Раді Вас бачити!

Наступного дня дівчата не давали мені проходу із запитаннями. Та видати секрет магів я не мала права, пообіцяла все-таки. Тож я лише обмовилась, що їм варто прийти на дискотеку в честь свята і вони все взнають самі. Райку така відмовка не задовольнила і вона увесь день дулась і не розмовляла зі мною.

На медитації я вже планувала, як без зайвих питань злиняти в бібліотеку. Вчора моїм планам не вдалось збутись, та навіть те, що я обзавелась новими дружбанами моїх намірів не похитнуло. Та в кінці заняття я відчула, як мітка тепліє, чомусь я вирішила, що Кирил хоче зустрітись чи може просто думає про мене. Одразу згадався його шоколадний погляд, який горів теплотою, коли він говорив про наші мітки. Було таке враження, ніби він був щасливий, що я її носитиму.

І таки так. Він чекав мене в коридорі біля спортзалу. Звідти ми відразу пішли в студію. Я жарити котлетки, а хлопці репетирувати.

Кирил підтвердив мій здогад, що мітка тепліє, коли думаєш про друга. Ну я і влипла…тільки б не думати про нього зайвий раз!

Тиждень пролетів непомітно. Наступала довгождана дискотека. Для всіх був дрес-код, що мене дуже здивувало. Для дівчат обов’язковими були сукні або ж спідниці довжиною, як мінімум до коліна, хлопцям чорно-білий, а от на рахунок фасонів ніхто нічого не вказав.

Дивна дискотека, але що поробиш, в кожного свої причуди.

В суботу ми з мамою прикупили мені плаття. Чомусь я зовсім не хотіла виглядати сексуальною, тому мій вибір зупинився на милому майже дитячому на вигляд, з красивим вирізом «лодочка», розширеним від талії і злегка пишним за рахунок трьох нижніх спідниць і головне – чарівливо-рожевим, з красивим бантом з-заду. Низ довелось подовжувати мереживом!

Тато констатував, що я впала в дитинство. А Колі сподобалось. Він написав, що я радше схожа на фею, ніж на відьму, чому я усміхнулась. Звучить красиво та і я виглядала зовсім ніжно, сама на себе не схожа, не те, що на випускному.

Вже в самому кінці нанесла трохи туші на вії і мій улюблений 55 блиск Eveline. Розчесала волосся. Непомітно підійшла мама.

- Таки варто було зробити зачіску, Алінка прийняла б тебе.

- Мам, це ж просто дискотека.

- Все одно. Мені хочеться, щоб ти була найчарівніша. – вона обняла мене.

- Я і так гарна, вся в тебе, хіба ти не помітила?

- Ну так, так. – мовила вона відпускаючи. – Татко вже пішов вниз. Не затримуйся надто довго, набереш, коли закінчиться дискотека і він тебе забере.

Я кивнула мамі і подалась на вулицю. Татко вже завів авто і чекав мене всередині.

Ми жили недалеко від коледжу і я могла б дійти пішки та він наполіг, що мусить відвезти таку красуню, бо ще вкрадуть. З татусем, як і з мамою важко дискутувати, то ж я погодилась і він миттю домчав мене до воріт коледжу. Майже слово в слово повторившись з мамою він випустив мене з машини і залишив саму.

Ну що ж, я пішла!

До дискотеки я не дійшла. В коридорі мене перестріла чарівна трійця.

- Ти подивись-но, хто приперся на дискотеку. – першою, як завжди включилась Анька.

- Ти хіба не в курсі, що відьом не запрошували? – фиркнула та, що я не знала як її звати.

- Ох, якщо ти надієшся, що Кирил з’явиться і допоможе тобі, то дарма. Він зараз з дружками на сцені, тож тобі хана. Будеш знати, як відбивати чужих хлопців. – вона намірилась вдарити мене та на півдорозі її чогось шваркнуло і вона відсахнулась. – Не можна застосовувати силу!

- А я ж казала, що вона ініційована. – влізла сама нормальна з них.

Я тільки скрушно похитала головою, розуміючи, що і на цей раз вони прорахувались.

- А знаєш, я всім обіцяю, що перетворю в п’явку. Напевно прийшов час здійснювати обіцянки. – видавила я, розглядаючи нігті.

- Ти не посмієш! – пискнула вона.

- Чому це!? Відьмам дар не запечатують, бо не можуть. Мені взагалі нічого не зроблять, бо спишуть все на стресовий викид сили. – я подивилась їй у вічі. – Хоча, мої одногрупники праві – бляда, як молька. Може тебе молькою зробити?

