Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+

Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.

Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років

Олеся

Сніг сипле за вікном густими пір’їнами, ніби небо розірвало подушку. Ліхтарі розпливаються золотими колами. По ту сторону скла світ здається тихим і віддаленим, наче завмирає, притихаючи під цією м’якою білизною.

У невеликій конференц-залі, як завжди, віє запахом кави. Цю кімнату я спеціально орендую у великому спорткомплексі для зустрічей із моїми підопічними.

Я сиджу на краю столу, спершись долонями об бортик. Переді мною — шість жінок. Мої дівчата. Мої квітки пустелі. Так люблю і переживаю за долю кожної з них.

У кожної за спиною — свій пекельний шлях, але зараз у їхніх очах уперше світиться життя.

Моя робота ріелтором навчила мене вибудовувати стосунки й створювати потрібні зв’язки, а дружба з Віктором відкрила двері до кабінетів впливових людей у нашому місті.

Тепер мої дівчата живуть у теплому, світлому будинку — сучасному комплексі, де кожна має дах над головою, підтримку благодійного фонду й шанс почати все спочатку.

— У мене для вас чудові новини, — кажу, вдивляючись у їхні обличчя, одне за одним. — Пам’ятаєте квартиру на першому поверсі, де нещодавно завершили ремонт? Один із наших меценатів зацікавився моєю пропозицією і готовий розглянути можливість передати її під дитячий садок домашнього типу.

Я вже маю людину, якій довіряю — моя близька подруга, вихователька з великим досвідом. Вона з радістю візьме на себе цю справу.

Жінки переглядаються. Їхні очі засяяли яскравіше за зірки на нічному небі. Хтось охнув і притиснув руки до грудей.

— Це означає, — продовжую я, намагаючись стримати тремтіння голосу, — що ви зможете навчатися. Отримати фах, вийти на роботу, стати на власні ноги. А поки ви вчитиметеся, за вашими дітьми буде кому доглянути. І вже за кілька місяців, маючи сертифікат, ви зможете самі заробляти, оплачувати житло, харчі — усе, що потрібно.

Ви більше ніколи не будете залежати від чужої волі.

— Господи, — шепоче Марина, — це ніби життя почалося знову...

Я усміхаюся.

— От і почнемо спочатку.

Коли вони підіймаються зі стільців, я бачу сльози.

— Лесечко, дякуємо тобі! І Віктору. Без вас ми б... — жінка не договорює, просто обіймає мене.

— Все нормально, — відповідаю. — Ми впоралися.

— А тепер марш у зал, — плескаю долонями. — Тренер із самооборони вже чекає. Сьогодні — захист від захоплення. Без поблажок!

Жінки сміються, витирають очі й виходять.

***

Виходжу з будівлі спортивного комплексу. Сніг хрустить під підошвою. Моя «крихітка» блищить під вуличним світлом, переливаючись сріблом. Вона радісно блимає фарами у відповідь на натиск стартеру. Впускає мене в теплий салон.

Перевіряю час. Ще чверть години до зустрічі з Віктором — усе встигаю.

Ресторан, як завжди, напівтемний і затишний.

Віктор Савицький підводиться від столика, побачивши мене. У руці — традиційний букет білих троянд.

— Ти запізнилася на цілих п’ять хвилин, — усміхається.

— А сніг — на двадцять, — відповідаю посміхаючись.

Він цілує мене в щоку, пахне чимось дорогим і чистим. Ми сідаємо.

— Як наші підопічні? — запитує він.

— Чудово. Я сьогодні повідомила їм про зустріч із меценатом. Через три дні їду до Борисова.

— Це той менеджер фонду?

— Так, — киваю. — Я хочу запропонувати повноцінний проєкт: навчання, працевлаштування і дитячий садок при комплексі. Щоб ці жінки більше не жили на пожертви, не відчували себе залежними від обставин.

Нехай здобудуть професію, навчаться планувати свій час, отримають упевненість у завтрашньому дні.

А тим часом їхні діти будуть поруч, у безпеці, під наглядом виховательки, яку вони вже знають і люблять.

Через пів року, коли вони зможуть самі забезпечувати себе, фонд зможе перенаправити фінансування на поміч іншим.

Це — не просто допомога. Це система, у якій кожна жінка отримує шанс вирости й передати цю силу далі.

Він слухає, тримає мою руку, тепло усміхається, вдивляючись у мене.

— У тебе горять очі.

— Бо це правильно, Вікторе. Вони зможуть стати на ноги. Не просто виживати — жити!

Він киває, але погляд стає трохи серйознішим.

— До Борисова день дороги в один бік. Ти збираєшся їхати сама?

— Візьму пікап у брата. Переночую в готелі, у п’ятницю вже буду вдома.

— Ти невгамовна, — тихо зітхає він. — Все сама. Ти взагалі збираєшся якось розділяти обов’язки?

Я усміхаюся.

— Так спокійніше.

Він робить паузу, потім кладе долоню поверх моєї.

— Я все ще чекаю відповіді.

Мені соромно, я відводжу погляд. Роблю вигляд, що не зрозуміла, про що мова.

— Якої відповіді?

— На пропозицію жити разом, — його погляд твердий і уважний. Так, він уже втомився від моїх ухилянь.

У горлі раптом пересохло. Я винувато усміхаюсь:

— Я просто... була зайнята. Переговори, звіти, підготовка до зустрічі. Хотіла закінчити все до Нового року, а потім спокійно подумати.

— Обіцяєш?

