Раді Вас бачити!

Ось він, судний день настав. День побачення з Глібом-красенем. Скільки варіантів нарядів я перебрала, про існування деяких речей я взагалі забула. В останню мить подивилася на те як я виглядаю в продуманому вбранні і мені не сподобалося. Зняла. Одягла джинси і червону сорочку в клітку. Не дуже для побачення, та нехай. Тепер моя червона помада добре підходила до обраної одежі. Накрутити волосся не вийшло, випрямила. Поки я працювала над своїм образом, час не чекав поки я зберуся. Довелося викликати таксі. Оскільки я погано розбираюся у машинах, то переплутала Volkswagen Passat з Volkswagen Phaeton. Добре, що чоловік попався адекватний і без осуду поставився до мого незнання марок. Поки ми з'ясовували мою неправоту, приїхало моє таксі.

Я майже встигла на призначений час. Затрималася всього на п'ять хвилин. Гліб запізнюється на двадцять дві хвилини. Навіть по англосаксонському етикету не можна спізнюватися більше ніж на п'ятнадцять - двадцять хвилин. Якби ми жили в Англії, Німеччині, Швейцарії, Америці його ніхто так довго б не чекав. А я ось досі стою і отримую від нього п'яте повідомлення, про те, що він вже майже на місці. Може, він відноситься до того типу людей, які вічно запізнюються? Звичайно, я дочекаюся його. Поки стою чекаю, погуглила щодо етикету запізнень. Так, в арабських країнах вільне ставлення до часу. У Корані сказано, що Аллах створив стільки часу, скільки потрібно. У них навіть в діловому етикеті це нормально, оскільки є однією з особливостей їх культури.

Так, людина дуже поспішає на побачення. Це був перший сигнал, що сповіщав мене про небезпеку, що наближалася.

Ми зайшли пообідати у кафе. Я насолоджувалася тим, як він їсть, так аристократично. Але було одне «але». Він говорив тільки про себе і про футбол. Жодного питання про мої інтереси, про мене. Я навіть трохи стомилася слухати його, який він молодець, який він класний, прямо-таки герой нашого часу, ще придбати якусь незвичайну здатність - і ось він, новий герой коміксів Марвел. Моїм ковтком надії на порятунок виявився офіціант, який підійшов до нас дуже вчасно.

- Можна рахунок, будь ласка, - випалила я.

І тут нам принесли рахунок.

 - Ну що, навпіл або кожен за себе?

Я прозріла. Які ще навпіл? Він замовив разів у три більше, ніж я. Як в нього стільки помістилося розуму не прикладу. І взагалі, ти запросив дівчину на побачення.

 - Кожен за себе, - стримуючи обурення відповіла я.

Не встигла я оговтатися після трапези, здається, у мене може бути нетравлення, сталася наступна подія, яка змусила мене замислитися над моїм вибором. Гліб-красунчик побачив на своїх ідеально чистих білих кросівках якусь пляму, і ми зупинилися, щоб купити дорогу мінералку. Він відкрив пляшку і почав вимивати своє взуття, крім того місця, де нібито був бруд. Перша моя думка: «мажорно». Вся ця процесія тривало хвилин п'ять. Я встигла залипнути у телефоні і побачила повідомлення від дівчат. Одне і те ж питання, але в різних формулюваннях. Я не могла відповісти оскільки у мене хороші слова не приходили в голову, тільки лайливі. Вирішила потягти час з відповіддю, сподіваючись на поліпшення ситуації.

Подумки я вже уявляла відповідь Маші: «Ти просто занадто його ідеалізувала і у тебе були великі очікування від побачення». Та не то слово як занадто!

І останнім ударом для мене, такий собі нокаут в середині раунду - він разів чотири відходив спілкуватися по телефону з Яною. Агов, хлопче, ти зі мною на побаченні або з Яною? Це як піти у туалет під час пісні заради якої ти прийшов на концерт групи або виконавця. Напевно, кожен повинен пройти через таке, щоб зрозуміти, якими побачення бути не повинні.

І вишенька на торті - він мене не провів.

 - Я тебе наберу ввечері, побажати спокійної ночі.

- Дякую, але краще не треба. Вибач за мою прямолінійність, але на цьому все, продовження не буде, - сама здивувалася своїм словам.

 - Тобі щось не сподобалося? - його очі округлилися від подиву.

Як сказати прямо в обличчя, що тобі все не сподобалося і людина, яка ще пів дня назад викликала у тебе захоплення зараз занурила тебе в шок, від якого я ще не встигла відійти.

- Все було добре, просто зрозуміла, що я люблю іншу людину, - це перше, що мені прийшло у голову.

Підсумок: побачення не варте помитої голови.

Повернулася з побачення розчарованою і розбитою. Пішла відразу на кухню заїдати своє горе солодким тортиком, третина якого мене чекала в холодильнику. Мама передала, вона пече дуже смачний «Наполеон». Але його там не виявилося. Я ж не могла його з’їсти і забути про це

 - Тобі підняти настрій? - я похмуро подивилася на Настю.