- Що ти собі дозволяєш?

- Ще кілька слів і я таки дозволю. – я демонстративно клацнула зубами і дівчата задкуючи зникли в коридорі.

Вперше відчула себе крутою. І відьмою, хоча це явно не мій дар захистив мене. Ну Кирил, начувайся, я тобі покажу магію!

Отак, я б йому показала магію…і всяке таке, чого встигла надивитись на братових порносайтах поки він в армії. Він як приїздив на випускний півдня комп від вірусів чистив. А що? Мені ж цікаво. Моя перша спроба взагалі ні в що не ставилась, якщо порівнювати з тим, чого я надивитись встигла. Щоправда навіть відчуваючи себе дико грішною я не поспішала каятись.

О, ні! Тільки не думати, не думати.

А ось цього я зробити аж ніяк не могла. Кирил вів себе добре. Навіть прекрасно, але тільки як для друга. А я не сміла порушувати цю ідилію. Врешті, він не зобов’язаний розділяти мої почуття чи відповідати фантазіям. Хоча і тішила себе тим, що мій значок тепліє дедалі частіше та я це спирала на те, що я думаю про нього, а він тоді згадує про мене.

Може варто було одягнути щось більш сексуальне. От як Анька таж. Хоч плаття до колін, а спина оголена, чи в Лєнки – декольте мало не до пупа, і в обох обтягують як гумові рукавички руки хірурга. Там то все видно, можна і слюнкою подавитись.

Дискотеку робили в актовому залі. Більшість стільців винесли, а решту поставили під стіни. Мої хлопці зараз щось співали. Музика в них досить непогана і натовп під сценою ловив кожен звук. Поволі я пробралась до сцени і зупинилась збоку, милуючись на них. І собі слухаючи і пританцьовуючи.

Потім мене знайшла Рая і потягнула до наших танцювати.

Саме так, я була найменш сексуальною серед всіх! Це провал. І якщо мені і подобався Кирил, то при такому розкладі шансів не було жодних.

Після ще кількох пісень хлопці зникли зі сцени. А потім моя мітка потепліла, Кирил знову згадав про мене.

Вирішивши, що хлопці ще й досі за кулісами я вийшла із зали і попрямувала туди. Хотілось привітати їх і похвалити за чудесний виступ.

Коли я зайшла за сценою панував хаос, жоден з магів не спитав мене, що я роблю тут! Хлопці розвалились на диванчику за стійкою з костюмами і попивали шампанське! Алкоголь в коледжі – щось нечуване для мене. Та побачивши мене Ваня підскочив і подав бокал, який самотньо тулився на підносі.

- Проходь! Хлопці, а ось наша муза! Вип’ємо за неї!

- Ти сьогодні неймовірно чарівна! – хотів прошепотіти Кирил мені на вухо, коли я присіла на крісло з боку, та в нього це вийшло надто голосно і всі заржали.

- А як же сексуальна? – пожартував Ілля.

- Он цілий зал сексуальних…- констатував загальновідомий факт Сергій. – Раз ми більше не будемо співати, то я вшиваюсь. Лєрка обіцяла романтичну вечерю. І навіть якщо вона замовить піцу, я і її схаваю.

- Ага і Лєрку після піци. – засміявся Ілля.

- Краще до, а то потім мені може не захотітись подвигів. Ну я пішов, Маринка, - він чмокнув мене у щоку, - гарно провести вечір.

- А ми що робитимемо? – Ваня розкинувся на диванчику. – Я незайманий і мені страшно туди йти…

- Не все так страшно, як ти думаєш. – спробувала я втішити друга.

- І як же ж? – Кирил дивився на мене скоса злегка примружившись.

- Може ти йому розкажеш. – я спробувала перевести стрілки. – У вас, хлопців все по-іншому.

- Допустимо, я вже розказав. Давай же, Мар!

- Як на мене нічого особливого там немає…і чого всі так носяться з тим сексом?

Кирил з Іллею заржали. Ваня знизав плечима.

- Мені це поки не відомо. І щось мені здається, що я однолюб…

- Дурень ти, а не однолюб. – виразився Ілля. – А тобі взагалі першим якийсь лох попався, або ж йому було стільки як і тобі, експериментатори!

Я зашарілась. Тоді це і справді був експеримент. Нам було то тільки по чотирнадцять. Мені було смішно, а задоволення яке так розписують нас явно минуло.

- Хочеш, я тебе з Раєю познайомлю…

- А вона така ж мила, як і ти?

- Мені здається, вона краще.

