Спочатку:
На сторінку книги
Не відношу себе до тих людей, які, коли все добре, починають шукати щось підступне у цьому. Але ситуація мене трохи спантеличила. Тема колишніх завжди із малоприємних. Хоча, якби мій колишній залишився в цьому місті, то його нова дівчина, можливо, теж переживала б через мене. Та все було б дарма, якщо я розстаюся, то назавжди. Потрібно у всьому розібратися, але по-тихому. Довіряй, але перевіряй, так вирішила я, оскільки моя довіра до Гліба почала накульгувати, спіткнувшись об надану Яною інформацію. Головне, щоб рівень моїх ревнощів не перейшов допустиму межу. Зрозуміла, що залишалася спокійною, поки мені не дали привід вийти з цього стану.
- Спитай у Насті про Гліба та його колишню дівчину. Вона точно повинна пролити світло на все, що відбувається, - наш з Олею мозковий штурм з приводу ситуації, що склалася, почав приносити плоди.
- Ні, вона може розповісти Глібу, потрібно самій у всьому розібратися. Тим більше, вона не лізе у справи брата, – Настя б одночасно все спростила та ускладнила, треба постаратися обійтися без неї. Знайти інший варіант рішення, я ж не шукаю легких шляхів, що складніше, тим цікавіше. Я завершила розмову з Олею і поклала телефон у рюкзак.
Я зайшла в будинок, і помітила, що Настиного взуття немає, значить, її теж немає вдома. Кинула сумку на диван і пішла помити руки. До мене назустріч з ванної вийшла Маша з чалмою на голові, у домашньому халаті та капцях у вигляді панд. Милота.
- О, привіт, - видно, що вона не чекала моєї ранньої появи у будинку.
- Привіт. Випадково не знаєш, де Настя? - треба було промацати ґрунт.
- Знаю. Вона поїхала з одногрупницею за місто, роблять проект, дизайн інтер'єру дачі. Вранці я їй дзвонила, але її телефон було вимкнено. Не знаю, скільки вона там буде, казала, що можливо й тиждень.
Не треба паніки. Можливо, телефон просто розрядився, Настя ніколи не бере із собою зарядний пристрій та павер банк, надто безтурботна або просто не хоче носити зайвий вантаж.
Маша увімкнула фен і почала сушити волосся. Я зручно вмостилася у кріслі і продовжувала роздумувати. Несподівано у мою світлу голову прийшло рішення. Стеження все прояснить. Мої таргани в голові поплескали стоячи цій геніальній ідеї. Коли Маша уклала волосся, я помітила, що у неї нова стрижка, - подовжене каре.
- Маша, все добре?
- Так, - спокійно відповів вона.
- Чого раптом підстриглася?
- Готова до змін. Внесла трохи новизни.
- Це ти після розставання з Дмитром? Настя дуже часто б змінювала свій образ, - я розсміялася, але зловивши Машин погляд на собі, зрозуміла, що невдало пожартувала.
- Ти краще сідай, поїж, а то я вже чую колівубл.
- Що чуєш?
- Бурчання твого живота від голоду.
Не дивно, через всі ці переживання втратила відчуття голоду. Так, треба підкріпитися і в дорогу. Щоправда, поки що не знала, з чого почати, але, як відповідь на моє запитання, Діана запостила кафе, де перебувала. Довелося створити фейковий аккаунт і підписатися на неї. Я схопила бутерброд, поїм дорогою. Маша мені простягла другий:
- Ось, візьми ще, пані детектив, хто знає скільки доведеться просидіти в засідці.
- Дякую. Тільки поки Насті нічого не кажи, - крикнула, коли вже взувалася.
- Добре. Тримай мене в курсі! - навздогін мені вигукнула Маша.
***
Для звіту зі стеження спеціально створила чат «Всевидюче око», додала Олю та Машу. Подумала про Настю. З нею все добре, вона передзвонила і мені та Маші, сказала, що зайнята, у неї мало часу, а проект ще сирий.
Я одягла сонцезахисні окуляри, які прихопила із собою для конспірації. Зробила пучок на голові. Багатьом не звично мене так бачити, бо так ходжу тільки вдома, тому мене точно не впізнають. Коли знайшла зручне місце для огляду, взяла мобільний і почала писати дівчаткам.
Я: «Гліб зайшов у кафе. Підійшов до неї і поцілував »
Маша: «У щічку?»
Я: «Ні»
Оля: «Жахливе жахіття! Про що вони говорять? »
Я: «Не чути, читати по губах не вмію»
Маша: «Треба було піти з тобою»
Я: "Можливо"
Оля: «Може, він на тебе посперечався?»
Я: «Олю, не нагнітай, будь ласка. І так у мого страху очі збільшилися до невимовних розмірів. Та й на Гліба це не схоже »
Маша: "Схоже!"
Оля: "Схоже!"
Маша: "Так, намагаємося не нагнітати"
Я : «Він тримає її за руку, вони сміються. Все, не можу більше, йду »
Мені вистачило вражень від побаченого, тому одразу повернулася додому. Маша кинуся обійняти мене з порога. Таке відчуття, що це все відбувалося не зі мною, з кимось іншим, а я просто стою і спостерігаю все збоку.
-Може чай з ромашки?
-Чай з ромашки мене заспокоїть лише у тому випадку, якщо я його виллю йому на голову, - я просто кипіла від злості на Гліба.
- Яна могла все вигадати, а ти легко купилася. І взагалі, з приступом ревнощів, як і з переглядом дорам, головне вчасно зупинитися, а то так затягує, що складно зупинитися.
- Я все бачила на власні очі! Не виправдовуй його!
- Одна загуляла, забувши про все і всіх, поринула з головою у стосунки. Інше стеження влаштовує. Дівчата, що з вами? Де впевненість та любов до себе?