— Обіцяю. Після поїздки.

Він киває, знову стискає мою руку.

— Я чекатиму.

Вечеря добігає кінця. Віктор кличе офіціанта, розраховується, допомагає мені вдягнути пальто.

Надворі сніг іде стіною, ніби світ знову хоче сховатися під білим.

— Із півночі насувається сильний циклон, — Віктор обіймає мене, цілує у скроню.

— Будь обережна в дорозі, Лесю.

— Завжди, — відповідаю.

Він проводжає мене до батьківського дому. Біля хвіртки я махаю рукою, він сідає у машину й зникає в сніговій завісі.

А я стою й думаю: усе, здається, правильно. Усе складено, як треба. Гарна історія, логічний фінал. Але чому я знову відтягую цей момент, ніби боюся власного щастя?  Іноді я сама себе не розумію. Варто лише уявити, що щоранку й щовечора я прокидатимусь поруч із Віктором, — і десь під ребрами стискає, тихо наростає знайоме відчуття... ніби знову не вистачає повітря.

Гаразд, зараз треба зосередитись спершу на подорожі, а потім — прийняти рішення. Я вже сама від себе втомилася. Не знаю, як тільки Віктор мене терпить.

Важко зітхаю, ховаючись у теплі батьківського дому.

Сніг лягає на плечі, тане.

Світ спить.

А в мене попереду — дорога.

Зачепив розділ? Поділіться враженнями.

Відгук допомагає автору ставати кращим.
Ваші реакції анонімні — їх бачите лише ви.

Соломія Вейра
ДОПОКИ СЕРЦЕ Б’ЄТЬСЯ

Зміст книги: 52 розділа

Спочатку:
Пролог
1777164859
34 дн. тому
Розділ 1 «Прощання»
1777164892
34 дн. тому
Розділ 2 «Мить до смерті»
1777164923
34 дн. тому
Розділ 3 «Нагорода»
1777164966
34 дн. тому
Розділ 4 «Ти будеш моїм»
1777165013
34 дн. тому
Розділ 5 «Полювання»
1777165041
34 дн. тому
Розділ 6 «Пастка»
1777165061
34 дн. тому
Розділ 7 «Нове життя»
1777165082
34 дн. тому
Розділ 7.1 «Крадіжка»
1777165102
34 дн. тому
Розділ 8 «Ювілей»
1777165125
34 дн. тому
Розділ 9 «Німфа»
1777165146
34 дн. тому
Розділ 10 «Ті, кого треба рятувати»
1777165170
34 дн. тому
Розділ 11 «Назад у пекло»
1777165194
34 дн. тому
Розділ 12 «Домашній штурм»
1777165214
34 дн. тому
Розділ 13 «Рідні розмови»
1777165237
34 дн. тому
Розділ 14 «Заява на списання»
1777165261
34 дн. тому
Розділ 15 «Заява на списання.2»
1777165290
34 дн. тому
Розділ 16 «Перед дорогою»
1777165309
34 дн. тому
Розділ 17 «Більше не герой»
1777165327
34 дн. тому
Розділ 18 «Тюремні будні»
1777165353
34 дн. тому
Розділ 18.1. «Тюремні будні»
1777165433
34 дн. тому
Розділ 19 «День до втечі»
1777165451
34 дн. тому
Розділ 20 «Подорож Лесі»
1777165489
34 дн. тому
Розділ 21 «Втеча»
1777165528
34 дн. тому
Розділ 22 «Втеча.2»
1777165548
34 дн. тому
Розділ 23 «Втеча3»
1777165594
34 дн. тому
Розділ 24 «Відкриваємо карти»
1777165640
34 дн. тому
Розділ 25 «Треба кликати на допомогу»
1777165663
34 дн. тому
Розділ 26 «Сховок»
1777165684
34 дн. тому
Розділ 27 «Перша ніч свободи»
1777165707
34 дн. тому
Розділ 28 «Перша ніч свободи_2»
1777165724
34 дн. тому
Розділ 29 «Перша ніч свободи_3»
1777165749
34 дн. тому
Розділ 30 «Розвідка»
1777165767
34 дн. тому
Розділ 31 «Втеча 2.0»
1777165803
34 дн. тому
Розділ 32 «Втеча 2.0»
1777165828
34 дн. тому
Розділ 33 «Вмерти за неї»
1777165849
34 дн. тому
Розділ 34. «Вибір якого не має»
1777165876
34 дн. тому
Розділ 35. «Дзвінок додому»
1777165895
34 дн. тому
Розділ 36. «Серйозна розмова»
1777165917
34 дн. тому
Розділ 37. «Вечеря»
1777165937
34 дн. тому
Розділ 38. «Пробудження»
1777165957
34 дн. тому
Розділ 39. «Межа правди»
1777165977
34 дн. тому
Розділ 40. «Ігри»
1777166001
34 дн. тому
Розділ 40.1. «Остання ніч»
1777166030
34 дн. тому
Розділ 41. «Пора додому»
1777166089
34 дн. тому
Розділ 42. «Шлях додому»
1777166120
34 дн. тому
Розділ 43. «Брат»
1777166143
34 дн. тому
Розділ 44. «Слідчий»
1777166165
34 дн. тому
Розділ 45. «Прямий ефір»
1777166185
34 дн. тому
Розділ 46. «Темний бік Місяця»
1777166209
34 дн. тому
Розділ 47. «Друзі»
1777166232
34 дн. тому
НЕ ФІНАЛ
1777166437
34 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!