 - Ні, нехай валяється. Краще побажай мені чогось приємного на ніч.

 - Приємного апетиту, - посміхнулася вона.

 - Ага, до речі, в холодильнику був мій «Наполеон». Де він?

 - Я з'їла один шматочок.

 - Гаразд, а решта де?

 - Я не різала.

Печаль, навіть заїсти нічим. Не можу сердитися на Настю, коли вона дивиться такими невинними очима, зображуючи кота зі «Шрека».

 - Слухай, а давай на тобі випробуємо правило п'яти «чому», - ще й Маша пристала.

 - Це що ще таке? - подивилася на неї приреченим поглядом.

 - Засновник компанії Тойота, Сакиті Тойода у всіх незрозумілих ситуаціях користувався цим методом. Задає питання і відповідає на нього, потім ставить запитання до відповіді. І так п'ять разів. В останньому відповіді на п'яте «чому» прихована причина того, чого дійсно ти хочеш чи що тобі треба насправді.

 - Гаразд. Давай, - махнула рукою.

 - Чому ти пішла на побачення з Глібом-красенем? - вона уважно на мене подивилася.

 - Напевне тому, що хотіла стати його дівчиною, - сказала перше, що спало на думку.

 - Чому ти хотіла стати його дівчиною? - Маша присіла на стілець біля столу, не відриваючи від мене погляд.

 - Тому, що він мені подобався, - вслід за нею я теж сіла на стілець.

 - Чому він тобі подобався?

- Тому, що думала, що він чудовий, - посміхнулася я.

 - Чому думала, що він чудовий?

Замислилась на пару хвилин, лише Настине хрумтіння печива порушувало тишу.

 - Швидше за все тому, що він створив такий образ.

 - Чому він створив такий образ?

 - Тому, що не хотів показати яким він є насправді, - останню відповідь я сказала відразу і здивувалася звідки я це знаю. Завдяки цьому психоаналізу мені полегшало. Моя особиста маленька трагедія перестала бути такою.

* * *

З настанням тепла хочеться вибратися з джинсів і надіти плаття. Ношу їх виключно в такий період. Ось і сьогодні на вулиці значно потеплішало. Минуло кілька тижнів після невдалого побачення. В університеті ми не віталися, просто проходили один повз одного, як і раніше. Винятком стало те, що я більше не шукала зустрічі з ним. Іншого Гліба я теж не бачила. Настя обмовилася, що він поїхав, але куди і з ким не знаю. І це мене навіть не цікавило.

 - Привіт ... - почула за спиною знайомий голос і мене чомусь трохи пересмикнуло.

 - Привіт, - я обернулася і побачила Гліба-скалку. Покращав і посміхатися став якось інакше.

 - О, дивлюся, в тобі засумувала принцеса, - він знову посміхнувся своєю новою посмішкою.

 - Що?! - здивовано подивилася на нього, не розуміючи, про що йде мова.

 - Ти зазвичай носиш джинси, а зараз одягнена в сукню, - він оцінююче на мене дивився.

 - Ну, знаєш, настрій такий, - злегка огризнулася я.

 - Ідеш на побачення з Глібом? Ви тепер зустрічаєтеся?

- Ні на обидва питання. На першому побаченні щось пішло не так. Продовження не буде.

Він почав підходити до мене, порушуючи комфортну дистанцію між нами. Тепер він стояв надто близько, так, що я могла відчувати його дихання на своєму чолі.

 - Що ти робиш? - тільки й встигла запитати.

- Те, що вже давно хотів зробити, - нахилився і поцілував.

Я спочатку спробувала відштовхнути його, але зараз мені так хотілося бути в його обіймах і відчувати його губи, що перестала чинити опір і сильніше його обняла, схопившись за його кофту, закрила очі і тепер торкнулася його губ першою. Коли ми зупинилися, я підняла погляд на нього:

 - І що це все означає? - це питання адресувалося і мені самій, оскільки не могла пояснити свій вчинок.

 - Що ми тепер разом, - несподівано. Як же це все раптово.

 - Ти ж мене ненавидиш. З чого раптом такі зміни?

 - Від ненависті до любові один крок. Тобі так складно прийняти мої почуття? Потрібні пояснення? Пропоную почати зустрічатися, розберемося в почуттях, краще пізнаємо один одного.

- Ти розумієш, мені подобався інший хлопець, нещодавно я в ньому розчарувалася, а ось що відчуваю до тебе поки не знаю. Можливо, і ти теж не розумієш, може, це просто якийсь наплив почуттів, який через час пройде.

 - Ти занадто багато говориш, - Гліб підійшов і ніжно поцілував мене знову, знайшов спосіб закрити мені рот і не слухати всі мої роздуми.