оголена, лише в білих шкарпетках, із волоссям, заплетеним у довгу косу. У цій вразливій беззахисності було щось особливо звабливе, щось, від чого в нього трепотіло у середині.

Коли вона розплющила очі й подивилась на нього, в його погляді вона здавалася чарівною лялечкою — такою ніжною, такою вразливою.

Та раптом дівчина різко підвелась, сіла на килим та прикривши рот руками, почала важко кашляти. Хлопець насупився. Бідна… як же їй зараз важко. А він, мов останній егоїст, домагався її тоді, коли їй насправді були потрібні спокій і відпочинок.

Святослав потягнувся до пледа та обережно закутав у нього дівчину. Вікторія одразу обхопила себе руками та схилила голову.

— Святе… сьогодні знову не будемо. Мені ще дуже зле, — шмигнувши носом, тихо промовила вона.

— Пробач мені, крихітко, — дбайливо відповів він, ніжно погладивши її по щоці. — Я маю більше піклуватися про тебе, а не думати лише про пристрасть.

Вікторія підняла на нього свої карі очі та ніжно усміхнулась. Вона притулилась до нього та прослизнувши руками під його футболку, лагідно обійняла за торс.

У цю мить плед зіслизнув з її плечей, оголюючи тіло. Святослав одразу ж обережно знову закутав її, а тоді дбайливо підхопив на руки й поніс до спальні, міцно притискаючи до себе.

Він обережно поклав її на ліжко та дбайливо поцілував. Стримуючи себе, щоб не накинутися на неї зі своїми пристрастями, хлопець нарешті відірвався від неї, відчувши легке тремтіння її тіла.

Коли він підійшов до шафи й почав переглядати її речі, дівчина закуталась в плед та не відриваючи від нього погляду, тихо посміхалась.

— Ця, на вигляд, тепла, — промовив він, розглядаючи блакитну кофтинку.

— Ні, подай мені, будь ласка, білу, що поряд з нею. Вона тепліша, — промовила вона.

Святослав підійшов до неї, вдивляючись, якими закоханими очима вона на нього дивиться.

— Крихітко, підніми ручки.

Вікторію ще більше охопило почуття радості. Вона слухняно підняла руки, відчуваючи, як він бережно одягає її, ніжно торкаючись її тіла.

Опустивши кофту нижче, вона знову відчула пристрасний поцілунок. Хлопець знову обійняв її, шепочучи:

— Якого кольору трусики ти хочеш одягти? — хрипло спитав він.

— А в яких ти хочеш мене бачити?

— Ти мені більше подобаєшся без білизни, — посміхнувся він. — Але ж ти хворієш, тому тобі слід одягнутись.

— Дай мені ті, які першими трапляться тобі під руку. Вони в тій шухляді, — промовила вона, показуючи рукою вбік.

Святослав відкрив комод та посміхнувся, побачивши, як білизна розкладена по стопках за кольорами. Вікторія вірна собі — всюди любить порядок.

 Раптом він відчув, як ніжні руки обвили його.

— Віко, тобі не можна вставати, — суворо сказав він, повертаючись до неї. — Тобі краще лежати…

Він замовк, відчуваючи, як вона ніжно почала цілувати його ключиці, повільно піднімаючись поцілунками вгору по шиї.

— Нічого не можу з собою вдіяти, — задихаючись, промовила вона. — Не хочу ні на мить відриватися від тебе.

Посміхаючись, він підхопив її на руки та знову посадив на ліжко. Зберігаючи контроль, він почав ніжно одягати на неї світлі трусики, пестячи її стрункі ноги.

Коли він узявся одягати на неї піжамні штани, то засміявся:

— Це так незвично — одягати тебе. Зазвичай мені більше подобається роздягати тебе, — промовив він, підіймаючи на неї погляд.

— Можеш надолужити потім, — пожартувала вона.

Святослав знову засміявся, лягаючи поряд із нею, дбайливо огортаючи її в теплу ковдру. Вона притулилась до нього, міцно обіймаючи. 

Хлопець не зводив з неї погляду. Хоч вона виглядала втомленою, але була такою гарною зараз, як ніколи раніше.

— Віко, у тебе очі злипаються. Тобі потрібно поспати.

— Ти ж будеш зі мною? Будь ласка, не йди, залишся…

— Ну що ти, крихітко, як я можу піти від тебе зараз? — дбайливо гладячи її волосся, промовив він. — Я буду з тобою. Спи, моя люба, і нічого не бійся.