- Ну знайом. Вечір довгий. А додому поки не хочеться.

- А на нас подружок найдеш? – вклинився Ілля.

- Я дружу тільки з Віткою і Раєю. І чесно кажучи, навряд чи Віта тебе влаштує…вона зовсім дрібненька.

- Це дитятко!?

- Це дитятко старше за мене майже не рік!

Я скинула Раї смс і залишилась чекати і попивати шампанське біля хлопців.

На щастя подруга не заставила себе чекати довго. В мене виникло враження, що вона чекала під дверима і навіть дутись перестала.

- Хлопці, це Рая. – представила я подругу. – Іван, Ілля, Кирил.

- Ви класно співали. Тепер мені ясно, чого Маринка мовчала, як риба увесь тиждень. Але що вона з вами чотирма робила? А де четвертий?

- На побаченні!

- Вона наша муза!

Іван з Іллею затараторили разом. А Кирил стис мою руку у своїй.

- Медляк почався, ходімо, потанцюємо.

Я лишала подругу у досить непоганих руках, то ж пішла без всіляких пояснень. Тим більше з Кирилом потанцювати – на сьогодні це було апогеєм моїх мрій.

Я була на шкільних дискотеках і багато разів танцювала з хлопцями та це було щось нове. Він просто взяв мою руку в свою, а іншу поклав на талію і нікуди не посував увесь танець та моя шкіра просто зуділа в тих місцях, як наелектризована.

- Скажи, що ти за чари наклав на мене?

- Зовсім трішки захисних. Для таких от оказій, як сьогодні.

- Ти знав, що так буде.

- Знав. – він кивнув і ми знову замовкли.

В мене не було слів. Я просто насолоджувалась тим, як ми близько. Значить ось як воно – бути так близько, але зберігати дистанцію…

- Не хочеш пройтись. Я знаю одне миле місце біля річки.

- Ти туди всіх дівчат водиш?

- Ти що, ти моя подруга! А дівчат я зазвичай в кафе воджу, ну і в кіно…

Я навіть зраділа, що не його дівчина – такий обмежений круг розваг не радував.

Сонце майже закотилось за обрій. А ми стояли в тіні верб над Стиром. Було прохолодно, вітерець, що здіймався злегка погойдував вербу і наганяв дрібні хвильки на річці.

- Буде дощ, чи що?

- Гроза, Мар. Ти ж відьма, хіба не відчуваєш?

- Я взагалі слабо вірю у магію. Інколи мені здається це казкою.

- Ну ти даєш.

Він скинув піджак і накинув мені на плечі. А сам…сам зістрибнув і плюхнувся під воду.

- Кирил. Ну що за жарти? – але мій друг вирішив скупатись прямо у смокінгу. Пройшла хвилина, а він все не виринав. І що за западло. Мені у холодну воду зовсім не хотілось. Але його не було вже хвилин з дві і я почала роззуватись. – Кирил! – гукнула я, ніби з-під води він міг мене почути і почала розстібати плаття. Як на зло замок заклинило, а стрибнути в ньому це сто відсотків втонути самій. – Та що ж за фігня! І потягло тебе в ту дурну річку! – з очей виступили сльози.

- Та тут я, тут. – озвались з-за спини. – Вже хвилини дві спостерігаю за твоїм метанням.

- Кирил! Ти з глузду з’їхав!? Ідіот! – я просто кинулась на нього і почала гамселити куди попала, вивільняючи страх і злість. – Ти хоч думав, що робиш! А як мені тут!?

- Ну не подумав, каюсь. – він зловив мене за руки і міцно тримав. – Ну, не плач, Мар. Я ж хотів тобі магію показати. Я ж сухий навіть. Не думав, що тебе так пройме.

- Ти під воду пішов! Що я мала думати!? Кирил!

- Все позаду, заспокойся. – він обняв мене, а я його, на що хлопець хмикнув. Краще йому не знати, як я боялась його втратити в той момент.

Ми в тишині покинули пляж.

А вночі мені вперше приснився Кирил.

Він виглядав здивованим, ніби це він бачив мене у своєму сні, хоча все було навпаки.

- Це справді ти!? – безглузде запитання для сну, але сни для мене інша реальність, де я живу так як не можу жити тут.

- Якщо ти це ти, то я це я… - він загадково посміхнувся і я у відповідь.

А потім протягнула руку і він протяг свою, наші пальці торкнулись і я знову підвела очі на нього. Та там вже було дзеркало і тільки моє відображення в ньому. Я прокинулась.

На вулиці загорався світанок, пора в коледж.