- Чекай, загуляла?
- Настя поїхала зі своїм новим хлопцем е ... забула, як його звуть.
- Зрозуміло. Не будемо втручатися в її особисте життя.
- Це точно. У твоє вже втрутилися. Якби не Яна… Ніколи не дозволяй іншим людям втручатися у свої стосунки, тримай завжди зачиненими ці двері. Ретельно стеж за тим, щоб навіть щілини не залишалося, через яку можна підглядати або влізти в них. Раджу ставити відразу броньовані двері.
* * *
Увечері, в той день, коли я бачила Гліба з Діаною, я набралася рішучості і зателефонувала йому. Він не відповідав на мої дзвінки і не передзвонював. З того часу минуло вже кілька днів, я досі не знаю, де він, в університеті його немає, всі думають, що він хворіє, але вдома його теж немає. За словами Насті він живий і здоровий, але навіть їй не сказав, де він. Чомусь він мене уникає, коли відповів на її дзвінок, а мої ігнорує. Але де він? Що трапилося? Може, це його спосіб попрощатися зі мною? Чи він помітив, що я за ним стежу і вирішив пропасти на якийсь час, щоб я його не знайшла, провчити мене надумав? Думки крутилися, мов білка в колесі, не припиняючи звучати в моїй голові. Зрозуміла, що я Гліба взагалі не знаю. І, немов відповідь на моє запитання, мій погляд зупинився на складених аркушах паперу.
Я розгорнула їх, це його інтерв'ю для спортивної колонки. Тоді моїм героєм був інший Гліб, тому досі ці листки перебували в повному забутті і припадали пилом на книжковій полиці.
Я почала уважно читати.
Питання: «Ти завжди хотів стати футболістом?»
Відповідь: «Ні. Це більше як хоббі. Я хотів і стану синхронним перекладачем»
Питання: «А якщо не вийде?»
Відповідь: «Якщо» користі не принесуть. Потрібно діяти. Сильне бажання разом із активністю дають часом непогані результати...». Слова письменника Роджера Желязни мене завжди мотивують, коли це слово намагається завадити мені здійснити плани або втілити мрії»
Він теж читав «Хроніки Амбера». Ніколи б не подумала. Перша книга потрапила до мене у віці десяти років. Я читала її запоєм, але були й ті, хто стверджував, що мені ще рано читати цей цикл книг, маленька і не зрозумію нічого. На що я не реагувала і продовжувала повністю поринати у світ відображень, створений геніальним автором Роджером Желязни. На офіційному сайті Джорджа Мартіна у розділі «Друзі», Роджеру Желязни відведено цілу сторінку на згадку про чудового письменника, який і надихнув на написання «Пісні Льоду та Полум’я».
Питання: «Чи є в тебе страшні таємниці, брудні секрети?»
Відповідь: «Я збрешу, якщо скажу ні. Найстрашніша таємниця – це те, що я в дитинстві ходив на бальні танці, тоді як мої друзі ходили на карате та дзюдо. А всі мої секрети чисті »
Я вперше за весь час усміхнулася. З кожною відповіддю Гліба я ніби впізнавала його трохи краще.
Питання: «Чи є у тебе шкідливі уподобання?
Відповідь: «Я завжди досягаю того, чого хочу»
Я би відповіла, що це шантаж та маніпуляція. Мені одразу згадалася наша перша зустріч, коли я впала на нього та розбила екран телефону.
Як відпрацьовувала своє падіння. Спливли в голові всі глузування, шантаж, авантюра з Яною, як я допомагала повернути дівчину.
Питання: «Яку пораду ти б дав тому, хто обрав футбол?»
Відповідь: «Постійно тримати себе у формі, тренуватися і ніколи не здаватися, навіть якщо ти ще на лаві запасних. Твоя зоряна година обов'язково настане, головне продовжуй займатися тим, що любиш»
Питання: «Як ти справляєшся з поразкою команди?»
Відповідь: «Кожна поразка – це стимул стати ще кращим»
Питання: «Твій улюблений фільм, пов'язаний зі спортом?»
Відповідь: «Мирний воїн»
Питання: «Твій улюблений серіал?»
Відповідь: «Брати по зброї»
Тепер я знаю, чим себе зайняти, подивлюся те, що порадив Гліб.
Питання: «Ти романтик?»
Відповідь: «Тільки тоді, коли сам цього хочу»
Питання: «Чому саме цей вид спорту?»
Відповідь: «У школі не було з чого обирати»
Питання: «Що потрібно для перемоги у змаганнях?»
Відповідь: «Підтримувати командний дух, грати відкинувши всі амбіції»
Я зрозуміла натяк на іншого Гліба, з яким вони не ладнали у житті, але на полі завжди грали в унісон.
Питання: «Розкажи про цікавий випадок, який стався з тобою на тренуванні або змаганні»
Відповідь: «Кожне тренування з хлопцями це завжди цікаво. Ми маємо традицію, хто спізнюється, той танцює ка-мате – хака новозеландських маорі. У ході танцю ми вигукуємо кричалки, які придумали самі, а сам він супроводжується войовничими рухами та тупотінням».
Уявила це у виконанні Гліба і розсміялася, а думала, що вже все бачила у своєму житті. Його інтерв'ю мене трохи відволікло, таке відчуття, що весь цей час він був поруч і відповідав на запитання, чітко бачила кожен вираз його обличчя, міміку та жести. Я не готова прийняти той факт, що він мене кинув у такий гидкий спосіб, без пояснень. Зараз у мене навіть не було сил плакати, за ці дні думки про Гліба мене виснажили. На годиннику було вже за дванадцяту, і я почала готуватися до сну, сподіваючись, що завтра Гліб з'явиться і все пояснить.
